Луганський окружний адміністративний суд розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом особи до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії у справі № 360/2632/20.
Обставини справи
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком, пенсію призначено за особистою заявою від 27.05.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивач працював на посаді директора Комунального закладу «Рубіжанська обласна санаторна школа».
У відповідності до положень пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком позивач мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
26.06.2020 відповідач листом відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій з тієї підстави, що період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058, не може бути зарахований, оскільки Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, «навчально-реабілітаційний центр» не передбачено.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017; починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 до 31.12.2020 — не менше 27 років.
Пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи прийнято 27.05.2020 та зареєстровано за № 1457, про що свідчить копія розписки-повідомлення. Дата народження позивача за паспортом громадянина України 30.04.1960, отже, на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років.
Окрім того, 27.05.2020 позивач разом з заявою про призначення пенсії надав відповідачу заяву, складену власноруч, в якій просив при призначенні пенсії за віком не враховувати до стажу період роботи з 12.09.1977 до 01.09.1979 до надання довідки, що підтверджує цей період.
За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що станом на 27.05.2020 позивач не має стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» ст. 55 Закону України, що передбачено Переліком № 909.
До стажу роботи в закладах на посадах, що передбачені Переліком № 909, не зараховано період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, оскільки до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».
Разом з тим, 15.08.1984 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя та викладача, з якої 23.05.1985 його було звільнено в зв`язку з призовом до лав Радянської Армії. З 15.01.1987 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя у зв`язку зі звільненням з лав Радянської Армії. З 01.09.1989 позивача переведено на посаду директора санаторної школи-інтернату, на базі якої 04.01.1993 створено Рубіжанську державну комунальну санаторну школу-інтернат. З 04.01.1993 позивача призначено директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, яка неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву. Так, 19.06.1998 на базі Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату створено Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр. На час звернення за призначенням пенсії позивач працював на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи, на час звернення до суду позивач працює на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи за контрактом.
Рішенням відповідача від 27.05.2020 № 124150001791 позивачу призначено пенсію за віком з 01.05.2020 відповідно до заяви від 27.05.2020. Призначення та отримання пенсії позивачем у позові не заперечується.
Втім, 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати роз`яснення, чому при призначенні пенсії за віком йому не було виплачено 10 розмірів пенсій.
Листом від 26.06.2020 № 48-46/Н-2141/20 відповідач надав позивачу відповідь на звернення від 18.06.2020. Цим листом позивачу повідомлено, що навчально-реабілітаційний центр до Переліку № 909 не включено, а тому період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не може бути зарахований до спеціального стажу.
Враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату зазначеної грошової допомоги, а відповідач не приймав рішення про відмову в її виплаті згідно з Законом № 1058-ІV, Рубіжанське ОУПФУ вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в виплаті зазначеної грошової допомоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у пункті 1 якого зазначено: Загальноосвітні навчальні заклади — учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, загальний страховий стаж, зарахований відповідачем для призначення пенсії за віком, складає 37 років 1 місяць 5 днів, з них на посадах, що дають право на призначення пенсії за пунктом 7-1 розділу ХV Закону № 1058 — 30 років 8 місяців 24 дні. Як зазначає відповідач, до страхового стажу позивачу не враховано період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, у зв`язку з тим, що до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».
Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Згідно із пунктами 2, 4 Статуту Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, затвердженого головою Луганської обласної ради, Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр — це заклад освіти, який забезпечує умови відновлення здоров`я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають вади у фізичному розвитку, органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем. Основними завданням центру є, зокрема, забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня. Відповідно до пункту 9 Статуту, випускникам Центру видається відповідний документ про освіту встановленого зразка, відповідно до статті 27 Закону України «Про освіту».
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі дає право на отримання пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже Рубіжанський навчально-реабілітаційний центр є закладом загальної середньої освіти, а посада директорів загальноосвітніх навчальних закладів входить до Переліку № 909.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі — Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зауважує, що стаж роботи позивача з 02.09.1989 до 03.01.1993 на посаді директора санаторної школи-інтернату підтверджується наявними записами в трудовій книжці, що є достатнім для підтвердження страхового стажу.
Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, його посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком він не отримував будь-яку пенсію, а тому має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.
