З моменту впровадження в Україні карантину минуло вже майже півтора місяці. За цей час виникла ціла хвиля так званого «карантинного» законодавства. Новації не оминули і питання здійснення правосуддя. Давайте розглянемо, що змінилося у судочинстві і що нового з’явилося у судовій практиці у прив’язці до карантинних умов.
ЄСІТС
Коротко про запровадження давно обіцяної Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та «Електронного суду», як її складової.
15 грудня 2018 року процесуальні кодекси (цивільний, господарський, адміністративного судочинства) було переписано із значними змінами порядку судочинства. Серед іншого, такі зміни передбачали побудову ЄСІТС — сучасної системи, яка мала на меті відхід від паперової тяганини та впровадження в судочинство новітніх технологій. Запуск ЄСІТС відкладали вже декілька разів, останній раз на далекий 2023 рік, але саме зараз всі раптово зрозуміли, як би така система стала в нагоді саме за умов карантину. Пандемія прискорила процес судової діджиталізації, і запуск ЄСІТС Державна судова адміністрація обіцяє вже 1 червня цього року.
Система EasyCon
На особливу увагу заслуговує запровадження з 13 квітня 2020 року системи EasyCon, яка дуже легка та зрозуміла у використанні. Фактично для участі в режимі відеоконференції від учасника вимагається мінімум:
1) Реєстрація на порталі EasyCon через електронну пошту та прив’язка до облікового запису електронного цифрового підпису для підтвердження особи.
До речі, система працює із ЕЦП навіть «ПриватБанку» (не для реклами, просто отримати такий ЕЦП можна безкоштовно та не виходячи із власної домівки за декілька хвилин).
2) Заява в суд про бажання прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше, ніж за 5 днів до дати засідання.
Все інше залежить вже безпосередньо від можливості суду забезпечити відеоконференцію та кількості таких заявок від учасників.
Цікавою є практика окремих суддів щодо участі в судовому засіданні з використанням програми Zoom. На нашу думку, запровадження сервісу EasyCon повністю витіснить «конкурента», оскільки EasyCon дозволяє точно ідентифікувати учасників відеоконференції. До того ж, після ухвалення рішення завжди буде незадоволена сторона, яка звернеться із скаргою. Звичайно, посилання на проведення засідання в режимі онлайн без належної ідентифікації особи займе ключове місце, як порушення процесуального права.
Новації Закону 540-IX від 30 березня 2020 року
У режимі карантину влада пішла на швидке запровадження недосконалих, часто непотрібних, механізмів, які повинні б були вирішити проблему дистанційної участі у судових засіданнях. Мова йде про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 р.
Проаналізуємо деякі зміни, запроваджені цим Законом, та що ми отримали на практиці:
1. Щодо участі в режимі відеоконференції
Внесення до процесуальних кодексів доповнень щодо участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції у запропонованій формі на практиці викликає багато запитань.
Для прикладу візьмемо ст. 195 КАСУ, яку доповнено «противірусною» частиною 4. У старій редакції (без відповідної нової частини 4) стаття мала наступний вигляд:
1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою.
2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
3. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Станом на сьогодні діє також і частина 4, наступного формулювання:
4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України
Для авторки незрозумілим залишається питання: що такого революційного додали до КАСУ? Як і раніше особа має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, як і раніше — суд повинен мати відповідну технічну можливість.
Таке дублювання здійснено і в інших кодексах. Так, ст. 197 ГПК України, ст. 212 ЦПК України надають учасникам аналогічну можливість участі в режимі відеоконференції.
Тому на практиці введення таких норм скоріше ілюзія активної діяльності, ніж запровадження дійсно нового дієвого механізму.
2. Щодо продовження процесуальних строків
Позитивним доповненням процесуального законодавства на час карантину є продовження окремих строків. Очевидно, що завжди будуть учасники провадження, які проти затягування процесуальних строків, однак в цілому такий підхід видається правильним.
Знову ж таки, якби система ЄСІТС почала вчасно функціонувати, то проблема строків відпала б сама по собі. Учасники реєструються, весь документообіг відбувається в електронному вигляді, а судові засіданні відбуваються в режимі відеоконференції.
