Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/16236/18.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «І» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «С» про:
— зобов’язання АТ «С» усунути перешкоди у користуванні майном ТОВ «І», яке належить йому на праві власності;
— зобов’язання АТ «С» надати вільний доступ та не перешкоджати ТОВ «І» вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Свої вимоги ТОВ обґрунтувало тим, що АТ обмежує доступ до рухомого майна, яке належить позивачу. ТОВ позбавлено можливості використовувати належне йому майно за призначенням, користуватися або розпоряджатися цим майном. Оскільки позивач не має доступу до належного йому майна, йому невідомо, яким чином забезпечується збереження цього майна, чи не вчиняються дії, спрямовані на його пошкодження або приведення до стану непридатності. Відповідач, обмежуючи доступ позивача до належного йому майна, грубо порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, відмовлено повністю у задоволенні позову.
Місцевий та апеляційний господарські суди відмовили в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.
Висновок Верховного Суду
За твердженням позивача, належне йому майно знаходиться в будівлях і спорудах, на які накладено арешт державним виконавцем в межах виконавчого провадження, відкритого щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області про арешт всього рухомого і нерухомого майна ТОВ «І».
ВС зазначив, що згідно з частинами першою – третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржувані сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 зазначеного закону).
ВС наголосив, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважать, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що положення Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальними нормами, які застосовуються у спірних правовідносинах, а відтак обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача, тобто не є ефективним.
Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. По суті, позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном є як додатковий спосіб захисту прав власника майна на здійснення ним користування та розпорядження майном. Негаторний позов пред’являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.
Разом з тим з урахуванням предмета і підстав позову, а також з огляду на докази, надані позивачем у цій справі, питання приналежності майна, щодо якого позивач звернувся за захистом прав, судами не встановлювалось та не було заявлено скаржником.
За таких обставин колегія суддів зазначила, що вимога позивача усунути перешкоди у користуванні майном, яке належить йому на праві власності, може переслідувати мету встановлення певних фактів щодо визнання права власності на спірне майно ТОВ «І», що не віднесено до компетенції господарських судів у цілому та Касаційного господарського суду зокрема.
Далее
Фахівці Нацбанку зустрілися з представниками небанківського фінансового сектору, аби обговорити майбутнє регулювання роботи колекторських компаній, якими НБУ опікується з 1 липня цього року.
Що саме передбачено, роз’яснено на офіційній сторінці НБУ у Facebook.
Як новий регулятор, Національний банк визначив 2 ключові проблеми ринку.
По-перше, існує певна неврегульованість у законодавстві самої суті та правил колекторської роботи.
По-друге, протягом першого місяця Нацбанк отримав 535 звернень громадян, які стосувались дій колекторських компаній. За результатами розгляду цих звернень було встановлено випадки грубого порушення діями колекторів по відношенню до боржників вимог законодавства України.
Нацбанк планує принципово оновити підходи до регулювання роботи колекторських компаній в Україні.
За словами заступниці Голови НБУ Катерини Рожкової, зараз регулятор опрацьовує з колегами з профільного комітету Верховної Ради законопроект, який врегулює діяльність колекторських компаній. У цьому проекті закону для колекторської компанії з’явиться вимога з дотримання нею правил етичної поведінки з боржником. Також заплановано напрацювати кодекс етичної поведінки для небанківських фінансових установ. У разі порушення колектором правил етичної поведінки будуть передбачені заходи впливу та санкції, в тому числі виключення з Реєстру колекторських компаній.
Поява Реєстру колекторських компаній стане однією із ключових запланованих змін для ринку, зазначають у НБУ. У ньому буде систематизований перелік установ, які можуть здійснювати колекторську діяльність, а виключення з Реєстру означатиме заборону банкам і фінансовим компаніям укладати договори з виключеною установою, призведе до визнання небездоганною ділової репутації власників істотної участі та керівників строком на 1 рік та заборони протягом року займатись колекторською діяльністю.
Виключення з Реєстру є одним із запланованих заходів впливу НБУ у відповідь на незаконні колекторські дії, до якого регулятор може вдатись у разі, якщо учасник ринку не реагує на письмові вимоги та штрафні санкції за порушення вимог законодавства при взаємодії з боржником.