Тому суд вирішив позов до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування страхового стажу роботи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати стаж роботи особи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Далее
Верховна Рада ратифікувала фінансову угоду Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I” між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). 25 серпня за відповідний законопроєкт проголосували 273 депутати. Про це повідомляє пресслужба МІУ. Повідомляється, що Угода передбачає залучення кредитних коштів ЄІБ та грантових коштів ЄС на реалізацію низки важливих проєктів для покращення безпеки руху та впровадження сучасних інтелектуальних систем на транспорті.
“Наше спільне завдання – залучити максимум фінансування на відновлення українських доріг. Саме на це спрямований законопроєкт №0056 про ратифікацію фінансової угоди Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I”, який передбачає залучення 50 млн євро. Вдячний депутатам за прийняте рішення”, – прокоментував ратифікацію угоди Міністр інфраструктури України Владислав Криклій.
Очільник Міністерства розповів, що кошти, залучені в рамках угоди, будуть спрямовані на реалізацію наступних проєктів:
За словами Владислава Криклія, їх реалізація дозволить покращити безпеку руху на дорогах, мінімізуючи кількість ДТП та аварій. Крім цього, впровадження інтелектуальних транспортних систем сприятиме подальшій цифровізації процесів на транспорті.
Далее
У зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації карантин пропонується продовжити до листопада. Про це йшлося на селекторній нараді під головуванням Президента України, інформує ОП.
«В Україні за минулу добу зафіксовано понад 1,6 тис. нових хворих на COVID-19, у зв’язку з чим Кабінет Міністрів пропонує продовжити карантин до 1 листопада», — повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Загальна кількість осіб, що захворіли на коронавірусну інфекцію в Україні від початку пандемії, перевищила 108 тисяч. Найбільш постраждалі на сьогодні області – Чернівецька, Івано-Франківська, Харківська й Тернопільська.
Володимир Зеленський підтримав необхідність вжиття превентивних заходів. Зокрема, впровадження заборони на роботу нічних клубів та проведення концертів.
«Але карантин має залишатися адаптивним та необтяжливим для підприємців. Малий і середній бізнес повинен мати можливість правильно організувати роботу в нових умовах», – наголосив Президент.
Крім того, уряд розробляє регламент заборони на в’їзд в Україну іноземних громадян з країн, що потрапляють у «червону зону» епідемії, строком на 30 днів. Ця заборона не стосуватиметься водіїв транзитного транспорту та представників гуманітарних місій.
Далее
8 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2020 року № 775-IX «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин», яким внесено зміни до Закону України «Про нотаріат» в частині удосконалення термінології та процедури вчинення нотаріальних дій тощо. Про те, як змінилися правила роботи нотаріусів, розповів фахівець Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Андрій Орач, передає офіційний сайт Мін’юсту.
1. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою.
2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) відтепер можна отримати не лише після смерті одного з подружжя, а й на підставі спільної заяви. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя може отримати і колишня дружина/чоловік.
Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя під час перебування у шлюбі або після розірвання шлюбу. Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцем знаходження такого майна.
У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (а також у разі смерті другого з подружжя) видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. Уточнено компетенцію щодо вчинення нотаріальних дій консульськими установами України за кордоном, а саме передбачено, що консульські установи України за кордоном посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
4. З набранням чинності Закону посвідчення договорів відтепер здійснюватиметься:
— щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням такого майна, або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – однієї із сторін відповідного договору;
— щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – однієї із сторін відповідного договору.
5. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, на відміну від попередньої редакції Закону України «Про нотаріат», може бути засвідчена у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.
Раніше така нотаріальна дія могла також вчинятися щодо оригіналів документів, підпис на яких засвідчувався підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування такої особи.
6. Встановлено єдиний строк для вчинення виконавчого напису – три роки з дня виникнення права вимоги.
Строк пред’явлення виконавчого напису до примусового виконання – три роки.
Далее
Верховна Рада України проголосувала у цілому президентський законопроєкт про підвищення мінімальної заробітної плати в Україні.
Пропозицію підтримали 295 народних депутатів.
Законопроєкт № 3963 про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет на 2020 рік» передбачає збільшення мінімальної зарплатні в Україні до 5 тисяч гривень вже з 1 вересня. Зараз вона складає 4 723 гривні.
Зазначимо, схвалений урядом минулого тижня макропрогноз передбачає підвищення мінімальної зарплати 2021 року у два етапи — до 6 000 і 6 500 гривень.
