Опубликовано director 25 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Т.в.о. міністра освіти і науки України Сергій Шкарлет анонсував обговорення питання про 12-річне шкільне навчання, починаючи з 5-ти років.
Він зазначив, що свідомо розпочав суспільний діалог на цю тему. У разі підтримки передбачено розроблення відповідних до віку дітей освітніх і навчальних програм.
«Закінчення шкільного навчання у 18-19 років (за умов 12-ти класів) не є ключовим аргументом у цій дискусії. Хибно стверджувати, що Україна боїться вчити дітей довго чи багато, хоча саме так деякі “політичні фахівці” від освіти й взялися трактувати розпочате обговорення», – написав у своєму Telegram-каналі Сергій Шкарлет.
Очільник МОН також аргументував доцільність змін у системі загальної середньої освіти:
- наступність дошкільної та початкової ланок освіти;
- чим раніше починається освоєння дитиною корисних навичок, розвиток здібностей, тим успішнішою ця дитина стає в дорослому житті;
- сучасні діти розвиваються набагато швидше, і значну роль у цьому відіграє шалений темп розвитку інформаційних технологій.
Сергій Шкарлет також наголосив, що 5-річні та 6-річні діти потребують різних підходів і компетенцій за формою й тривалістю навчання та дозвілля.
“Це дорого”, – кажуть експерти. Але наші діти не гірші за тих, хто навчається в більш розвинених країнах, і тому аргументи на користь “економії” вважаю недоцільними. Моє завдання – знайти можливості та підтримку, – додав Сергій Шкарлет.
Він також підкреслив, що обговорення питання організації 12-річного шкільного навчання, починаючи з 5-ти років, відбувається за участю батьків, освітян, психологів, педіатрів. А отже, наближаємося до єдиної концепції розвитку шкільної освіти й розроблення Освітнього кодексу.
Далее
Опубликовано director 25 Ноя 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова ВС КАС від 30 вересня 2020 року:
16.12.2017 чоловік придбав зимові черевики за ціною 1400 грн. в магазині за адресою АДРЕСА_1 . пром-ринок «КОТОВСЬКИЙ». Документ про оплату не видавався. Купуючи товар, просив запропонувати йому якісний товар, тобто теплі та непромокаючі черевики. В січні 2018 року ОСОБА_1 вперше взув черевики та виявив їх недоліки (передня частина промокає). Відразу повідомив про це продавця, але той відмовився обміняти товар чи повернути гроші.
Двічі позивач звертався до Держспоживслужби, але вона не вчинила жодних дій для захисту його прав як споживача.
Предметом спору є дотримання територіальним управлінням Держпродспоживслужби порядку належного розгляду звернення споживача щодо придбання неякісного товару, а підставами позову — не проведення перевірки відносно продавця товару.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області неналежно розглянуло звернення ОСОБА_1 , відмовивши в проведенні позапланового заходу. Тому дії відповідача є протиправними.
Відповідач рішення не оскаржує, тому в частині правомірності цього висновку судові рішення не переглядаються.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, Суди дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди і свідчили про наявність причинно — наслідкового зв`язку між нібито допущеною бездіяльністю відповідача і тими наслідками, про які зазначено у позові.
Проте колегія суддів Верховного Суду з цим висновком не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 гривень позивач пов`язував з протиправністю не вчинення жодних належних дій за його зверненням, за яким рішення про вжиття, чи навіть би невжиття заходів з проведення державного нагляду (контролю) не було прийнято. Двічі звернення повертав відповідач. Окрім того, тривала боротьба за свої законні права як споживача якісних послуг виснажує його, завдає душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є державним органом. Позивач залишився без взуття взимку, яке придбав за 1400 грн. При цьому, пенсія є єдиним його джерелом доходу. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не прийняв жодного рішення за його заявою.
Відповідач пояснив, що не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.
Доводи суб`єкта владних повноважень щодо відсутності доказів його вини Суд відхиляє, оскільки суди попередніх дійшли правильного висновку про протиправність дій відповідача у цій справі. Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку таку було завдано.
Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого стану позивача як інваліда, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.
Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, Суд виходить з засад розумності та справедливості.
У постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).
Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.
Суд бере до уваги, що відповідач двічі отримував звернення від позивача та двічі стверджував, що через відсутність інформації про найменування суб`єкта господарювання (продавця) не може виришіти заяву ОСОБА_1 .
