9 липня 2019 року у виданні «Голос України» опубліковано Закон України «Про фахову передвищу освіту», який набере чинності 9 серпня 2019 року.
Законом визначено порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти та врегульовано суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначено компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері фахової передвищої освіти.
Законом встановлено основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи фахової передвищої освіти, створено умови для поєднання освіти з виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможних фахівців для забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави.
У Законі сформовані основні вимоги до організації ефективного та результативного освітнього процесу, особливості забезпечення доступу до якісної фахової передвищої освіти, окреслені права та обов’язки учасників освітнього процесу тощо.
Далее
Статтею 1233 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт є одностороннім правочином (дія однієї сторони), породжує виникнення прав та обов’язків у спадкоємця після смерті заповідача.
Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Право на заповіт згідно зі статтею 1234 ЦК України має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. А вчинення заповіту через представника заборонено.
Поряд з цим, частина друга статті 1247 ЦК України передбачає можливість підписання заповіту в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 207 ЦК України, у випадку, коли особа не може особисто підписати заповіт.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 1247 ЦК України заповіти, посвідчені вказаними особами, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Верховний Суд у справах, в яких особи покликались на нікчемність заповіту вказав, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі №522/904/16-ц, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц).
При розгляді вимог про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними ВС зазначив, що аналіз положень статті 1257 ЦК свідчить про те, що відсутність інформації про державну реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі не є підставою для недійсності цього заповіту (постанова від 08.05.2019 у справі № 343/2271/16-ц).
У справі № 727/6176/16-ц ВС дійшов висновку, що обов`язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, свідків, та особу, яка підписує заповіт замість заповідача, а не на заповідача. Тому складання заповідачем заповіту в присутності інших осіб не може розцінюватися як порушення таємниці заповіту (постанова від 10.06.2019).
Підставою для задоволення вимог позивача у справі про визнання заповіту недійсним, застосування наслідків його недійсності Верховний Суд визнав те, що заповіт було посвідчено секретарем виконкому сільської ради, на території якої заповідач не проживав (постанова від 19.06.2019 у справі № 136/576/16-ц).
А у справі про встановлення нікчемності правочину Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для задоволення позовних вимог для встановлення нікчемності заповіту у даній справі є те, що секретар сільської ради, посвідчуючи спірний заповіт, не мала на це повноважень, оскільки виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, а не сільський голова, як це мало місце у даному випадку (постанова від 12.06.2019 у справі № 607/15112/17-ц).
Слід мати на увазі, що відповідно до частини четвертої статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Таке положення стосується і нікчемності заповіту, оскільки з огляду на положення частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є різновидом недійсного правочину.
На таке застосування норм матеріального права звернуто увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 398/3558/16-ц, в якій позивач наполягав на дійсності попереднього заповіту (на його користь), оскільки наступний заповіт судом недійсним не визнавався, а є нікчемним у зв`язку з недотриманням порядку його посвідчення, проте суд касаційної інстанції не визнав такі доводи обґрунтованими.
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81925645
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82826626
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81925991
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82316261
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82797761
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82499472
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82526349
По матеріалам газети: Українське право
Далее
5 июля 2019 года на своем заседании Кабинет Министров Украины принял постановление «О внесении изменений в некоторые постановления Кабинета Министров Украины».
Об этом сообщила пресс-служба Министерства социальной политики Украины.
Принятый документ, в частности, предусматривает:
— для обеспечения интересов и соблюдения прав ребенка предоставления права на получение государственной помощи при усыновлении ребенка усыновителям, которые усыновили ребенка, родители которого дали согласие на его усыновление;
— предоставление права на получение государственной социальной помощи малообеспеченным семьям без уменьшения ее размера, в состав которых входят лица, осуществляющие уход за больными детьми.
Принятие указанного постановления позволяет привести порядок назначения и выплаты государственных пособий в соответствие с нормами законодательства и обеспечивает комплексное урегулирование вопросов социальной защиты граждан, которые получают государственную помощь.
Далее
В технических описаниях документов об образовании не содержится никаких требований о наличии на них печати учебных заведений. Об этом сообщили в Министерстве образования и науки 5 июля 2019 года, передает Юрлига.
Отмечается, что поступающие и их родители беспокоятся о том, что им выдают свидетельства о получении полного общего среднего образования и приложения к ним без печати заведения образования. В то же время в некоторых школах эти документы выдают с печатью.