Нагадуємо, для підтримки платників податків на період карантину, Законом № 533-IX звільнено підприємців від сплати ЄСВ «за себе» за березень та квітень. А Закон № 591-IX звільнив ФОПів від ЄСВ ще і за травень.
Враховуючи зазначене, підприємці повінні були сплатити ЄСВ «за себе» у розмірі 2078,12 грн (за січень та лютий) не пізніше 21 квітня та 1039,06 грн (за червень) не пізніше 20 липня 2020 року.
За несвоєчасну сплату ЄСВ за періоди з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», не застосовуються (п. 911.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Податківці у категорії 201.09 ЗІР підтвердили, що до платників ЄСВ-ФОПів на період дії карантину не застосовуються штрафні санкції та не нараховується пеня за неповну сплату або несвоєчасну сплату сум ЄСВ «за себе», проте підприємці не звільняються від адміністративної відповідальності за зазначені порушення.
Згідно зі ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несплату (несвоєчасну сплату) ЄСВ, якщо несплачена сума не перевищує 5100 грн, передбачена адміністративна відповідальність у розмірі від 680 грн до 1360 грн. За повторне протягом року порушення — штраф від 2550 грн до 5100 грн.
Далее
Раніше Велика палата Верховного суду зробила висновок про необхідність сплатити судового збору при оскарженні штрафів за порушення ПДР (Провадження № 11-1287апп18). Це стало своєрідним обмеженням доступу громадян до правосуддя. Оскільки, для прикладу, за оскарження в суду штрафу у розмірі 170 грн. потрібно було сплатити 440 грн. судового збору.
За таких умов водієві було «дешевше» сплатити штраф, ніж оскаржувати його до суду, навіть якщо цей штраф був виписаний без жодних порушень ПДР. В свою чергу працівники поліції розуміючи обмеження доступу до правосуддя, могли виписати штраф за порушення ПДР без наявних на те підстав.
На сьогодні у Верховній раді зареєстровано законопроект №3424, яким передбачається звільнення від сплати судового збору у зв’язку з оскарженням штрафів ПДР.
Якщо зазначений законопроект буде ухвалено Верховною радою, водії зможуть знову отримати доступ до правосуддя та «безкоштовно» звертатися до суду за захистом від неправомірних дій працівників поліції.
Далее
Далее
Відсутність у запиті поряд з викладенням фактичних обставин відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному в податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 807/1650/16.
Обставини справи
Фізична особа – підприємець звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, у якому просив: визнати недійсною податкову консультацію від 18 жовтня 2016 року; зобов`язати ГУ ДФС у Закарпатській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків адміністративного суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано недійсною податкову консультацію ГУ ДФС у Закарпатській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідно норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.
Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акта ненормативного характеру – податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Як убачається з матеріалів справи, у своєму запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивачем сформульовано питання: про наявність у ФОП права та правомірність віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених фізичною особою – підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються у його господарській діяльності; та чи ФОП має право на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених фізичними особами – підприємцями, платниками ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності.
Проте колегія суддів звертає увагу, що такий запит позивача не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права, а також не містить викладення фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми права.
Крім того, позивачем не було конкретизовано й періоду, в якому виникли фактичні обставини, щодо яких порушується питання про роз’яснення застосування норм податкового законодавства.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДФС у Закарпатській області було надано позивачу консультацію від 18 жовтня 2016, у якій роз`яснено загальні норми податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту та можливості реалізації права на отримання бюджетного відшкодування.
При цьому оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить фактичних обставин та висновків про застосування конкретної норми права для їх регулювання, а тому відсутні обставини, які підлягають судовій оцінці на предмет відповідності чи суперечності консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Враховуючи викладене, є цілком об`єктивним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у запиті поряд з викладенням фактичних обставин, відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному в податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.
Далее
Велика Палата Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц вирішила виключну правову проблему щодо грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті.
Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду поставила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему.
Її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки невизначеність у судовій практиці щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України до випадків порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, не може сприяти динамічному розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.
Тому колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду (постановах колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2019 року у справі № 910/15951/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15714/18, постанові Великої Палати від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19)).
Висновки ВП ВС
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
ВП ВС також підкреслила, що у цій справі висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь позивача інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
Далее
