14 жовтня 2026 року у справі № 462/10284/23 Верховний Суд сформував висновок: Неможливість отримання нотаріусом від держави-агресора відомостей, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, внаслідок збройної агресії та припинення дії міжнародних договорів про правову допомогу не може породжувати правову невизначеність щодо спадкового майна та перешкоджати реалізації прав спадкоємця за заповітом, який своєчасно прийняв спадщину й має оригінали заповіту та правовстановлюючих документів, якщо заповіт є правомірним, а інші особи не заявили прав на це майно
Суть спору:
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом, ОСОБА_2 за життя набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
Позивач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, перебуває на території України на законних підставах, що підтверджується посвідкою на постійне проживання є сином ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії. Довідкою про реєстрацію місця проживання особи підтверджено, що ОСОБА_1 з 05 січня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
16 жовтня 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві власності квартиру у АДРЕСА_1 , своєму сину ОСОБА_1.
Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у рф, м. Москва.
09 серпня 2022 року ОСОБА_1 з метою оформлення своїх спадкових прав звернувся із заявою про прийняття спадщини до Другої Львівської державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа.
Постановою державного нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року. У постанові також вказано, що з урахуванням того, що відповідно до зазначеного Закону Україна зупинила відносини з рф та республікою білорусь та вийшла із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції від 28 березня 1997 року, нотаріус не має можливості отримати необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину відомості. Крім того, у спадковій справі відсутні оригінали документів про право власності на спадкове майно, а документи, видані у рф не містять апостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений.
Висновки Верховного Суду:
За положеннями статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У частині першій статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).
Частиною третьою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Якщо спадкоємець не має можливості оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.
У цій справі позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, який подав до нотаріуса у встановлені строки заяву про прийняття спадщини, прийняв спадщину.
Право на спадкове майно позивач не може оформити в нотаріальному порядку у зв`язку з тим, що нотаріусом йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно (квартиру) у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року.
Нотаріусом також вказано, що відповідно до зазначеного Закону Україна зупинила відносини з рф та республікою білорусь та вийшла із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції від 28 березня 1997 року, а тому відсутня можливість отримати необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину відомості. Крім того, у спадковій справі відсутні оригінали документів про право власності на спадкове майно, а документи, які видані у рф, не містять апостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений (а. с. 23-25).
Отже, відповідне право позивача на спадкове майно може бути захищене у судовому порядку.
Підпунктом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або російської федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.
Отже, дія вказаного нормативно-правового акта Уряду України не поширюється на спірні спадкові правовідносини, оскільки мораторій (заборона) на відчуження нерухомого майна, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187, не застосовується до громадян російської федерації, які набувають право власності на такі об`єкти, зокрема на підставі свідоцтва про право на спадщину, тобто в порядку спадкування (постанова Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 733/728/22, провадження № 61-16676св23).
Таким чином, Уряд України запровадив мораторій (заборону) громадянам російської федерації відчужувати майно, набуте ними у власність на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину, але допустив можливість набуття такого майна.
За матеріалами Верховного Суду
Далее
Особа, яка вимагає усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, має довести своє право на неї, її межі та факт порушення цих меж, повідомили в Херсонському апеляційному суді.
Суд розглянув справу щодо частини земельної ділянки площею 0,0906 га, на якій розташована артезіанська свердловина. Позивачка стверджувала, що успадкований нею будинок розташований на земельній ділянці площею 0,82 га, яка раніше перебувала в користуванні її батьків, а сільська рада нібито самовільно огородила частину цієї території та перекрила доступ до свердловини.
Суд першої інстанції відмовив у позові, оскільки позивачка не надала:
Апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при набутті права власності на житловий будинок до нового власника переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, які існували у попереднього землекористувача. Водночас сам обсяг такого права та межі землі мають бути належно підтверджені.
Матеріали справи містили суперечливі дані: у різні періоди в погосподарських книгах зазначалися земельні ділянки площею 0,25 та 0,82 га. Технічної документації щодо встановлення меж у натурі не було. Водночас спірна ділянка площею 0,0906 га має окремий кадастровий номер і зареєстрована за сільською радою на праві комунальної власності. Артезіанська свердловина перебуває на балансі комунального підприємства.
