Законом № 4536-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» (далі — Закон № 4536), який набуває чинності з 1 жовтня 2025 року, передбачено, серед іншого, такі зміни:
Відповідно до підпункту 70.16.1 статті 70 Податкового кодексу з 1 січня 2026 року встановлено нові строки подання інформації про прийняття чи звільнення працівників:
юридичні особи, органи влади та податкові агенти мають подавати інформацію про прийняття/звільнення працівників до 20 календарних днів після звітного місяця;
фізичні особи — підприємці та самозайняті особи — до 40 календарних днів після кварталу.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Якщо спадкове майно (нерухомість, земля тощо) знаходиться на тимчасово окупованій території (ТОТ), спадкоємець має право на його спадкування. Для оформлення права на спадщину можна звертатися до будь-якого нотаріуса на підконтрольній Україні території.
Коли відкривається спадщина
У день смерті людини. З цього дня у спадкоємців є 6 місяців, щоб звернутися до нотаріуса – він має відкрити спадкову справу.
Якщо смерть спадкодавця зареєстрована пізніше ніж через місяць після фактичної дати смерті 6-місячний строк для прийняття спадщини рахується з дня державної реєстрації смерті спадкодавця.
Тобто, якщо людина фактично померла 1 травня 2025, але смерть зареєстровано 25 липня 2025 → строк для прийняття спадщини рахується з 25 липня 2025.
До якого нотаріуса звертатися
У період дії воєнного стану нотаріуса можна обрати незалежно від місця відкриття спадщини. Це правило діє у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є:
тимчасово окуповані території
територія активних бойових дій
або територія, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Які документи потрібно додати до заяви
Основні документи:
свідоцтво про смерть спадкодавця
документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтва, рішення суду)
документи на майно (свідоцтво про право власності, витяг з Держреєстру тощо).
Повний перелік документів залежатиме від конкретної ситуації та обставин спадкової справи.
Що потрібно зробити далі
Отримати свідоцтво про право на спадщину. Воно може бути видане не раніше ніж через 6 місяців з часу відкриття спадщини.
Додаткові питання
Спадкоємці можуть стикатися з додатковими питаннями, зокрема:
встановлення факту смерті спадкодавця на ТОТ
відновлення втрачених документів
підтвердження родинних відносин
визнання права власності на майно в судовому порядку
майно зруйноване через бойові дії тощо.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Якщо спадкоємець не має можливості оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, який має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, і спадкове майно не змінило володільця на іншого спадкоємця (спадкоємців), у випадку з нерухомим спадковим майном — не зареєстроване за спадкоємцем (спадкоємцями) померлого на праві власності.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див. постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19).
Щодо випадків спадкування незакінченої приватизації:
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру (див. постанови Верховного Суду України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13 та Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 752/10477/15-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 554/8856/17).
Отже обов`язковою умовою переходу права вимоги до спадкоємців, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зроблено висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на майно, проте розпочав процедуру його приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування — права на завершення приватизації, а не права власності.
Адвокат Єфімова Л.Я.
У разі потреби у послугах адвоката, звертайтесь за тел.:097-754-79-48
Далее
У газеті «Голос України» від 03.09.2025 № 173 оприлюднено Закон № 4536-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства».
Закон набирає чинності з 1 жовтня 2025 року (крім окремих положень), інформують фахівці Головного управління ДПС у Сумській області.
Законом № 4536 вносяться зміни, зокрема, до Податкового кодексу (далі — ПКУ).
