Опубликовано director 22 Июн 2020 в Новости | Нет комментариев
Найпоширенішою організаційно-правовою формою юридичної особи в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Дуже часто учасники ТОВ приймають рішення стосовно внесення до статутного капіталу Товариства, учасниками якого вони є, певного майна.
Процедура такого внесення є простою і не потребує особливих зусиль.
Проте, у випадку, якщо учасник Товариства потім бажає повернути собі таке майно, постають питання щодо того, який оптимальний варіант такого повернення, зважаючи на його тривалість та податкові наслідки.
Отже, пропонуємо більш детально розглянути можливі способи повернення майна, внесеного до статутного капіталу Товариства, його учаснику.
При цьому надзвичайно важливим є те, на якій системі оподаткування знаходиться Товариство.
В першу чергу, розглянемо Платників єдиного податку.
ПРОДАЖ, ОБМІН ЧИ ДАРУВАННЯ МАЙНА ТОВАРИСТВА ЙОГО УЧАСНИКУ
Купівля-продаж майна
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Отже, якщо при продажі майна, вже минуло 12 місяців з моменту початку його офіційної експлуатації, а вартість майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка буде підтверджена оцінкою, буде дорівнювати або меншою за його балансову вартість, то доходу, який необхідно оподатковувати за цією операцією в Товариства не виникає.
Це також підтверджується індивідуальним податковими консультаціями, які надає Державна фіскальна служба.
Варто звернути увагу на супутні витрати при покупці нерухомості:
— збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу (Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»);
— державне мито в розмірі 1% суми договору за посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна (п.п. а, п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» і ч. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»).
Загалом, при придбанні майна фізичною особою учасником Товариства, він буде зобов’язаний сплатити 2% від вартості майна.
Договір міни, при цьому, за податковими наслідками, прирівнюється до договору купівлі-продажу.
Отже, до договору міни застосовуються ті ж податкові наслідки, як і до договору купівлі-продажу.
Дарування майна
Сама можливість здійснення Товариством дарування є спірною та дискусійною, оскільки, суперечить меті створення Товариства — одержання прибутку (відповідно до п. 1.4. Статуту Товариства).
Що ж стосується податкових зобов’язань учасника Товариства при цьому, то податком обкладаються як доходи, отримані з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (в тому числі дохід, отриманий платником податку як додаткове благо); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Нагадаємо, що загальна податкова ставка становить 18 відсотків бази оподаткування.
Відповідно до абз. 2 п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України, доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою — підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага. До додаткових благ відносять — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).
Нагадуємо про військовий збір, ставка якого становить 1,5 % об’єкта оподаткування.
Підсумуємо, за договором дарування, незважаючи на те, що він є безкоштовним, необхідність фактичного проведення та зарахування грошових коштів не виникає, однак обдарований (фізична особа — учасник Товариства), буде зобов’язаний включити вартість подарованого майна в свій дохід і також сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% від вартості подарованого майна та 1,5% військового збору.
Отже, плюсами продажу майна є можлива швидкість реалізації та негайне отримання документів, що підтверджують зміну власника та закріплюють вартість майна.
Мінусами є необхідність фактичного проведення і зарахування грошових коштів, обов’язкове проведення оцінки майна, відповідно до якої і буде визначатися розмір обов’язкових платежів. При цьому, якщо при продажі майна, вже минуло 12 місяців з моменту початку його офіційної експлуатації, вартість майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка буде підтверджена оцінкою, буде дорівнювати або меншою за його балансову вартість, то доходу, який необхідно оподатковувати за цією операцією в Товариства не виникає.
Якщо при продажі майна, його вартість, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка підтверджена оцінкою, буде більшою за його балансову вартість, то така різниця є доходом Товариства і якщо загальний дохід за календарний рік при цьому буде перевищувати 5 000 000 грн., то до суми перевищення, необхідно буде застосовувати подвійну ставку єдиного податку (у розмірі 10% доходу), а також зареєструватися платником ПДВ, подавши заяву про це, не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Також, при придбанні майна фізичною особою учасником Товариства, він буде зобов’язаний сплатити 2 % від вартості майна: збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% та державне мито у розмірі 1%.
Договір міни, при цьому, за податковими наслідками, прирівнюється до договору купівлі-продажу. Але, у зв’язку з правової природою договору міни, та необхідністю внесення до Статутного капіталу Товариства якогось іншого майна, замість наявного, даний варіант вбачається ще набагато складнішим, навіть у порівнянні з купівлею-продажем.
