Опубликовано director 26 Янв 2022 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивач зазначав, що приватний нотаріус посвідчив довіреність, за якою померла особа уповноважила відповідача представляти її інтереси, а саме подарити особі належні їй нежитлові приміщення. Висновком науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підпис від імені особи у довіреності виконано не нею.
Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним згідно з частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.
Апеляційну скаргу подала особа, якій подарували нежитлові приміщення.
Суд апеляційної інстанції скасував судове рішення та у позові відмовив.
Апеляційний суд дійшов висновку, що право власності на нежитлові приміщення належить апелянту. Заявляючи позовні вимоги лише до повіреного, позивачем не прийнято до уваги, що чинність оспорюваної довіреності впливає на майнові права апелянта, який не був залучений до розгляду справи як відповідач.
Суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду, скасував його постанову та справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а рішенням суду, яким визнано недійсною довіреність не вирішувалось питання про права та обов`язки апелянта, у зв`язку з чим апеляційне провадження за його апеляційною скаргою необхідно було закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (постанова від 12.01.2022 у справі № 201/2760/20).
Джерело: https://ukrainepravo.com