Суд також урахував позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що сторона повинна довести обставини, на які посилається, а самих тверджень недостатньо для визнання відповідних фактів встановленими.
Оскільки позивачка не довела законного права користування спірною ділянкою та порушення її меж, апеляційну скаргу залишили без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Справа №766/2500/24.
Далее
Новий Закон про оцінку майна передбачає суттєві зміни в професійній оціночній діяльності, зокрема щодо кваліфікації оцінювачів, чинності свідоцтв, проведення оцінки майна, рецензування та державної реєстрації звітів. Закон вводиться в дію через 18 місяців після набрання ним чинності, а для переходу на нові правила встановлено спеціальні строки та процедури.
Зокрема, раніше видані кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів зберігатимуть чинність за встановлених умов. Для оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок передбачено шестимісячний строк для спрощеного отримання нового свідоцтва, тоді як раніше видані земельні свідоцтва залишатимуться чинними протягом 18 місяців після введення Закону в дію.
Водночас оцінка майна та рецензування, фактично розпочаті до введення Закону в дію, здійснюватимуться за попередніми правилами. Раніше складені звіти зберігатимуть дійсність протягом установлених строків.
Окремі перехідні положення регулюють діяльність саморегулівних організацій, розгляд дисциплінарних справ та обов’язкову реєстрацію звітів, без якої у визначених законом випадках документи вважатимуться недійсними.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/
ДП «Національні інформаційні системи» оновило Автоматизовану систему виконавчого провадження та запустило електронний кабінет сторони виконавчого провадження, через який можна отримати доступ до матеріалів справи, повідомили в НАІС.
Оновлення АСВП реалізували на виконання Закону №4833-IX щодо вдосконалення порядку виконання судових рішень та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження, який набрав чинності 23 жовтня 2026 року.
На сайті АСВП з’явилася окрема вкладка «Електронний кабінет сторони виконавчого провадження». Щоб отримати доступ до документів, користувачу потрібно:
Після цього сторона отримає доступ до всіх наявних в АСВП документів відповідного виконавчого провадження.
Підписана згода на ознайомлення з матеріалами зберігатиметься в системі у відповідному провадженні у вкладці «Скан-копії», а документи будуть доступні стороні у вкладці «Інші документи».
У НАІС звернули увагу, що після запровадження електронного кабінету доступ до інформації про виконавче провадження за допомогою ідентифікаторів доступу більше не здійснюватиметься.
Оновлення програмного забезпечення також включає інші зміни та покращення функціоналу АСВП, пов’язані з реалізацією Закону №4833-IX.
Далее
Із 23 жовтня 2026 року діють нові правила державної реєстрації прав на нерухоме майно, які передбачають додаткові обмеження для власників, внесених до Єдиного реєстру боржників, повідомили у Дніпровському міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України.
Зміни передбачені Законом України від 7 квітня 2026 року №4833-IX щодо вдосконалення виконання судових рішень та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження.
Одне з ключових нововведень – електронна взаємодія між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним реєстром боржників. Під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор автоматично отримуватиме інформацію про те, чи внесений власник майна до Єдиного реєстру боржників.
Нові правила передбачають додаткові підстави для відмови в державній реєстрації. Зокрема, відмовити можуть:
Водночас закон передбачає винятки. Обмеження не застосовуватимуть, зокрема, під час звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо право власності реєструється за фінансовою установою-іпотекодержателем або покупцем, а відомості про іпотекодавця внесли до Єдиного реєстру боржників уже після державної реєстрації іпотеки.
Також виняток стосується державної реєстрації права власності на майно, набуте Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у результаті відшкодування шкоди та відчужене ним відповідно до встановленої законом процедури.
Державні реєстратори під час розгляду заяв мають:
Таким чином, перед укладенням правочину щодо нерухомості варто перевірити, чи немає відомостей про власника в Єдиному реєстрі боржників. Навіть за належно оформлених документів наявність такого запису в окремих випадках може унеможливити реєстраційну дію.
Джерело: https://yur-gazeta.com/golovna/
Далее
Шлюбний договір можна змінити за взаємною згодою подружжя, а розірвати без згоди другого з подружжя – лише через суд, роз’яснили у Київському міжрегіональному управлінні Мін’юсту.
