Опубликовано director 8 Сен 2025 в Новости | Нет комментариев
Пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Суди розглядали справи про встановлення факту перебування на утриманні особи з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця; отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника; оформлення спадщини тощо. Звертаємо увагу на практику Верховного Суду про те, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання переходу на інший вид пенсії або отримання соціальної допомоги прямо передбачено пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України та пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, від 12 березня 2025 року у справі № 204/3779/24).
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
Заявниками в таких справах були переважно дружини, а також жінки, які проживали разом із померлою особою як чоловік і жінка без шлюбу (справи № 336/1098/24, № 204/3799/24).
У справах про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який зник безвісти, з метою отримання грошового забезпечення заявниками були батьки, баба (справи № 643/5970/24, № 509/3001/23, № 442/4860/24, № 470/976/24).
Заінтересованими особами, яких визначали заявники, були юридичні особи, до повноважень яких відноситься питання призначення пенсії або отримання грошового забезпечення, а саме: відповідний орган ПФУ, Міноборони України, відповідний ТЦК та СП.
Траплялися випадки, коли заявники не зазначали всіх заінтересованих осіб, на права і обов’язки яких може вплинути факт, який вони просили встановити.
Так, у справі № 643/5970/24 Московський районний суд м. Харкова відмовив батькам загиблого військовослужбовця у задоволенні заяви про встановлення факту перебування їх на утриманні сина, який вважається зниклим безвісти. При цьому місцевий суд зазначив, що встановлення такого юридичного факту заявникам необхідно для отримання грошового забезпечення. Однак враховуючи те, що у сина, який вважається зниклим безвісти, є неповнолітня дитина, яка не залучена до участі у справі заінтересованою особою, заявники не порушували питання про її залучення до участі у справі та категорично заперечували проти цього, та з огляду на те, що рішення суду у цій справі може зачіпати інтереси неповнолітньої особи, яка не брала участі у справі, заявлені вимоги не можуть бути розглянуті судом (рішення Московського районного суду
міста Харкова від 16 серпня 2024 року у справі № 643/5970/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121150191 ).
Слід зазначити, що неправильне визначення заінтересованої особи заявником не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, або залишення такої заяви без
розгляду. Заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити в справу з власної ініціативи (постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24).
Розглядаючи справи по суті заявлених вимог, суди задовольняли вимоги про встановлення факту перебування заявника на утриманні особи або відмовляли у задоволенні таких вимог в залежності від встановлення наявності
або відсутності обставин (фактів) та на підставі оцінки доказів.
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
У справі № 442/4860/24 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області встановив факт перебування баби на утриманні військовослужбовця (онук), який загинув. Суд зазначив, що факт родинних відносин між онуком і бабою підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження онука, де матір’ю вказана дочка заявника; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу дочки та зміну прізвища; свідоцтвом про народження дочки, згідно з яким заявник є її матір’ю; показами свідків. Надані заявником докази є належними і допустимими, оскільки містять фактичні дані, які логічно пов’язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним заявнику для отримання права на оформлення спадщини, а також для звернення за одноразовою грошовою допомогою членам сім’ї загиблого військовослужбовця (рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі № 442/4860/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120847675).
У іншій справі місцевий суд відмовив у задоволенні заяви баби про встановлення факту її перебування на утриманні онука, який зник безвісти, оскільки заявник не надала доказів того, що онук утримував її, надавав їй постійну, систематичну допомогу, яка була б для неї основним джерелом засобів до існування. При цьому суд зазначив, що саме баба з дитинства утримувала онука, оскільки його матір була позбавлена батьківських прав. Покази свідків не доводять факту перебування заявника на утриманні онука. Надана заявником довідка про доходи, в якій зазначено, що баба отримує пенсію за віком, підтверджує лише розмір її щомісячного доходу. За поясненнями заявника та свідків онук постійної роботи та постійного джерела доходу не мав, у певний період часу перебував у слідчому ізоляторі у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення. Згідно з виписками з карткового рахунку заявника грошові перекази внука бабі мали епізодичний, разовий характер (рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року у справі № 470/976/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/126368970).
Також траплялися випадки коли суд залишав заяву про встановлення факту перебування заявника на утриманні без розгляду, оскільки існує спір про право, з огляду на заперечення заінтересованої особи ГУ ПФУ (ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року у справі № 336/1098/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117698994).
Разом з тим слід зазначити про те, що заперечення ГУ ПФУ про наявність у заявника права на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника не свідчить про існування спору про право, оскільки відмова заінтересованої особи
Огляд судової практики розгляду цивільних справ у призначенні заявнику пенсії сама по собі це не підтверджує (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24). Вирішуючи питання щодо юрисдикції зазначеної категорії справ, судам слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що справи про встановлення юридичного факту підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окремо слід звернути увагу на рішення суду у справі № 204/3799/24, яким суд закрив провадження у справі в частині вимог заявника про встановлення факту перебування на утриманні, оскільки між заявником та ГУ ПФУ виникли правовідносини щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, що свідчить про наявність спору про право на отримання пенсії та пільг, тому такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства (ухвала Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року у справі № 204/3799/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121885982, постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124139138).
Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що оскільки заявник просила встановити факт її перебування на утриманні чоловіка та факт її спільного проживання з останнім з метою підтвердження права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, тому суду доцільно розглянути всі вимоги заявника в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 204/3799/24,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125843167).
Джерело: https://court.gov.ua