Податківці роз’яснили, що змінами передбачено:
застосування податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у вигляді витрат на оренду житла, понесених учасником бойових дій або особою з інвалідністю внаслідок війни;
включення військовополонених до переліку осіб, за яких податкові агенти (табори, слідчі ізолятори та тюрми) сплачують ПДФО і військовий збір та подають щомісячну звітність;
квартальний звітний період із подання звітності з ПДФО, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) для фізичних осіб — підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за найманих працівників;
квартальний звітний період із подання звітності з ПДФО, військового збору для приватних нотаріусів та фізичних осіб — підприємців, які надають послуги з укладення біржових угод або беруть участь в їх укладенні;
подовження до 1 січня 2028 року визначення дати виникнення податкових зобов’язань і податкового кредиту за касовим методом платниками ПДВ, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування;
звільнення від оподаткування ПДВ у період до набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі операцій з безоплатної передачі об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, що перебувають у державній та комунальній власності, організаціям водокористувачів відповідно до Закону «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель»;
встановлення ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин у розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки;
встановлення ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки площі ріллі по АР Крим або по області;
для платників єдиного податку четвертої групи врахування у своїй декларації, у тому числі: площ наданих земельних ділянок (сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду) іншому платникові податку у користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису); площ взятих земельних ділянок (сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду) в особи, яка не є платником податку, у користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису);
процедуру коригування місцевих податків у бік зменшення протягом року відповідно до положень підпункту 69.42 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі прийняття органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією у період дії воєнного стану в Україні, по 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, рішення про внесення змін до раніше прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів або рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, відповідно до яких зменшуються раніше встановлені ставки місцевих податків і зборів;
особливості визначення суми податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 вересня 2025 року до останнього дня (включно) третього календарного місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України відповідно до положень підпункту 69.43 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ;
подання до контролюючого органу суб’єктом підприємницької діяльності, якому в установленому порядку видано дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів та/або інтегрований довкіллєвий дозвіл, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду копій податкових декларацій екологічного податку;
використання, у тому числі даних інтегрованого довкіллєвого дозволу із встановленими в ньому лімітами використання води, при обчисленні рентної плати за спеціальне використання води.
Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняє їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину. Тому платник аліментів на дитину повинен щомісячно сплачувати їх навіть у разі втрати роботи чи отримання статусу безробітного, повідомила пресслужба Мін’юсту.
Як зазначається, для правильного визначення джерела та розміру коштів, що підлягають стягненню як аліментів на утримання дитини, необхідно чітко розмежовувати поняття «безробітної особи» та «непрацюючої особи»:
У міністерстві вказали, що аліменти з безробітного можуть стягуватися з державної допомоги по безробіттю. Це стосується й осіб, які набули статусу безробітного після судового рішення щодо сплати аліментів, яке вже набрало чинності.
«Державний виконавець, з’ясувавши, що платник аліментів має статус безробітного, звертає стягнення на державну допомогу по безробіттю. У цьому випадку аліменти стягуються у відсотковому співвідношенні до середнього доходу особи, якщо її страховий стаж за рік до взяття на облік у центр зайнятості перевищує шість місяців», – ідеться в повідомленні.
Водночас нарахування аліментних зобов’язань особи, яка не працює, відбувається, виходячи з розміру середнього заробітку, встановленого органом статистики того регіону країни, де зареєстровано місце проживання платника. Мінімальний розмір аліментів для непрацюючої особи не повинен бути нижчим за гарантований Законом – тобто не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину певного віку. Якщо безробітна особа має неофіційний дохід, аліменти виплачуються у фіксованому розмірі.
«Якщо обидві сторони – стягувач і платник аліментів – дійдуть взаємної згоди, вони можуть укласти договір, який регулюватиме всі нюанси сплати аліментів. Якщо ж особа відмовляється платити аліменти, посилаючись на те, що не працює, справу доведеться передати до суду. Суд визначить розмір аліментів у сумі, яка повинна бути достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас суд не обмежується доходом платника, якщо він не може підтвердити джерело походження коштів для витрат, що перевищують його дохід», – вказали в Мін’юсті.
Після отримання судового рішення потрібно звернутися до виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення коштів.
