Опубликовано director 11 Сен 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Товариство звернулося до суду з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача об’єкта нерухомого майна. Позивач звернувся також із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, заборони відповідачу, а також третім особам, використовувати та експлуатувати майно та передачі майна на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.
Заявник зазначав, зокрема, що нерухоме майно виставлене на продаж та планується відчужуватися на користь третіх осіб, що підтверджується наявними в мережі Інтернет оголошеннями на сайтах продажу нерухомого майна, підлягало рейдерським захопленням невідомими особами, які, застосовуючи примус, намагаються прорватись до приміщень та встановити примусовий контроль над ним. При цьому у ході таких рейдерських захоплень було зруйновано вітрини магазинів та вчинялися інші дії, що направлені на пошкодження нерухомого майна.
Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив частково, в тому числі передав спірне майно на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору – Товариству.
Апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції та повністю відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявності тих доказів, що подані до заяви про забезпечення позову, достеменно встановити, що саме відповідач розмістив оголошення на сайтах про продаж об’єкта нерухомого майна є неможливим. Посилання на скрін-шоти веб-сторінки про рейдерське захоплення об’єкта не може вважатись доказом вчинення відповідачем дій щодо відчуження майна, оскільки у цих публікаціях вказано про намагання рейдерського захоплення торгового центру невідомими особами, тобто особами, яких неможливо встановити, як і встановити можливу причетність до відповідача, тому доводи позивача зводяться виключно до припущень, не підтверджених відповідними доказами.
Касаційний господарський суд ВС частково задовольнив касаційну скаргу заявника. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій.
Суд зазначив, що підставою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
А відповідна інформація, а саме: оголошення про продаж об’єкта спірного майна, про витребування якого з незаконного володіння заявлено позов, розміщені в мережі Інтернет, можуть бути підставою для обґрунтованого припущення щодо можливості продажу чи відчуження цього майна будь-яким іншим способом і у разі, якщо достовірно встановити особу, яка розмістила це оголошення, не видається за можливе. Відчуження ж об’єкта нерухомого майна особою, до якої заявлено позов про витребування цього майна з незаконного володіння, призведе до неможливості ефективного реального захисту прав позивача та їх поновлення зазначеним шляхом.
Поряд з цим суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом щодо відмови у забезпеченні позову передачею майна на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.
ВС зазначив, що пунктом 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1 — 9 цієї частини. Таким чином, визначений пунктами 1 — 9 частини першої зазначеної статті перелік заходів забезпечення позову не є вичерпним і суд може вжити заходи забезпечення позову, не передбачені зазначеними пунктами, але є такими, що забезпечать ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав у разі, якщо такий захист і поновлення цих прав не забезпечується заходами визначеними процесуальним законом.
КГС зауважив, що, застосовуючи захід забезпечення позову, не визначений окремо процесуальним законом, господарський суд має навести обґрунтування необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, а також вмотивувати підстави, за яких дійшов висновку про те, що ефективний захист і поновлення прав та законних інтересів позивача не може бути забезпечений у разі вжиття іншого, прямо передбаченого ГПК України, заходу (заходів).
Оскільки суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову в частині передачі спірного об’єкта на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, відповідних мотивів не навів, КГС погодився з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині (постанова від 27.08.2019 у справі № 910/608/19).
Далее
Опубликовано director 11 Сен 2019 в Новости | Нет комментариев
Верховна Рада схвалила за основу проєкт Закону № 1053-1 «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг».
Проєкт передбачає, що для спрощення застосування РРО продавцями та надавачами послуг їм надається можливість використовувати програмні РРО як разом з класичними, так і замість них.
Зареєструвати програмний РРО можна буде через Електронний кабінет у режимі он-лайн без подання будь-яких реєстраційних документів. Проектом передбачена також можливість створення розрахункового документу в електронній формі вигляді QR-коду для зчитування, який можна отримати електронною поштою.
Для порушників вимог використання РРО суттєво посилюють відповідальність.
