Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, є нікчемним відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що набрала чинності 21 листопада 2021 року, незалежно від дати укладення такого правочину, оскільки особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях стосуються всього періоду окупації, що виключає застосування загального правила незворотності дії закону в часі.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Банк звернувся з позовом до ТОВ і поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором та договором поруки.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, укладені після 7 квітня 2014 року, є нікчемними відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки відповідач зареєстрований у м. Донецьку – на тимчасово окупованій території.
Суди зазначили, що правочини із суб’єктом господарювання, місцезнаходження якого – тимчасово окупована територія, є нікчемними, а отже не можуть бути належною правовою підставою для заявлених вимог. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) або застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України).
Крім того, суди встановили, що порука припинилася, зокрема у зв’язку зі змінами зобов’язання без належної згоди поручителя та нікчемністю відповідних додаткових угод.
КГС ВС зазначив, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню з урахуванням особливого правового режиму окупації, який охоплює весь період такої окупації. Відповідно, нікчемність правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території, поширюється і на спірні правовідносини.
Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що обрана позивачем правова підстава є неналежною у зв’язку з нікчемністю відповідних правочинів.
Постанова КГС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 905/238/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135155908.
Далее
Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повідомляє, що інформація, яку нотаріус отримує під час вчинення нотаріальних дій, є нотаріальною таємницею та не може розголошуватися без законних підстав.
До нотаріальної таємниці належать відомості про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов’язки, а також інформація, отримана під час звернення до нотаріуса.
Обов’язок зберігати конфіденційність покладається:
У Мін’юсті наголошують, що навіть родинні зв’язки не дають автоматичного права на доступ до таких відомостей. Тому відмова нотаріуса надати інформацію про правочин, укладений чоловіком або дружиною, є законною.
Водночас закон передбачає окремі випадки, коли розкриття інформації допускається.
Зокрема, це можливо у разі:
Також зазначається, що виклик нотаріуса до суду як свідка не означає автоматичного розкриття нотаріальної таємниці. Нотаріус може надати таку інформацію лише:
Довідки про нотаріальні дії та копії документів можуть отримувати лише особи, щодо яких або за дорученням яких ці дії вчинялися. У разі смерті такої особи це право переходить до спадкоємців.
Якщо ж над майном безвісно відсутньої особи встановлено опіку, відповідні документи може отримати опікун у межах своїх повноважень.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Чи є підставою для звільнення за прогул відсутність працівника на робочому місці більше ніж три години за умови недоведення ним виконання трудових функцій поза межами офісу? Встановлення факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та недоведеність виконання ним у цей час трудових функцій поза межами робочого місця є підставою для звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
08 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу.
Суть спору:
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював у відповідача на посаді заступника керівника напрямку по Hard Collection, 02.04.2020 його було звільнено за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для звільнення стала відсутність позивача на робочому місці понад три години 03.03.2020 (з 12:00 до 18:00). Позивач стверджував, що після 12:00 виїхав для роботи з боржниками поза офісом, закінчив її о 16:30, після чого зустрівся зі знайомим у кафе, де виник конфлікт, що змусило його звернутися до поліції. Він вважав звільнення безпідставним, оскільки фактично виконував роботу поза межами приміщення банку. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, поновив позивача на роботі, мотивуючи своє рішення тим, що роботодавець не довів фактичне
ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи, що, на думку суду, свідчило про відсутність вини працівника.
Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивач працював у банку понад 15 років і не міг не знати графіку роботи. Крім того, позивач не довів факт виконання службових обов’язків поза межами офісу після 12:00, а факту його перебування в кафе з 14:00 підтверджувався матеріалами перевірки поліції та його власними поясненнями.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду
на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Визначальним є не лише факт відсутності, а й відсутність поважних
причин для цього. Трудова діяльність може здійснюватися як на фіксованому робочому місці, так і в іншому просторі для виконання обов’язків. Однак для кваліфікації відсутності як прогулу необхідно встановити, чи виконував працівник у цей час свої трудові функції. Суди встановили, що факт відсутності позивача на роботі понад три години підтверджений матеріалами службової перевірки та поліції. Позивач не надав доказів того, що він дійсно працював із боржниками у спірний час; натомість було підтверджено його перебування в кафе з 14:00.
