Юридическая Компания

Зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними правами: в чому різниця, пояснив ВС

Опубликовано 9 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

🔥Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 № 904/2979/20:
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Кібенко О.Р.
✅Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу
⚡Ключові тези:
✔1. 03.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (далі — ТОВ «Серединецьке») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» (далі — ТОВ «Агротек») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Армада ЛТД» (далі — ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД») про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки від 30.03.2018 № 3П/16АФ-15 на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).
2. Позовні вимоги обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору, який, за твердженням позивача, укладався не з метою настання реальних наслідків, а з метою приховати справжні наміри його сторін — змінити територіальну юрисдикцію (підсудність) пред`явлення позову про стягнення заборгованості за укладеним ТОВ «Серединецьке» (лізингоодержувач) та ТОВ «Агротек» (лізингодавець) договором фінансового лізингу 16.03.2015 № 16АФ-15, а також іншими укладеними договорами поруки, на Господарський суд Дніпропетровської області (за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД»).
3. Позивач посилався на те, що:
— в забезпечення виконання ТОВ «Серединецьке» перед ТОВ «Агротек» за договором фінансового лізингу 16.03.2015 № 16АФ-15 сторонами укладено інші тристоронні договори поруки: від 16.03.2015 № 1П16АФ-15 між ТОВ «Серединецьке», ТОВ «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» (поручитель, далі — ТОВ «СК Бужок»), а також від 30.03.2018 № 2П16АФ-15 між ТОВ «Серединецьке», ТОВ «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія-Сервіс» (далі — ТОВ «Євразія-Сервіс»);
— на відміну від цих договорів поруки, оспорюваний Договір поруки є двостороннім правочином, укладеним без згоди боржника;
— у лютому 2019 року ТОВ «Агротек» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «СК Бужок» про солідарне стягнення заборгованості з поручителів за зазначеними договором фінансового лізингу та договорами поруки (справа № 904/421/19) саме за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД»;
— непоодинокою є практика укладення ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» договорів поруки, пред`явлення ТОВ «Агротек» позовів за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» (Господарський суд Дніпропетровської області) до кількох відповідачів про солідарне стягнення грошових коштів, подальша подача заяви про відмову від позову до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» та постановлення Господарським судом Дніпропетровської області рішень про закриття провадження у справах щодо цього відповідача, що, на думку ТОВ «Серединецьке», свідчить про фіктивність оспорюваного договору, який укладено без розумної економічної причини.
4. ТОВ «Агротек» проти позову заперечило, стверджуючи, що позивач не є стороною Договору поруки, а оспорюваний договір направлений на реальне настання правових наслідків та частково виконувався сторонами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, в позові відмовив.
13. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивач не довів обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для визнання фіктивним оспорюваного Договору поруки; не довів яким чином, внаслідок укладення цього договору, порушені його права. За відсутністю належного обґрунтування порушеного права позивача укладенням оспорюваного правочину, в якому останній не є стороною, відсутні підстави для визнання його недійсним.
14. У вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з таких мотивів:
— договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем;
— оспорюваний Договір поруки не створює обов`язків для ТОВ «Серединецьке» (боржника за основним Договором лізингу), не впливає безпосередньо на його права і обов`язки;
— ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», як поручитель за Договором поруки, здійснило часткове виконання оспорюваного договору на суму 100 грн, а ТОВ «Агротек», як лізингодавець, прийняло таке часткове виконання; тож обидві сторони оспорюваного Договору поруки вчинили певні дії, спрямовані на його фактичне виконання, а, отже, сторони намагалися досягти правового результату за укладеним правочином; тому посилання позивача на те, що Договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, не підтверджується належними доказами;
— подання ТОВ «Агротек», як лізингодавцем, позову до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», як поручителя, у межах справи № 904/421/19 є правом лізингодавця про солідарне стягнення заборгованості з лізингових платежів і не порушує прав ТОВ «Серединецьке», оскільки останнє взагалі не є відповідачем у цій справі; при цьому, оспорюваний договір укладено майже за рік до подання зазначеного позову;
— відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішень про відмову у задоволенні позову.