Технические описания документов об образовании утверждены приказом МОН от 4 февраля 2014 года № 97. В соответствии с изменениями, внесенными в 2018 году, описание не содержат требований о наличии печати заведения образования на документе об образовании, изготовляемом как на основе фотокомпьютерных технологий (свидетельство), так и полиграфическим способом (приложение к свидетельству).
Так же изображения печатей отсутствуют на образцах документов о полном общем среднем образовании, утвержденных приказом МОН от 16 октября 2018 года № 1109.
Как отметил в ведомстве, школа не обязана проставлять на документах об образовании свои печати. Свидетельства и приложения к ним без печати являются действительными и принимаются для вступления в вузы, а также во всех других случаях.
Сообщается, что в подобных печатях на документах об образовании больше нет необходимости, так как теперь теперь информация обо всех выданных такие документы содержится в Единой государственной электронной базе по вопросам образования. Проверить достоверность того или иного документа можно в ЕГЭБО по ссылке. Кроме того, в соответствии с ХК Украины использование субъектом хозяйствования печати необязательно.
Далее
С 1 июля изменился размер прожиточного минимума. Его следует учитывать при индексации зарплат и начислении алиментов. Об этом сообщает Офис крупных налогоплательщиков Государственной фискальной службы Украины (ГФС).
В ГФС напоминают, что с 1 июля размер прожиточного минимума составляет:
Новый размер прожиточного минимума учитывается при индексации доходов населения. Согласно п. 4 Порядка проведения индексации денежных доходов населения №1078, индексации подлежат доходы населения в пределах прожиточного минимума, установленного для соответствующих социальных и демографических групп населения.
То есть, индексация заработной платы производится в пределах дохода 2007 грн. Кроме того, новый размер прожиточного минимума необходимо учитывать при удержании алиментов. Минимальный размер алиментов на одного ребенка не может быть меньше 50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста: для детей до 6 лет — не менее 849,50 грн (1699 грн × 50%); для детей от 6 до 18 лет — не менее 1059,00 грн (2118 грн × 50%).
Без изменений остаются:
Сезон відпусток у розпалі. Як правило, відпустка планується заздалегідь, виділяється час, бронюється готель, купуються квитки, путівки, тощо.
Але при цьому є юридичні тонкощі, щодо оформлення проїзних документів для подорожей за кордон, а тим більше для подорожей із дітьми.
У своїй роботі, адвокати Юридичної компанії-Лєгал зіткнулись із тим, що не повне інформування туристичної агенції щодо вимог до документів для подорожі за кордон із дитиною призвели до втрачених коштів та зіпсованої відпустки.
У зв’язку із чим, ми вирішили підготувати для Вас дану статтю, в якій розповісти про всі законодавчі вимоги щодо подорожі за кордон із неповнолітньою дитиною.
Статтею 313 Цивільного кодексу України, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни.
Однак, незалежно від мети подорожі (лікування чи оздоровлення за кордоном, туристична екскурсія, поїздка до родичів тощо), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або разом з особами, які уповноважені батьками дитини.
Якщо дитина перетинає кордон в супроводі одного з батьків, то потрібен нотаріально посвідчений дозвіл другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування (назва країни) і часові рамки запланованої поїздки.
Нотаріальна згода батьків на вивезення дітей за кордон є юридичним документом, що запобігає незаконному вивезенню (викраденню) дітей з України.
Дозвіл батька (матері) на перетин дитиною кордону потрібен тільки громадянам України. Діти, які мають громадянство інших держав, виїжджають з України без пред’явлення нотаріально посвідченого дозволу.
Для оформлення такого дозволу, нотаріусу потрібно надати такі документи:
— оригінали паспортів, ІПН батьків,
— ІПН та свідоцтво про народження дитини;
— Інформацію про подорож.
Форма дозволу на перетин дитиною кордону залежить від того, хто супроводжує дитину в подорожі. Якщо донька або син виїжджає з країни в супроводі близьких родичів (бабусі, дідуся, дядьки, тітки, брата, сестри), такий дозвіл раніше повинен був надаватися і батьком, і матір’ю.
Тепер виїзд дитини за кордон на строк до 1 місяця можливий за умови одержання згоди тільки того з батьків, з ким офіційно визначено місце проживання дитини, а також на строк понад 1 місяць, якщо другий із батьків має заборгованість із виплати аліментів.
Перетин кордону здійснюється виключно за оригіналом згоди на виїзд.
Строк дозволу для виїзд прописується індивідуально, так як період її дії безпосередньо залежить від цілей подорожі.
На законодавчому рівні передбачено оформлення батьківської згоди на кожну поїздку окремо, однак в деяких випадках (лікування, навчання, спілкування з родичами тощо) такий дозвіл може бути оформлено на декілька поїздок.
