Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Об’єднана палата КЦС ВС не задовольнила касаційної скарги Фонду, але встановила, що попередні суди хоч і вірно відмовили в задоволенні позову, але невірно застосували норму права.
ВС у справі №336/9595/14 дійшов висновку, що попередні суди помилково послалися на ч. 1 ст. 1215 ЦК України, яка визначає випадки, коли безпідставно набуте майно не підлягає поверненню, оскільки відповідач отримав відшкодування моральної шкоди не безпідставно, а за рішенням суду. Крім того, вказану суму Фонд виплатив відповідачеві не добровільно, а на виконання судового рішення, яке пізніше було скасоване.
Також ВС указав, що в цій справі застосуванню підлягала не ч. 1, а ч. 2 ст. 382 ЦПК України 2004 року, згідно з якою у справах про стягнення інших, крім заробітної плати, виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається, незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення спиралося на підроблені документи або на завідомо неправдиві відомості позивача.
Крім того, ОП КЦС ВС зробила такі правові висновки. Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін до попереднього становища. Однак суди повинні повертати відповідачеві кошти, стягнуті з нього за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених ст. 382 ЦПК України 2004 року, яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
Кондикційний позов є конструкцією матеріального права, а поворот виконання рішення — процесуального права. Хоча по суті кондикційний позов і поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Аналіз ст. 445 ЦПК України у чинній редакції (у ЦПК України 2004 року — ст. 382) свідчить, що ця стаття є нормою процесуального права і присвячена визначенню правових особливостей повороту виконання в окремих категоріях справ, а тлумачення ст. 1215 ЦК України – що вона є нормою матеріального права, а тому не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.
Питання спадкування є одними з найбільш заплутаних та складних у цивільному судочинстві. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу щодо визнання права власності за спадкоємицею на квартиру, яку вже було продано.
У червні 2015 року позивачка звернулася з позовом про визнання права власності у порядку спадкування.
У позові йшлося про те, що після смерті громадянина України відкрилась спадщина на квартиру, що належала спадкодавцю та його матері, а також на земельну ділянку, яка належала особисто йому. Мати спадкодавця померла раніше, на момент смерті проживала разом із ним. Після смерті матері чоловік прийняв спадщину, а саме — частину квартири, та постійно користувався нею.
Спадкодавець був позивачці зведеним братом, якого було усиновлено її батьком та його дружиною.
Позивачка зазначила, що рішенням суду її було визнано такою, що прийняла спадщину, при тому вона відноситься до другої черги спадкоємців, а відповідачка (цивільна дружина спадкодавця) при цьому відноситься до четвертої черги спадкоємців.
Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на тій підставі, що вона не надала оригіналів документів на майно. Оскільки позивачка прийняла спадщину, проте не може надати нотаріусу оригіналів правовстановлюючих документів, для захисту своїх прав вона звернулась до суду з позовом. Позивачка просила визнати її спадкоємицею після смерті зведеного брата та мачухи.
За цей час на підставі рішення суду відповідачка зареєструвала за собою право власності на майно та продала спірну квартиру. Оскільки рішення суду, на підставі якого було зареєстроване та відчужене спірне майно, скасоване рішенням апеляційного суду, правочин щодо відчуження майна є недійсним. При тому й договір відчуження квартири також автоматично є недійсним.
Позивачка просила суд визначити такий договір відчуження недійсним та визнати за нею право власності на спірну квартиру.
Аргументація сторін і рішення попередніх інстанцій
Шевченківський районний суд м. Києва позов задовольнив, скасувавши продаж квартири та призначивши за позивачкою право власності на майно померлого.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що померлий спадкодавець є таким, що прийняв спадщину після смерті матері, що встановлено судовим рішенням. Позивачкою доведено, що її батько усиновив спадкодавця, а тому за законом вона є спадкоємцем другої черги після смерті спадкодавця. Оскільки позивачка подала заяву про прийняття спадщини, не відмовлялась від спадщини та відноситься до другої черги спадкоємців, постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, водночас відповідачка відноситься до четвертої черги спадкоємців, то суд зробив висновок про те, що позивачка має право в порядку спадкування отримати майно, яке входить до спадкової маси.
Відповідачка подала касаційну скаргу, яку мотивувала тим, що суди не надали оцінки тому, що Шевченківським районним судом м. Києва вкотре розглянуто позов позивачки про визнання права власності на спадкове майно.
Спадкодавець не є рідним братом позивачки. Її батько помер, а мачуха усиновила спадкодавця одноосібно, про що є докази.
Позовна заява та рішення судів не містять обґрунтування збереження правового зв’язку, що дає право на спадкування у другій черзі, відсутні докази родинних зв’язків, виконання будь-яких обов’язків щодо померлих членів сім’ї. Суди проігнорували, що усиновлені та усиновителі не віднесені в ЦК України до жодної черги спадкоємців. Вважає, що позивачем не доведено факт родинних відносин із спадкодавцем.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.
Згідно з матеріалами спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після померлого звернулись: відповідачка (як дружина), позивачка (як рідна сестра); третя особа (як тітка).
У справі №761/9324/13-ц встановлено такі обставини:
мати позивачки померла; після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частини квартири; на день її смерті у спірній квартирі був зареєстрований прийомний син, спадкодавець;
свідоцтво про право на спадщину щодо майна померлої матері не видавалось; таким чином, спадкодавець є таким, що прийняв спадщину після смерті матері;
спадкодавець був усиновлений мачухою позивачки та її батьком;
позивачка є спадкоємцем другої черги за законом після смерті свого зведеного брата;
дружина померлого на підставі судового рішення зареєструвала право власності на квартиру та земельну ділянку.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга — це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім’ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Аргументи касаційної скарги про те, що спадкодавця було усиновлено одноосібно, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судами обставинами справи.