За невидачу розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів –
- з 1 грн. до 150 % вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг), але не менше 850 грн – за порушення, вчинене вперше, та із 100 % до 250 % вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг), але не менше 1700 грн — за кожне наступне вчинене порушення;
- з 340 грн до 850 грн за порушення використання розрахункової книжки у визначених випадках або використання з порушенням встановленого порядку КОРО, в тому числі строків їх зберігання;
- з 170 грн до 850 грн за порушення порядку створення (друкування) контрольної стрічки або виявлення спотворення даних про проведені розрахункової операції, інформація про які міститься на такій контрольній стрічці;
- з 85 грн до 850 грн за проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмних РРО без використання режиму попереднього програмування найменування кожного товару (послуги) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товару (послуги) та обліку їх кількості;
- з 170 грн до 340 грн за порушення встановленого порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті;
- з 1700 грн до 8500 грн за застосування при здійсненні розрахункових операцій РРО та/або програмних РРО, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника;
- з 170 грн до 850 грн за неподання до контролюючих органів звітності, пов’язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО та/або програмних РРО по дротових або бездротових каналах зв’язку, в разі обов’язковості її подання.
Законопроект також пропонує поетапно запровадити обов’язкове використання РРО дня таких груп платників податків:
через 6 місяців з дати опублікування Закону:
- для всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють реалізацію:
- ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
- уживаних товарів.
з дня набуття чинності Законом до 31 грудня 2020 року:
- для платників єдиного податку ІІ-IV груп, обсяг доходу яких за рік перевищує 1 млн. грн. та які здійснюють:
- реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;
- реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
- реалізацію уживаних товарів;
- діяльність із забезпечення стравами та напоями;
- діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, надання інших послуг бронювання та пов’язану з цим діяльність;
- діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування;
- реалізацію деталей та приладдя для автотранспортних засобів, при продажу яких застосування РРО є обов’язковим відповідно до переліку, який затверджується Урядом.
з 01 січня 2021 року:
- для всіх платників єдиного податку ІІ-IV груп.
Додамо, Верховна Рада прийняла рішення скоротити процедуру підготовки законопроєкту до другого читання на половину.
Далее
Опубликовано director 11 Сен 2019 в Новости | Нет комментариев
Верховна Рада України схвалила за основу законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» (проєкт № 1009).
Законопроектом вносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу України та пов’язані із цим зміни до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про судову експертизу», «Про радіочастотний ресурс України», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій» (набуває чинності з 01.01.2020 року).
Проєкт вилучає із Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про статус народного депутата України», норми, яка забороняє без згоди Верховної Ради України здійснювати обшук народного депутата України, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також втручатися у таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції.
Пропонується надання Національному антикорупційному бюро України та Державному бюро розслідувань права самостійно здійснювати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у рамках проведення негласних слідчих та розшукових дій.
З Кодексу вилучаються зміни, які були ухвалені у 2017 році, про порядок обчислення і продовження строків досудового розслідування, призначення і проведення експертизи, можливості оскарження повідомлення про підозру, тобто так звані «правки Лозового».
Слідчому судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надається право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину.
Встановлюється положення, що всі вилучені під час обшуку речі, в тому числі які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном.
Прокурор надає право прокурору права звернутися (в тому числі за результатами клопотання учасників кримінального провадження) до суду з клопотанням закрити кримінальне провадження, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Встановлюється положення про те, що судовий розгляд починається з оголошення прокурором лише короткого викладу обвинувального акта.
У Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України» уточнюються адміністративні повноваження Директора Національного бюро, а також встановлюються спеціальні положення для проведення конкурсу на зайняття посад негласних штатних працівників Національного бюро.
Окрім того, Верховна Рада прийняла рішення скоротити процедуру підготовки законопроекту до другого читання на половину.
Далее
Опубликовано director 10 Сен 2019 в Новости | Нет комментариев
У Верховній Раді України зареєстрували законопроект, покликаний поліпшити якість надання адміністративних та інших послуг у сфері будівництва.
У законопроекті запропоновано створити Єдину державну електронну систему у сфері будівництва в складі містобудівного кадастру.
Про це повідомляє Ліга.Закон.
З вересня починається тестування «електронного кабінету забудовника» Відповідно до законопроекту, електронна система буде складатися з: Реєстру будівельної діяльності; електронного кабінету користувача електронної системи; порталу електронної системи.