Шлюбний договір регулює майнові права та обов’язки подружжя. Якщо з часом його умови перестали відповідати обставинам, закон дозволяє їх змінити, припинити дію договору або звернутися до суду.
Змінити умови шлюбного договору можна за взаємною згодою подружжя. Відповідно до ст. 100 Сімейного кодексу України така угода має бути укладена письмово та нотаріально посвідчена. Односторонньо змінити умови договору не можна.
Припинити дію шлюбного договору за взаємною згодою можна шляхом відмови від нього. Така можливість передбачена ст. 101 СК України. При цьому одностороння відмова від договору також не допускається. Права та обов’язки, визначені договором, припиняються з моменту його укладення або з дня подання нотаріусу заяви про відмову – залежно від того, про що домовилося подружжя.
Якщо один із подружжя не погоджується на припинення договору, питання можна вирішувати в судовому порядку. За ст. 102 СК України шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо для цього є обставини істотного значення, зокрема якщо виконання договору стало неможливим.
Окремим механізмом є визнання шлюбного договору недійсним. Відповідно до ст. 103 СК України це можливо лише за рішенням суду та з підстав, передбачених Цивільним кодексом. Таким чином:
Важливо, що усна домовленість між подружжям не змінює умов нотаріально посвідченого шлюбного договору і не припиняє його дії. Для цього потрібно дотриматися передбаченої законом процедури.
Далее
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2026 № 320/31215/25 визнав протиправними та нечинними пункти 17 та 17-1 Порядку реалізації експериментального проєкту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 16 серпня 2024 року № 932.
Спір виник після того, як громадянина, раніше визнаного непридатним до військової служби та виключеного з військового обліку, автоматично взяли на облік повторно. Підставою стало застосування урядового механізму, який передбачав автоматичне взяття на військовий облік чоловіків віком від 25 до 60 років на підставі даних державних реєстрів без направлення на військово-лікарську комісію.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи автоматизацію виключно технічною процедурою. Однак апеляційний суд не погодився із таким підходом.
Апеляційний суд наголосив, що законодавство розмежовує зняття та виключення з військового обліку. Особа, яку визнано непридатною до військової служби та виключено з обліку, не може бути автоматично взята на нього повторно без перегляду відповідного рішення у встановленому законом порядку.
Крім того, суд зазначив, що недоліки ведення державного реєстру «Оберіг» не можуть створювати негативних правових наслідків для громадян. Відсутність у реєстрі відомостей про виключення особи з обліку не означає втрати чинності попереднім рішенням.
За результатами розгляду справи апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, визнав оскаржувані положення протиправними та нечинними, а також зобов’язав Кабмін привести нормативне регулювання у відповідність до закону та врегулювати механізм скасування автоматичного взяття на облік відповідних осіб.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Трудовий стаж безпосередньо впливає на право громадянина на пенсію, однак підтвердити його буває складно, якщо трудова книжка втрачена, записи містять помилки або документи підприємства не збереглися. Для таких випадків Кабмін уніс зміни до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Зміни передбачають використання додаткових доказів трудової діяльності, уточнюють порядок роботи з електронними реєстрами та розширюють можливості підтвердження стажу за особливих обставин.
Зокрема, для підтвердження періодів роботи можна буде використовувати документи про рух коштів на банківському рахунку, що свідчать про отримання заробітної плати чи винагороди, рішення суду про встановлення трудових відносин, виписки з наказів, особові рахунки, відомості про виплату зарплати та інші документи. Якщо даних про трудову діяльність немає в електронних реєстрах, а трудова книжка відсутня або не містить необхідних записів, стаж підтверджуватимуть іншими документами, зокрема архівними. Також уточнено порядок ідентифікації заявника в разі розбіжностей у персональних даних: зокрема, якщо належність документа можна встановити за іншими матеріалами, питання вирішуватимуть за процедурою Пенсійного фонду, а за неможливості такого встановлення — у суді.
Окремі зміни стосуються підтвердження стажу за показаннями свідків і в разі втрати документів через війну. Якщо документи відсутні або не збереглися, спільну роботу заявника з іншими працівниками зможуть підтверджувати щонайменше 2 свідків, а Пенсійний фонд протягом місяця сприятиме пошуку колишніх колег за наявними даними. Уточнено також випадки застосування спеціальної процедури, зокрема щодо правонаступників підприємств і пошкоджених або знищених документів та майна на території України за умови документального підтвердження таких обставин.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/news/246697
Далее
Верховна Рада України 13 жовтня прийняла в другому читанні та в цілому Закон України «Про базову соціальну допомогу» (реєстр. № 15094). Про це інформує Апарат Верховної Ради України.