3. Гласність та відкритість судового розгляду справи
Один із основоположних принципів судочинства на час карантину вирішили обмежити. Зокрема, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину. Таке право суду прописано в ГПК України та ЦПК України, а от в КАСУ цей принцип вирішили не обмежувати.
Для пересічних громадян такий принцип майже не має значення. Тут мова йде скоріше про великі та резонансні провадження, які стають об’єктом сюжетів ЗМІ.
Зміни у кримінальному процесі
А тепер про зміни у кримінальному процесі, в якому обмеження прав людини є просто недопустимим, навіть в умовах карантину.
Обмеження принципу відкритості кримінального провадження в судах найбільш болісно відчують учасники кримінального провадження. Зокрема, підозрювані/обвинувачені та потерпілі.
Згадаємо резонансну справу ДТП на Сумській у Харкові. Там на кожне судове засідання приходили не тільки учасники, а і представники ЗМІ та «група підтримки» кожної сторони, які допомагали учасникам провадження просто пережити ці страшні часи.
На час карантину таке правило обмежено. Зокрема, слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
Ще одне оціночне поняття у процесі, який би мав бути прописаний ідеально. Що саме законодавець розуміє під поняттям «загроза життю та здоров’ю особи» в режимі карантину? Підвищена температура тіла, нежить, кашель, червоні очі? А якщо у особи просто безпечна алергія? Невже суддя повинен мати ще й такі спеціальні навички — встановлення дійсної загрози.
На практиці все працює значно простіше. До зали судового засідання не допускають всіх, чекайте в коридорі.
Практика розгляду справ про порушення умов карантину людей
А тепер про нову та актуальну тему — притягнення до адміністративної відповідальності (штраф) за порушення правил карантину людей.
Правоохоронці дуже активно взялися за роботу, протоколи масово складалися та направлялись до суду.
И тут здоровий глузд суддів на щастя добре працює.
По-перше, протоколи масово повертаються на доопрацювання. Працівники поліції часто допускають помилки при оформленні матеріалів правопорушення.
Найчастіші помилки:
· у протоколі не зазначена суть адміністративного правопорушення, тобто які саме вимоги положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 порушено;
· відсутні дані про наявність або відсутність свідків вчинення правопорушення;
· зазначено ПІП свідків, однак без адреси проживання та засобу зв’язку;
· не зазначено дату народження особи та документ, на підставі якого особу встановлено, що унеможливлює належну ідентифікацію.
По-друге, низка проваджень закривається у зв’язку із відсутністю у діях особи складу правопорушення.
Особливо це актуально при притягненні до відповідальності осіб, які без засобів індивідуального захисту перебували, за версією правоохоронців, на робочому місці. Або при притягненні до відповідальності за продовження роботи в режимі карантину тих об’єктів, які перелічено в постанову КМУ.
Насправді проблема носить глибший характер і показує всю некомпетентність окремих працівників поліції. Складаючи протокол щодо працівника за перебування на робочому місці без ЗІЗ, поліція навіть не намагається встановити факт перебування у трудових відносинах. Крім того, ігнорується той факт, що забезпечити працівника ЗІЗ має саме роботодавець, тому саме щодо нього необхідно скласти відповідний протокол за цією нормою.
Також дуже часто працівникам поліції складно визначити суб’єкта адміністративного правопорушення за продовження роботи в режимі карантину: протокол складається щодо працівника, а не директора/власника, що також тягне за собою закриття провадження.
Окремі судді, керуючись своїм внутрішнім переконанням та глибоким розумінням норм як законів, так і Конституції, змогли піти ще далі. Показовою є постанова судді Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі 717/422/20.
Ця справа стосувалась притягнення до відповідальності особи, яка перебувала у громадському місці (зупинці) без маски.
У судовому засіданні вказана особа пояснила, що «він не мав змоги придбати в селі захисну маску чи виготовити її, тому перебував на зупинці громадського транспорту без маски на обличчі, про що жалкує, розкаюється у вчиненому. Безкоштовно маску йому ніхто не пропонував».
Нижче цитата з постанови Суду, що заслуговує на повагу:
«Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, — за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.