Визначено, що реєстрація будівельних норм і змін до них буде здійснюватися через внесення в цю систему. Невід’ємною архівної складовою частиною електронної системи буде єдиний реєстр документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмови у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Планується, що подавати документи в електронній формі для отримання адмінпослуг у сфері будівництва, а також отримувати такі послуги в електронній формі можна буде 24 години в добу 7 днів в тиждень; Пропонується скоротити перелік документів, які подаються для одержання адміністративних послуг у сфері будівництва. А також запровадити електронну взаємодію між державними електронними інформаційними ресурсами, суб’єктами надання адміністративних послуг у сфері будівництва для отримання адміністративних послуг за принципом «єдиного вікна».
Відповідно до законопроекту отримувати результати надання адміністративних послуг можна буде в електронній формі, а паперовий примірник тільки за бажанням. Буде забезпечено відкритий доступ до інформації, що міститься в електронній системі (крім персональних даних), через портал електронної системи.
Далее
Опубликовано director 10 Сен 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
З постанови ВС/КЦС у справі № 323/1862/16-ц від 14.02.19 — власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян
…Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей.
…Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентується Державними будівельними нормами 360-92 (далі — ДБН 360-92) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44.
…Будівельними нормами СН 441-72* «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», які були чинними на час встановлення спірної огорожі, передбачено, що висота огорожі має бути не більше 2 м.
…Відповідно до пункту 6. 13 Правил благоустрою міста, мешканцями якого є сторони на об’єктах благоустрою забороняється встановлювати паркан (огорожу) по межі сусідніх ділянок вище 1,8 м від поверхні землі. Паркан (огорожа) не повинен бути суцільним для достатнього провітрювання та освітлення сусідньої ділянки, площа прозору повинна складати не менше 30 % площі паркану (огорожі).
Далее
Опубликовано director 9 Сен 2019 в Главная | Нет комментариев
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.184 ч.2 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру в тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
17 травня 2016 року був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», який набув чинності 12 червня 2016 року та Порядок проведення індексації грошових доходів населення був призначений з червня 2016 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку індексації підлягає, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Право на індексацію відбувається, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який із січня 2016 року встановлено у розмірі 103 %.
Згідно з пунктом 6 Порядку індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами — підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Пунктом 104 Порядку визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.
Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з часу набрання чинності Законом України від 17.05.2016 р. N 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», тобто з червня 2016 року.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів.
Наприклад, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, було призначено до червня 2016 року, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації цих аліментів здійснювалось саме з червня 2016 року. Право на індексацію відбулося у грудні 2016 року на індекс 4,0 %, на цей же індекс аліменти індексувалися у січні — лютому 2017 року, березні — травні — на 8,0 %, червні — серпні — на 11,9 %, вересні — листопаді — на 15,4 %, грудні 2017 р. — лютому 2018 р. — на 19,0 %, березні — квітні 2018 р. — на 23,0 %
Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на розмір приросту індексу споживчих цін, поділений на 100.
Далее
Опубликовано director 9 Сен 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
За загальним правилом зобов’язання з відшкодування шкоди (як майнової, так і моральної) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування, одночасно, майнової та моральної шкоди.
Так, у справі №658/4390/17-ц позивач звернувся до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди, спричинену пошкодженням транспортного засобу позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Не погодившись із визначеним судом розміром грошової компенсації моральної шкоди, позивач оскаржив рішення в апеляційному порядку. Херсонський апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду щодо присудження 8 500 грн відшкодування моральної шкоди, звернув увагу, що на розмір відшкодування не впливає наявність чи обсяг майнової шкоди, яка завдана тими ж діями, що призвели й до виникнення моральної шкоди. Вимоги про відшкодування майнової шкоди та вимоги щодо відшкодування моральної шкоди розглядаються як самостійні.
Крім того, заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин).
Зокрема, відповідно до положень ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов’язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом, тобто законодавець вказує на випадки компенсації моральної шкоди: визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (наприклад, ст.ст 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.237-1 Кодексу законів про працю України тощо).
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тож слід розмежовувати вказані правові підстави відшкодування немайнових втрат.
Так, у справі №664/155/17 позивачка посилалася на Закон України «Про захист прав споживачів», а також на ст. 23, 1167 ЦК України, вказуючи на заподіяння їй моральної шкоди невиконанням відповідачем зобов’язання за договором купівлі-продажу.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає у випадках, передбачених ст.4 Закону. Договором купівлі-продажу також не було встановлено відповідальності сторін договору у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Херсонський апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, не уточнив позовних вимог позивача, не врахував, що ст. 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах лише при наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ. Тож у задоволенні позову у цій частині апеляційним судом було відмовлено.
