Постанова 27 травня 2021 року справа № 552/196/20 провадження № 61-15251св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця — ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи спір, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суди правильно вказували, що з матеріалів справи убачається, що позивач і нині покійний ОСОБА_2 проживали по сусідству і він, маючи власне житло, надавав спадкодавцю допомогу в догляді та по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Доказів проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачем як суду першої, так і апеляційній інстанцій не надано, відсутні й докази хвороби спадкодавця та відомості про необхідність стороннього догляду за станом його здоров`я.
Апеляційний суд зазначав, що надані позивачем фотознімки чоловіка та місця поховання ОСОБА_2 , а також копія квитанції від 03 травня 2018 року № 11_32 на суму 300 грн, отримувач Обласне бюро судово-медичної експертизи, не є належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.
Власне ставлення позивача до нині померлого подружжя ОСОБА_4 , періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину.