Так, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону з 6 квітня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
Крім того, на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Зважаючи на вказане вище, суд прийшов до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Цією цитатою ми в жодній мірі не виправдовуємо ігнорування норм законодавства України, в тому числі норм в режимі карантину, однак, запроваджуючи відповідні правила, саме на Державі лежить обов’язок забезпечення не тільки їх виконання, а і дійсної об’єктивної можливості такого виконання.
Станом на сьогодні придбати в аптеці маску просто неможливо, а якщо і можна щось знайти в окремих продавців, то за ціною, що у десятки разів перевищує ринкову вартість такої маски.
В умовах кризи економіки та проблемах із роботою це обов’язково має враховувати суд. В основу будь-якого законного рішення має бути покладено Закон, ухвалений відповідно до міжнародних стандартів верховенства права та прав людини. А забезпечувати реалізацію та дотримання таких прав має саме Держава, незважаючи на умови економічної кризи та карантину.
Далее
Через тиждень запрацюють правила подання інформації про бенефіціарів юросіб. Саме з 28 квітня наберуть чинності зміни до Закону про держреєстрацію № 755-IV.
Чим нові правила відрізняються від старих?
Всім!
1. Всі подаватимуть інформацію.
2. Робити це потрібно буде частіше.
3. Штрафи за неподання будуть болючішими.
Хто такий бенефіціар?
Кінцевий бенефіціарний власник — це фізична особа, яка контролює діяльність підприємства.
Два критерії:
1. Фізична особа.
Якщо у підприємства засновник-юрособа, то він не кінцевий бенефіціар. Як кажуть французи: chercher l’individu, тобто шукайте фізособу.
2. Контролює.
Головна ознака — володіння часткою не менше 25 %.
Володіти можна хоч прямо, хоч через ланцюжок пов’язаних осіб.
Приклад.
Спочатку був Вася. Він заснував ТОВ «Роги і копита» з часткою 60 %. Потім це ТОВ заснувало ТОВ «Скотний двір» з часткою 50 %. В результаті Вася — бенефіціар у ТОВ «Скотний двір», хоча в реєстрі його учасників Васі немає.
Бенефіціара може і не бути зовсім. Але про це теж треба заявити.
Якщо серед учасників немає юросіб-нерезидентів, то держава зазвичай сама бачить бенефіціарів, в т. ч. по ланцюжку. Бачить, але все одно хоче цю інформацію отримати окремо.
Причому сильно хоче. Якщо не отримає — загрожує штрафом.
Штраф
Наразі є штраф за неподання інформації про бенефіціарних власників: від 5100 до 8500 грн (ч. 6 ст. 166-11 КпАП).
Думали, великий штраф? Помилялися.
Через тиждень буде новий розмір — від 17 тис. до 51 тис. грн!
Це адмінштраф. Тому:
1) покарають не юрособу, а директора;
2) застосовується строк давності 3 місяця (ст. 38 КпАП).
Класична реформа:
— штрафи в рази збільшили;
— сферу дії розширили;
— обов’язків ввели більше.
Із штрафами з’ясували. Далі з приводу сфери дії всього цього.
Кого стосується?
У цій частині є тільки одна гарна новина. Але і вона не новина.
У ФОПів немає бенефіціарних власників. Тому ФОПів ця справа не стосується. Сам на себе він таку інформацію не подає.
Але якщо засновник підприємства — фізособа і він до того ж ФОП, то, зрозуміло, така фізособа може бути бенефіціаром підприємства. І підприємство такого фізика засвітить.
Позбавили від подання інформації також політичні партії, профспілки, адвокатські об’єднання, ОСББ, держоргани і держ- і комунальні підприємства.
Решта повинні. Власне, як і завжди.
Багато хто до 28 квітня взагалі не парилися про бенефіціарів. Знаєте чому?
Тому що якщо засновники юрособи — виключно фізособи і вони ж бенефіціарні власники, то інформацію про бенефіціарного власника подавати було не потрібно.
