Юридическая Компания

Визнання договору дарування недійсним, укладений з метою запобігання наступного звернення стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики: ВС

Опубликовано 26 Ноя 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Особа звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Позивач зазначав, що укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує його законні права, оскільки укладений після подання ним заяви про забезпечення позову та відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості, дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на будинок з метою приховання належного боржнику нерухомого майна від наступного звернення стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики, що є підставою для визнання договору дарування недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Суди виходили з недоведеності позивачем фіктивності договору дарування у зв`язку із відсутністю наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, оскільки подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі.

Так, з моменту укладення договору дарування набувач проживає у будинку, проводить ремонтні роботи, оплачує комунальні послуги, що підтверджено, зокрема, поясненнями свідків. А на момент укладання оспорюваного правочину рішення суду про стягнення грошової суми не існувало, як і не існувало будь-яких заборон відчуження належного відповідачу нерухомого майна.

Касаційний цивільний суд ВС дійшов іншого висновку та позов задовольнив.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

ВС зауважив, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Колегія суддів врахувала, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна зобов`язання за договором позики вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а отже у позивача виникло право вимоги до відповідача у зв`язку з його неплатоспроможністю (постанова від 11.11.2020 у справі № 619/82/19).