Національний банк установить додаткові вимоги з етичної поведінки по відношенню до боржника для кредиторів, у тому числі в частині контролю дій залучених колекторських компаній і надання рекомендацій для усунення порушень. Також буде описано підходи до взаємодії колекторських компаній з боржниками.
Найближчим часом Нацбанк планує розробити методичні рекомендації щодо етичної поведінки при здійсненні колекторської діяльності, запропонує всім учасникам ринку повідомити про дотримання етичної поведінки та оприлюднить перелік установ, які повідомили про дотримання таких правил, на сайті НБУ.
Національний банк закликає колекторські компанії переглянути свої підходи до роботи з повернення проблемної заборгованості і почати перебудовувати свою діяльність.
Далее
Мінекономіки наказом від 18.08.2020 р. №1574 затвердило зміни до Класифікатора професій. Назви професій повинні відповідати новому Українському правопису.
Згідно зі змінами, у Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка).
Однак за потребою користувача, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Назви повинні відповідати пункту 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою КМУ від 22.05.2019 р. №437.
У наказі наводяться такі приклади:
Крім того, у Класифікаторі професія «глава Адміністрації президента України» змінена на «керівник Офісу президента України».
Далее
Луганський окружний адміністративний суд розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом особи до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії у справі № 360/2632/20.
Обставини справи
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком, пенсію призначено за особистою заявою від 27.05.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивач працював на посаді директора Комунального закладу «Рубіжанська обласна санаторна школа».
У відповідності до положень пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком позивач мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
26.06.2020 відповідач листом відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій з тієї підстави, що період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058, не може бути зарахований, оскільки Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, «навчально-реабілітаційний центр» не передбачено.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017; починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 до 31.12.2020 — не менше 27 років.
Пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи прийнято 27.05.2020 та зареєстровано за № 1457, про що свідчить копія розписки-повідомлення. Дата народження позивача за паспортом громадянина України 30.04.1960, отже, на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років.
Окрім того, 27.05.2020 позивач разом з заявою про призначення пенсії надав відповідачу заяву, складену власноруч, в якій просив при призначенні пенсії за віком не враховувати до стажу період роботи з 12.09.1977 до 01.09.1979 до надання довідки, що підтверджує цей період.
За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що станом на 27.05.2020 позивач не має стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» ст. 55 Закону України, що передбачено Переліком № 909.
До стажу роботи в закладах на посадах, що передбачені Переліком № 909, не зараховано період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, оскільки до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».
Разом з тим, 15.08.1984 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя та викладача, з якої 23.05.1985 його було звільнено в зв`язку з призовом до лав Радянської Армії. З 15.01.1987 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя у зв`язку зі звільненням з лав Радянської Армії. З 01.09.1989 позивача переведено на посаду директора санаторної школи-інтернату, на базі якої 04.01.1993 створено Рубіжанську державну комунальну санаторну школу-інтернат. З 04.01.1993 позивача призначено директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, яка неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву. Так, 19.06.1998 на базі Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату створено Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр. На час звернення за призначенням пенсії позивач працював на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи, на час звернення до суду позивач працює на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи за контрактом.
Рішенням відповідача від 27.05.2020 № 124150001791 позивачу призначено пенсію за віком з 01.05.2020 відповідно до заяви від 27.05.2020. Призначення та отримання пенсії позивачем у позові не заперечується.
Втім, 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати роз`яснення, чому при призначенні пенсії за віком йому не було виплачено 10 розмірів пенсій.
Листом від 26.06.2020 № 48-46/Н-2141/20 відповідач надав позивачу відповідь на звернення від 18.06.2020. Цим листом позивачу повідомлено, що навчально-реабілітаційний центр до Переліку № 909 не включено, а тому період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не може бути зарахований до спеціального стажу.
Враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату зазначеної грошової допомоги, а відповідач не приймав рішення про відмову в її виплаті згідно з Законом № 1058-ІV, Рубіжанське ОУПФУ вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в виплаті зазначеної грошової допомоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у пункті 1 якого зазначено: Загальноосвітні навчальні заклади — учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, загальний страховий стаж, зарахований відповідачем для призначення пенсії за віком, складає 37 років 1 місяць 5 днів, з них на посадах, що дають право на призначення пенсії за пунктом 7-1 розділу ХV Закону № 1058 — 30 років 8 місяців 24 дні. Як зазначає відповідач, до страхового стажу позивачу не враховано період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, у зв`язку з тим, що до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».
Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Згідно із пунктами 2, 4 Статуту Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, затвердженого головою Луганської обласної ради, Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр — це заклад освіти, який забезпечує умови відновлення здоров`я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають вади у фізичному розвитку, органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем. Основними завданням центру є, зокрема, забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня. Відповідно до пункту 9 Статуту, випускникам Центру видається відповідний документ про освіту встановленого зразка, відповідно до статті 27 Закону України «Про освіту».
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі дає право на отримання пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже Рубіжанський навчально-реабілітаційний центр є закладом загальної середньої освіти, а посада директорів загальноосвітніх навчальних закладів входить до Переліку № 909.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі — Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зауважує, що стаж роботи позивача з 02.09.1989 до 03.01.1993 на посаді директора санаторної школи-інтернату підтверджується наявними записами в трудовій книжці, що є достатнім для підтвердження страхового стажу.
Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, його посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком він не отримував будь-яку пенсію, а тому має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.
Тому суд вирішив позов до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування страхового стажу роботи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати стаж роботи особи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Далее
Верховна Рада ратифікувала фінансову угоду Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I” між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). 25 серпня за відповідний законопроєкт проголосували 273 депутати. Про це повідомляє пресслужба МІУ. Повідомляється, що Угода передбачає залучення кредитних коштів ЄІБ та грантових коштів ЄС на реалізацію низки важливих проєктів для покращення безпеки руху та впровадження сучасних інтелектуальних систем на транспорті.
“Наше спільне завдання – залучити максимум фінансування на відновлення українських доріг. Саме на це спрямований законопроєкт №0056 про ратифікацію фінансової угоди Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I”, який передбачає залучення 50 млн євро. Вдячний депутатам за прийняте рішення”, – прокоментував ратифікацію угоди Міністр інфраструктури України Владислав Криклій.
Очільник Міністерства розповів, що кошти, залучені в рамках угоди, будуть спрямовані на реалізацію наступних проєктів:
За словами Владислава Криклія, їх реалізація дозволить покращити безпеку руху на дорогах, мінімізуючи кількість ДТП та аварій. Крім цього, впровадження інтелектуальних транспортних систем сприятиме подальшій цифровізації процесів на транспорті.
Далее
У зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації карантин пропонується продовжити до листопада. Про це йшлося на селекторній нараді під головуванням Президента України, інформує ОП.
«В Україні за минулу добу зафіксовано понад 1,6 тис. нових хворих на COVID-19, у зв’язку з чим Кабінет Міністрів пропонує продовжити карантин до 1 листопада», — повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Загальна кількість осіб, що захворіли на коронавірусну інфекцію в Україні від початку пандемії, перевищила 108 тисяч. Найбільш постраждалі на сьогодні області – Чернівецька, Івано-Франківська, Харківська й Тернопільська.
Володимир Зеленський підтримав необхідність вжиття превентивних заходів. Зокрема, впровадження заборони на роботу нічних клубів та проведення концертів.
«Але карантин має залишатися адаптивним та необтяжливим для підприємців. Малий і середній бізнес повинен мати можливість правильно організувати роботу в нових умовах», – наголосив Президент.
Крім того, уряд розробляє регламент заборони на в’їзд в Україну іноземних громадян з країн, що потрапляють у «червону зону» епідемії, строком на 30 днів. Ця заборона не стосуватиметься водіїв транзитного транспорту та представників гуманітарних місій.
Далее
8 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2020 року № 775-IX «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин», яким внесено зміни до Закону України «Про нотаріат» в частині удосконалення термінології та процедури вчинення нотаріальних дій тощо. Про те, як змінилися правила роботи нотаріусів, розповів фахівець Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Андрій Орач, передає офіційний сайт Мін’юсту.
1. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою.
2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) відтепер можна отримати не лише після смерті одного з подружжя, а й на підставі спільної заяви. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя може отримати і колишня дружина/чоловік.
Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя під час перебування у шлюбі або після розірвання шлюбу. Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцем знаходження такого майна.
У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (а також у разі смерті другого з подружжя) видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. Уточнено компетенцію щодо вчинення нотаріальних дій консульськими установами України за кордоном, а саме передбачено, що консульські установи України за кордоном посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
4. З набранням чинності Закону посвідчення договорів відтепер здійснюватиметься:
— щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням такого майна, або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – однієї із сторін відповідного договору;
— щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи – однієї із сторін відповідного договору.
5. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, на відміну від попередньої редакції Закону України «Про нотаріат», може бути засвідчена у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.
Раніше така нотаріальна дія могла також вчинятися щодо оригіналів документів, підпис на яких засвідчувався підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування такої особи.
6. Встановлено єдиний строк для вчинення виконавчого напису – три роки з дня виникнення права вимоги.
Строк пред’явлення виконавчого напису до примусового виконання – три роки.
Далее
Верховна Рада України проголосувала у цілому президентський законопроєкт про підвищення мінімальної заробітної плати в Україні.
Пропозицію підтримали 295 народних депутатів.
Законопроєкт № 3963 про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет на 2020 рік» передбачає збільшення мінімальної зарплатні в Україні до 5 тисяч гривень вже з 1 вересня. Зараз вона складає 4 723 гривні.
Зазначимо, схвалений урядом минулого тижня макропрогноз передбачає підвищення мінімальної зарплати 2021 року у два етапи — до 6 000 і 6 500 гривень.
Нагадуємо, для підтримки платників податків на період карантину, Законом № 533-IX звільнено підприємців від сплати ЄСВ «за себе» за березень та квітень. А Закон № 591-IX звільнив ФОПів від ЄСВ ще і за травень.
Враховуючи зазначене, підприємці повінні були сплатити ЄСВ «за себе» у розмірі 2078,12 грн (за січень та лютий) не пізніше 21 квітня та 1039,06 грн (за червень) не пізніше 20 липня 2020 року.
За несвоєчасну сплату ЄСВ за періоди з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», не застосовуються (п. 911.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Податківці у категорії 201.09 ЗІР підтвердили, що до платників ЄСВ-ФОПів на період дії карантину не застосовуються штрафні санкції та не нараховується пеня за неповну сплату або несвоєчасну сплату сум ЄСВ «за себе», проте підприємці не звільняються від адміністративної відповідальності за зазначені порушення.
Згідно зі ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несплату (несвоєчасну сплату) ЄСВ, якщо несплачена сума не перевищує 5100 грн, передбачена адміністративна відповідальність у розмірі від 680 грн до 1360 грн. За повторне протягом року порушення — штраф від 2550 грн до 5100 грн.
Далее
Раніше Велика палата Верховного суду зробила висновок про необхідність сплатити судового збору при оскарженні штрафів за порушення ПДР (Провадження № 11-1287апп18). Це стало своєрідним обмеженням доступу громадян до правосуддя. Оскільки, для прикладу, за оскарження в суду штрафу у розмірі 170 грн. потрібно було сплатити 440 грн. судового збору.
За таких умов водієві було «дешевше» сплатити штраф, ніж оскаржувати його до суду, навіть якщо цей штраф був виписаний без жодних порушень ПДР. В свою чергу працівники поліції розуміючи обмеження доступу до правосуддя, могли виписати штраф за порушення ПДР без наявних на те підстав.
На сьогодні у Верховній раді зареєстровано законопроект №3424, яким передбачається звільнення від сплати судового збору у зв’язку з оскарженням штрафів ПДР.
Якщо зазначений законопроект буде ухвалено Верховною радою, водії зможуть знову отримати доступ до правосуддя та «безкоштовно» звертатися до суду за захистом від неправомірних дій працівників поліції.
Далее