Ключове тут «було не потрібно». З 28 квітня цієї поблажки в законі не буде. Хоча навіть офіційні органи подекуди роз’яснюють, що й надалі в такій ситуації подавати нічого не потрібно. Наприклад, Офіс великих платників ДПС. Але це не так. У Законі після 28 квітня такої поблажки немає, і консультація від податківців не врятує.
Коли подавати?
Є кілька випадків.
Усі вони обов’язкові. Але розділю їх на очевидні і небезпечні.
Очевидні
Інформацію про бенефіціарів потрібно буде заявити при реєстрації юрособи, при внесенні змін до даних Єдиного реєстру, при переході юрособи з модельного статуту на звичайний і навпаки.
Ці випадки очевидні, адже подання даної інформації прямо названо в законі у складі реєстраційного пакета документів. Потрібно буде обов’язково подати, і в загальному випадку не проґавиш. Отже, не порушиш і ризик штрафу мінімальний.
Небезпечні
Тут їх декілька.
1. Підтримка актуальності інформації
Якщо відбулися зміни, то держреєстратора потрібно повідомити протягом 30 робочих днів з дня змін.
Але навіть якщо бенефіціари не змінювалися останні 20 років і наступні 20 років не планують змінюватися (дай Боже їм здоров’я), то не розслабляємося. Підтверджувати відомості про бенефіціара потрібно щорічно (!). Строк такий: щорічно з наступного року з дати реєстрації протягом 14 днів.
Є питання застосування цього строку у перехідний період. Але, сподіваюся його владнають.
2. Пастка для діючих юриків
Всі юридичні особи, які зареєстровані до 28.04.20 р., зобов’язані подати держреєстратору інформацію про кінцевого бенефіціара і структуру власності.
Зробити це потрібно протягом трьох місяців (!) з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджено форму і зміст структури власності (п. 4 Перехідних положень Закону № 361).
Сьогодні цих форм ще немає. Тому не пропустіть момент їх появи і протягом трьох місяців після цієї дати подавайте інформацію.
На сайті Бухгалтер911, звичайно, інформація буде.
Ніяких спеціальних карантинних відстрочок на цю тему немає. Є лише заклики відтермінувати набуття чинності законом. Але поки тільки заклики.
Головний висновок: до появи форм навіть не смикаємося.
Після появи піде відлік 3 місяців. Їх важливо не проґавити.
За інформацією сайту 911
Далее
Министерство здравоохранения предложит правительству смягчить карантинные меры в Украине. Об этом во время брифинга сообщил глава Минздрава Максим Степанов.
Министр уточнил, что в стране могут разрешить прогулки в парках, но эти прогулки будут ограничены по количеству человек в одной компании. Также будут четко прописаны правила относительно применения средств индивидуальной защиты во время прогулок.
Кроме этого, Минздрав предложит открыть для посещения, например, музеи и библиотеки. Но посещать эти учреждения можно будет также с соблюдением всех карантинных ограничений относительно социального дистанцирования и применения средств индивидуальной защиты. Максим Степанов уточнил, что если эти учреждения будут открыты во время карантина, то на входе необходимо будет проводить температурный скрининг посетителей.
«Мы также предусматриваем ряд смягчительных мер относительно карантинных ограничений, но все они будут очень четко регламентированы, как именно возможно посещать то или иное учреждение», — подытожил министр.
Напомним, что Министерство здравоохранения на ближайшее заседание правительства вынесет постановление о продлении карантина до 12 мая.
Далее
По состоянию на 16 апреля количество безработных, зарегистрированных в Госслужбе занятости, составляло 400,9 тыс. человек, что на 27% больше, чем на аналогичную дату прошлого года. Начиная с 12 марта, начала карантина, зарегистрировались 89,2 тыс. безработных. Минэкономики и Госслужба занятости информируют, как действовать в случае потери работы.
Изначально необходимо зарегистрироваться в центре занятости. Для этого нужно заполнить или написать собственноручно только два заявления – о предоставлении статуса безработного и назначении пособия по безработице. Их можно подать двумя способами: через ящик для корреспонденции в центре занятости или по электронной почте.
Граждане Украины, которые возвращаются из-за границы, регистрируются на общих основаниях, добавили чиновники.