15. Щодо аргументу позивача, що за визначенням, яке наведено у частині першій статті 45 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оспорюваний договір є правочином щодо якого є заінтересованість, то апеляційний суд вказав, що цей закон набув чинності 17.06.2018, тобто після укладення оспорюваного Договору поруки, отже не може бути взятий до уваги; вказана норма закону не містить правових наслідків щодо вчинення такого правочину.
16. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з позивачем, що дії відповідачів у цій справі (лізингодавця та поручителя) по фактичному виконанню оспорюваного Договору поруки, які не призвели до реального відновлення порушених майнових прав лізингодавця, з огляду на виконання ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», як одним із поручителів, своїх зобов`язань в несуттєвому обсязі порівняно із заборгованістю лізингоодержувача та пред`явленими вимогами до інших поручителів, можуть свідчити, що в момент укладення такого договору його сторони дійсно могли мати за мету не забезпечення виконання зобов`язання позивачем (лізингодержувачем), а іншу мету, зокрема отримати для лізингодавця можливість у разі пред`явлення позову одночасно до усіх або до окремих поручителів реалізувати право позивача на вибір між господарськими судами, яким підсудна така справа.
17. Крім того, апеляційний господарський суд, дослідивши аргументи позивача про те, що ТОВ «Агротек» (лізингодавцем) був укладений Договір поруки, іншою стороною за яким (поручителем) є ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» — юридична особа, в якій одним із засновників із часткою 4 % виступає ОСОБА_1 , який водночас є керівником ТОВ «Агротек», тобто лізингодавця, погодився з позивачем, що такі обставини можуть свідчити й про іншу мету сторін такого договору, на яку сторони розраховували в момент його укладення, ніж його реальне виконання, оскільки не знаходить свого розумного пояснення, чому лізингодавець зажадав мати такого поручителя, до якого так і не пред`явив вимог щодо повного виконання забезпечених порукою зобов`язань, як до інших поручителів за іншими договорами, коли настав випадок, передбачений цим договором.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо фіктивності договору поруки
33. Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
34. Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки, хоча укладення тристороннього договору між кредитором, боржником і поручителем ЦК України не забороняє і це є звичною діловою практикою.
35. Таке регулювання (можливість укладення договору поруки без згоди боржника) відповідає загальному підходу цивільного законодавства про можливість відступлення кредитором своїх вимог без згоди боржника (стаття 516 ЦК України).
36. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
37. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
38. Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
39. Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.
40. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними.
41. Відповідно до усталеної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.
42. Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником («невідомий боржнику поручитель») є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають із основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням.
43. Відповідачі у цій справі пояснюють свої наміри виключно бажанням укласти відповідний Договір поруки.
44. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені обставини, які у сукупності можуть свідчити про укладення сторонами оспорюваного договору без наміру реального виконання Договору поруки, тобто про наявність ознак фіктивності правочину:
— між поручителем та боржником на момент укладення договору поруки були відсутні будь-які юридичні чи ділові відносини (корпоративні, зобов`язальні, відносини пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування), водночас, кредитор (ТОВ «Агротек») та поручитель (ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД») пов`язані через бенефіціарних власників та посадових осіб;
— договір поруки укладений значно пізніше аніж Договір лізингу (основне зобов`язання); договір є двостороннім, на відміну від договорів поруки з іншими поручителями, які були тристоронніми, тобто боржник до моменту укладення договорів поруки знав інших поручителів (ТОВ «СК Бужок» та ТОВ «Євразія-Сервіс»), мав з ними ділові стосунки, укладаючи договір поруки вони діяли за погодженням з боржником;
— оплата поручителем за договором поруки здійснена у незначному, номінальному розмірі (100 грн), вже після подання позивачем позовної заяви про визнання договору недійсним як фіктивного (сума сплачена 09.06.2020 після одержання позовної заяви у справі № 904/2979/20, провадження в якій відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020);
— у справі № 904/421/19 кредитор (ТОВ «Агротек») звернувся з позовами до поручителів, а не до боржника, саме за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» до Господарського суду Дніпропетровської області, що надало йому певні переваги, додаткові зручності для участі в процесі — адже і ТОВ «Серединецьке», і поручителі за іншими договорами поруки (ТОВ «СК Бужок» та ТОВ «Євразія-Сервіс»), знаходяться в Хмельницькій області, і ТОВ «Агротек» мало би звернутися з позовом до Господарського суду Хмельницької області.
