Фабула судового акту: Глава 19 Цивільного кодексу України присвячена поняттю позовної давності.
Так, за положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому за загальним правило, визначеним ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, існують окремі правовідносини до яких поняття позовної давності розповсюджується досить специфічно.
Один із таких випадків, висвітлений у судовому рішенні, що пропонується до уваги.
У даній справі військовий квартирно-експлуатаційний відділ звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користування власністю, шляхом виселення відповідача та її малолітньої дитини з житлового приміщення, яке належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України, з тих підстав, що остання не є військовослужбовцем та проживає у вказаному приміщенні без ордеру.
Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні позову відмовив пославшись на те, що відповідач з дітьми вселилася у спірне житло в той час, коли воно мало статус готелю — гуртожитку для робітників та службовців без ордера і відношення до Міністерства оборони України не мала та договір найму житлового приміщення від 10 листопада 2009 року, терміном дії до 10 листопада 2010 року, а тому права позивача порушено, а позов є обґрунтованим. Проте позивачем пропущено строк позовної давності, а тому судами відмовлено у задоволенні позовних вимог з цих підстав.
На такі рішення КЕВ було подано касаційну скаргу з якою Касаційний цивільний суд погодився та у своїй постанові зазначив, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння, визначене ст. 387 ЦК України й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначене ст. 391 ЦК України, тобто віндікаційний та негаторний позови.
При цьому до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Таким чином поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Далее
Очільник Верховної Ради Дмитро Разумков підписав закон про посилення відповідальності за незаконне заволодіння авто.
Так, у графі «Дати і стан проходження» вказано, що 8 вересня закон повернуто з підписом Голови ВР і передано на підпис Президенту.
Документ передбачає внесення змін до статей 289 (Незаконне заволодіння транспортним засобом), 290 (Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу) ККУ та 250 (Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді) Кримінального процесуального кодексу.
Зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом каратиметься обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Таким чином, зі статті 289 ККУ виключено положення, що передбачає за такі дії накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 тис. грн до 20 тис. 400 грн).
Далее
Министерство иностранных дел Украины работает с Верховной Радой над тем, чтобы принять законопроект о двойном гражданстве.
“Я сторонник двойного гражданства, за исключением гражданства с государством-агрессором. Мы работаем с парламентом для того, чтобы этот закон был принят. Я считаю, что это соответствует интересам Украины, и эта норма давно назрела”, – сказал Дмитрий Кулеба.
Так же Дмитрий Кулеба уточнил, что в случае принятия закона двойное гражданство запрещено будет получать госслужащим.
Украина не допускает двойного гражданства, а лишь лояльно относится к наличию у гражданина Украины гражданства другого или других государств, что исключает возможность украинского бипатризма.
При этом на сегодняшний день, как показали многочисленные опросы, большинство украинцев считали, что двойное гражданство в Украине запрещено Конституцией. В связи с этим стоит вспомнить 4-ю статью Конституции Украины, в которой указано, что на территории украинского государства принято единое гражданство, а закон определяет, кто и как может получить его или выйти из него.
То есть Конституция закрепляет доктрину о едином гражданстве, как основной принцип, но говорит, что все основные моменты в отношении этого вопроса регулируются соответствующим Законом о гражданстве. Важно понимать, что Конституция не предназначена для детализации отдельных принципов, а лишь отображает их общее направление использования.
Если же обратиться к Закону о гражданстве, то тут можно узнать следующее.
1. Закрепленный принцип о едином гражданстве, о котором говорит Конституция, не позволяет возникнуть возможности существования второго гражданства. При этом отмечается, что единое – это украинское, а то второе подданство, которое исключено, это гражданство одного из административно-территориальных округов. Получается, что у украинца не может быть двойного гражданства в Украине, где первое – единое, а второе – например, Одесское или Киевское.
2. Но дальше указывается, что украинцы, которые получили гражданство другого государства, в глазах закона все равно остаются гражданами Украины и для них сохраняются все стандартные правовые отношения. В то же время, если иностранец получил подданство Украины, то он расценивается, как полноправный член украинского общества, а ликвидировал ли он ранее у него существовавшее гражданство, оказывается, неважно.
То есть на практике выходит, что действующее законодательство не только не исключает, но фактически предусматривает факт двойного гражданства в Украине! Стоит в связи с этим вспомнить, что уголовной ответственности за получение паспорта другого государства не предусмотрено. После этого остается лишь сделать вывод: что не запрещено законом, то разрешено.
Далее
4 вересня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 4051 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи».
У пояснювальній записці зазначено, що актуальні соціологічні дослідження свідчать, що під час пандемії COVID-19 понад 35% працівників перейшли на роботу з дому. Крім того, все більше провідних компаній світу, серед яких такі технологічні гіганти як Google, Microsoft, Apple, Samsung та інші, розглядають дистанційну роботу як найбільш перспективний варіант розвитку трудових відносин в умовах пандемії та інших можливих загроз для життя та здоров’я своїх працівників.
