У 2009 році після розлучення Тарво Суур із дружиною їхній син залишився проживати із матір’ю. Через шість років жінка ініціювала судове провадження про отримання повної опіки над дитиною. Суур подав зустрічний позов для відновлення контактів із сином.
Спочатку суди намагалися схилити сторони до компромісу. Колишнє подружжя та їхній син ходили на консультації, але сеанси були припинені за порадою сімейного терапевта. Останній вважав, що зустрічі викликали у дитини сильний стрес.
Після двох з половиною років розгляду справи на всіх інстанціях суди прийняли рішення припинити спільну опіку та надати повну опіку матері. Зважаючи на невдалі спроби відновити відносини, суди відмовили Сууру у контакті із сином, навіть з відома матері та за її згоди. Після заслуховування сторін, представників місцевих органів влади, терапевта та представника дитини вони постановили, що у найкращих інтересах дитини було б припинити контакт із батьком, з огляду на те, що син не бажав підтримувати контакт і примушування його могло стати неефективним. Крім того, в той час як мати виховувала дитину, батько втратив контакт в 2011 році.
Т.Суур спробував відновити справедливість через Європейський суд з прав людини, повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect». ( «Суур проти Естонії» (заява № 41736/18) Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на рішення надати повну опіку над сином його матері та обмежити право на контакт. Але суд у Страсбурзі не побачив порушення конвенційних гарантій.
