Опубликовано director 23 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Верховний суд у Постанові від 9 вересня 2020 року №203/2519/19 вказав права державного виконавця на проникнення до приміщення під час виселення особи за рішенням суду.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) — сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 закону «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.66 закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов’язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
Згідно з п.4 ч.3 ст.18 закону «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника — фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можна звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Отже, державний виконавець за умови дотримання вимог ст.66 закону «Про виконавче провадження» має право на проникнення до житла на підставі рішення суду про усунення перешкод у користуванні таким житлом.
Далее
Опубликовано director 23 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Національна служба здоров’я уклала договори з 398 медзакладами на надання медичної допомоги під час пологів. 70 з них – спеціалізовані пологові будинки та перинатальні центри.
Загальна сума контрактів складає понад 1,6 млрд грн. Наразі НСЗУ виплатила цим закладам понад 1,1 млрд грн.
Які послуги можна отримати безкоштовно:
- моніторинг стану вагітної, породіллі та новонародженого;
- медичну допомогу під час фізіологічних пологів, що надається черговою акушерською бригадою;
- медичну допомогу при ускладнених пологах та кесаревому розтині;
- зниження больових відчуттів у жінки під час пологів, зокрема епідуральну анестезію;
- стабілізацію стану дитини після народження;
- вакцинацію новонародженого згідно з Календарем профілактичних щеплень;
- лікарські засоби з Нацпереліку та витратні матеріали;
- харчування під час перебування у стаціонарі.
Щоб отримати допомогу під час пологів, пацієнтці потрібно приїхати до обраного акушерського стаціонару. Пологи з черговою акушерською бригадою будуть безкоштовними.
Якщо жінка хоче народжувати у конкретного лікаря, то в закладі можуть встановити додаткову офіційну оплату.
З наступного року Міністерство охорони здоров’я України збільшить вартість надання медичної допомоги під час пологів. Також будуть діяти коефіцієнти, які регулюватимуться залежно від складності випадку.
Вартість пологів тепер становитиме від 35,9 тис. грн до 194,5 тис. грн. Ці кошти сплачуватиме лікарням держава.
Джерело: НСЗУ
Далее
Опубликовано director 23 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
МОЗ разработал нормы питания для школьников.
Заместитель министра, главный санитарный врач Украины Виктор Ляшко, ссылаясь на разработанный проект постановления об организации детского питания в учебных заведениях сообщил:
«Мировая тенденция говорит о том, что наши дети стали больше есть вредной пищи и меньше двигаться. Поэтому, необходимо сделать детское питание разнообразным и полезным», — отметил он.
Проектом запрещены закупка, реализация и предложение детям технологически обработанных мясных и рыбных блюд (колбас, сосисок, замороженных полуфабрикатов и т. п.), сладких газированных напитков, энергетических напитков и любых других напитков с содержанием добавленных сахаров, ограничивается суточное количество соли, сахара, мучных и кондитерских изделий, жиров.
Далее
Опубликовано director 23 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Национальный банк Украины разрешил украинским небанковским финансовым учреждениям и операторам почтовой связи передавать другим таким же учреждениям или операторам свои полномочия по осуществлению операций по приему наличных для последующего их перевода.
В частности, речь идет о небанковских финансовых учреждениях и операторах почтовой связи, имеющих лицензию Национального банка на перевод денег в национальной валюте без открытия счетов, и которые являются платежными организациями и/или участниками платежной системы.
«Такое нововведение в порядок осуществления операций по приему наличных в гривнях для дальнейшего их перевода позволит компаниям расширить сферу бизнес-деятельности, а потребителям — выбирать удобные для них пункты обслуживания», — подчеркнули в НБУ.
Кроме того, регулятор определил, что пункт оказания финансовых услуг — это рабочее место работника, оборудовано техническим устройством с соответствующим программным обеспечением, который позволяет работнику сформировать электронный документ на перевод наличности и обеспечивает обработку и передачу информации в банк и/или платежной организации платежной системы в режиме реального времени.
Как отмечается, соответствующие нормы содержит постановление правления Нацбанка от 19 октября 2020 года №143 «О внесении изменений в постановление Правления Национального банка Украины от 12 февраля 2013 года №42», которое вступает в силу с 23 октября 2020 года.
Далее
Опубликовано director 22 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова КЦС ВС від 15.07.2020 № 524/10054/16 (61-21748св18):
Суддя-доповідач: Грушицький А. І.
Ключові тези:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Колекторська компанія Вердикт», в якому просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з відповідачем з 01 вересня 2007 року до 04 березня 2011 року та визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .В обґрунтування позову зазначала, що проживала з відповідачем у вказаний період, вела з ним спільне господарство, мала з ним спільний бюджет. 17 червня 2008 року вони разом за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 , яку було зареєстровано на відповідача. Квартира знаходиться в іпотеці з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11360264000 від 17 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк».
Заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Кривич Ж. О. позов задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 вересня 2007 року до 04 березня 2011 року .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 910,02 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач позов визнав, зокрема наявність подружнього майна — квартири АДРЕСА_1 , його вартість та порядок розподілу.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року заочне рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжує судовий розгляд. В даному випадку відповідач подав заяву про визнання безпідставного позову, в якому фактично відсутній предмет спору, а відтак і необхідність в здійсненні судового захисту. Крім того, задовольнивши позов внаслідок його визнання відповідачем, суд першої інстанції не здійснив перевірку фактичних обставин по справі та не з`ясував, чи не перебували сторони в період часу з 01 вересня 2007 року до 04 березня 2011 року в зареєстрованому шлюбі з іншими особами, що виключає застосування положень статті 74 СК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини другої статті З СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції стосовно недоведеності вимог позивача, оскільки із змісту позовної заяви не вбачається в чому саме полягає спір між позивачем та відповідачем, та яким чином відповідач не визнає, оспорює чи порушує права позивача стосовно володіння та розпорядження спірною квартирою.