За ухилення від сплати коштів на утримання дитини передбачена цивільна, адміністративна і кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості проступку та величини заборгованості по аліментах. За несплату аліментів передбачено наступні тимчасові обмеження боржника:
Як зазначається, обмеження знімаються після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні, карається громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин або арештом на строк до трьох місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
Далее
Діти військовослужбовців, які загинули або померли, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Про це повідомили в Пенсійному фонді.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які були на його утриманні. Дітям пенсія призначається незалежно від їх перебування на утриманні годувальника.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають, зокрема, діти:
Розмір пенсії
Розмір пенсії в разі втрати годувальника встановлюється у відсотках грошового забезпечення (заробітної плати) годувальника.
1) Якщо годувальник загинув (помер) внаслідок виконання військових обов’язків, пенсія призначається в таких розмірах:
2) Якщо годувальник помер внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, пенсія обчислюється в розмірі 30% його грошового забезпечення на кожну дитину.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім’ї. Сім’ї загиблих ветеранів, Захисників і Захисниць України отримують підвищення — +25% прожиткового мінімуму. Якщо сума виплат із надбавками менша за 7 800 грн (або 6 100 грн на кожну дитину у разі кількох дітей), нараховується адресна доплата.
Хто може призначити виконавця заповіту?
Поява фігури виконавця заповіту обумовлена рішенням учасників процесу спадкування. За потреби присутність такої особи можуть забезпечити:
Що входить до повноважень виконавця заповіту?
Робота з виконання заповіту починається з надання особою згоди, яка може бути виражена на тексті самого заповіту, додана до нього або у вигляді заяви, поданої нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Здійснювати контроль за втіленням останньої волі людини можна лише на добровільній основі.
Що зобов’язаний робити виконавець заповіту:
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який засвідчував його повноваження. Якщо він цього не зробить, то спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.
На що має право виконавець заповіту?
Внесок виконавця заповіту у процес розподілу спадщини вартий винагороди.
Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець зможе одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, то це можна зробити за домовленістю між виконавцем заповіту та спадкоємцями, а в разі спору – судом.
Також, виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.
Крім цього, у разі небажання здійснювати свої повноваження, виконавець заповіту може відмовитися. Про це він зобов’язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
Як відбувається контроль за виконанням заповіту?
Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту. Якщо вони малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
Виконавець заповіту повинен звітувати про дії, котрі були ним вчинені щодо виконання заповіту особам, які наділені повноваженням здійснювати контроль. Також після виконання заповіту, виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Суди розглядали справи про встановлення факту перебування на утриманні особи з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця; отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника; оформлення спадщини тощо. Звертаємо увагу на практику Верховного Суду про те, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання переходу на інший вид пенсії або отримання соціальної допомоги прямо передбачено пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України та пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, від 12 березня 2025 року у справі № 204/3779/24).
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
Заявниками в таких справах були переважно дружини, а також жінки, які проживали разом із померлою особою як чоловік і жінка без шлюбу (справи № 336/1098/24, № 204/3799/24).
У справах про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який зник безвісти, з метою отримання грошового забезпечення заявниками були батьки, баба (справи № 643/5970/24, № 509/3001/23, № 442/4860/24, № 470/976/24).
Заінтересованими особами, яких визначали заявники, були юридичні особи, до повноважень яких відноситься питання призначення пенсії або отримання грошового забезпечення, а саме: відповідний орган ПФУ, Міноборони України, відповідний ТЦК та СП.
Траплялися випадки, коли заявники не зазначали всіх заінтересованих осіб, на права і обов’язки яких може вплинути факт, який вони просили встановити.
Так, у справі № 643/5970/24 Московський районний суд м. Харкова відмовив батькам загиблого військовослужбовця у задоволенні заяви про встановлення факту перебування їх на утриманні сина, який вважається зниклим безвісти. При цьому місцевий суд зазначив, що встановлення такого юридичного факту заявникам необхідно для отримання грошового забезпечення. Однак враховуючи те, що у сина, який вважається зниклим безвісти, є неповнолітня дитина, яка не залучена до участі у справі заінтересованою особою, заявники не порушували питання про її залучення до участі у справі та категорично заперечували проти цього, та з огляду на те, що рішення суду у цій справі може зачіпати інтереси неповнолітньої особи, яка не брала участі у справі, заявлені вимоги не можуть бути розглянуті судом (рішення Московського районного суду
міста Харкова від 16 серпня 2024 року у справі № 643/5970/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121150191 ).