Доводи про необізнаність із правилами розпорядку є безпідставними, оскільки посадова інструкція позивача передбачала обов’язок їх виконання, а тривалий стаж роботи в установі підтверджує знання режиму роботи.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі
№ 686/14032/20 (провадження № 61-7414св22) можна ознайомитися за посиланням —
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804710
Джерело: https://court.gov.ua/
Типові правила мають сприяти створенню безпечних умов перебування учасників освітнього процесу на території та в приміщеннях закладів освіти, мінімізації загрози життю та здоров’ю учасників освітнього процесу, запобіганню терористичним загрозам щодо учасників освітнього процесу.
порядок доступу учасників освітнього процесу та інших осіб на територію та в приміщення закладу освіти;обмеження щодо пропуску осіб на територію та до приміщень закладу освіти;порядок пропуску транспортних засобів на територію закладу освіти.
Документ розробили на виконання підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про повну загальну середню освіту” щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти».
На основі цих Типових правил заклади освіти мають розробити власні Правила доступу і перебування учасників освітнього процесу та інших осіб на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти (далі – Правила закладу освіти).
Важливо зауважити, що такі Правила закладу освіти не повинні порушувати принципи рівності громадян, визначені ст. 24 Конституції України, зокрема призводити до надання учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.Дотримання Правил закладу освіти є обов’язковим. На це вказує ч. 4 ст. 41-1 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.Далее
Якщо ви отримали нерухомість у спадщину від родичів не першого чи другого ступеня спорідненості, такий дохід оподатковується на загальних підставах. До таких родичів, зокрема, належать вітчим або мачуха, дядько або тітка, прадід або прабабуся, двоюрідні брати і сестри тощо. Як оподатковується такий вид спадщини, роз’яснюють у ДПС.
Які податки потрібно сплатити
Для фізичних осіб — резидентів України встановлено такі ставки:
Тобто 10% від оціночної вартості об’єкта спадщини.
Хто сплачує податок
Платником є особа, яка отримує спадщину. Обов’язок зі сплати виникає з моменту набуття права власності на нерухоме майно.
Як сплатити податок?
Є два варіанти:
1. До нотаріального оформлення об’єктів спадщини
У такому випадку:
2. Після оформлення спадщини
Якщо податок не було сплачено під час нотаріального оформлення, платник зобов’язаний:
Декларацію можна подати через Електронний кабінет платника податків або особисто до податкового органу.
Наприклад:
Якщо оціночна вартість квартири становить 1 800 000 грн, сума податку складе:
Загальна сума до сплати – 180 000 грн.
У разі неподання декларації або несвоєчасної сплати податку до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня.
джерело: https://yur-gazeta.com/
Далее
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2026 № 297 затверджено Порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти (далі – Порядок). Цей документ визначає критерії, за якими особа не може бути допущена до взаємодії з дітьми, та встановлює чіткі правила для керівників закладів освіти і засновників під час прийому працівників на роботу.
Порядок визначає процедуру підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників ЗДО, ЗЗСО та інших суб’єктів освітньої діяльності незалежно від форми власності. Основна мета документа — встановити критерії, що гарантують безпеку дітей та відповідність персоналу законодавчим вимогам. Дія Порядку поширюється на:
Порядок базується на нормах законів України, що чітко визначають осіб, непридатних для роботи з дітьми:
«Про дошкільну освіту». У ч. 3 статті 25 визначено, що в закладі дошкільної освіти не має права працювати особа, яка:
«Про повну загальну середню освіту». У ч. 3 ст. 19 зазначено, що не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) особа, яка:
Процедура підтвердження відповідності кандидатів вимогам проводиться до укладання трудового договору чи контракту з кандидатом на посаду. Це гарантує, що всі особи, які будуть працювати з дітьми, відповідають законодавчим критеріям та стандартам безпеки.
Кандидат разом із заявою про прийняття на роботу або в строки, визначені конкурсом, подає пакет документів, який містить:
Відомості про кандидата мають бути отримані ним не раніше ніж за 30 календарних днів до дати подання пакета документів. Порядок визначає чітку відповідальність за перевірку документів і спрощує процес контролю. Залежно від посади кандидата документи подаються:
Всі персональні дані кандидатів і копії документів обробляються, зберігаються та поширюються з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Після подання документів керівник або засновник закладу протягом двох робочих днів ухвалює відповідне рішення:
Новий порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади у закладах освіти гарантує чіткий, зрозумілий і справедливий механізм оцінки професійної придатності, забезпечує прозорість процесу, безпеку для дітей та відповідність працівників законодавчим вимогам.
Джерело: https://naurok.com.ua
Далее
В умовах воєнного стану доступ до нотаріальних послуг на фронті обмежений, проте військовослужбовці можуть урегулювати майнові питання через своїх командирів. Відповідно до постанови КМУ № 164 та ст. 1252 ЦКУ право на посвідчення заповітів і довіреностей мають командири частин, з’єднань та начальники госпіталів.
