Обставини справи №761/46018/16-ц:
У грудні 2016 року група осіб звернулися до суду з позовом до європейської авіакомпанії в особі представництва в Україні про захист прав споживачів послуг повітряного перевезення.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачами та відповідачем було укладено договір повітряного перевезення пасажира та багажу за маршрутом слідування Київ — Амстердам — Валенсія — Париж — Київ, за яким відповідач згідно з квитками, які підтверджують факт укладення договору, зобов’язаний був здійснити перевезення позивачів з Києва до Валенсії через Амстердам за маршрутом: Київ — Амстердам, Амстердам — Валенсія.
Після проходження позивачами реєстрації, працівники відповідача повідомили, що рейс на Амстердам затримується, тому не буде виконаний вчасно. Через затримку вказаного рейсу, позивачі не змогли скористатись оплаченою ними послугою перевезення всього маршруту слідування Амстердам — Валенсія та не прибули вчасно у м. Валенсія (Іспанія), тобто в кінцевий пункт подорожі. Позивачам було запропоновано рейс на наступний день за зміненим маршрутом з пересадкою в Лондоні, яким вони скористались.
Пасажири вважали, що відповідач має сплатити їм компенсацію за затримку рейсу та неможливість скористатися оплаченою послугою згідно з вимогами статті 104 Повітряного кодексу України та Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735. Вони зазначали, що відповідач відмовив їм у перевезенні за придбаними авіаквитками у погоджений день та час відправлення повітряного судна, не виконав умови договору щодо часу виконання рейсу, маршруту слідування та часу прибуття в кінцевий пункт призначення, а лише наступного дня здійснив їх перевезення. Також зазначали, що, прилетівши у м. Валенсія (Іспанія), вони отримали свій багаж із затримкою. Такі дії (бездіяльність) відповідача завдали їм моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 400 євро компенсації за затримку авіарейсу; стягнути з відповідача на користь по 50 доларів США кожному за затримку багажу; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також компенсувати судові витрати.
Рішення попередніх інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що авіарейс за маршрутом Київ (Бориспіль) — Амстердам, який було затримано. Під час підготовки повітряного судна для здійснення рейсу було виявлено непередбачувану технічну несправність, яка загрожувала безпечному виконанню польотів, що було зафіксовано пілотами після запуску двигунів. Вказану несправність усунули, проте для безпечного польоту вищевказане повітряне судно було замінене іншим, рейс не скасовано, а лише змінено час відправлення. Відтак, рейс був затриманий відповідачем через непередбачувані та випадкові обставини, які перешкоджали безпечному польоту та загрожували життю та здоров’ю пасажирів зазначеного рейсу. Позивачам в обмін на їхні квитки були видані квитки на наступний день.
Отже, авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці, затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано, але здійснено, а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день і скористались послугами авіаперевезення. Крім того, позивачі не надали належних і допустимих доказів того, що їхній багаж було затримано з вини відповідача та що останній повинен нести відповідальність за затримку багажу. Також суд зазначив, що нормами Монреальської конвенції та Повітряного кодексу України, умовами договору перевезення, укладеного з позивачами, не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу представника відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція ВС:
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності в Україні 06 травня 2009 року (далі — Монреальська конвенція), Повітряним кодексом України (далі — ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735.
Судом встановлено, що рейс за маршрутом Київ — Амстердам було затримано на 3 години 28 хвилин та все ж виконано.
Тобто обставин, зазначених в частині першій статті 104 ПК України, які б передбачали застосування частини четвертої, п’ятої статті 104 ПК України (виплата компенсації у розмірі 400 євро — для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів), суд не встановив.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку докази сторін, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку, що авіаперевізник вжив усіх розумних заходів, щоб запобігти скасуванню рейсу та його затримці. Затримка рейсу сталась з поважних та незалежних від волі відповідача причин, рейс було затримано з технічних причин, але здійснено із запізнення на 3 год. 28 хв., а позивачі добровільно погодились на заміну квитків на наступний день, скориставшись послугами авіаперевезення. Доказів про понесені ними збитки внаслідок затримки рейсу позивачі не надали. Крім того, позивачі не надали доказів подання претензій до авіаперевізника у зв’язку із затримкою багажу, як і доказів понесених ними внаслідок цього збитків. У зв’язку із недоведеністю вини авіаперевізника у завданні позивачам шкоди внаслідок затримки рейсу вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу позивачів та залишив її без задоволення.
Далее
Неможливість змінити прізвище, навіть якщо така заборона ґрунтується на національних традиціях і міститься у законодавстві, становить порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Питання відмови у зміні прізвищ розглядав ЄСПЛ у справі «Актас і Асланіскендер проти Туреччини» (№№ 18684/07 та 21101/07). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Під час отримання другого громадянства у Швейцарії турок Нурі Актас, що належав до ассирійської етнічної групи, як прізвище у новому паспорті вказав ассирійське ім’я Амно. Коли він забажав змінити прізвище з Актас на Амно у турецькому паспорті, національний суд відмовив у задоволенні заяви на тій підставі, що нове прізвище не є турецьким, а, відповідно до закону, іноземні імена не можуть обиратися як прізвища. Оскарження цього рішення успіху не мало.