Слід зазначити, що неправильне визначення заінтересованої особи заявником не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, або залишення такої заяви без
розгляду. Заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити в справу з власної ініціативи (постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24).
Розглядаючи справи по суті заявлених вимог, суди задовольняли вимоги про встановлення факту перебування заявника на утриманні особи або відмовляли у задоволенні таких вимог в залежності від встановлення наявності
або відсутності обставин (фактів) та на підставі оцінки доказів.
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
У справі № 442/4860/24 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області встановив факт перебування баби на утриманні військовослужбовця (онук), який загинув. Суд зазначив, що факт родинних відносин між онуком і бабою підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження онука, де матір’ю вказана дочка заявника; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу дочки та зміну прізвища; свідоцтвом про народження дочки, згідно з яким заявник є її матір’ю; показами свідків. Надані заявником докази є належними і допустимими, оскільки містять фактичні дані, які логічно пов’язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним заявнику для отримання права на оформлення спадщини, а також для звернення за одноразовою грошовою допомогою членам сім’ї загиблого військовослужбовця (рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі № 442/4860/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120847675).
У іншій справі місцевий суд відмовив у задоволенні заяви баби про встановлення факту її перебування на утриманні онука, який зник безвісти, оскільки заявник не надала доказів того, що онук утримував її, надавав їй постійну, систематичну допомогу, яка була б для неї основним джерелом засобів до існування. При цьому суд зазначив, що саме баба з дитинства утримувала онука, оскільки його матір була позбавлена батьківських прав. Покази свідків не доводять факту перебування заявника на утриманні онука. Надана заявником довідка про доходи, в якій зазначено, що баба отримує пенсію за віком, підтверджує лише розмір її щомісячного доходу. За поясненнями заявника та свідків онук постійної роботи та постійного джерела доходу не мав, у певний період часу перебував у слідчому ізоляторі у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення. Згідно з виписками з карткового рахунку заявника грошові перекази внука бабі мали епізодичний, разовий характер (рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року у справі № 470/976/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/126368970).
Також траплялися випадки коли суд залишав заяву про встановлення факту перебування заявника на утриманні без розгляду, оскільки існує спір про право, з огляду на заперечення заінтересованої особи ГУ ПФУ (ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року у справі № 336/1098/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117698994).
Разом з тим слід зазначити про те, що заперечення ГУ ПФУ про наявність у заявника права на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника не свідчить про існування спору про право, оскільки відмова заінтересованої особи
Огляд судової практики розгляду цивільних справ у призначенні заявнику пенсії сама по собі це не підтверджує (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24). Вирішуючи питання щодо юрисдикції зазначеної категорії справ, судам слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що справи про встановлення юридичного факту підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окремо слід звернути увагу на рішення суду у справі № 204/3799/24, яким суд закрив провадження у справі в частині вимог заявника про встановлення факту перебування на утриманні, оскільки між заявником та ГУ ПФУ виникли правовідносини щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, що свідчить про наявність спору про право на отримання пенсії та пільг, тому такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства (ухвала Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року у справі № 204/3799/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121885982, постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124139138).
Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що оскільки заявник просила встановити факт її перебування на утриманні чоловіка та факт її спільного проживання з останнім з метою підтвердження права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, тому суду доцільно розглянути всі вимоги заявника в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 204/3799/24,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125843167).
Джерело: https://court.gov.ua
Далее
В Україні неповнолітні громадяни можуть стати власниками транспортних засобів з 14-річного віку. Таке право врегульоване постановою КМУ №1388, розповіли в Головному сервісному центрі МВС.