Слід пам’ятати, що складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є:
- власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи;
- протиправне діяння особи, котра її завдала;
- причинний зв’язок між ними;
- вина заподіювача шкоди.
Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Тож згідно із принципом змагальності сторін (ст.2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Далее
Опубликовано director 9 Сен 2019 в Новости | Нет комментариев
В Верховной Раде Украины зарегистрирован «Проект Закона о железнодорожном транспорте Украины» №1196-1 от 06.09.2019 г., который направлен на системную реформу железнодорожных перевозок.
Инициаторами проекта выступили депутаты от партии «Слуга народа» Юрий Кисель, Александр Скичко, Александр Кубраков и Николай Тищенко.
«Принятие Закона Украины «О железнодорожном транспорте Украины» позволит создать организационные, правовые и экономические основы для функционирования конкурентного рынка железнодорожных перевозок в Украине и повышение эффективности управления, совершенствования организационно-правовых и экономических основ рынка железнодорожных перевозок, улучшение качества и доступности услуг перевозок железнодорожным транспортом», — говорится в сопроводительной записке.
Некоторые положения, предусмотренные новым законопроектом:
1. Конкурентный рынок перевозок пассажиров и грузов
— осуществлять перевозки пассажиров и грузов могут перевозчики всех форм собственности, обеспечивающих тяговый подвижной состав;
— деятельность по перевозке пассажиров и грузов лицензируется (Директива 95/18);
— применяются свободные тарифы на перевозку пассажиров и грузов (ст. 4 Директивы 2001/14).
2. Недискриминационный доступ к инфраструктуре
— доступ к инфраструктуре железнодорожного транспорта предоставляется перевозчикам на недискриминационной основе (ст. 4 Директивы 2001/14), условие доступа — наличие сертификата безопасности и / или сертификата авторизации;
— инфраструктура общего пользования государственной собственностью, которую эксплуатирует и содержит оператор инфраструктуры;
— дополнительные и вспомогательные услуги инфраструктуры (маневровые работы на станции; поставки топлива, сервисное обслуживание) предоставляются на конкурсной основе.
3. Урегулирование деятельности владельцев подъездных путей
— осуществление маневровых работ на подъездных путях без выезда на инфраструктуру общего пользования не лицензируется;
— владелец подъездного пути, которая потенциально может обслуживать более одного предприятия, обязан предоставить доступ перевозчикам в своей инфраструктуры (позволит обеспечить транспортные потребности субъектов хозяйствования и исключит возможность злоупотребления владельца подъездного пути своим положением).
Далее
Опубликовано director 9 Сен 2019 в Новости | Нет комментариев
Народні депутати внесли на розгляд Верховної Ради альтернативний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності». Проект закону зареєстрований за № 1056-1 від 06.09.2019. Народні обранці обґрунтовують проект:
— недоцільністю подальшого використання інституту так званих акредитованих суб’єктів, оскільки значна їх кількість брала активну участь у сумнівних або і відверто злочинних реєстраційних діях;
— необхідністю запровадження обов’язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав;
— необхідністю є і впровадження принципу одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, коли реєстраційна дія проводиться нотаріусом, який посвідчив відповідний документ щодо речового права (крім випадків, коли виникнення, перехід, зміна або припинення прав та обтяжень здійснюється із відкладальною умовою);
- необхідністю підвищення відповідальності за порушення відповідних реєстраційних процедур.
Від основного законопроекту №1056 він відрізняється хіба що деякими деталями, проте в цілому обидва проекти відповідають один одному.
Нотаріуси будуть перевіряти довіреності
Посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, будуть зобов’язані встановлювати особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Поки що законом такий обов’язок встановлений лише для нотаріусів.
За свідоцтвом про народження буде встановлюватися особа віком до 14 років (за умови підтвердження батьками того, що ця особа є їхньою дитиною), а не до 16 років, як зараз.
Крім того, нотаріус буде перевіряти дійсність довіреності. Внесення нотаріусом інформації до єдиних та державних реєстрів не буде вважатися порушенням нотаріальної таємниці.
Як зміниться реєстрація юридичних осіб
Змінами пропонують удосконалити порядок укладення деяких корпоративних договорів.