Законопроєкт пропонує запровадження двох самостійних видів (форм) роботи – дистанційної та надомної.
Передбачає право роботодавця при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу отримувати відомості про місце проживання або інше місце за її вибором, де буде виконуватись трудова функція (з метою належного оформлення працівника на дистанційну роботу).
Працівник повинен мати можливість ознайомитися з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором і локальними нормативними актами роботодавця онлайн.
З вимогами щодо охорони праці працівник має ознайомитися через відеозв’язок.
Законопроєкт вносить зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці».
Далее
На сьогодні класифікатор професій залишається ще у радянських часах. В ньому відсутні сучасні професії.
Проте останні десятиліття технології швидко розвиваються і люди здобувають сучасні спеціальності.
Тож роботодавці при офіційному оформленні співробітників вимушені підбирати під айтишників чи фахівців з діджитал-маркетингу якісь застарілі назви посад.
Тепер же процес зрушився і за ініціативи Мінекономрозвитку розпочалось реформування класифікатору професій.
Вже підготовлено перелік професій в ІТ та діджитал-маркетингу, який відповідає вимогам європейського класифікатору ESCO, але з урахуванням української специфіки. До переліку включено 76 професій. Але він ще доопрацьовується.
ІТ-фахівців, кадровиків чи власників бізнесу запрошують надавати пропозиції до переліку ІТ-спеціальностей. Знайти його можна за посиланням.
Джерело: сторінка Мінцифри у мережі Facebook.
Далее
Міністерство інфраструктури України готує своєрідну переатестацію водіїв. У її рамках українцям доведеться повторно складати іспити з водіння. Проект відповідної постанови вже підготовлений. Слід зазначити, що іспити на права будуть здавати не всі водії, а лише ті, хто надає послуги з перевезення вантажів і пасажирів. Причому, раз на 5 років.
Обумовлено це тим, що 85% ДТП за участю перевізників відбуваються саме через помилки водіїв або порушення ними Правил дорожнього руху. Тому їм пропонують підтвердити свою кваліфікацію, отримавши спеціальну карту.
Постанова стосується водіїв категорій С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1 і D1E. Кожні 5 років вони будуть проходити курси тривалістю від 35 до 280 годин і по їх закінченню — здавати іспити. У тестах буде 60 питань.
З метою усунення прогалин Міністерство інфраструктури підготувало проєкт змін до Закону України «Про автомобільний транспорт».
Основні ідеї законопроєкту такі:
Фізичні особи зможуть займатися перевезенням пасажирів у разі придбання патенту. Ціна отримання патенту на рік дорівнюватиме розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня року, коли водій його отримує (для 2020 року – 4783 грн). Для осіб, які не планують займатися перевезеннями цілий рік, є опція отримати патент на місяць, ціна якого складає 1/12 ціни річного – навіть дивно, що посадовці не хочуть вдатися до традиційного для торгівлі принципу «бери більше – плати дешевше», шляхом встановлення дещо більшої ціни на місячний патент. Як річний, так і місячний патенти на перевезення для власників електрокарів будуть удвічі дешевшими.
Відповідно до інформації Міністерства інфраструктури, в Україні понад 210000 водіїв, які надають послуги таксі, але ніяк не оформлені у роботодавця або ж «таксують» самі по собі. Якщо припустити, що принаймні половина з них погодиться придбати собі патенти, то наступного року надходження до бюджету збільшаться приблизно на 500 млн гривень.
За великим рахунком, законопроєктом діяльність цих суб’єктів перевезень майже ніяким чином не регулюється, крім їхнього обов’язку проходити державну реєстрацію, а також обов’язку заносити інформацію про водія та його авто до Реєстру автомобільних перевізників. Відповідальність для них встановлюється лише за надання інформаційних послуг незареєстрованим перевізникам та незареєстрованим провайдерам. Тобто, формально, гнівні пости у фейсбуці про непрофесійних таксистів з теґанням провайдера не матимуть ніякого сенсу – провайдер не несе відповідальності за водіїв. Втім, ніхто не забороняє самому встановити собі правило належним чином реагувати на такі події. Отже, і надалі доброчесні провайдери будуть реагувати, а недоброчесні – ігноруватимуть проблему.
Законопроєкт пропонує запровадити рейдові перевірки перевізників – перевірку транспортних засобів автомобільних перевізників на маршруті руху у будь-який час з урахуванням інфраструктури. У рамках такої перевірки може проводитися перевірка відповідності транспортного засобу та водія даним, що були вказані для отримання патенту. Передбачено, що така перевірка може відбуватися без попередження. Також законопроєкт передбачає зміни до Розділу V закону, у якому йдеться про відповідальність за порушення законодавства у сфері пасажирських перевезень.