У МВС розповіли, що реєстрація транспортного засобу на неповнолітнього здійснюється виключно за наявності нотаріально засвідченої згоди батьків, усиновлювачів або піклувальників.
«У такому разі в реєстрі зазначаються їхні дані (прізвище ім’я, по батькові), а також робиться відмітка про заборону перереєстрації з метою відчуження чи зняття автомобіля (мотоцикла) з обліку без дозволу батьків та органу опіки та піклування. Така ж сама інформація зазначається й у графі «Особливі відмітки» у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу», – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, повне право самостійного розпорядження транспортом настає після досягнення 18-річного віку. Це означає, що всі обмеження щодо перереєстрації чи зняття з обліку діятимуть до повноліття.
Водночас, якщо транспортний засіб переходить неповнолітньому у спадок за законом, його можна зареєструвати на нового (неповнолітнього) власника незалежно від віку.
«Важливо пам’ятати: право власності на автомобіль чи мотоцикл не дорівнює праву керування ним. Керувати транспортним засобом можна лише після отримання посвідчення водія у визначеному законом віці. Адже відповідальність на дорозі надзвичайно велика: від уважності та дисципліни водія залежить не лише його життя, а й безпека пасажирів та інших учасників дорожнього руху», – наголосили у МВС.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
З 1 вересня всі працівники ТЦК та СП зобов’язані носити бодікамери та здійснювати відеофіксацію під час перевірки документів або вручення повісток. Відповідна вимога закріплена спеціальним дорученням Міністра оборони. Так, Київський обласний ТЦК та СП зазначив, що використання камер допоможе мінімізувати конфлікти, створити доказову базу у спірних випадках та запобігти зловживанням.
Відповідно, у Київському обласному ТЦК та СП нагадали, що згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уповноважені представники ТЦК та поліцейські мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час перевірки документів чи вручення повісток. Для чіткого регулювання цього процесу Міністерство оборони затвердило спеціальну Інструкцію (наказ № 532 від 06.08.2024), що детально регламентує порядок роботи з камерами та встановлює єдині стандарти.
Таким чином, Інструкція передбачає, що представник ТЦК, який використовує камеру, зобов’язаний повідомити про це осіб, яких він фіксує.
Запис має починатися автоматично, як тільки групи оповіщення приступають до своїх обов’язків, і тривати безперервно до їх завершення. Винятком є лише випадки, коли в кадр можуть потрапити військові об’єкти або інформація з обмеженим доступом, а також особисті потреби працівника.
Важливо, що працівникам суворо заборонено видаляти записи, змінювати їх, вимикати камеру, перешкоджати фіксації або передавати відео стороннім особам. Контроль за використанням камер здійснюється відповідальною особою в ТЦК, а за інформацією з них — безпосередньо керівником.
Разом з тим, в Київському обласному ТЦК та СП зауважили про те, що наразі існують технічні виклики, які потребують вирішення. Зокрема, це відсутність уніфікації обладнання та обмежені можливості для обробки великих обсягів відеоданих.
Таким чином, задля розв’язання вказаного питання, за словами заступника міністра Євгена Мойсюка, Міністерство оборони розпочало розбудову спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи (ІКС). Її створення передбачатиме закупівлю уніфікованих пристроїв, створення потужного централізованого сховища з високим рівнем захисту даних та використання програмного забезпечення для швидкого аналізу записів.
Відтепер, повідомили в Київському обласному ТЦК та СП, після завершення роботи груп оповіщення, записи з карт пам’яті автоматично завантажуватимуться на централізований захищений сервер. Термін їх зберігання становитиме щонайменше 30 днів, але у випадках, пов’язаних із розслідуваннями чи судовими процесами, записи зберігатимуться довше.
Адміністратором ІКС стане Військова служба правопорядку ЗСУ. Це нівелюватиме ризики несанкціонованого доступу до записів та втручання в роботу системи.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