Ключові нюанси:
Юридична сила: Посвідчені командирами документи прирівнюються до нотаріально засвідчених.
Обмеження: Командири не мають права посвідчувати довіреності на розпорядження нерухомим майном, цінними паперами чи корпоративними правами.
Процедура: Для заповіту обов’язкова присутність не менш як двох свідків. Свідками не можуть бути командир, спадкоємці або їхні родичі.
Реєстрація: Документи через Генштаб або Міноборони передаються до Мін’юсту для внесення відомостей до Єдиного реєстру довіреностей або Спадкового реєстру.
Недотримання процедури (наприклад, відсутність дати чи свідків) робить заповіт нікчемним.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/
Далее
Міністерство внутрішніх справ України в межах проєкту «Запитай у МВС» розповіло 24 Каналу, що потрібно для того, аби знову отримати водійське посвідчення після його втрати.
У МВС розповіли: якщо людина втратила посвідчення водія, то здійснюється відновлення документа, а не його повторне отримання. Це означає, що особа не проходить заново процедуру підготовки водіїв і не складає іспити.
«Коли людина звернеться до сервісного центру МВС адміністратори перевірять її водійську інформацію в Єдиному державному реєстрі МВС. Якщо дані підтверджуються, оформлюється нове посвідчення водія зі збереженням усіх відкритих категорій, які були зазначені в попередньому документі. У такому випадку не має значення, коли саме видали посвідчення – навіть якщо ви його отримали багато років тому, повторно складати іспити не потрібно», – йдеться в повідомленні.
Після відновлення посвідчення водія змінюють строк його дії: новий документ видають терміном на 30 років від дати оформлення. Проте, вказали в МВС, в українському законодавстві є ситуації, коли потрібно обов’язково скласти іспити, щоб відновити водійське посвідчення у разі його втрати. Зокрема, це стається, якщо людину позбавили права керувати транспортними засобами. Тоді посвідчення водія повертають після успішного складання теоретичного та практичного іспитів.
Відновити посвідчення водія у разі втрати можна двома способами:
1. Офлайн – у сервісному центрі МВС:
2. Онлайн – через електронні сервіси:
Для відновлення посвідчення водія необхідно підготувати:
Верховний Суд у Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04 квітня 2024 року у справі № 450/3185/22 (провадження № 51-4838км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/118258915 зробив правовий висновок: у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, згідно якого позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає
за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу додорожньо-транспортної пригоди.
Представник страхової компанії вказує, що під час стягнення майнової шкоди суд неправильно визначив реальний розмір її страхового відшкодування з огляду на фізичне знищення транспортного засобу. Посилається на те, що в цьому випадку підлягала відшкодуванню не повна вартість знищеного транспортного засобу, а лише різниця між його вартістю до та після ДТП . У справах за позовами про відшкодування шкоди суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після
відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
У випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, за яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Отже, рішення місцевого суду про стягнення на користь потерпілої повної вартості транспортного засобу до моменту ДТП з одночасним залишенням у її власності залишків цього транспортного засобу не забезпечить виконання приписів ст. 30 Закону № 1961-IV.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04 липня 2024 року у справі
№ 519/1079/21 (провадження № 51-7055км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/120247452
Джерело: Верховний Суд https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_civ_pozov.pdf
Далее
7 квітня Верховна Рада прийняла євроінтеграційний Закон щодо удосконалення порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (№14005). Закон передбачає цифровізацію окремих етапів виконавчого провадження, а також оптимізацію його стадій і строків виконання.
Про це повідомляє пресслужба Апарату Верховної Ради України
Прийнятим Законом, зокрема, передбачено:
Також передбачено, що у разі звернення особи за вчиненням дії щодо відчуження та/або застави майна, що належить боржнику, наявність відомостей про боржника в Єдиному реєстрі боржників є підставою для відмови у вчиненні таких дій щодо майна боржника, крім випадків, передбачених Законом.
У разі стягнення (сплати) на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця коштів, які підлягають стягненню під час виконання рішення, автоматизована система виконавчого провадження формує повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Це є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів/електронних грошей боржника, а також цінних паперів, що існують в електронній формі.
Актом вносяться зміни до Господарського процесуального та Цивільного процесуального кодексів України і законів України «Про дорожній рух», «Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про іпотеку», «Про депозитарну систему України», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про виконавче провадження», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
Далее
