Відразу відмітимо, що на сьогоднішній день досить часто судами України розглядаються справи із так названими іноземними елементами.
Поняття «іноземний елемент» визначено Законом України «Про міжнародне приватне право» та виявляється в одній або кількох з таких форм:
— хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
— об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
— юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Джерела правового регулювання участі іноземного елемента у цивільному процесі України поділяються на дві групи: національне законодавство та міжнародні договори, в яких бере участь Україна.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору.
Перше процесуальне питання, що постає перед судом України у зв’язку з відкриттям провадження у справі з іноземним елементом, — це з’ясування питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи.
Отже, перш за все необхідно з’ясувати, на території якої саме держави повинна бути розглянута конкретна цивільна справа або вчинені певні процесуальні дії, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.
Правила про визначення міжнародної підсудності за законодавством України застосовуються, якщо міжнародним договором не встановлено інші.
Слід зазначити, що правила підсудності, які передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
Зазначимо, що чинним законодавством України визначено перелік справ, які розглядаються виключно судами України.
А саме, відповідно до статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
Далее
Фабула судової справи 352/342/17: близько 23:00 на автодорозі Стрий — Чернівці відповідач-1, керуючи автомобілем марки «БМВ-316», на своїй смузі руху вчинив наїзд на пішохода, який після цього впав на смугу зустрічного руху, під автомобіль марки «Кіа Rio». Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід, який був у стані сильного алкогольного сп’яніння і переходив дорогу в неналежному місці без розпізнавальних знаків у темний час доби, помер на місці.
Кримінальну справу за даним фактом за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було закрито за відсутності складу злочину.
Дружина загиблого звернулася до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4 608 000 грн.
При цьому водій БМВ добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 17 000 гривень, які були витрачені на поховання чоловіка та встановлення пам`ятника. Водій Кіа матеріальної допомоги не надавав.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області, позов задоволено частково. Стягнуто з водіїв у солідарному порядку на користь дружини загиблого 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачами не доведено наявності умислу пішохода або наявності непереборної сили, тому на них, як на володільців джерел підвищеної небезпеки, покладається обов`язок з відшкодування моральної шкоди, незалежно від їх вини. Зі змісту постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що дана ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода, тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, не є безпідставними.
Верховний Суд посилається на положення частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, яка визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При частковому задоволенні позовних вимог постраждалої суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним, незважаючи на те, що вона, безсумнівно, зазнала душевних страждань від утрати чоловіка. Однак суди наголошують: в тому, що загиблий знехтував правилами дорожнього руху, перебував у нетверезому стані, вини водіїв немає.
Крім того, водії БМВ та Кіа не мали технічної можливості попередити дане ДТП шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.
Використання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то, залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини), розмір відшкодування зменшується.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Верховний Суд погодився з думкою суду першої інстанції про те, що водії БМВ та Кіа як особи, які керували джерелом підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності їх вини.
Нагадаємо, ЦК України надає широке тлумачення поняттю «моральна шкода». Зокрема, моральна шкода полягає:
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що звичайна необережність або вина, допущені потерпілим у ДТП, не можуть впливати на розмір відшкодування або на звільнення від відшкодування в розумінні вимог статті 1193 ЦК України.
Далее
Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду від 22 лютого 2019 року про визнання за громадянками Г. та Є. права на спадкове майно: земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві «Україна» (далі — КСП) Здолбунівського району, що залишилося після смерті їх батька, передає «Судова влада України».
У ході апеляційного розгляду з’ясувалося, що дві сестри зі Здолбунівщини звернулися до Здолбунівського районного суду про включення їх у списки осіб на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай), оскільки їхній батько 27 років працював у місцевому колгоспі, пізніше перейменованого на колективне сільськогосподарське підприємство «Колос», яке згодом, згідно з протоколом загальних зборів, приєдналося до приватного сільськогосподарського підприємства «Україна». Оскільки батько помер, а вони є спадкоємцями за законом І черги, то жінки просили суд визнати за ними право на земельну частку (пай) в КСП. І місцевий суд таке право визнав, повністю задовольнивши їхні позовні вимоги.