Размер пособия по безработице определяется в зависимости от страхового стажа человека и его заработной платы. Максимальная выплата составляет 8408 грн (4 прожиточных минимума для трудоспособных лиц). Минимальная помощь, которая выплачивается застрахованным лицам в зависимости от страхового стажа, составляет 1800 грн, без учета страхового стажа – 650 грн. Общая продолжительность выплаты не может превышать 360 календарных дней, а для лиц предпенсионного возраста – 720.
В сообщении сказано, что финансирование пособия по безработице осуществляется ежедневно в плановом режиме в соответствии с законодательством.
Профессиональное обучение зарегистрированных безработных в период карантина проходит в дистанционном режиме. Если предприятие работает, по заказу работодателя продолжается индивидуальное профессиональное обучение и стажировка на рабочих местах.
Также Госслужба занятости предлагает обучение на образовательном портале. Ознакомиться с ресурсом можно здесь.
Учитывая сложную эпидемиологической ситуации в стране, специалисты центров занятости дистанционно подбирают для безработных подходящие вакансии, предлагают работу и проводят предварительные согласования с работодателями относительно кандидатов.
Кроме того, поиск работы граждане могут осуществлять самостоятельно через сайт ведомства.
Далее
В декабря 2019 года Верховная Рада приняла в новой редакции закон о противодействии отмыванию доходов, полученных преступным путем, который вступает в законную силу 24 апреля. В связи с чем в сети появилось очень много страшилок по поводу невозможности расчетных операций, даже таких как оплата коммунальных платежей онлайн.
В вязи с чем первый заместитель главы Национального банка Екатерина Рожкова дала разъяснения, что новый закон о финансовом мониторинге никак не повлияет на большинство операций по переводу денег.
Как отметила Рожкова, требования закона не будут распространяться на:
Как отметила Рожкова, закон вступит в силу 28 апреля и дает НБУ три месяца (до 28 июля 2020 года) на принятие нормативно-правовых актов.
«Но мы понимаем, что новаций много. Начиная от построения внутренней AML-системы, и заканчивая дистанционными технологиями при KYC. Поэтому, новое положение о финмониторинге для банков мы утвердим уже до конца апреля. Проект уже отработали с банками и Госфинмониторингом. Скоро отправим в Минфин и Госфинмониторинг на утверждение. До конца апреля все будет», — сказала она.
Для небанковских финансовых учреждений нормативные документы будут разработаны до конца июня. «Это будет единый документ, как для тех, кто уже под надзором НБУ, так и для тех, кто перейдет после «сплита». До конца июля точно утвердим, как этого требует закон», — сказала она.
Рожкова подчеркнула, что обязательно будет переходный период и для банков, и небанков. «Участники рынка получат дополнительное время для настройки процессов и реализации требований нормативки», — добавила она.
Рожкова также опровергла миф о том, что возможность удаленной идентификации будет только через BankID, к которому подключены 14 банков.
«Отвечаю. Варианты дистанционной KYC будут разные: BankID, квалифицированная электронная подпись, видеотрансляция, дистанционное считывание данных через NFC, платеж на отдельный счет банка с личного счета клиента. Вариантов хватает», — добавила она.
По ее словам, закон убьет рынок «серых» электронных денег. «Так, закон обязывает раскрыть владельцев электронных кошельков. Недопустимо, чтобы электронные деньги использовались для теневых операций», — сказала она.
«Краткий итог: главная идея нового закона — это, возможно, не всегда понятное словосочетание «риск — ориентированный подход». Объясняю. Ранее банки все равно проверяли всех клиентов: от студентов и пенсионеров до публичных деятелей. Отныне будет четкий перечень низкорисковых клиентов: оплата коммуналки; зарплатные проекты, стипендии, пенсии; ОСМД; предприятия ЖКХ, интернет-провайдеры; «белый» бизнес, который платит налоги и прочее. Внимание к низкорисковым клиентам будет минимальное», — заявила Рожкова.
Ранее в НБУ заявили, что обновленные требования к перечню информации о плательщике и получателе, вступающие в силу с 28 апреля, не будет иметь существенного влияния на подавляющее большинство операций по переводу средств.
