КГС ВС вказав, чи можливо погодження сторонами припинення дії договору в односторонньому порядку

Позивач просила суд визнати недійсним пункт договору оренди, укладеного між сторонами, який передбачає право відповідача (орендодавця) припинити дію договору у разі вчинення орендарем істотного порушення умов договору.

Позивач покликалась на те, що спірний пункт договору не відповідає статтям 188, 291 Господарського кодексу України, оскільки ним передбачено дострокове розірвання договору на вимогу орендодавця за відсутності згоди орендаря в позасудовому порядку та встановлено дату коли договір вважатиметься розірваним за відсутності згоди сторін щодо його дострокового розірвання.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд виходив з того, що взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене у договорі, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин — розірвання договору на підставі повідомлення орендодавця, не суперечить вимогам діючого законодавства. А частиною 3 статті 291 ГК України передбачено можливість розірвання договору оренди у порядку встановленому статтею 188 ГК України, яка дає можливість сторонам розірвати договір в односторонньому порядку за умови якщо це передбачено договором.

Інших висновків дійшов апеляційний господарський суд, який визнав недійсним спірний пункт договору оренди.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що частиною 1 статті 291 ГК України прямо встановлено заборону на односторонню відмову від договору оренди, а тому зміст спірного пункту, яким передбачено право на односторонню відмову орендодавця від договору, суперечить наведеній імперативній нормі.

А застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін положень частини 3 статті 291 ГК України, якою передбачено можливість розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін у порядку встановленому статтею 188 ГК України апеляційний суд визнав безпідставним, оскільки спірний пункт договору передбачає право орендодавця на односторонню відмову від договору, яке є окремим способом розірвання договору й відрізняється від його розірвання на вимогу однієї зі сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що статтею 782 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює право наймодавця відмовитися від договору найму, єдиною підставою відмови від договору встановлено лише обставину невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, в той час як всупереч цій нормі всі підпункти спірного пункту договору містять інші підстави такої відмови.

Касаційний господарський суд визнав вірним вирішення спору судом першої інстанції, а постанову апеляційного господарського суду скасував.

Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з частинами 1 і 3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Суд вказав, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Таку правову позицію наведено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.

Оскільки сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України, Касаційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що погоджене сторонами умовами спірного пункту право орендодавця припинити дію цього договору не суперечить вимогам чинного законодавства, тому правові підстави для визнання недійсним зазначеного пункту договору відсутні (постанова від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18).