Судове рішення в апеляційному порядку оскаржив керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави. Він наполягав на його скасуванні та ухваленні нового — про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рівненський апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про її задоволення.
«У висновках апеляційного суду зазначено, що на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, отримання цим підприємством Державного акта на право колективної власності на землю, а також включення особи до списку, доданого до цього акта», — розтлумачила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук.
«Батько позивачок, відповідно до даних відділу у Здолбунівському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, на день отримання КСП «Колос» державного акта на право колективної власності на землю (23.06.1994 року) у списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), не значиться, а тому сертифікат на право на земельну частку не видавався.
Нормами Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Іншими словами, батько позивачок не набув права на земельну частку (пай), і таке право не увійшло до складу спадщини після його смерті, а тому вимоги позивачок є безпідставними та задоволенню не підлягають», — резюмувала Надія Миколаївна.
Далее
Розглянемо звичайну ситуацію, — пара перебувала у шлюбі, весь час проживали на особистій житловій території одного із подружжя, скажімо, чоловіка. Шлюб розірвано, дружина добровільно переїхала проживати в інше місце, але залишилась зареєстрованою у квартирі чоловіка. Що робити останньому? Як зняти із реєстраційного обліку бувшу дружину, коли вона самостійно цього зробити не бажає.
Відповідає Адвокат Юридичної компанії-Лєгал Єфімова Л.Я.
Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання.
Положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Так, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про:
позбавлення права власності на житлове приміщення;
позбавлення права користування житловим приміщенням;
виселення;
визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
В ситуації, яка розглядається, підходить варіант втрати права користування житловим приміщенням. Чому саме він, проаналізуємо, виходячи із правових норм, які регулюють дані відносини.
В даному випадку, об’єкт права власності є житловим приміщенням, тому режим мешкання в ньому регулюється нормами Житлового кодексу України.
Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Закон полностью вступит в силу с января 2021 года
Законопроект №1051 «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины о введении единого счета для уплаты налогов и сборов, единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» в среду, 30 октября, был опубликован в издании «Голос Украины». Он вступит в силу с 1 января 2021 года.
Документом в Налоговый кодекс вносятся изменения, необходимые для внедрения единого счета для уплаты налогов и единого социального взноса. В частности, дается определение понятию «единый счет».
«Единый счет — это счет, открытый в центральном органе исполнительной власти, реализующим государственную политику в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную налоговую политику, который может использоваться налогоплательщиком для уплаты денежных обязательств и/или налогового долга по налогам и сборам, предусмотренных настоящим Кодексом, единого взноса и других платежей, контроль за взиманием которых возложен на контролирующие органы», — сказано в тексте закона.
При этом указано, что единый счет не может использоваться налогоплательщиком для уплаты денежных обязательств и/или налогового долга по налогу на добавленную стоимость, акцизного налога с реализации горючего и спирта этилового, а также для уплаты части чистой прибыли (дохода) в бюджет государственными и коммунальными унитарными предприятиями и их объединениями.
«Закон вступает в силу с 1 января 2021, кроме пунктов 2 и 3 настоящего раздела, которые вступают в силу со дня, следующего за днем опубликования этого закона», — сказано в документе.
Как писало РБК-Украина ранее, 17 октября проект подписал спикер ВР Дмитрий Разумков и передал его на подпись главе государства. Согласно данным на сайте парламента, президент Владимир Зеленский одобрил документ 28 октября.
Так, 4 октября парламент одобрил во втором чтении законопроект №1049 «О внесении изменений в некоторые законы Украины о введении единого счета для уплаты налогов и сборов, единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование». Также парламентарии внесли соответствующие изменения в Налоговый кодекс, приняв во втором чтении законопроект №1051. За него проголосовали 274 народных депутата.