Після офіційної зміни в документах релігії з ісламу на буддизм Падмапані Асланіскендер забажав змінити ім’я та прізвище на Падмапаніс Леоналександрос або Падмапані Парамабінду, що краще б відповідало його релігійним переконанням. Але судові процеси врешті також не принесли йому перемоги.
Посилаючись, зокрема, на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), Актас і Асланіскендер поскаржилися на Туреччину до Європейського суду з прав людини.
Відмову змінити прізвища заявників у реєстрі актів цивільного стану суд у Страсбурзі оцінив як порушення конвенційних гарантій та присудив кожному по 1,5 тисячі євро справедливої компенсації за заподіяну моральну шкоду.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Актас і Асланіскендер проти Туреччини» (№№ 18684/07 та 21101/07) можна ознайомитися за посиланням.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №551/408/16-ц 03 липня 2019 року виніс рішення щодо повернення коштів, отриманих за розпискою.
Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вирішили, що розписка про отримання відповідачем від позивача коштів у розмірі 3 000 доларів США і 50 000 рублів не містить обов`язку відповідача повернути позивачу ці кошти.
Справа розглядалася з 2016 року. Позивач просив стягнути з відповідача 97 334,6 грн за договором позики, укладення якого підтверджується розпискою про отримання 3 000 доларів США і 50 000 рублів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у розписці відповідача про отримання 3 000 доларів США і 50 000 рублів не вказано, у зв`язку з чим і для яких цілей він отримав ці кошти (у позику, на зберігання чи інше) та на який термін. У запереченнях на позов відповідач зазначав, що позивач був винен йому кошти і повернув їх, про що він написав відповідну розписку.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області апеляційна скарга позивача відхилена, рішення районного суду залишено без змін.
Ухвала Апеляційного суду мотивована тим, що ні позивач, ні його представник не пояснили суду обставин, за яких відповідач отримав від позивача гроші та чи наявні підстави для безпідставного збагачення внаслідок безпідставного придбання майна чи його безпідставного збереження. Отже, досліджуючи надану розписку, слід виявляти її справжню правову природу. Однак стороною позивача така правова природа наданої суду розписки, якою обґрунтовуються підстави стягнення коштів, належним чином не розкрита, внаслідок чого суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Позивачем доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.
Далее
До недавнього часу існувала (та напевно і ще існує) судова практика, вироблена Верховним Судом України, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця і навіть про наявність заповіту, складеного на його користь, не є поважною причиною для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Постановою Верховного суду від 26.06.2019 по справі №565/1145/17 розширено перелік поважних причин пропуску приняття спадщини, а саме: Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:
1) тривала хвороба спадкоємців;
2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Далее
«Укрзалізниця» (УЗ) має намір включити контейнери до складу деяких пасажирських поїздів, що будуть перевозити поштові відправлення. Про це повідомляє прес-служба «Укрзалізниці».
Наразі компанія веде переговори з поштовими операторами.
Залізниця – прогнозований та стабільний вид транспорту, що зможе забезпечити чітку доставку відправлень практично будь-яких розмірів, підкреслив операційний директор УЗ Вячеслава Єрьоміна, .
«У цій послузі зацікавлені наші поштові оператори. Наразі ми ведемо з ними переговори, і вже зараз вони дуже зацікавлені в цій послузі, адже їхні клієнти зможуть завжди вчасно отримати свій вантаж, незалежно від погоди та інших факторів, які впливають на автотранспорт», – зазначив Єрьомін.
Дана послуга надаватиметься аналогічно вагонам-автомобілевозам та жодним чином не вплине на якість і швидкість пасажирських перевезень.
Для перевезення поштових відправлень планується використовувати фітингові платформи, які буде модернізовано під візки пасажирських вагонів.
Далее
Позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування за рахунок коштів прокуратури та Державної казначейської служби України майнової та моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Місцевий суд частково задовольнив вимоги позивача, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. У касаційній скарзі прокурор зазначив, що спір у частині відшкодування майнової шкоди не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки визначення розміру втрачених доходів позивача внаслідок незаконних дій належить до компетенції інших органів, а не суду.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокурора, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові письмового повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз’яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом. Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (№ 266/94-ВР) не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Тож Велика Палата ВС дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82316155
В межах інформаційної кампанії «Я маю право на чесну платіжку» Міністерство юстиції розпочало інформування громадян про їхні права у сфері житлово-комунальних послуг: як діяти в разі отримання нечесної платіжки та як домогтися перерахунку вартості опалення. Про це повідомив Міністр юстиції України Павло Петренко.
