КАС: висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов’язком суду.

Суд касаційної інстанції висловився з приводу висновку експерта в галузі права щодо застосування законодавства України, аналогії права чи аналогії закону до правовідносин.

Пунктом першим частини першої статті 112 КАС України визначено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами частини 1 статті 113 КАС України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов’язком суду.

При цьому такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань — застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Між тим деякі суди розцінюють правові висновки саме як докази. Так, у справі № 243/9234/17 Донецький апеляційний суд зазначив, що «доводи апеляційної скарги позивача про те, що Науково-правовий висновок ТПП України є недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 25 січня 2019 року № 182/2/21-7.3, Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є компетентною точкою зору Торгово-промислової палати України, яку сформували залучені до цього на договірних умовах науковці як провідні фахівці у відповідній галузі права, оцінку якої має дати суд при вирішені спору».       

У справі № 233/4430/19 суд не враховував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 р. № 126/2/21-10.2 (а. с. 31-40), оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставою порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.

А от у справі № 236/1455/19, навпаки, апеляційний суд вважає такий висновок прийнятним.