28 серпня 2018 р., набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 р. (далі – Закон № 2475-VIII; Закон).
Отже, Закон № 2475-VIII, спрямований на посилення захисту прав дитини на належне утримання, передбачає зміну правил виїзду дитини за кордон і встановлює нові підстави, коли один із батьків може подорожувати з дитиною за межі України без згоди другого.
Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках:
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №761/21776/16-ц визнав правомірним зазначення розміру заробітної плати в іноземній валюті.
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ про стягнення заробітної плати.
Під час розгляду справи ТОВ подало зустрічний позов до позивача про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати.
Проблема полягала в тому, що в пункті 1 цієї додаткової угоди зазначено, що пункт 3.3 трудового договору між ТОВ та позивачем викладено у наступній редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6 500 євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України — гривні, відповідно до готівкового курсу продажу грн/євро станом на фактичну дату виплати».
Шевченківський районний суд м. Києва у задоволенні позову ТОВ відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що чинне законодавство України передбачає можливість визнання недійсними саме умов трудового договору в контексті погіршення становища працівника. Аналіз умови спірної додаткової угоди щодо виплати заробітної плати свідчить про те, що працедавець та працівник домовились, що такі виплати здійснюються у національній валюті України — гривні.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визначення розміру оплати праці працівника віднесено законом до компетенції особи працедавця, яка наділена правом прийому на роботу і не може бути визначена рішенням суду, як про те просить позивач. Отже, укладена сторонами додаткова трудова угода щодо оплати праці ґрунтується на статті 21 КЗпП України.
Касаційна інстанція вважає, що сторони трудового договору визначили розмір заробітної плати у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить статтям 192, 533 ЦК України.
Закон передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов`язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.
Далее
?Постанова КЦС ВС від 24.06.2019 № 757/44801/15-ц (61-28565св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669334
⚡Ключові висновки КЦС:
✔️У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської адміністрації, Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва про відшкодування майнової та моральної шкоди.
✔️Позов мотивовано тим, що 30 вересня 2015 року, він залишив належний йому на праві власності транспортний засіб HYUNDAI i30, 2010 року випуску, днз НОМЕР_1 на краю проїжджої частини біля будинку № 17 по вул. Іванова у м. Києві. Приблизно о 10-50 год. у вказаному транспортному засобі спрацювала сигналізація, про що він повідомив працівник охорони будинку. Повернувшись до свого автомобіля, він виявив, що на автомобіль впала частина дерева, тим самим завдавши транспортному засобу механічні пошкодження, чим спричинено майнову шкоду на його думку у розмірі 93187,66 грн. Крім того, вказаними подіями йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 5000 грн. Особами винними у спричинені йому такої шкоди вважає відповідачів, оскільки утриманням в належному стані зелених насаджень вздовж вулиці на якій впало дерево займається Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району, яке в свою чергу підконтрольне Київській міській державній адміністрації.
✔️У зв`язку з вищезазначеним, просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 93 187,66 грн — на відшкодування майнової шкоди та 5000 грн — у відшкодування моральної шкоди.
✔️Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 56 221,43 грн — на відшкодування майнової шкоди, 500 грн — на відшкодування моральної шкоди та 900 грн — витрат за проведення експертного дослідження. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
✔️Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходили з того, що заподіяна позивачеві майнова шкода має бути відшкодована відповідачем, як балансоутримувачем прибудинкової території на якій відбулося падіння дерева, оскільки статутом та діючим законодавством на Комунальне підприємство з утримання зелених насаджень Печерського району м. Києва покладено обов`язок належного догляду за зеленими насадженнями на об`єктах благоустрою комунальної власності.
✔️Судам апеляційної інстанції встановлено, що 30 вересня 2015 року представниками Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району складено акт, в якому зазначено, що 30 вересня 2015 року о 10-50 год. по вул. А. Іванова біля перехрестя з вул. Аніщенко ймовірно від пориву вітру впала зламана гілка дерева каштану, яке росло на луночному облаштуванні на тротуарі біля будинку № 17. Зріз гілки частки біля стовбура дерева мають ознаки внутрішньо-серцовинної гнилі (хвороби). Від падіння гілки були пошкодженні три легкових автомобіля припаркованих біля бордюрів та тротуару біля вул. А. Іванова. На місці події працювали працівники органів міліції, які з`ясовували обставини та наслідки падіння гілки і пошкодженого майна власників.
