Визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі.

Ділимось з Вами ще одним позитивним рішенням, отриманим у результаті роботи адвоката Єфімової Лариси Яківни, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на товарній біржі.

Рішення від 09 лютого 2022 року, справа № 522/17991/21.

Суть справи та нормативне обгрунтування.

ОСОБА_1 (Далі Позивач) та ОСОБА_2 через Чорноморську товарну біржу (м.Одеса, вул. Гаванна, 6, код ОКПО 24532724) укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме 145/1000 (сто сорок п`ять тисячних) частини квартири, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний договір вчинено на підставі вимог ст.15 Закону України «Про товарні біржі», зареєстрований на Чорноморській товарній біржі в «Журналі реєстрації біржевих договорів з нерухомістю» за №3 від 20.01.2000 року.

Зареєстрований Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за № __, про що свідчить відповідна відмітка на самому договорі.

Також договір містить відомості про те, що цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Всі істотні умови договору до його подальшої реєстрації на біржі сторонами виконані.

Позивач повністю розрахувався з продавцем, про що свідчить п. 6 укладеного договору.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України «Про товарну біржу» визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».

За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачам вказані у договорі кошти, відповідач після відчуження проданої квартири виселилась з неї, позивач вселився в квартиру, користується нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.

Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в грудні 1995 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.

Якщо Вам потрібна допомога адвоката, звертайтесь до офісу нашої компанії: м.Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9 або за телефоном: 097-7547948; 063-9569854

Адвокат Л.Я. Єфімова!