Напомним, в первом чтении эти проекты законов Рада одобрила 13 сентября.
Далее
Фабула судового акту: Неявка учасників процесу у судові засідання є справжнім бичем сучасного українського судочинства і особливо це стосується кримінального судочинства.
У «підстражних» кримінальних справах люди, вина яких ще не доведена, через таку неявку змушені перебувати у місцях позбавлення волі та фактично відбувати покарання без вини.
З метою стимулювання учасників справи, зокрема свідків, належним чином виконувати свої процесуальні обов’язки законодавцем у нормах Кримінального процесуального кодексу передбачено накладення на нерадивого свідка штрафу у розмірі до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку судом розглядається кримінальне провадження стосовно двох осіб, один з яких перебуває під вартою.
Незважаючи на неодноразові виклики до суду один із свідків у справі, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у засідання не з’являвся.
У зв’язку із цим прокурором суду було подано клопотання про накладення на цього свідка штрафу, яке судом задоволено.
Мотивуючи своє рішення суд послався на те, що частиною першою ст. 139 КПК України визначено відповідальність свідка, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний судом (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, шляхом накладення грошового стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Таким чином законодавець, намагаючись забезпечити режим максимального процесуального сприяння у розгляді справи судом шляхом внесення норми щодо приводу та/або накладення грошового стягнення на недобросовісного учасника процесу, надав суду таке право.
Враховуючи, що свідок був належним чином повідомлені про необхідність явки в судове засідання та в яке не з`являється без поважних причин, що є порушенням процесуальної дисципліни, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та його задоволення.
За матеріалами Протокол
Обнародован проект постановления КМУ «О мерах по поэтапному внедрению учета трудовой деятельности работника в электронной форме».
Предлагают, чтобы данные, имеющиеся в реестре застрахованных лиц, подтверждали имеющийся трудовой стаж для заключения трудового договора, назначения пенсий и других целей, предусмотренных законодательством.
Минфину будет поручено пересмотреть форму отчета по ЕСВ с целью учета сведений о должности, квалификации и условиях труда застрахованных лиц.
ПФУ определит порядок представления сведений о трудовой деятельности работника в электронной форме, обеспечит создание и предоставление на безвозмездной основе лицам, изъявившим желание подать сведения, соответствующих программных средств.
Сведения о трудовой деятельности работников будут подавать в ПФУ через веб-портал электронных услуг в виде копий предусмотренных законодательством документов, отсканированных с обязательным наложением страхователем или застрахованным лицом квалифицированной электронной подписи. Указанные сведения могут быть представлены также в оцифрованном виде. Идентифицирующие сведения о личности будут подавать путем заполнения соответствующих полей анкеты застрахованного лица.
Оцифруют сведения о трудовой деятельности работников ответственные лица органа ПФУ на основании сканированных копий документов, дополнив персональную учетную карточку застрахованного лица в реестре информации, имеющейся в сканированных копиях документов.
ДалееУ справі №910/5438/17 Підприємство звернулося з позовом до Товариства про припинення порушення прав інтелектуальної власності. Про це повідомляє прес-служба суду.
Предметом спору у справі є вимога позивача про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом визнання дій, що здійснюються відповідачем під час продажу масляних фільтрів «М FILTER» TF23, порушенням прав позивача та заборони здійснювати продаж зазначених масляних фільтрів.
Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Підприємство отримало дозвіл (невиключну ліцензію) на використання винаходу «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні» за патентом України № 79603 від 10 липня 2007 року на підставі укладеного з фізичною особою, яка є власником цього патенту, ліцензійного договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами використання відповідачем винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року саме шляхом реалізації автомобільних фільтрів «М FILTER» TF23 для легкової та вантажної техніки.
КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», правова охорона надається винаходу, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, процес (спосіб).
Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону, процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
За результатами дослідження та оцінки висновків судових експертиз суди попередніх інстанцій встановили, що кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року, або ознака, еквівалентна їй, не використана у конструкції масляного фільтру «М FILTER» TF23.
