ПОСТАНОВА 03 червня 2020 року Справа № 916/2800/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
7.6. Згідно з частиною 3 ст.635 ЦК України, зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Як вірно відмітив апеляційний суд, у пункті п.1.1 оспорюваного договору сторони узгодили, що продавець продасть, а покупець купить частину майнового комплексу в термін не пізніше ніж 31.12.2017.
Отже, оскільки передбачений укладеним 16.08.2017 між відповідачами попереднім договором термін здійснення купівлі-продажу зазначеного майна сплив, то в силу вказаної ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене цим попереднім договором, припинено.
При цьому, відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства.
❗️Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.
Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку ❗️унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі №6-226цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №401/3856/16-ц.