✔️Як встановлено судами, відповідно до висновку дільничного інспектора Печерського РУ ГУМВС в м. Києві ОСОБА_2 від 28 жовтня 2015 року опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 30 вересня 2015 року, припаркував свій автомобіль Хюндай, днз НОМЕР_1 червоного кольору по вул. Іванова в м. Києві, біля будинку № 17, та пішов по справах. Приблизно в 11-00 год. в автомобілі спрацювала сигналізація. Вийшовши до автомобіля побачив, що на автомобіль впала частина дерева каштану, внаслідок чого автомобіль зазнав пошкоджень.
✔️Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки HYUNDAI, модель І30, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 .
✔️Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до звіту ТОВ «Експертно — Асистуюча Компанія «Фаворит» про визначення вартості матеріального збитку від 12 жовтня 2015 року № 4237/4, на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ HYUNDAI I30, дрн НОМЕР_1 , станом на 30 вересня 2015 року дорівнює 56221,43 грн.
✔️✔️Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
✔️Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
✔️За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
✔️Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях
✔️Згідно з п.3.1.4. Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року, утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
✔️Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі — Правила), затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
✔️Правилами визначено, що балансоутримувач — спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
✔️Відповідно до п.3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
✔️Згідно з п.5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.
✔️Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів (п.5.5. Правил).
✔️Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що подія відбулась по вул. Іванова, яка територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва, а тому балансоутримувачем який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на цій території є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району.
✔️Згідно з п. 4 Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2011 року №2715, метою і предметом його діяльності є: утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за комунальним підприємством території.
✔️Під час догляду за деревами залежно від стану дерева застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне (п.9.1.11. Правил).
✔️Судами, на підставі досліджених матеріалів справи встановлено, що за даними Українського гідрометеорологічного центру щодо погодних умов 30 вересня 2015 року з 09-00 год. до 12-00 год. швидкість вітру становила 4-5 м/с, тобто була слабкою та незначною, цілком безпечною, така слабка сила вітру не могла спричинити повалення частини дерева чи його руйнування через вітер, оскільки за нормативними документами прийнятими в Гідрометслужбі України небезпечним явищем вважається вітер швидкістю 15-24 м/с.
✔️Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд прийшли до дійшов висновку, що саме з вини Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району у формі неналежного виконання обов`язку щодо контролю стану дерев та їх догляду, позивачу була спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодження його майна, яка підлягає відшкодуванню її завдавачем.
✔️В частині відшкодування Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району ОСОБА_1 спричиненої йому матеріальної шкоди у розмірі 56221,43 грн. суди виходили з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
✔️Як встановлено судами, відповідно до звіту ТОВ «Експертно — Асистуюча Компанія «Фаворит» про визначення вартості матеріального збитку від 12 жовтня 2015 року № 4237/4 сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зазначення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 56221,43 грн., а сума на яку посилається позивач у розмірі 93187,66 грн. розрахована без врахування такого зносу.
✔️А тому, суд першої та апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відшкодування Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району ОСОБА_1 спричиненої йому матеріальної шкоди у розмірі 56221,43 грн.
✔️✔️З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд першої та апеляційної інстанції виходили з положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
✔️Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
✔️Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
✔️Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
✔️Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
✔️Отже, в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн, суди дійшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
✔️Апеляційний суд, покладаючи вину за спричинену шкоду на Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району, виходив з матеріально-правових складових відповідальності у деліктних правовідносинах та з того, що саме відповідач повинен довести, що шкода спричинена не з його вини (стаття 1166 ЦК України). Як встановлено апеляційним судом, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини. Зазначені доводи касаційної скарги були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та отримали належну правову оцінку.
✔️Крім того, апеляційний суд надав оцінку актам від 30 вересня 2017 року, від 21 жовтня 2014 року, від 14 листопада 2014 року та 14 квітня 2015 року, аналізуючи їх зміст суд обґрунтовано зазначав, що наявність обстежень не свідчить про якість таких обстежень. Крім того, із їх змісту не вбачається і те, що обстеження проводились на вул. Іванова, 17 в м. Києві.
✔️Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Звільнити українську молодь від необхідності сплати податку на доходи фізичних осіб до досягнення ними 26 років закликають народні депутати. Мовляв, це стимулюватиме мігрантів повертатися додому.
Проект «Про внесення зміни до статті 165 Податкового кодексу України» (№10413) щодо звільнення молоді від сплати податку на доходи фізичних осіб подано до Комітету з питань податкової та митної політики.