Документ запроваджує єдиний підхід до державної підтримки малозабезпечених сімей і родин, які опинилися у складних життєвих обставинах або кризовій ситуації. Його мета — зробити допомогу адреснішою, забезпечити своєчасне реагування на потреби сімей і сприяти їхній економічній самостійності.
Базова соціальна допомога — це щомісячна грошова виплата, розмір якої визначатимуть з урахуванням складу сім’ї, її середньомісячного сукупного доходу та майнового стану.
При цьому розмір виплати не може бути меншим за загальний обсяг державної підтримки, яку сім’я або особа отримувала на день звернення.
Закон передбачає різні строки призначення виплат залежно від обставин:
Водночас Кабінет Міністрів зможе визначати випадки, у яких допомогу, призначену на шість місяців, автоматично продовжуватимуть ще на такий самий строк.
Нова система передбачає виявлення сімей, які потребують підтримки, та інформування їх про право на отримання допомоги.
Призначення виплат супроводжуватиметься організацією соціальних послуг і заходами зі сприяння працевлаштуванню непрацюючих працездатних членів сім’ї.
До роботи із сім’єю залучатимуть соціального менеджера. Він оцінюватиме її потреби та формуватиме план ведення випадку.
Крім того, закон запроваджує соціальний контракт — механізм взаємодії між державою, територіальною громадою та сім’єю. Він має допомогти спільно подолати складні життєві обставини або кризу та сприяти економічній самостійності родини.
Закон передбачає перехід від переважно категоріального принципу надання підтримки до оцінювання фактичного матеріального та соціального становища сім’ї.
Для цього планують використовувати автоматизоване профілювання на основі даних із публічних електронних реєстрів та державних інформаційних ресурсів.
Для непрацюючих працездатних членів сім’ї передбачено персоналізовану підтримку, соціальний супровід, індивідуальний план працевлаштування та план надання соціальних послуг.
Виконавчі органи місцевих рад відповідатимуть за виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах або кризовій ситуації. Також вони мають інформувати таких громадян про можливість отримання допомоги, консультувати їх і сприяти оформленню необхідних документів.
Закон набуде чинності в частині введення його в дію з 1 січня 2028 року. Для поступового переходу передбачено період із 1 січня до 31 грудня 2028 року.
Упродовж цього часу перейти на базову соціальну допомогу зможуть сім’ї, які отримують окремі види державної підтримки. Зокрема, йдеться про допомогу малозабезпеченим сім’ям, одиноким матерям, на дітей у багатодітних сім’ях, тимчасову державну допомогу дітям у передбачених законом випадках, а також соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та людям з інвалідністю.
Виплати фінансуватимуть коштом Державного бюджету України. Також можна буде залучати кошти міжнародних донорів, міжнародної технічної допомоги, благодійні внески та інші джерела, не заборонені законодавством.
Далее
Верховна Рада 266 голосами підтримала закон №16119, який розширює можливості навчання мовами корінних народів і національних меншин, що є офіційними мовами ЄС.
Закон гарантує дітям із національних меншин та корінних народів України право здобувати освіту рідною мовою поряд із державною. Зокрема, передбачається можливість надавати школам статус закладу національної меншини, якщо понад половина учнів у ньому навчаються відповідною мовою.
Це стосується представників національних меншин в Україні, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу (наприклад, угорська, румунська, польська, словацька, болгарська тощо), а також корінних народів України (кримські татари, караїми, кримчаки), мови яких підпадають під особливе правове регулювання в освітній сфері.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець роз’яснив, які можливості передбачає ухвалений закон щодо розширення освітніх прав національних меншин (спільнот) і корінних народів.
На практиці це означає:
«Водночас закон передбачає можливість збільшити кількість предметів, які викладають українською мовою, у відповідних класах. Для цього потрібні письмові заяви батьків щонайменше двох третин учнів класу та рішення закладу освіти», — йдеться в повідомленні.
Далее