У своїй діяльності відповідач здійснює імпорт та продаж в Україні масляних фільтрів торговельної марки «МFilter®» TF23. Однак відповідач сам не здійснює процесу контролю забрудненості масляного фільтру, не надає послуг з встановлення/обслуговування автомобільних двигунів, не здійснює встановлення на двигун масляного фільтра.
Верховний Суд зазначає, що реалізація товару, переданого виробником цього товару відповідачу як дистриб’ютору, не є свідченням того, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене саме відповідачем та внаслідок чинності патенту України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року. Цим патентом охороняються права його власника на використання певної технології винаходу, а саме — «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні».
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів, у чому полягає порушення його прав та законних інтересів саме відповідачем, є обґрунтованими.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.
1. З 1 січня 2020 року почнуть діяти положення ст. 311Закону №889. У ній зазначено, що з особою, яка призначається на посаду держслужби, може бути укладено контракт на проходження держслужби в порядку, який буде затверджено КМУ. Рішення про віднесення посади держслужби до посад, призначення на які відбувається з укладенням контракту, приймає суб’єкт призначення або керівник держслужби з проведення конкурсу.
Схеми посадових окладів на посадах держслужби та умови оплати праці держслужбовців, з якими укладається контракт на проходження держслужби, будуть визначені КМУ за поданням Національного агентства України з питань державної служби. До речі, для держслужбовців, які будуть працювати за контрактом, з 1 січня 2020 року у п. 3 ч. 3 ст. 50 Закону № 889 закріплено право на отримання додаткової місячної і квартальної премій за належне виконання умов контракту на проходження держслужби.
Зміниться порядок установлення розмірів посадових окладів і нинішніх держслужбовців. Так, буде змінено редакцію ст. 51 Закону № 889. Як установлюють посадові оклади держслужбовцям зараз?
Для встановлення розмірів посадових окладів посади держслужби поділено на дев’ять груп оплати праці. Крім того, з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани поділено за юрисдикцією:
1) на всю територію України;
2) на територію однієї або декількох областей, міст Києва та Севастополя;
3) на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. З 1 січня 2020 року з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани будуть поділені на 5 рівнів:
Зараз у ст. 51 Закону № 889 встановлений мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у держоргані, юрисдикція яких поширюється на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. Він не може бути менше двох ПМПО, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Водночас, як ми пам’ятаємо, у п. 8 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, зарплати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується ПМПО, встановлений на 1 січня 2018, тобто 1762 грн. Отже, мінімальний посадовий оклад держслужбовців з 01.01.2019 становить 3524 грн. (1762 x 2).
Також зараз законодавчо встановлено співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, та мінімальним посадовим окладом держслужбовця. Таке співвідношення не може бути більше 7. Який же буде мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020?
У новій редакції ст. 51 Закону № 889, яка розпочне діяти з 01.01.2020, визначено, що мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця не може бути менше двох розмірів ПМПО, встановленого законом. Зверніть увагу, що з нового року не буде прив’язки мінімального розміру посадового окладу держслужбовця до ПМПО на 1 січня календарного року.
Таким чином, якщо в Прикінцевих положеннях Закону про Держбюджет на 2020 рік не буде встановлено додаткового обмеження мінімального розміру посадового окладу, то такий оклад повинен бути не нижчий двох ПМПО на поточний рік. До речі, вимоги про виконання співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану та мінімальним розміром посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020 не встановлено.
КМУ з 1 січня 2020 року зможе встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних держорганів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.
Крім того, на два роки (2020 — 2021 роки) продовжена можливість установлення стимулюючих виплат, таких як: надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливого завдання.
Отже, до кінця 2019 року змін в оплаті праці держслужбовців немає. З 1 січня 2020 року будуть затверджені нові посадові оклади держслужбовців та впроваджена практика укладення контрактів на роботу в держслужбі.
Далее