Він нагадав, що відповідно до постанови Уряду від 26 червня №560 «Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг» запроваджується гранична ціна на послуги для населення міст обласного значення та міста Києва з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води на опалюваний період 2019/20 року. Гранична вартість тепла зафіксована на рівні 1400 гривень за 1 Гкал за наявності лічильника або 35,21 грн за 1 м2 у разі відсутності лічильника. На гарячу воду по всій Україні встановлено граничний тариф для населення на рівні 83,66 грн за 1 м3 за наявності сушарок та підключення їх до систем постачання гарячої води, 75,74 грн за 1 м3 – у разі їх відсутності.
«Ми запустили калькулятор тарифів, тож тепер громадяни можуть самостійно розрахувати вартість економії. Він розміщується на сайті Урядового порталу та Міністерства юстиції України. Також ми розробили алгоритм дій для споживачів житлово-комунальних послуг, які хочуть захистити свої права у разі, якщо органи місцевого самоврядування не виконують рішення Уряду», – зазначив Павло Петренко.
Він зауважив, що кожен охочий може перевірити на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування, який встановлює тариф на послуги теплопостачання та постачання гарячої води, чи здійснено перерахунок тарифів відповідно до рішення Уряду.
Зокрема, якщо орган місцевого самоврядування не перерахував тарифи, потрібно звернутися на Урядову гарячу лінію або направити звернення на адресу Уряду, повідомивши про бездіяльність влади на місцях. Також потрібно звернутися безпосередньо до органу місцевого самоврядування з вимогою щодо виконання рішення Уряду, після цього – до постачальника послуги для перерахунку ціни за опалення. Всі зразки документів для перерахунки ціни розміщено на сайті Мін’юсту.
«Спільними зусиллями ми допоможемо кожному українцю отримати чесну і справедливу платіжку за опалення. Адже наше завдання є дуже простим – з наступного опалювального сезону українці не мають «платити за повітря», – заявив очільник відомства.
Зразки документів щодо перерахунку ціни на опалення за посиланням.
Онлайн калькулятор послуг за посиланням.
В сегодняшней статье юристы «Юридической компании-Легал» расскажут Вам об одном из новшеств процессуального законодательства, которое введено в действие процессуальным кодексом больше года назад, но на сегодняшний день не так широко используется на практике.
Так, в начале 2018 года вступили в законную силу новые процессуальные кодексы, и было введено такое понятие, как встречное обеспечение иска и возмещение убытков причинённых обеспечением иска.
Согласно действующего ГПК Украины суд может потребовать от лица, обратившегося с заявлением об обеспечении иска, обеспечить возмещение убытков ответчика, которые могут быть вызваны обеспечением иска (встречное обеспечение).
Встречное обеспечение применяется только в случае обеспечения иска.
Встречное обеспечение это по сути гарантия возмещения возможных для ответчика убытков. Этот институт Гражданского процесса по мнению юристов и адвокатов «Юридической компании — Легал» является прогрессом для всей системы обеспечительных мер.
ВС в своем постановлении от 10.04.2019 по делу № 753/2380/18-ц указывает, что реализация мероприятий встречного обеспечения является правом суда, а не его обязанностью, за исключением случаев, предусмотренных частью третьей статьи 154 ГПК Украины, в которой указано, что суд обязан применять встречное обеспечение, если истец не имеет зарегистрированного в установленном законом порядке места жительства (пребывания) или местонахождения на территории Украины и имущества, находящегося на территории Украины, в размере, достаточном для возмещения возможных убытков ответчика, которые могут быть вызванные обеспечением иска, в случае отказа в иске; или суду представлены доказательства того, что имущественное положение истца или его действия по отчуждению имущества или другие действия могут осложнить или сделать невозможным исполнение решения суда о возмещении убытков ответчика, которые могут быть вызваны обеспечением иска, в случае отказа в иске.
Встречное обеспечение, как правило, осуществляется путем внесения на депозитный счет суда денежных средств в размере, определенном судом.
Вопросы применения встречного обеспечения решается судом в постановлении об обеспечении иска или в постановлении о встречном обеспечении иска.
Следовательно, ответчик в отношении, которого применено обеспечение иска имеет право обратиться к суду с ходатайством о встречном обеспечении.
Основная форма встречного обеспечения — денежная. Истец, в отношении которого применены меры встречного обеспечения, обязан внести на депозитный счет суда денежные средства в сумме, которая устанавливается этим же судом.
Верховный Суд 02.07.2019р.
14. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
15. Тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.
16. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
17. Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.
18. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення.
19. Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є наявність у ухваленому судовому рішенні, на яке посилається скаржник (постанова Верховного Суду 14.08.2018, якою залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015) доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.
20. Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням. Отже, суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судового рішення, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами та судового рішення, яким заявник обґрунтовує такий перегляд.