Проте згодом відповідач все таки спромігся вчинити необхідні дії щодо з`ясування особи продавця та все таки здійснив перевірку продавця і той погодився повернути 2000 грн. Отже, обставини, на які покликався відповідач, не були реальними перешкодами для реалізації повноважень щодо захисту прав споживача ОСОБА_1 .
Водночас, Суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача, тому ця обставина не може свідчити про завдання моральної шкоди відповідачем.
Суд бере до уваги також і те, що внаслідок втручання відповідача права споживача врешті-решт було захищено і кошти за неякісний товари йому повернуто. Отже, відповідач, хоч і з затримкою, але захистив права позивача як споживача.
З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що з огляду на обставини справи справедливим буде присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.
Далее
Опубликовано director 25 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Об этом информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу МВД.
Для водителей и пассажиров:
Если раньше водители и пассажиры такси могли не пристегиваться во время движения в населенном пункте, а инструкторы по вождению и за его пределами, то теперь все они должны быть пристегнуты. Это правило обязывает водителей такси обеспечить наличие ремней безопасности как на переднем, так и на заднем сиденье и напоминать пассажирам о необходимости их использовать
Также запрещается изменять размеры, форму, обозначение, цвет и размещение номерных знаков, наносить на них дополнительные обозначения или закрывать их, они должны быть чистыми и достаточно освещенными.
Для велосипедистов:
Велосипедистам разрешено движение по полосе для маршрутных транспортных средств.
Для пешеходов:
Теперь пешеходы обязательно должны использовать световозвращающие элементы в темное время суток и в условиях недостаточной видимости. В темное время суток и в условиях недостаточной видимости пешеходы, которые двигаются по проезжей части или обочине, должны использовать световозвращающие элементы (ленту, наклейку, жилет и т.п.) или быть в одежде, которая имеет светоотражающие элементы. Это указано в п.4.4 ПДД Украины.
Далее
Опубликовано director 24 Ноя 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Європейський суд з прав людини у справі «Неагу проти Румунії» (заява № 21969/15), (інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect» ) щодо права увязненних отримувати харчування сумісне із заповідями їх релігії, зробив наступні висновки:
Під час поміщення у СІЗО Данута Неагу, якого підозрювали у вчиненні злочину, повідомив адміністрацію установи, що є православним християнином (законодавство Румунії передбачало право ув’язнених отримувати харчування, сумісне із заповідями їх релігії). Згодом його засудили до позбавлення волі.
У місцях несвободи Неагу познайомився з ув’язненими-мусульманами і прийняв іслам. Він повідомив про це адміністрацію та попросив страви без свинини. Але запит був відхилений. Кілька аналогічних запитів, поданих ним після переведення до іншої установи також залишилися без задоволення на тій підставі, що він не надав документального підтвердження прийняття ним ісламу. Оскарження цих рішень в суді не мало успіху.
Тоді, посилаючись на ст. 9 (свобода думки, совісті і релігії) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він звернувся до Європейського суду з прав людини із скаргою на відмову органів влади Румунії визнати прийняття ним ісламу.
А звідси, відповідно до ст. 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції Неагу також скаржився на те, йому продовжували подавати страви, що містять свинину, всупереч заповідям релігії.
У Страсбурзі звернули увагу на те, що відповідно до законодавства Румунії вимога документального підтвердження віросповідання стосувалася лише ув’язнених, які приймали певне віросповідання під час тримання під вартою. У всіх інших випадках ув’язнені могли оголосити про свою релігійну приналежність.
На думку високих суддів правило документального підтвердження віросповідання виходило за межі обґрунтування справжньої віри, яка могла вимагатися. Тим більше ув’язнені спочатку мали можливість вільно повідомити про свою релігію не надаючи жодних доказів. А суди при цьому не з’ясували, чи мав Неагу фактичну можливість отримати письмовий доказ або будь-яке інше підтвердження, що вимагалося.
ЄСПЛ повторив, що, за винятком дуже особливих справ, право на свободу релігії згідно з Конвенцією було несумісним з будь-якими повноваженнями держави щодо оцінювання законності релігійних переконань або способів вираження цих переконань. Втім, це не виключає вивчення фактичних аспектів прояву релігії особи. І з рішень, винесених у цій справі, не вбачалося, що національні суди хоча б намагалися встановити, як заявник проявляв або мав намір проявляти свою нову релігію. Отже, у цій справі не було встановлено справедливого балансу між інтересами в’язниці, інших ув’язнених та індивідуальними інтересами Неагу.
