Юридическая Компания

Зареєстровано законопроєкт про основні засади торговельної діяльності харчовими продуктами.

Опубликовано 18 Окт 2021 в Новости | Нет комментариев

У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт про основні засади торговельної діяльності харчовими продуктами.

Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Наразі на законодавчому рівні відсутня комплексна регламентація взаємовідносин між виробниками та торговельними мережами, щоб б враховувала державну політику у процесі реалізації харчових продуктів. Постачальники та торгові мережі для регулювання своїх взаємовідносин використовують загальні норми цивільного законодавства та договори купівлі-продажу, умови яких, як правило, постачальники не можуть змінювати через нерівність економічного становища та «ринкову силу» торговельних мереж. Непропорційність сил між постачальниками та торговельними мережами призвела до певних зловживань і застосуванню недобросовісних та несправедливих практик з боку останніх, яким неможливо протистояти виключно за допомогою законодавства про захист конкуренції.

Що пропонується?

Законопроєктом № 6155 від 08.10.2021 пропонується прийняти окремий законодавчий акт — Закон України «Про основні засади торговельної діяльності харчовими продуктами», згідно якому, зокрема:

1. Надаються визначення термінів: «харчовий продукт, що швидко псується», «термін придатності», «торговельна мережа», «торгова потужність» та інші.

2. Визначається сфера регулювання Законом, яка не поширюється на відносин, які пов’язані:

1) з організацією та здійсненням зовнішньоекономічної діяльності у сфері торгівлі харчовими продуктами;

2) з публічними закупівлями харчових продуктів, у тому числі закупівлі продуктів освітніми закладами та закладами охорони здоров’я.

3. Визначаються повноваження Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, місцевих органів виконавчої влади у сфері торговельної діяльності харчовими продуктами.

4. Визначаються вимоги до договорів купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, договорів про торгівельне співробітництво.

З метою протидії, по суті, безвідсотковому кредитуванню торговельних мереж за рахунок виробників, законопроєктом пропонується визначити граничні терміни відстрочки оплати за отримані від постачальника товари. У той же час, щоб уникнути можливих прийомів для затримок виплат за отримані товари законопроєктом визначається, що поставлені торговельній мережі товари підлягають оплаті у встановлений термін, який розпочинається з дня їх фактичного отримання.

За порушення строків розрахунків на законодавчому рівні встановлено розмір пені за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять календарних днів — додаткове стягнення штрафу.

Законопроєктом вводиться обмеження на сумарний обсяг усіх виплат постачальником харчових продуктів на користь торгових мереж. Це дозволить створити механізм, який з одного боку не перешкоджає торговельним мережам надавати послуги зі стимулювання споживчого попиту на харчові продукти, а з іншого боку — запобігає можливим зловживанням.

При цьому, визначається, що рекламні, маркетингові, логістичні послуги, послуги з підготовки, обробки, пакування харчових продуктів, інші послуги, пов’язані із реалізацією харчових продуктів кінцевому споживачу, можуть надаватися суб’єктом торговельної діяльності виключно на підставі укладеного з постачальником харчових продуктів договору про торгівельне співробітництво. Такий договір укладається сторонами у письмовій формі та винятково на добровільних засадах.

Окремо визначені умови, які забороняється встановлювати у договорі купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, зокрема, які передбачають:

1) оплату постачальником  включення продукту до асортименту (зміну асортименту) харчових продуктів суб’єкта торговельної діяльності;

2) відшкодування постачальником харчових продуктів витрат у зв’язку з втратою або пошкодженням харчових продуктів цпісля переходу права власності на такі товари, за винятком випадків, якщо втрата або пошкодження сталися з вини такого постачальника харчових продуктів;

3) відшкодування постачальником харчових продуктів витрат, пов’язаних з утилізацією або знищенням непроданих харчових продуктів, крім випадків, пов’язаних з утилізацією харчових продуктів через їхню невідповідність нормам безпечності та якості, ризик для життя чи здоров’я споживачів, через виробничі недоліки.

4) стягнення з постачальників харчових продуктів штрафу, що не стосується якості, кількості та строків поставок харчових продуктів, більше, ніж 1% від суми вартості харчових продуктів, що поставляються;

5) застосовування взаємозаліків при розрахунку за поставлені харчові продукти. Всі розрахунки між сторонами договору повинні здійснюватися винятково в грошовій формі;

6) повернення постачальнику харчових продуктів поставлених харчових продуктів або їх заміну, за винятком випадків, якщо таке повернення або заміна обумовлені неналежною якістю харчових продуктів, їх пошкодженням, що сталося з вини постачальника таких харчових продуктів;

7) встановлення дискримінаційних умов для різних постачальників однакових за якістю харчових продуктів;

8) встановлення умов, згідно яких постачальник харчових продуктів може залучатися без винагороди до діяльності суб’єкта торгівельної діяльності;

9) можливість скасування поставок харчових продуктів, що швидко псуються, крім випадку коли про таке скасування повідомляється не менше ніж за 30 календарних днів до дати постачання;

10) заборону на укладення договорів купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів з іншими суб’єктами господарювання, а також будь-які штрафні санкції або інші негативні наслідки за укладення таких договорів;

11) можливість зміни в односторонньому порядку умов договору купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, зокрема, які стосуються періодичності, способу, місця, строків (періодів) чи обсягів поставки, умов щодо якості, оплати або цін (вартості).

Зазначені умови договору купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів є нікчемними.

5. Також проєктом Закону передбачено, що суб’єкт торговельної діяльності, що володіє торговельною мережею, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями суб’єктів торговельної діяльності, що пов’язані із ним відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Зазначена норма покликана забезпечити механізм захисту від уникнення торговельними мережами відповідальності за взяті зобов’язання через схему залучення підприємств-посередників.

Прикінцевими положеннями законопроєкту передбачено, що умови договорів, які були укладені до набрання чинності цим Законом, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону протягом 180 днів з дня набрання чинності цим Законом.

Джерело: https://yur-gazeta.com