Мінусами варіанту дарування майна, у порівнянні із купівлею-продажем, є суперечність самої можливості здійснення дарування Товариством, відсутність документального підтвердження вартості майна і, можливе, звернення уваги податкової.
Крім того, фізична особа — учасник Товариства, буде зобов’язаний включити вартість подарованого йому майна, у свій дохід і сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору від вартості майна.
При цьому, зважаючи на те, що майно входить до складу статутного капіталу Товариства, після підписання Договору дарування, необхідно прийняття рішення про зменшення розміру статутного капіталу Товариства (на відповідну вартість цього майна), внесення цих змін до Статуту, їх реєстрації у Реєстрі та відображення у фінансовій звітності Товариства.
ЛІКВІДАЦІЯ ТОВАРИСТВА
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов’язків іншим господарським товариствам — правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом. Рішення про ліквідацію товариства може бути прийнято в тому числі в зв’язку з закінченням терміну, на який воно було створено або ж у зв’язку з досягненням мети, для якої створювалося.
Процедурно це виглядає наступним чином: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення товариства, відповідно до ЦК України призначають комісію з припинення юридичної особи, голови комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Зауважимо, що виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути також покладено на орган управління юридичної особи. До даної комісії переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, що припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості товариства, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про його ліквідацію в установлені цим Кодексом строки.
Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна товариства, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками товариства, судом або органом, що прийняв рішення про його ліквідацію.
Виплата грошових сум кредиторам товариства, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 ЦК України.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію майна юридичної особи.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Тобто, для реалізації процедури ліквідації Товариства, учасникам Товариства необхідно прийняти рішення про його ліквідацію, в якому визначити склад ліквідаційної комісії або призначити ліквідатора Товариства та встановити строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, який не може становити менше двох місяців, з моменту оприлюднення повідомлення про рішення щодо його припинення. Таке рішення підлягає реєстрації у Реєстрі, після чого, кредитори мають право пред’являти свої вимоги до Товариства, а ліквідаційна комісія або ліквідатор зобов’язані вчиняти всі вищевказані дії, направлені на завершення діяльності Товариства. Після спливу, встановленого у рішенні, строку, майно Товариства, що залишилося після задоволення вимог всіх кредиторів, передається (повертається) учасникам юридичної особи.
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку з його ліквідацією, юридична особа не отримує дохід, а тому не виникає обов’язку зі сплати податку на дохід в межах єдиного податку.
Щодо учасника Товариства:
Відповідно до Податкового кодексу України, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Нагадаємо, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п.п. 170.2.4, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі ліквідації такого емітента.
Отже, для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуток дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку з його ліквідацією Товариства, відповідно до ПК України прирівнюється до продажу інвестиційного активу.
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційний прибуток не виникає, а отже зобов’язання з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, в учасника будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при ліквідації Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
Податкова перевірка
Для проведення документальної позапланової перевірки достатньою підставою вважається старт процедури … припинення юридичної особи
Право на проведення такої перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку її проведення вручена копія наказу про проведення даної перевірки. Тривалість таких перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, для фізичних осіб — підприємців, які не мають найманих працівників — 3 робочих дня, інших платників податків — 10 робочих днів.
Зауважимо, що терміни проведення податкових перевірок можуть продовжуватися за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більше ніж на 2 робочих дня, інших платників податків — не більше ніж на 5 робочих днів.
Проте, як свідчить практика, податкові перевірки проводяться в строки, що значно вищі за зазначені. У випадку наявності будь-якої заборгованості з податків і зборів, її необхідно одразу погасити. Якщо у підприємства будуть відсутні кошти для погашення податкових заборгованостей, податкова має право здійснювати таке погашення за рахунок майна Товариства, у передбаченому законом порядку.
Отже, варіант з ліквідацією ТОВ несе великі часові затрати, які точно не можуть бути визначені (орієнтовно від 3-4 місяців) та передбачає можливість одночасно пред’явлення кредиторами Товариства своїх вимог до нього. Також, при припиненні юридичної особи здійснюється її документальна позапланова перевірка податковою. Майно може бути передано засновникам/учасникам лише після відповідних перевірок податкової.
Проте, у випадку відсутності необхідності у Товаристві, його ліквідація може бути актуальним варіантом.
Процедура зменшення розміру статутного капіталу товариства виконується відповідно до ст. 19 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним.
Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства його виконавчий орган протягом 10 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.
Кредитори протягом 30 днів після отримання повідомлення можуть звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 30 днів одного з таких заходів за вибором товариства:
1) забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договору забезпечення;
2) дострокове припинення або виконання зобов’язань перед кредитором;
3) укладення іншого договору з кредитором.
У разі невиконання товариством зазначеної вимоги у встановлений строк кредитори мають право вимагати в судовому порядку дострокового припинення або виконання зобов’язань товариством.
Якщо кредитор не звернувся до товариства з письмовою вимогою у строк, передбачений частиною четвертою цієї статті, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо виконання зобов’язань перед ним.
Отже, для зменшення розміру статутного капіталу Товариства, його учасники мають прийняти відповідне рішення, (з вказівкою щодо обов’язкового повідомлення його кредиторів та строків такого повідомлення, та повернення, у зв’язку з цим, внесеного учасником майна), внести відповідні зміни до Статуту Товариства, зареєструвати його у Реєстрі, повідомити усіх кредиторів Товариства, вимоги яких до Товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке своє рішення, дочекатися спливу 30 днів з моменту такого повідомлення, та тільки потім, виплатити учаснику Товариства, зменшувану частину статутного капіталу (або повернути майно у випадку прийняття такого рішення).
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку зі зменшення розміру статутного капіталу Товариства, в Товариства не виникає податкових зобов’язань, у зв’язку з відсутністю доходу.
Для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуток дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому, однозначної норми щодо прирівнювання повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу Товариства, до його продажу, відповідно до ПК України, немає.
При зверненні до Податкової служби за консультацією із зазначеного вище питання, там так само повідомили, що однозначної відповіді на це питання законодавство не містить і для отримання однозначної відповіді необхідно звертатися за індивідуальною податковою консультацією з чітко визначеною запитуваною ситуацією.
Однак, при цьому варто враховувати, що навіть у випадку необхідності оподаткування операції з повернення майна учаснику Товариства, попередньо внесеного ним до його Статутного капіталу, у зв’язку зі зменшенням розміру Статутного капіталу Товариства, оподатковуватися буде тільки відповідна більша різниця між вартістю майна на момент його внесення до Статутного капіталу Товариства та на момент його повернення учаснику (так само як і при ліквідації).
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційного прибутку не виникає, а отже зобов’язання в учасника з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при зменшенні розміру статутного капіталу Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА
Відповідно до ч. 1 — 11 ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства, частка якого у статутному капіталі становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Якщо ж частка учасника, в статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, він може вийти з товариства за згодою інших засновників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання ним заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
При цьому, якщо в Товаристві є один учасник, у випадку виникнення в нього бажання вийти з Товариства, має застосовуватися процедура ліквідації.
Для реалізації процедури саме виходу зі складу учасників Товариства, першим етапом необхідно ввести до його складу ще, хоча б одного, учасника, збільшити розмір статутного капіталу на вартість внесеної ним частки або здійснити купівлю новим учасником, якоїсь частки, належної її єдиному учаснику, перерозподілити, у зв’язку з цим, частки Товариства, привести Статуту Товариства у відповідність до вищевказаних змін та зареєструвати їх у Реєстрі.
Другим етапом можливо прийняти рішення про вихід зі складу Товариства (однак вже за умови погодження цього виходу новим учасником Товариства), у зв’язку з чим, все рівно буде необхідно прийняти рішення про зменшення статутного капіталу Товариства.
Потім, протягом року з дня, коли Товариство дізналося про вихід учасника, воно буде зобов’язане виплатити такому колишньому учаснику, вартість його частки.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку з його виходом з Товариства, в Товариства податкових зобов’язань не виникає.
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України).
Отже, для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуто дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку з виходом учасника з Товариства, відповідно до ПК України прирівнюється до його продажу.
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційного прибутку не виникає, а отже зобов’язання в учасника з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при виході учасника з Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
Платники Податку на додану вартість
Відповідно до п. а п. 1 ст. 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з ПК України, поставками товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.
Відповідно до п. 1 ст. 194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, підлягають оподаткуванню за основною ставкою.
Отже, для платників ПДВ при здійсненні будь-яких операцій, які передбачають передачу права на розпоряджання майном, як власником (від Товариства до учасника), а це всі перераховані варіанти, в Товариства виникає зобов’язання зі сплати ПДВ в розмірі 20 %.
За матеріалами: Юрліга
Далее