Припинити копіювати в європейців ціни на газ і комунальні послуги та скопіювати досвід Польщі закликає автор проекту. Мовляв, в умовах, коли уряд сусідньої країни оголосив про початок програми нульового PIT для молоді до 26 років, саме
час запроваджувати аналогічні зміни в Україні. Зокрема, поляки звільнятимуть від сплати податку тих молодих людей, річні доходи яких не перевищуватимуть $22 тис. В Україні ж пропонують звільнити від податку на доходи всіх.
Проте сумнівно, що запропонованих змін достатньо, аби затримати в Україні молодь, а також заохотити мігрантів до повернення на батьківщину
Обставини справи №761/46018/16-ц:
У грудні 2016 року група осіб звернулися до суду з позовом до європейської авіакомпанії в особі представництва в Україні про захист прав споживачів послуг повітряного перевезення.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачами та відповідачем було укладено договір повітряного перевезення пасажира та багажу за маршрутом слідування Київ — Амстердам — Валенсія — Париж — Київ, за яким відповідач згідно з квитками, які підтверджують факт укладення договору, зобов’язаний був здійснити перевезення позивачів з Києва до Валенсії через Амстердам за маршрутом: Київ — Амстердам, Амстердам — Валенсія.
Після проходження позивачами реєстрації, працівники відповідача повідомили, що рейс на Амстердам затримується, тому не буде виконаний вчасно. Через затримку вказаного рейсу, позивачі не змогли скористатись оплаченою ними послугою перевезення всього маршруту слідування Амстердам — Валенсія та не прибули вчасно у м. Валенсія (Іспанія), тобто в кінцевий пункт подорожі. Позивачам було запропоновано рейс на наступний день за зміненим маршрутом з пересадкою в Лондоні, яким вони скористались.
Пасажири вважали, що відповідач має сплатити їм компенсацію за затримку рейсу та неможливість скористатися оплаченою послугою згідно з вимогами статті 104 Повітряного кодексу України та Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735. Вони зазначали, що відповідач відмовив їм у перевезенні за придбаними авіаквитками у погоджений день та час відправлення повітряного судна, не виконав умови договору щодо часу виконання рейсу, маршруту слідування та часу прибуття в кінцевий пункт призначення, а лише наступного дня здійснив їх перевезення. Також зазначали, що, прилетівши у м. Валенсія (Іспанія), вони отримали свій багаж із затримкою. Такі дії (бездіяльність) відповідача завдали їм моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 400 євро компенсації за затримку авіарейсу; стягнути з відповідача на користь по 50 доларів США кожному за затримку багажу; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також компенсувати судові витрати.
Рішення попередніх інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що авіарейс за маршрутом Київ (Бориспіль) — Амстердам, який було затримано. Під час підготовки повітряного судна для здійснення рейсу було виявлено непередбачувану технічну несправність, яка загрожувала безпечному виконанню польотів, що було зафіксовано пілотами після запуску двигунів. Вказану несправність усунули, проте для безпечного польоту вищевказане повітряне судно було замінене іншим, рейс не скасовано, а лише змінено час відправлення. Відтак, рейс був затриманий відповідачем через непередбачувані та випадкові обставини, які перешкоджали безпечному польоту та загрожували життю та здоров’ю пасажирів зазначеного рейсу. Позивачам в обмін на їхні квитки були видані квитки на наступний день.
Отже, авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці, затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано, але здійснено, а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день і скористались послугами авіаперевезення. Крім того, позивачі не надали належних і допустимих доказів того, що їхній багаж було затримано з вини відповідача та що останній повинен нести відповідальність за затримку багажу. Також суд зазначив, що нормами Монреальської конвенції та Повітряного кодексу України, умовами договору перевезення, укладеного з позивачами, не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу представника відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція ВС:
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності в Україні 06 травня 2009 року (далі — Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі — ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735.
Судом встановлено, що рейс за маршрутом Київ — Амстердам було затримано на 3 години 28 хвилин та все ж виконано.
Тобто обставин, зазначених в частині першій статті 104 ПК України, які б передбачали застосування частини четвертої, п’ятої статті 104 ПК України (виплата компенсації у розмірі 400 євро — для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів), суд не встановив.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку докази сторін, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку, що авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці. Затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано з технічних причин, але здійснено із запізнення на 3 год. 28 хв., а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Доказів про понесені ними збитки внаслідок затримки рейсу позивачі не надали. Крім того, позивачі не надали доказів подання претензій до авіаперевізника у зв’язку із затримкою багажу, як і доказів понесених ними внаслідок цього збитків. У зв’язку із недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди внаслідок затримки рейсу вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу позивачів та залишив її без задоволення.
