Опубликовано director 31 Окт 2019 в Главная | Нет комментариев
Відразу відмітимо, що на сьогоднішній день досить часто судами України розглядаються справи із так названими іноземними елементами.
Поняття «іноземний елемент» визначено Законом України «Про міжнародне приватне право» та виявляється в одній або кількох з таких форм:
— хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
— об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
— юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Джерела правового регулювання участі іноземного елемента у цивільному процесі України поділяються на дві групи: національне законодавство та міжнародні договори, в яких бере участь Україна.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору.
Перше процесуальне питання, що постає перед судом України у зв’язку з відкриттям провадження у справі з іноземним елементом, — це з’ясування питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи.
Отже, перш за все необхідно з’ясувати, на території якої саме держави повинна бути розглянута конкретна цивільна справа або вчинені певні процесуальні дії, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.
Правила про визначення міжнародної підсудності за законодавством України застосовуються, якщо міжнародним договором не встановлено інші.
Слід зазначити, що правила підсудності, які передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
Зазначимо, що чинним законодавством України визначено перелік справ, які розглядаються виключно судами України.
А саме, відповідно до статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець — громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов’язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов’язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Відповідно до ч.1 ст.20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, набрала чинності для України 14.04.1995, (далі Конвенція), якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.
Розглянемо більш детально категорію сімейних спорів.
Згідно з ч.1 ст.32 Конвенції правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти!
Досить цікавим є та обставина, що іноді подружжя, які є іноземними громадянами та проживають в Україні, не можуть звернутися до суду своєї країни, навіть, якщо там був зареєстрований шлюб, з позовом про його розірвання.
Так, наприклад, в деяких штатах США, особи, які певний час постійно не проживають на території штату або території США втрачають право на звернення до суду в тому числі і з вимогою про розірвання шлюбу. В такому випадку, для поновлення права на звернення до суду, особа, що має намір звернутися до суду, повинна постійно проживати на території штату. Інколи виникають ситуації, коли українські суди враховують такі обставини з метою визначення та з’ясування компетенції суду для розгляду конкретного спору.
При цьому відмітимо, що відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 (нині ч.2 ст. 28- підсудність справ за вибором позивача) Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно п. 4 Листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», — Справи про визнання шлюбу недійсним, про розірвання шлюбу між одним з подружжя — громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, які проживають за межами України, підсудні судам України.
Слід зазначити, що у Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз’яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Розглянемо судову практику, що склалась за останній час, з приводу підсудності з іноземним елементом.
При прийняті рішення суд керувався у тому числі п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, згідно якого, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 Цивільно-процесуального кодексу України.
Основним аргументом Апеляційної скарги було те, що відповідач по справі зареєстрований і проживає в Данії, тому відповідно до правил ст. 109 ЦПК України справа не підсудна Київському районному суду м. Одеси, а підлягає розгляду в суді Данії.
Проте суд апеляційної інстанції не погодився з такими аргументами та дійшов висновку, що справа підсудна Київському районному суду м. Одеси, оскільки підставами позову є подія (факт народження дитини на території України) та дії (факти державної реєстрації народження дитини та перебування дитини на утриманні матері на території України).
Суд апеляційної інстанції, керувався п.7 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якого, суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи у випадках коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
По справі позивач звернувся до суду першої інстанції, з вимогою про стягнення заборгованості майже в пів мільйона гривень, за договором про надання послуг, який підписаний в Україні, з кількох відповідачів солідарно.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, оскільки в договорі про надання послуг було передбачено, що всі відносини сторін, що не врегульовані цим договором, регулюють застосовуваним правом (законодавством) Шотландії та спір підлягає вирішенню компетентним судом відповідно до матеріального та процесуального права (законодавства) Шотландії.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції також погодився з висновками попередніх судів, та при прийнятті рішення керувався п. 1 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Вищезазначене рішення суду є яскравим прикладом того, що для захисту своїх прав, інтересів та фінансів, підписання будь-яких договорів, краще здійснювати після їх юридичної експертизи та оцінки адвокатами.
Адвокати «Юридичної компанії-Лєгал» мають багаторічний, успішний досвід спорів з іноземним елементом, якщо у Вас виникли питання чи Вам потрібна правова допомога звертайтесь до професіоналів своєї справи. Наші адвокати пропонують професійні консультації і повний юридичний супровід у справах з іноземним елементом.
Записатись на консультацію можливо за телефоном: 068-124-25-85.
м. Одеса, Адміральський проспект, 25