— у інших господарських справах можна відстежити певний усталений алгоритм дій ТОВ «Агротек», яке звернувшись до господарського суду з позовом до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» і інших відповідачів за місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», потім відмовлялося від позову до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 у справі № 904/1478/19, від 05.02.2019 у справі № 904/7638/17, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 у справі № 904/3594/15).
45. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ «Торговий дім «Армада» як поручитель частково виконав оспорюваний договір поруки (сплатив 09.06.2020 року 100 грн на користь ТОВ «Агротек»), а ТОВ «Агротек» як кредитор прийняв таке часткове виконання. На думку суду, зазначені обставини свідчать, що обидві сторони оспорюваного договору вчинили певні дії, спрямовані на його фактичне виконання. Отже, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору поруки намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.
46. У постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18 Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що: у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний; фактичне вчинення відповідачами дій на виконання своїх обов`язків за договором поруки спростовує аргументи позивача про відсутність у відповідача наміру взяти на себе обов`язки позивача за основним зобов`язанням та про його укладання сторонами без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
✔47. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити правовий висновок, що міститься у постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, таким чином:
✔— при застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання щодо того, чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве, часткове виконання (в порівнянні з розміром основного зобов`язання) поручителем своїх обов`язків за договором поруки не завжди свідчить про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, цей факт потрібно оцінювати у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа.
✔48. Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (відповідна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Щодо порушеного права або інтересу позивача
49. У постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, зазначено, що договір поруки безпосередньо на права та обов`язки боржника не впливає, його зобов`язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються). Разом із тим це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він порушує його права чи законні інтереси чи буде доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем діяти на шкоду боржникові.
50. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
51. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
52. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
53. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.
54. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
✔55. Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
56. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, яким чином внаслідок укладення оспорюваного договору поруки порушено зі сторони відповідачів його права чи інтереси.
57. Основним аргументом позивача, з яким не погодилися суди попередніх інстанцій, було те, що відповідач використав оспорюваний договір для досягнення іншої, протиправної мети, а саме для штучної зміни територіальної юрисдикції (підсудності) справи.
58. Відхиляючи цей аргумент позивача, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
— стаття 29 ГПК України встановлює підсудність справ за вибором позивача. Частина перша вказаної статті визначає, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. За частиною другою статті 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів;
— зазначеними процесуальними нормами саме позивач наділений правом вибору за місцезнаходженням якого з відповідачів подати позов до суду. У випадку ж пред`явлення позову про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами з основного боржника (ТОВ «Серединецьке») та з поручителів ( ТОВ «СК Бужок», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД») одночасно територіальна юрисдикція (підсудність) справи визначалась би відповідно до частини одинадцятої статті 30 ГПК України — за місцезнаходженням основного боржника (ТОВ «Серединецьке»);
— тобто позов, що містить в собі вимоги за основним правочином та правочином, укладеним в забезпечення основного правочину, може бути поданий до господарського суду лише за територіальною юрисдикцією (підсудністю) за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, який є стороною основного зобов`язання. А отже факт укладання правочинів з метою забезпечення виконання основного зобов`язання та об`єднання в одній позовній заяві одночасно вимог щодо відповідача, який є стороною основного зобов`язання, та до відповідача, який є стороною правочину, укладеного в забезпечення основного зобов`язання, відповідно до положень частини одинадцятої статті 30 ГПК України не може змінювати територіальну юрисдикцію (підсудність);
— позивач у цій справі (ТОВ «Серединецьке», лізингоодержувач) є основним боржником у зобов`язаннях, які виникли із Договору лізингу у правовідносинах з ТОВ «Агротек» (лізингодавцем). ТОВ «Агротек» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «СК Бужок» про солідарне стягнення заборгованості по лізинговим платежам (справа № 904/421/19); позовні вимоги у цій справі обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів поруки відповідачами, які виступають поручителями з виконання лізингоодержувачем (ТОВ «Серединецьке») своїх зобов`язань за Договором лізингу;
— згідно з долученою судом ухвалою від 09.07.2020 у справі № 904/421/19 позов подано ТОВ «Агротек» до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «СК Бужок» про солідарне стягнення заборгованості з лізингових платежів, відсотків річних та пені на загальну суму 16 212 343,27 грн (з урахуванням уточнених позовних вимог); відповідачі у справі № 904/421/19 є поручителями згідно з договорами поруки, зокрема, і оскаржуваним. Отже, подання вищевказаного позову є правом лізингодавця та не порушує прав ТОВ «Серединецьке», оскільки, воно взагалі не є відповідачем у справі № 904/421/19.
59. Верховний Суд не погоджується з тим, що позивач не є заінтересованим у розгляді справи № 904/421/19 за належною територіальною юрисдикцією (підсудністю).
60. Згідно з приписами статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
61. ТОВ «Серединецьке» є учасником справи № 904/421/19, а саме третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Треті особи є учасниками справи, які мають права і обов`язки, передбачені статтею 42 ГПК України, зокрема мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Тож для ТОВ «Серединецьке», як для учасника справи № 904/421/19, місце її розгляду не може не мати певного значення.
62. Позивач у даній справі неодноразово стверджував, що оспорюваний договір поруки укладений з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності) і саме в цьому вбачав порушення своїх інтересів. Таким чином, йдеться про те, що позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного договору поруки для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового.
✔63. Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.
✔64. Зловживання правом не повинно призводити до того, що особа втрачає усіляку можливість свого судового захисту. Суд лише повинен не дати особі досягти того, що вона прагне досягти зловживальницькою дією, зберігаючи розумний баланс інтересів учасників господарських відносин.
65. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
✔66. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18).
67. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 43 ГПК України зловживанням процесуальними правами є необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Частина третя цієї статті передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
68. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК України.
69. Відповідно до положень статті 279 ГПК України при апеляційному перегляді судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
70. Згідно з приписами статті 310 ГПК України при касаційному перегляді судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції. Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
✔71. Таким чином, ТОВ «Серединецьке» як учасник справи № 904/421/19 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача), інтереси якого могли бути порушені штучним об`єднанням позовних вимог з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи, може використати передбачені господарським процесуальним законодавством способи захисту від зловживання процесуальними правами іншими учасниками процесу.
72. Водночас, Верховним Судом враховується й та обставина, що ТОВ «Серединецьке» є боржником за Лізинговим договором, і як боржник за основним зобов`язанням, товариство може бути зацікавленим в затягуванні судового розгляду справи про стягнення кредитором як управленою особою боргу з поручителів. Такий додатковий інтерес не є легітимним і не підпадає під судовий захист. У зв`язку з цим суд критично ставиться до дійсних мотивів звернення позивача з позовною заявою у цій справі.
✔73. Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц).
74. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Серединецьке» у справі, що розглядається, не довело наявність цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним оспорюваного Договору поруки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до приписів частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
76. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. Ураховуючи викладене, судові рішення попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга — без задоволення.