Відтак, національні органи влади не дотрималися своїх позитивних зобов’язань згідно зі статтею 9 Конвенції в частині харчування, яке отримував Неагу.
Суд постановив, що Румунія повинна виплатити йому 5 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
Далее
Опубликовано director 24 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
В парламенте зарегистрирован законопроект № 4412 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования законодательства в сфере миграции».
Законопроектом предусмотрено изменение норм о продлении срока временного пребывания и временного проживания иностранцев на территории Украины, а также совершенствование норм законодательства относительно осуществление контроля за соблюдением иностранцами правил пребывания на территории Украины и норм по осуществлению процедур реадмиссии.
В частности, документом установят, что в продлении срока пребывания смогут отказать в случае:
- отсутствия достаточного финансового обеспечения для покрытия расходов, связанных с пребыванием иностранца или лица без гражданства в Украине, или соответствующих гарантий от принимающей стороны;
- когда есть обоснованные причины полагать, что иностранец или лицо без гражданства имеют другие, чем заявленные в заявлении, основания и цели пребывания в Украине;
- когда иностранец или лицо без гражданства не предоставили соответствующего подтверждения оснований для дальнейшего пребывания;
- когда данные, полученные из соответствующих автоматизированных информационных и справочных систем, реестров государственных органов, не подтверждают предоставленную иностранцем или лицом без гражданства информацию;
- предоставления иностранцем и лицом без гражданства заведомо ложных сведений, поддельных или недействительных документов;
- когда выявлены факты невыполнения иностранцем и лицом без гражданства решения суда или органов государственной власти, уполномоченных налагать административные взыскания, или они имеют другие имущественные обязательства перед государством, физическими или юридическими лицами, или относительно них действует неисполненное решение уполномоченного государственного органа о принудительном возвращении, принудительном выдворении или запрете въезда;
- необходимости обеспечения национальной безопасности или охраны общественного порядка;
- необходимости охраны здоровья, защиты прав и законных интересов граждан Украины и других лиц, проживающих в Украине.
Далее
Опубликовано director 24 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
С 22 ноября 2020 года Морская администрация уполномочена осуществлять инспекцию по подготовке и дипломированию моряков.
В обязанности Морадминистрации переходит:
— подготовка, оценка компетенции и дипломирование моряков;
— подтверждение квалификации моряков, подлинности дипломов, квалификационных свидетельств и других документов моряков, определенных законодательством Украины;
— выдача послужных книг моряка;
— выдача подтверждений, удостоверяющих признание дипломов в соответствии с требованиями правила 1/10 Конвенции ПДНВ;
— обеспечение ведение реестра всех выданных на территории Украины документов моряков и подтверждение их действительности;
— выполнения обязательств, вытекающих из членства Украины в международных организациях, в частности в Международной морской организации (ИМО) и Европейского агентства по морской безопасности (EMSA).
Постановлением Кабинета Министров Украины, ответственной за дипломирование моряков назначена Государственная служба морского и речного транспорта Украины (Морская администрация).
Ранее функции дипломирования выполняла Инспекция по подготовке и дипломированию моряков, которую этим же Постановлением ликвидировали вместе со всеми её представительствами.
Источник: mtu.gov.ua
Далее
Опубликовано director 23 Ноя 2020 в Главная | Нет комментариев
Відсилання українського законодавства до понять «резидент» та «нерезидент» породжує багато спорів, у тому числі із митницею під час користування власним автомобілем іноземним громадянином на території України, а також податковою, нотаріусом під час прийняття спадщини.
Відповідно Митного Кодексу України, стаття 95 регламентує строки транзитних перевезень:
для автомобільного транспорту — 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — 5 діб);
для громадянина (резидента) України, який знаходиться на консульському обліку за кордоном – 60 днів на протязі 1-го року;
для іноземців (нерезидентів) – на період до 1-го року.
В даному випадку контролюючі органи, зачасту трактують законодавство на свою користь, наприклад, іноземець має посвідку на постійне проживання на території України, його вважають резидентом, але насправді, особа в України майже не знаходиться, як бути далі.
