Як встановити статус резидента чи нерезидента України? Встановлення юридичного факту нерезидента/ резидента України через суд.

Відсилання українського законодавства до понять «резидент» та «нерезидент» породжує багато спорів, у тому числі із митницею під час користування власним автомобілем іноземним громадянином на території України, а  також податковою, нотаріусом під час прийняття спадщини.

Відповідно Митного Кодексу України, стаття 95 регламентує строки транзитних перевезень:

для автомобільного транспорту — 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — 5 діб);

для громадянина (резидента) України, який знаходиться на консульському обліку за кордоном – 60 днів на протязі 1-го року;

для іноземців (нерезидентів) – на період до 1-го року.

В даному випадку контролюючі органи, зачасту трактують законодавство на свою користь, наприклад, іноземець має посвідку на постійне проживання на території України, його вважають резидентом, але насправді, особа в України майже не знаходиться, як бути далі.

Питання, які виникають із спадкових відносин:

Відповідно до підпункту «а» п. 174.2.1 ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Згідно п.п. 174.2.3 п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Як вбачається з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як назавжди «поставити крапку» в питанні чи являєтесь ви резидентом чи ні, розберемо далі.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється абз. «в» пп.14.1п.14.1.213ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп..34.1.4п.34.1ст.34 Податкового кодексу України чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Достатньою (але не виключною) умовою визначенням місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України або її реєстрації як само зайнятої особи.

Всі ці положення Податкового кодексу України підлягають застосуванню податковими органами та іншими особами, відповідальними за правильність сплати податку до бюджету (в даному випадку ними можуть бути нотаріуси).

Для громадян Російської Федерації важливим буде знання наступного:

Пунктом 1 статті 4 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків», (яка підписана 08.02.1995 року, ратифікована Україною 06.10.1995 року, дата набрання чинності для України -03.08.1999), визначено, що при застосуванні цієї Угоди вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації або іншої аналогічної ознаки. Цей вираз разом з тим не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, лише якщо ця особа одержує доходи із джерел в цій Державі або у відношенні майна, що міститься в ній.

Згідно п. 2 цієї статті, якщо відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається таким чином:

       а) вона є резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, в якій вона має більш тісні особисті і економічні зв`язки (центр життєвих інтересів);

       б) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;

       в) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, громадянином якої вона є;

       г) якщо кожна з Договірних Держав вважає її своїм громадянином або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання оподаткування такої особи за взаємною згодою.

Тому, вважаємо у разі виникнення непорозумінь із митницею, або із іншими контролюючими органами, варто встановити факт нерезиденства чи резидентства безпосередньо через рішення суду, яке є обов’язковим для всіх органів.

Відповідно норм Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) факти, що мають юридичне значення встановлюються у окремому провадженні.

За змістом ч.1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. В даному випадку заінтересованою особою буде той орган, кого безпосередньо таке рішення буде стосуватись. Якщо спір виник із митницею, то заінтересованою особою необхідно вказувати саме митницю.

Частиною 1ст. 256 ЦПК України, визначено перелік фактів, які мають юридичне значення.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Варто знати, що з метою з’ясування обставин справи, суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

При ухваленні судом рішення, судові витрати, які несе заявник, не відшкодовуються.

Але, варто пам’ятати, що кожна ситуація є індивідуальною, тому слід, перш за все, звернутись до адвоката, який допоможе визначити саме Ваш статус, підібрати необхідні докази, які будуть підтверджувати викладене та наддасть правову допомогу у підготовці заяви до суду.

Якщо у Вас виникли питання чи Ви потребуєте допомоги адвоката у встановленні факту нерезиденства чи резидентсва України, звертайтесь до офісу компанії: Одеса, Адміральський проспект, 25, оф. 9 чи за телефонами: 097-754-79-48; 068-124-25-85; 701-88-71

З повагою, адвокат Єфімова Л.Я.!