Нотаріальному посвідченню будуть підлягати наступні договори (крім випадку, якщо такий договір підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису):
— договір про внесення додаткового вкладу;
— договір про набуття товариством частки у власному статутному капіталі;
— договір про припинення товариства (випадок з електронним підписом на нього не розповсюджується).
Аналогічно засвідчується справжність підписів на заяві про вихід з товариства, рішенні щодо надання згоди на вихід з товариства чи про виключення учасника.
Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників.
Чинний закон вимагає визначати вартість чистих активів станом на кінець попереднього кварталу.
Повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
Раніше повідомлення друкувалися невідомо де і невідомо коли. Таким чином затягувалися строки ліквідації підприємств та порушувалися права кредиторів.
Новели законопроекту
Територіальність реєстрації
Державна реєстрація права власності буде проводитися виключно за місцезнаходженням нерухомого майна.
Для юридичних осіб — за місцем знаходження юридичної особи (якщо документи подаються в паперовому вигляді). Зареєструвати юридичну особу без територіальних обмежень можливо, якщо державна реєстрація проводиться в електронній формі.
Але Міністерство юстиції України не відмовило собі у задоволенні залишити за собою право надавати дозвіл на проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць або незалежно від місця знаходження юридичної особи або нерухомого майна в межах України.
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація прав та обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію, незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Подання документів до неналежного суб’єкта державної реєстрації або наявність обтяжень корпоративних прав може стати підставою для відмови у державній реєстрації. Також підставою для відмови називаються наявність записів у реєстрі про судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та про визнання недійсними рішень засновників або змін до установчих документів.
Повноваження реєстратора
Законопроектом пропонується скасувати вимоги до акредитації суб’єктів державної реєстрації, а також виключити із законодавства всі положення про таку акредитацію.
Міністерство юстиції буде направляти реєстраторів на обов’язкове підвищення кваліфікації, виправляти помилки, допущені реєстраторами, та скасовувати рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав.
Одночасно виключаються повноваження з внесення змін до записів Державного реєстру прав та скасування акредитації суб’єкта державної реєстрації.
Крім того, міністерство буде негайно звертатися до правоохоронців, якщо буде виявлено ухвалення державними реєстраторами рішень з порушенням законодавства.
Державний реєстратор буде мати змогу:
- встановлювати черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;
- використовувати державні інформаційні системи;
- встановлювати наявність чи відсутність обтяжень корпоративних прав;
- перевіряти довіреності та обсяг повноважень особи;
- перевіряти правоздатність та дієздатність осіб.
Новелою є визначення реєстратором обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснення перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, повноваження представника фізичної або юридичної особи, а також встановлення наявності чи відсутності обтяжень корпоративних прав (під час проведення державної реєстрації змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, і якщо такі зміни відбулися не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі судового рішення).
Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Якщо не встановлено особу заявника, заява про проведення реєстраційних дій не може бути прийнята.
Учаснику юридичної особи надається право на безоплатній основі в режимі реального часу засобами телекомунікаційного зв’язку отримувати інформацію про факт подання або прийому документів, поданих для проведення реєстраційних дій щодо такої юридичної особи.
Дещо змінюється перелік документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи. Замість акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства реєстратору надається договір, предметом якого є відчуження такої частки.
Далее
Опубликовано director 9 Сен 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
З постанови ВС/КАС у справі № 523/9759/16-а від 01.08.19 — відсутні законні підстави для відмови в реєстрації місця проживання особи через ненадання нею договору найму житлового приміщення за адресою реєстрації
…Члени сім`ї наймача можуть бути вселені в займане ним приміщення в установленому ЖК України порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї. При цьому, укладення окремого договору найму із членами сім`ї наймача діючим законодавством не вимагається. Нормами ст. 823 ЦК України та ст. 91 ЖК України передбачено можливість укладення договору піднайму житла. Однак це не є обов`язком, це є виключне право наймача. Право піднаймача користуватися житлом не має самостійного характеру і повною мірою залежить від права наймача на помешкання.
…За таких обставин, ВС погодався із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність позовних вимог і зауважив, що спірним питанням на момент подачі даного позову до суду була вимога відповідача для реєстрації місця проживання позивача за спірною адресою надати до пакету документів договір найму житла на підтвердження права вселення в це приміщення, але така вимога не ґрунтується на вимогах закону, а отже є неправомірною.
Далее