Далее
К сожалению, сейчас очень не простое время для всех нас, но искренне верим, что все плохое очень скоро закончится.
Пусть светлый праздник Пасхи принесет в Ваш дом мир и покой, гармонию и счастье, здоровье и благополучие!
Пусть ярко светит солнце, пусть закончатся все эпидемии, пусть будет голубое небо, пусть мир и радость царит в каждом доме!
Пусть в Ваших сердцах всегда будет место для любви и доброты!
Вкусной Пасхи Вам и щедрых угощений!
С праздником Светлой Пасхи!
Всегда Ваши, Юридическая компания-Легал!
Далее
20.03.2020 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 27.12.2019 №577 «Про затвердження змін до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований у Міністерстві юстиції 05.03.2020 за № 244/34527.?
Зазначені зміни передбачають, зокрема:
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) – за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов’язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету – у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, повертається відповідними органами Казначейства надавачам без виконання у таких випадках: ?
1) перевищення встановлених законодавством строків надання заяви та подання до органу Казначейства;
2) невідповідність інформації, викладеної у заяві платника, даним, наведеним у поданні або копії судового рішення, засвідченій належним чином, або даним органу Казначейства про зарахування коштів до бюджету;
3) надання заяви та подання або копії судового рішення, засвідченої належним чином, не за призначенням;
4) надання заяви та подання або копії судового рішення, засвідченої належним чином, неуповноваженою особою;
5) порушення встановлених вимог щодо оформлення подання або копії судового рішення.
Наказ № 577 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 20.03.2020 № 22.
Підприємства практикують запровадження на період карантину неповного робочого дня. Однак, виникають труднощі з розмежуванням понять неповного та скороченого робочого часу. Управління Держпраці у Рівненській області надало відповідні роз’яснення.
Умовно робочий час за тривалістю можна поділити на :
Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» є різні за своєю суттю.
Скорочений робочий час встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
2) для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які
працюють в період канікул) — 24 години на тиждень;
3) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень;
4) для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) — скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.
Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь – яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження
потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.
У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він мас зазначити наступне:
1) вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень)
2) режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи)
3) період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.
Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) — встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні — як за повний робочий день.
Підсумкове оцінювання (тематичне, семестрове та річне) може здійснюватися віддалено, із використанням цифрових технологій для всіх учнів, включно з тими, що здобувають освіту за однією з індивідуальних форм (педагогічний патронаж, сімейна (домашня), екстернат).
Про це йдеться на новоствореному ресурсі Міністерства освіти і науки щодо роботи шкіл під час карантину.
Підсумкова оцінка за семестр виставляється з урахуванням результатів тематичного оцінювання, отриманих учнями під час дистанційного навчання та до його початку, практичних робіт з навчальних предметів природничого циклу, результатів оцінювання різних видів мовленнєвої діяльності учнів тощо. Якщо з навчального предмета не передбачено тематичних підсумкових робіт, підсумкова оцінка може виставлятися за результатами поточного оцінювання. Учні, які не мають результатів поточного оцінювання з об’єктивних причин, можуть бути оцінені за результатами проведення семестрової контрольної роботи.
Тематичні та семестрові підсумкові роботи, які було проведено в умовах дистанційного навчання під час карантину, записуються в класному журналі без зазначення дати їх проведення.
Річне оцінювання виставляється з урахуванням результатів оцінювання за перший та другий семестри навчального року.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 305/235/17 та встановив, що може бути доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном.
З матеріалів справи стає відомо, що громадянка України звернулася з позовом до особи_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач не надала жодних доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР немає. Крім того, факти приналежності запису в господарській книзі та свідоцтві про народження певній особі не підлягають встановленню у судовому порядку.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, громадянка України подала касаційну скаргу. Касаційна скарга мотивована тим, що вона вступила в управління спадковим майном, оскільки в шестимісячний строк забрала меблі та інші речі, які належали спадкодавцю, тому в силу статті 529 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вона є спадкоємцем першої черги і має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна.
Судді ВС підкреслюють, що відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті особи, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти та дружина померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
ВС наголошує, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Далее