Аргументи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем визнано позов, а тому суд апеляційної інстанції безпідставного скасував рішення суду першої інстанції з врахуванням такого визнання, не заслуговують на увагу.
Частиною шостою статті 263 ЦПК України 2017 року передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України 2017 року у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.
Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17.
Далее
Опубликовано director 22 Окт 2020 в Без рубрики, Новости | Нет комментариев
У Верховній Раді група народних депутатів зареєструвала законопроект № 4241 про захист боржників при врегулюванні простроченої заборгованості. Про це повідомляє НБУ.
Законопроект має чітко встановити правила роботи колекторів та їх регулювання.
Перша зі змін — створення публічного Реєстру колекторських компаній, який вестиме Нацбанк. Законопроєкт має зобов’язати усі компанії, що займаються врегулюванням проблемної заборгованості, привести свою діяльність до його вимог та зареєструватися в загальному Реєстрі.
Друга зміна — нагляд за колекторами та їх поведінкою стосовно споживачів, який також здійснюватиметься НБУ. Регулятор контролюватиме дотримання колекторами законодавства, встановлюватиме додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, захищатиме права споживачів та отримає змогу накладати штрафні санкції чи виключати порушника з Реєстру колекторських компаній у випадках порушень.
Третя зміна — банки та фінансові компанії ще на етапі підписання договору про споживчий кредит повинні будуть попереджати клієнта про можливість залучення колектора у випадку прострочення платежу за кредитом. Кредитодавець також зобов’язуватиметься публікувати інформацію про колекторську компанію на своєму вебсайті та в місцях надання послуг. Тобто, ще до підписання кредитного договору споживач повинен отримати вичерпну інформацію про компанію, з якою доведеться врегульовувати прострочену заборгованість.
Четверта зміна — колектори повинні будуть дотримуватися вимог до етичної поведінки під час взаємодії зі споживачем. Законопроєкт установлює виключний перелік способів дозволеної взаємодії колектора зі споживачем фінпослуг та встановлює обмеження максимальної частоти такої взаємодії. За порушення цих вимог передбачено відповідальність: від штрафів до виключення з Реєстру.
Далее
Опубликовано director 21 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №522/11432/14 прийшов до наступного висновку щодо належного повідомлення сторін.
Суд залишив позовну заяву без розгляду, оскільки позивач двічі не з’явився в судове засідання, хоча повістки про його виклик були вручені представникові відповідача, який у свою чергу направив їх позивачеві через кур’єрську службу. Згідно з повідомленнями останньої повістки не були вручені та повернулися до суду з відміткою «відмова від отримання».
На думку КЦС, за таких обставин відсутні правові підстави вважати, що позивач був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Адже повістки не були вручені позивачеві, як і не надано розписок про його повідомлення про призначені засідання. Крім того, повістки взагалі не надсилалися представникам позивача.
Таким чином, висновки суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою належним чином повідомлених позивача та його представника є передчасними.
Далее
Опубликовано director 21 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про розвідку», ухвалений Верховною Радою 17 вересня.
Підписання відбулося під час відвідання главою держави управління інформації Державної прикордонної служби України з нагоди 17-ї річниці створення розвідки ДПСУ, повідомляє Укрінформ із посиланням на пресслужбу Президента.
«Сьогодні я підписую прийнятий Верховною Радою Закон України «Про розвідку». Реалізація положень цього закону дозволить створити ефективну систему української розвідки, яка відповідатиме характеру та масштабним актуальним загрозам національній безпеці України», – сказав Зеленський, підписуючи документ.
За його словами, підтримка розвідки на законодавчому рівні сприятиме своєчасному виявленню, запобіганню та нейтралізації загроз і підвищить спроможність розвідки здобувати та забезпечувати споживачів якісною розвідувальною інформацією.
«Слід пам’ятати, що питання розвідки є пріоритетом, а матеріали розвідників – основа для прийняття важливих державних рішень. Саме тому цей закон – не лише нові можливості та нові спроможності для розвідки, але й велика відповідальність для держави, яка потребує значного посилення стратегічної та оперативної складових розвіддіяльності, вдосконалення аналітичної роботи та якості отриманої інформації», – зауважив Президент.
Він також висловив переконання, що всі завдання будуть виконані розвідкою на найвищому рівні.
«Виконані якісно, виконані професійно, власне – як і завжди», – додав глава держав
Далее
Опубликовано director 20 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 372/3161/18 підкреслив, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі — Порядок).
Згідно з Порядком, електронні торги – продаж майна за принцом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Також ВС зазначив, що відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім — шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявнику на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов’язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
ВС підкреслив, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Далее
Опубликовано director 20 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо врегулювання проблемних питань на ринку електричної енергії» від 1 вересня 2020 року № 832-IX. Тепер у Законі України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам, оплачується електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається:
— у багатоквартирних житлових будинках на технічні цілі (роботу індивідуальних теплових пунктів, котелень, ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків;
— у дачних та дачно-будівельних кооперативах, садових товариствах, гаражно-будівельних кооперативах на технічні цілі (роботу насосів) та освітлення території;
— юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб;
— релігійними організаціями в частині споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби.
Далее