Питання, які виникають із спадкових відносин:
Відповідно до підпункту «а» п. 174.2.1 ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
Згідно п.п. 174.2.3 п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Як вбачається з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Як назавжди «поставити крапку» в питанні чи являєтесь ви резидентом чи ні, розберемо далі.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється абз. «в» пп.14.1п.14.1.213ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому відповідно до пп..34.1.4п.34.1ст.34 Податкового кодексу України чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Достатньою (але не виключною) умовою визначенням місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Далее
Опубликовано director 23 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
Система фотовидеофиксации нарушений ПДД начала регистрировать нарушения, совершенные водителями автомобилей на иностранной регистрации. Об этом сообщает пресс-служба МВД.
Теперь при въезде в Украину автомобиля на номерах иностранной регистрации пограничники будут вносить в базу данных номер машины, фамилию и имя водителя и его паспортные данные.
Впоследствии, если на этой машине превысят скорость, между Государственной пограничной службой и Национальной полицией будет происходить автоматический обмен информацией о получении сотрудниками полиции данных, необходимый для составления постановления о нарушении правил Дорожного движения.
После вынесения постановление попадает в базу данных, которая автоматически срабатывает на нарушителя при пересечении им границы.
В случае неуплаты штрафа в течение 30-дневного срока иностранцам выносится решение о запрете въезда в нашу страну.
В случае, если владелец авто на иностранных номерах — гражданин Украины откажется платить штраф, то документы будут направляться по общей процедуре в Государственную исполнительную службу для взыскания через ареста имущества или банковских счетов.
За материалами: Право
Далее
Опубликовано director 23 Ноя 2020 в Новости | Нет комментариев
На сайті Мінекономіки оприлюднено проект постанови КМУ «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2021 рік».
Суттю проекту постанови є затвердження переліків товарів, експорт, імпорт яких підлягає ліцензуванню, зокрема:
- ліцензування експорту срібла, золота, брухту дорогоцінних металів, згідно із додатком 1 до проекту постанови, що пропонується з метою уникнення масового вивезення золота та срібла, крім банківських металів, у якості сировини, створення умов для раціонального використання ресурсів держави;
- ліцензування експорту, імпорту товарів (озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів) та товарів, що можуть містити озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази, згідно із додатками 2 і 3 до проекту постанови, що пропонується відповідно до умов Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар;
- ліцензування імпорту з Македонії сільськогосподарської продукції та продукції її переробки в межах тарифної квоти згідно із додатком 4 до проекту постанови, що пропонується на виконання вимог Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною від 18.01.2001 р., ратифікованої ВРУ від 05.07.2001 р. № 2599-III;
- ліцензування експорту антрациту згідно із додатком 5 до проекту постанови, що пропонується з метою упередження неконтрольованому вивозу стратегічно важливого виду вугілля з країни (антрациту) та забезпечення рівноваги в енергетичній сфері (на виконання Указу Президента України від 16.02.2017 р. № 37 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 лютого 2017 року «Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури»).
Варто знати, що не використані у 2020 році суб’єктами ЗЕД ліцензії на експорт (імпорт) товарів, визначених у постанові КМУ від 24.12.2019 р. № 1109, будуть дійсні до 1 березня 2021 р., якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України.
За матеріалами: Іфактор
Далее
Опубликовано director 20 Ноя 2020 в Главная | Нет комментариев
Сьогодні ми підготували для Вас інформаційну статтю, яка стане в пригоді, тому, кого зазначають винним у залитті квартири.
По-перше, варто розібратись чи дійсно ви є винною особою.
Для цього перш за все необхідно встановити джерело залиття та в чиїй зоні відповідальності воно знаходиться.
При цьому, потрібно пам’ятати, що залиття квартири може статись внаслідок неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку, технічне обслуговування якого покладається на певне комунальне підприємство.
Зазвичай є договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньо будинкових системах.
Виконавець зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.
В такому разі, Відповідальність за залиття квартири в результаті течі стояка водопостачання покладається на ВИКОНАВЦЯ послуг з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем опалення та водопостачання, такого ж висновку притримується Верховний суд у справі № 639/101/17 від 07.02.19.
По-друге, варто також знати, що утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, — відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Коли, виникають складності у визначенні винуватості обслуговуючого підприємства чи власника квартири, на допомогу приходить будівельно-технічна експертиза, яку можна замовити як самостійно, так і за ухвалою суду.
Також звертаю увагу, що у разі залиття квартири складається Акт про залиття. Але, відповідно до вимог законодавства, кожен окремий акт варто аналізувати індивідуально, тільки тоді можливо прийти до висновку чи є такий акт доказом вашої вини чи навпаки.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Вказаний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.
Далее
