Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та інших законодавчих актів України щодо мотивування судових рішень зареєстровано у Верховній Раді 25 січня.
Метою розроблення законопроекту № 4637 є підвищення стандартів якості вирішення господарських, цивільних і адміністративних спорів, підвищення відповідальності суддів за ухилення від здійснення правосуддя, створення ефективного законодавства, яке б формалізувало сучасні вимоги до змісту судового рішення, зменшило можливості маніпуляцій з боку недоброчесних суддів щодо ігнорування вимог закону, оздоровлення судової системи та встановлення додаткових гарантій для юридичних і фізичних осіб під час здійснення правосуддя.
Законопроект передбачає:
- доповнення переліку підстав для дисциплінарного стягнення стосовно судді систематичним ухиленням судді від виконання своїх обов’язків з вчинення правосуддя, в тому числі неодноразово приймаючи рішення, в наслідок яких спір залишається невирішеним, що сприятиме більш відповідальному ставленню суддів до розгляду справ та ухвалення рішень;
- встановлення додаткових вимог до мотивувальної частини рішень господарських, адміністративних судів та судів загальної юрисдикції, в тому числі визначення правил коли суд може відмовитись від надання детальної правової оцінки аргументам сторін, зазначивши про це в тексті рішення;
- встановлення додаткових критеріїв обґрунтованості та законності судового рішення, до яких віднести і вимоги до мотивувальної частини рішення суду;
- встановлення, що у випадку якщо суд в своєму рішенні не надав правової оцінки всім аргументам сторін, стосовно яких виник відповідний спір, такий спір вважається не вирішеним;
- встановлення, що суд не повинен надавати детальну правову оцінку всім аргументам учасників справи, проте він зобов’язаний виділити ключові, спірні аргументи, детальні відповіді на які мають міститись в тексті рішення, та зазначити перелік аргументів, яким він не оцінює в рішенні, з поясненням причин;
- встановлення, що якщо сторона у спорі посилається на порушення Україною своїх зобов’язань з Конвенції про захист прав і основоположних свобод або на практику Європейського суду з прав людини, правова оцінка цих доводів обов’язково повинна міститись в мотивувальній частині судового рішення (необхідність зумовлена для покращення стану виконання Україною своїх конвенційних зобов’язань перед іншими країнами Ради Європи);
- встановлення додаткових підстав для скасування рішень судів, якщо таким рішенням спір не був вирішений фактично;
- надання сторонам права самостійно підготувати проект тексту судового рішення в даній справі, яке має допоміжний (консультативний) характер, та офіційно подати його до матеріалів справи;
- дозволити судам відступати від позицій Верховного Суду щодо застосування норм матеріального або процесуального права із наведенням детального обґрунтування причин, з яких суд першої або апеляційної інстанції вважає позицію Верховного Суду помилковою;
- надання будь-кому право подати до Верховного Суду, який розглядає відповідну справу, консультативний висновок щодо застосування норми права, що дозволить Верховному Суду ухвалювати більш якісні висновки про застосування правових норм навіть за умов, коли сторони спору не надають кваліфіковану аргументацію;
- визначення, що практика Європейського суду з прав людини обов’язкова до застосування не лише судами, але й правоохоронними органами, органами державної влади і органами місцевого самоврядування.
- Джерело: yurfact.com.ua