Далее
Службові особи пенітенціарних установ, які застосовують заходи примусу по відношенню до в’язнів, будуть зобов’язані використовувати портативні відеореєстратори.
Таку норму містять пропозиції щодо підвищення гарантій захисту потерпілих від катувань у місцях несвободи, повідомив Офіс Генпрокурора, передає «Закон і Бізнес».
Пропозиції, що регламентують діяльність установ Державної кримінально-виконавчої служби, розробили прокурори спеціалізованого підрозділу Офісу Генпрокурора з протидії катуванням. Вони стосуються підвищення гарантій захисту потерпілих від катувань та насильства, які відбувають покарання або перебувають у місцях попереднього ув’язнення.
Також пропонується змінити порядок переміщення до інших установ осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань та стали жертвами насильства з боку адміністрації цих місць несвободи. Переміщення має здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора, які здійснюють розслідування за таким фактом, та не повинно потребувати дозволу з боку інших посадових осіб.
Зазначається, що щорічно в середньому правоохоронні органи реєструють близько 40 кримінальних проваджень щодо катувань та насильства в місяцях несвободи. Департаментом Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у 5 таких провадженнях, які мають резонансний характер та велику кількість потерпілих.
Далее
Міністерство освіти і науки України розробило методичні рекомендації щодо функцій та обов’язків асистента вчителя та асистента учня (дитини), які виконують різні функції та мають різні обов’язки. Рекомендації оприлюднено на сайті МОН.
На підставі заяви батьків дитини з ООП у школі в обов’язковому порядку утворюються інклюзивні класи, в яких разом з іншими учнями навчаються одна, дві або три дитини з ООП. Для роботи в такому класі в штат школи вводиться асистент вчителя.
Асистент вчителя – це педагогічний працівник, що призначається на посаду керівником закладу освіти, має педагогічну освіту та забезпечує особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу. Асистент вчителя, зокрема, зобов’язаний:
Водночас асистент учня (дитини) – не педагогічний працівник, що супроводжує учня і не втручається в освітній процес. Ним може бути один із батьків, уповноважена ними особа або соціальний працівник. Асистент може бути присутній під час уроків та позакласної роботи, допомагати у пересуванні, відвідуванні туалету, переодяганні, харчуванні дитини в школі тощо.
Якщо дитина з ООП переходить на індивідуальну форму навчання, клас, до якого входить така дитина, не вважається інклюзивним.
Далее
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про зобов’язання виконкому міськради надати подружжю, яке виховує двох дітей-інвалідів ІІ групи, у постійне користування придатне для проживання жиле приміщення належної площі взамін квартири житловою площею 15,1 кв. м (3,77 кв. м на одного члена сім’ї), яка з 2004 року перебуває в аварійному стані після пожежі. Про це інформує преслужба Верховного Суду
Рішення суду у справі № 438/887/16-ц мотивоване, зокрема, тим, що особи, включені до списку черговиків, користуються однаковими правами, тому надання одній сім’ї жилого приміщення позачергово перед громадянами такої ж категорії порушуватиме права цих громадян.
Апеляційний суд це рішення скасував та зобов’язав відповідача привести квартиру, в якій раніше проживала родина, до стану, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК УРСР, а до того часу надати сім’ї жиле приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, що відповідає санітарним і технічним вимогам за нормами жилої площі, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.
Залишаючи постанову суду апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
Бездіяльність органу влади та неналежне невиконання ним своїх прямих обов’язків, передбачених законом, зокрема щодо приведення будинку (квартири) у стан, придатний для проживання, призвели до позбавлення сім’ї позивачів права на належне житло, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника про те, що апеляційний суд вирішив спір, вийшовши за межі позовних вимог, Верховний Суд відхилив.
Відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій із внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
В абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відшкодування.
Отже, ухвалення судом рішення про відмову у позові ставить під загрозу гарантовані як національним, так і міжнародним законом принципи ефективного засобу юридичного захисту.
Апеляційний суд застосував передбачений законом ефективний спосіб захисту порушеного права сім’ї позивачів, які погодилися з таким рішенням суду апеляційної інстанції та не оскаржили його у касаційному порядку.
Отже, доводи касаційної скарги про відсутність доказів аварійного стану спірної квартири колегія суддів відхилила, оскільки саме відповідач у силу своїх повноважень зобов’язаний був вжити заходів щодо встановлення чи спростування цієї обставини, оскільки у Положенні про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання чітко визначено підстави для прийняття виконавчим комітетом місцевої ради рішення про проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення) чи визнання такого житла непридатним для проживання.
Далее
