Відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів: ВС

Позивач вказував на відсутність у нього зобов’язань зі сплати будь-яких податків, зборів чи внесків, пов’язаних з веденням підприємницької діяльності, оскільки він не здійснював підприємницьку/господарську діяльність як фізична особа-підприємець. Також наголошував, що у період, за який відповідачем нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску, позивач перебував у трудових відносинах із підприємством, яке здійснювало відрахування єдиного внеску з отриманої ним заробітної плати.

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Позиція Верховного Суду

ВС зазначив, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, та за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування з відповідним статусом.

Згідно з частиною третьою статті 341 КАС суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (у даному випадку йдеться про постанову ВП ВС від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19).

Як зазначалося вище, спірним питанням у цій справі є наявність у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI і, як наслідок, наявність обов’язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі у 2017-2018 роках за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Отже, до предмета доказування в цій справі входять обставини щодо наявності можливості в осіб, які набули статусу суб’єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом № 755-IV, здійснювати право на підприємницьку діяльність та отримувати дохід від такої діяльності на законних підставах у разі неподання ними реєстраційної картки відповідно до вимог цього Закону.

Водночас суди попередніх інстанцій, вважаючи встановленим, що позивач мав статус ФОП протягом спірного періоду та був платником єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, вказане вище правове питання не досліджували, натомість обмежились лише аналізом приписів Закону № 2464-VI та висновком про наявність у позивача обов’язку сплачувати ЄСВ у 2017-2018 роках.

Поряд із тим, як зазначалось вище, суб’єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у нього статусу ФОП має значення для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Статтею 353 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Так, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу.