Щодо права на відпустку, — визнано неконституційними низку положень

Опубликовано director 20 мая 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Предметом конституційного контролю у цій справі є приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі — Закон).

У Законі визначено, що:

— «за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати» (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);

— «у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати» (абзац третій частини першої статті 12);

— Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім:

«другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану» (абзац другий пункту 3 розділу «Прикінцеві положення»).

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок.

Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.

Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.

Водночас приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.

Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.

Ураховуючи зазначене, Суд визнав неконституційними приписи:

— другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону в тім, що вони не забезпечують надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;

— абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону.

Водночас Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону.

Приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність з дня ухвалення Судом цього Рішення.

Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 20 травня

У Держприкордонслужбі запустили онлайн-перевірку заборони на виїзд за кордон

Опубликовано director 20 мая 2026 в Новости | Нет комментариев

Державна прикордонна служба України повідомляє про запуск сервісу «Особистий кабінет», який дозволяє громадянам онлайн перевіряти наявність тимчасових обмежень на виїзд за кордон.

У ДПСУ зазначили, що сервіс працює у режимі реального часу та показує інформацію про обмеження, накладені на підставі рішень суду або постанов державної виконавчої служби.

Йдеться, зокрема, про:

• заборгованість зі сплати аліментів;
• штрафи;
• інші боргові зобов’язання.

Водночас обмеження, пов’язані з воєнним станом та правилами виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років, у сервісі не відображаються.

«Сервіс не скасовує наявні обмеження, але дає можливість швидко їх виявити та усунути», – наголосили у прикордонній службі.

Для користування сервісом необхідно авторизуватися через Дія.Підпис, BankID, КЕП або id.gov.ua. Після входу система автоматично перевіряє інформацію у державних реєстрах та показує статус – «Обмежень немає» або «Є тимчасове обмеження».

У ДПСУ зазначають, що раніше для отримання такої інформації потрібно було надсилати письмовий запит та чекати відповіді кілька тижнів. Тепер перевірити свій статус можна за кілька секунд із будь-якого пристрою.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Правочини із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території України, є нікчемними незалежно від дати їх укладення, а тому не породжують правових наслідків

Опубликовано director 13 мая 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Правочини із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території України, є нікчемними незалежно від дати їх укладення, а тому не породжують правових наслідків – про це повідомляє Верховний суд, посилаючись на Постанову КГС ВС (https://supreme.court.gov.ua)

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, є нікчемним відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що набрала чинності 21 листопада 2021 року, незалежно від дати укладення такого правочину, оскільки особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях стосуються всього періоду окупації, що виключає застосування загального правила незворотності дії закону в часі.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Банк звернувся з позовом до ТОВ і поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором та договором поруки.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, укладені після 7 квітня 2014 року, є нікчемними відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки відповідач зареєстрований у м. Донецьку – на тимчасово окупованій території.

Суди зазначили, що правочини із суб’єктом господарювання, місцезнаходження якого – тимчасово окупована територія, є нікчемними, а отже не можуть бути належною правовою підставою для заявлених вимог. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) або застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України).

Крім того, суди встановили, що порука припинилася, зокрема у зв’язку зі змінами зобов’язання без належної згоди поручителя та нікчемністю відповідних додаткових угод.

КГС ВС зазначив, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню з урахуванням особливого правового режиму окупації, який охоплює весь період такої окупації. Відповідно, нікчемність правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території, поширюється і на спірні правовідносини.

Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що обрана позивачем правова підстава є неналежною у зв’язку з нікчемністю відповідних правочинів.

Постанова КГС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 905/238/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135155908.

Хто може отримати нотаріальні відомості: роз’яснення Мін’юсту

Опубликовано director 12 мая 2026 в Новости | Нет комментариев

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повідомляє, що інформація, яку нотаріус отримує під час вчинення нотаріальних дій, є нотаріальною таємницею та не може розголошуватися без законних підстав.

До нотаріальної таємниці належать відомості про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов’язки, а також інформація, отримана під час звернення до нотаріуса.

Обов’язок зберігати конфіденційність покладається:

• на нотаріуса та його помічника;
• осіб, яким така інформація стала відома у зв’язку з професійною діяльністю;
• свідків, залучених до вчинення нотаріальних дій.

У Мін’юсті наголошують, що навіть родинні зв’язки не дають автоматичного права на доступ до таких відомостей. Тому відмова нотаріуса надати інформацію про правочин, укладений чоловіком або дружиною, є законною.

Водночас закон передбачає окремі випадки, коли розкриття інформації допускається.

Зокрема, це можливо у разі:

• внесення відомостей до державних реєстрів;
• подання інформації у межах фінансового моніторингу;
• надання інформації на законну вимогу суду, правоохоронних органів, податкових органів, державних чи приватних виконавців, а також Міністерства юстиції України.

Також зазначається, що виклик нотаріуса до суду як свідка не означає автоматичного розкриття нотаріальної таємниці. Нотаріус може надати таку інформацію лише:

• за згодою особи, в інтересах якої вчинялася нотаріальна дія;
• або у випадках, прямо передбачених законом.

Довідки про нотаріальні дії та копії документів можуть отримувати лише особи, щодо яких або за дорученням яких ці дії вчинялися. У разі смерті такої особи це право переходить до спадкоємців.

Якщо ж над майном безвісно відсутньої особи встановлено опіку, відповідні документи може отримати опікун у межах своїх повноважень.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Чи є підставою для звільнення за прогул відсутність працівника на робочому місці більше ніж три години?

Опубликовано director 11 мая 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Чи є підставою для звільнення за прогул відсутність працівника на робочому місці більше ніж три години за умови недоведення ним виконання трудових функцій поза межами офісу? Встановлення факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та недоведеність виконання ним у цей час трудових функцій поза межами робочого місця є підставою для звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України

08 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу.

Суть спору:

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював у відповідача на посаді заступника керівника напрямку по Hard Collection, 02.04.2020 його було звільнено за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для звільнення стала відсутність позивача на робочому місці понад три години 03.03.2020 (з 12:00 до 18:00). Позивач стверджував, що після 12:00 виїхав для роботи з боржниками поза офісом, закінчив її о 16:30, після чого зустрівся зі знайомим у кафе, де виник конфлікт, що змусило його звернутися до поліції. Він вважав звільнення безпідставним, оскільки фактично виконував роботу поза межами приміщення банку. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, поновив позивача на роботі, мотивуючи своє рішення тим, що роботодавець не довів фактичне
ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи, що, на думку суду, свідчило про відсутність вини працівника.
Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивач працював у банку понад 15 років і не міг не знати графіку роботи. Крім того, позивач не довів факт виконання службових обов’язків поза межами офісу після 12:00, а факту його перебування в кафе з 14:00 підтверджувався матеріалами перевірки поліції та його власними поясненнями.

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду
на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Визначальним є не лише факт відсутності, а й відсутність поважних
причин для цього. Трудова діяльність може здійснюватися як на фіксованому робочому місці, так і в іншому просторі для виконання обов’язків. Однак для кваліфікації відсутності як прогулу необхідно встановити, чи виконував працівник у цей час свої трудові функції. Суди встановили, що факт відсутності позивача на роботі понад три години підтверджений матеріалами службової перевірки та поліції. Позивач не надав доказів того, що він дійсно працював із боржниками у спірний час; натомість було підтверджено його перебування в кафе з 14:00.
Доводи про необізнаність із правилами розпорядку є безпідставними, оскільки посадова інструкція позивача передбачала обов’язок їх виконання, а тривалий стаж роботи в установі підтверджує знання режиму роботи.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі
№ 686/14032/20 (провадження № 61-7414св22) можна ознайомитися за посиланням —
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804710
Джерело: https://court.gov.ua/

Обов’язок закладів середньої освіти розробити та затвердити правила доступу та перебування на території

Опубликовано director 30 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Типові правила мають сприяти створенню безпечних умов перебування учасників освітнього процесу на території та в приміщеннях закладів освіти, мінімізації загрози життю та здоров’ю учасників освітнього процесу, запобіганню терористичним загрозам щодо учасників освітнього процесу.

Що мають містити:

порядок доступу учасників освітнього процесу та інших осіб на територію та в приміщення закладу освіти;

обмеження щодо пропуску осіб на територію та до приміщень закладу освіти;

порядок пропуску транспортних засобів на територію закладу освіти.

Документ розробили на виконання підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про повну загальну середню освіту” щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти».

На основі цих Типових правил заклади освіти мають розробити власні Правила доступу і перебування учасників освітнього процесу та інших осіб на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти (далі – Правила закладу освіти).

Важливо зауважити, що такі Правила закладу освіти не повинні порушувати принципи рівності громадян, визначені ст. 24 Конституції України, зокрема призводити до надання учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.

Дотримання Правил закладу освіти є обов’язковим. На це вказує ч. 4 ст. 41-1 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.

Додатково, до Правил також необхідно затвердити:

—  ЖУРНАЛ ВІДВІДУВАЧІВ

— ЖУРНАЛ В’ЇЗДУ (ВИЇЗДУ) ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА (З) ТЕРИТОРІЮ(-Ї)

Оподаткування спадщини від неблизьких родичів

Опубликовано director 30 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Якщо ви отримали нерухомість у спадщину від родичів не першого чи другого ступеня спорідненості, такий дохід оподатковується на загальних підставах. До таких родичів, зокрема, належать вітчим або мачуха, дядько або тітка, прадід або прабабуся, двоюрідні брати і сестри тощо. Як оподатковується такий вид спадщини, роз’яснюють у ДПС.

Які податки потрібно сплатити

Для фізичних осіб — резидентів України встановлено такі ставки:

• податок на доходи фізичних осіб – 5%
• військовий збір – 5%

Тобто 10% від оціночної вартості об’єкта спадщини.

Хто сплачує податок

Платником є особа, яка отримує спадщину. Обов’язок зі сплати виникає з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Як сплатити податок?

Є два варіанти: 

1. До нотаріального оформлення об’єктів спадщини

У такому випадку:

• декларація про майновий стан і доходи не подається;
• нотаріус подає до ДПС інформацію про отриманий дохід та сплачений податок.

2. Після оформлення спадщини

Якщо податок не було сплачено під час нотаріального оформлення, платник зобов’язаний:

• подати річну податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним;
• самостійно визначити суму податкових зобов’язань;
• сплатити задекларовані податкові зобов’язання до 1 серпня.

Декларацію можна подати через Електронний кабінет платника податків або особисто до податкового органу.

Наприклад:

Якщо оціночна вартість квартири становить 1 800 000 грн, сума податку складе:

• ПДФО – 90 000 грн,
• військовий збір – 90 000 грн.

Загальна сума до сплати – 180 000 грн.

У разі неподання декларації або несвоєчасної сплати податку до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня.

джерело: https://yur-gazeta.com/

Вимоги до кандидатів на посади у закладах освіти

Опубликовано director 28 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2026 № 297 затверджено Порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти (далі – Порядок). Цей документ визначає критерії, за якими особа не може бути допущена до взаємодії з дітьми, та встановлює чіткі правила для керівників закладів освіти і засновників під час прийому працівників на роботу.  

Законодавче регулювання та категорії осіб, на які поширюється Порядок

Порядок визначає процедуру підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників ЗДО, ЗЗСО та інших суб’єктів освітньої діяльності незалежно від форми власності. Основна мета документа — встановити критерії, що гарантують безпеку дітей та відповідність персоналу законодавчим вимогам.  Дія Порядку поширюється на:

• педагогічних та науково-педагогічних працівників (згідно з переліком посад, затвердженим постановою КМУ від 14.06.2000 № 963);
• інших працівників закладів освіти, які можуть безпосередньо взаємодіяти з дітьми;
• юридичних осіб з філіями або структурними підрозділами, що забезпечують здобуття освіти;
• фізичних осіб-підприємців, які здійснюють освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Порядок базується на нормах законів України, що чітко визначають осіб, непридатних для роботи з дітьми:

«Про дошкільну освіту». У ч. 3 статті 25 визначено, що в закладі дошкільної освіти не має права працювати особа, яка:

• визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена судом;
• має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
• відповідно до рішення суду позбавлена права обіймати відповідну посаду;
• відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, вчинила умисне кримінальне правопорушення щодо дитини, у присутності дитини, з використанням дитини чи жорстоке поводження з дитиною.

«Про повну загальну середню освіту».  У ч. 3 ст. 19 зазначено, що не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) особа, яка:

• має непогашену або не зняту в установленому законом порядку судимість;
• визнана в установленому законом порядку винною у вчиненні правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;
• має адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Процедура підтвердження відповідності

Процедура підтвердження відповідності кандидатів вимогам проводиться до укладання трудового договору чи контракту з кандидатом на посаду. Це гарантує, що всі особи, які будуть працювати з дітьми, відповідають законодавчим критеріям та стандартам безпеки.

Кандидат разом із заявою про прийняття на роботу або в строки, визначені конкурсом,  подає пакет документів, який містить:

• повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» в паперовій або електронній формі;
• копію вироку в кримінальному провадженні (за наявності інформації про судимість); 
• довідку про наявність/відсутність інформації про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей (для кандидатів у сфері загальної середньої освіти).

Відомості про кандидата мають бути отримані ним не раніше ніж за 30 календарних днів до дати подання пакета документів. Порядок визначає чітку відповідальність за перевірку документів і спрощує процес контролю. Залежно від посади кандидата документи подаються:

• на посаду керівника закладу освіти — засновнику або уповноваженому органу;
• на інші посади — керівнику закладу, юридичної особи або фізичній особі-підприємцю, що забезпечує освітню діяльність.

Всі персональні дані кандидатів і копії документів обробляються, зберігаються та поширюються з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Після подання документів керівник або засновник закладу протягом двох робочих днів ухвалює відповідне рішення:

• у разі підтвердження кандидат отримує повідомлення електронною поштою;
• у разі відмови рішення можна оскаржити в судовому порядку.

Новий порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади у закладах освіти гарантує чіткий, зрозумілий і справедливий механізм оцінки професійної придатності, забезпечує прозорість процесу, безпеку для дітей та відповідність працівників законодавчим вимогам.

Джерело: https://naurok.com.ua

Оформлення заповітів і довіреностей військових без нотаріуса: актуальні правила

Опубликовано director 27 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

В умовах воєнного стану доступ до нотаріальних послуг на фронті обмежений, проте військовослужбовці можуть урегулювати майнові питання через своїх командирів. Відповідно до постанови КМУ № 164 та ст. 1252 ЦКУ право на посвідчення заповітів і довіреностей мають командири частин, з’єднань та начальники госпіталів.

Ключові нюанси:

• Юридична сила: Посвідчені командирами документи прирівнюються до нотаріально засвідчених.

• Обмеження: Командири не мають права посвідчувати довіреності на розпорядження нерухомим майном, цінними паперами чи корпоративними правами.

• Процедура: Для заповіту обов’язкова присутність не менш як двох свідків. Свідками не можуть бути командир, спадкоємці або їхні родичі.

• Реєстрація: Документи через Генштаб або Міноборони передаються до Мін’юсту для внесення відомостей до Єдиного реєстру довіреностей або Спадкового реєстру.

Недотримання процедури (наприклад, відсутність дати чи свідків) робить заповіт нікчемним.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/

Втрата посвідчення водія: що робити?

Опубликовано director 21 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Міністерство внутрішніх справ України в межах проєкту «Запитай у МВС» розповіло 24 Каналу, що потрібно для того, аби знову отримати водійське посвідчення після його втрати.

У МВС розповіли: якщо людина втратила посвідчення водія, то здійснюється відновлення документа, а не його повторне отримання. Це означає, що особа не проходить заново процедуру підготовки водіїв і не складає іспити.

«Коли людина звернеться до сервісного центру МВС адміністратори перевірять її водійську інформацію в Єдиному державному реєстрі МВС. Якщо дані підтверджуються, оформлюється нове посвідчення водія зі збереженням усіх відкритих категорій, які були зазначені в попередньому документі. У такому випадку не має значення, коли саме видали посвідчення – навіть якщо ви його отримали багато років тому, повторно складати іспити не потрібно», – йдеться в повідомленні.

Після відновлення посвідчення водія змінюють строк його дії: новий документ видають терміном на 30 років від дати оформлення. Проте, вказали в МВС, в українському законодавстві є ситуації, коли потрібно обов’язково скласти іспити, щоб відновити водійське посвідчення у разі його втрати. Зокрема, це стається, якщо людину позбавили права керувати транспортними засобами. Тоді посвідчення водія повертають після успішного складання теоретичного та практичного іспитів.

Відновити посвідчення водія у разі втрати можна двома способами:

1. Офлайн – у сервісному центрі МВС:

• звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС;
• подати необхідні документи;
• зробити фото на місці;
• отримати нове посвідчення водія.

2. Онлайн – через електронні сервіси:

• авторизуватися в Кабінеті водія або через застосунок Дія;
• подати заявку на відновлення посвідчення;
• обрати спосіб отримання (у сервісному центрі МВС або з доставленням).

Для відновлення посвідчення водія необхідно підготувати:

• документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або інший документ);
• витяг про місце реєстрації;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• медична довідка (на час воєнного стану не є обов’язковою).