При цьому, колегія ВС наголосила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16-ц (провадження №14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та дає змогу ефективно захистити права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними».
За таких обставин, ефективним способом захисту права позивачки вважається віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, а не позов про визнання права власності та про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення у частині визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Проте суд робить висновок, що оскаржені рішення у частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання права власності за позивачкою в порядку спадкування за законом на квартиру, ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково. Оскаржені рішення у частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У частині визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку судові рішення слід залишити без змін.
Далее
В Украине с 1 сентября семейное образование станет доступным для украинских детей. Соответствующее новшество внедрило Министерство образования и науки (МОН). Сейчас это положение находится на утверждении в других ведомствах, информирует enovosty.com/news.
Перейти на эту форму обучения смогут все желающие. Все, что для это требуется – написать заявление. В МОН ожидают значительный рост таких учащихся.
Сейчас в Украине этих детей насчитывается 54 тысячи. Об этом говорится в сюжете «Сніданку з 1+1».
По словам психолога Юлии Магеррамовой эта форма обучения – хоумскулинг – подходит не всем, и готовить ребенка к нему надо по крайней мере за полгода.
«Подготовиться, прежде всего должны сами родители. Потому что очень часто именно родители оказываются не готовы. Не готовы к той нагрузке, с которым они сталкиваются. Каким образом? Проконсультироваться со специалистом. Чтобы понять с какими сложностями они встретятся», — рассказала специалист.
В МОН отмечают, что в Украине стать хоумскулером с сентября текущего года станет намного проще, поскольку было изменено положение «об индивидуальном образовании»
«По новому законодательству, индивидуальной считается семейное образование, экстернат и педагогический патронаж. Педагогический патронаж предполагает сопровождение педагога от школы, экстернат и семейное образование – это только консультации и оценки.
Семейное образование и экстернат очень похожи между собой, но разница в том, что на семейное имеют право все, а экстернат – это исключительный перечень лиц», — рассказала государственный эксперт Директората дошкольного и школьного образования МОН Елена Линник.
Родители, которые избрали для детей семейное образование должны только принести в школу за местом регистрации соответствующее заявление. Их начнут принимать уже с сентября, после вступления в силу нормы о семейном образовании.
Преподаватели помогут родителям составить план обучения, а с ребенком проведут консультацию. В конце семестра ребенка будет ожидать оценивания знаний.
Далее
27 березня 2015 року Московський районний суд м. Харкова виніс рішення у справі 643/14429/14-ц, яким відмовив у задоволенні позову до ТОВ «ТЕЗ ТУР».
Обставини справи: Позивач зазначає, що він та компанія-відповідач ТОВ «ТЕЗ ТУР» уклали договір щодо надання послуг позивачу на двотижневий відпочинок у готелі Туреччини, проте наданий номер у готелі не був готовий до заселення, мав недоліки, тому позивач вимагав замінити його на інший.
Під час укладення вказаного договору позивачу гарантувалися певні умови проживання, харчування та обслуговування, які продемонстрували в описі готелю, однак їх виконано не було, зокрема, харчування було одноманітним і незадовільної якості, сейф у номері не був безкоштовним.
Позивачу запропонували переїхати до іншого готелю, проте і той його не влаштував, оскільки мав кам’янистий пляж.
Врахувавши все, позивач самостійно знайшов інший готель та переселився до нього, у зв’язку з чим йому довелось доплатити 224 доларів США.
Ця історія викликала у позивача постійні хвилювання, погіршення стану здоров’я, через що він мав ще лікуватися на 3 000,00 грн.
З огляду на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування майнової шкоди 289 доларів США, яка складається з витрат на переїзд до іншого готелю у розмірі 224 долари США та моральну шкоду у розмірі 250 доларів США.
Попередні рішення. Суд першої інстанції позивачеві відмовив, виходячи з того, що позивачм не надав доказів на підтвердження вимог, а суд не встановив порушення відповідачем умов договору.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області було стягнуто з ТОВ «ТЕЗ ТУР» відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому таке рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав туристичні послуги визначеної договором якості, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Позиція Верховного Суду. Касаційну скаргу до ВС подало ТОВ «ТЕЗ ТУР», мотивуючи її тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правовий висновок, висловлений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №645/997/15, згідно з яким пункти статті 1167 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вони регулюють позадоговірні (деліктні) правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи, позивач прибув до місця відпочинку, у вказаний у договорі готель, проте йому надали не підготовлений до заселення номер: не закривалося вікно-двері, не було рушників, номер прибраний був неякісно, не працював міні-бар, прибирання номеру проводилося не кожного дня.
На виконання вимог наступного дня його переселили до іншого номеру. Після чого позивач самостійно звернувся до іншого готелю та доплатив 224 долари США за відповідне поселення.
Відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про туризм», якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не може надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані.
За змістом статті 24 Закону України «Про туризм», суб’єкти туристичної діяльності зобов’язані відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.
ВС наголосив, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що недоліки номеру, необхідність переселення до іншого номера призвели до витрати позивачем часу, який було заплановано на відпочинок, що зумовило необхідність внесення позивачем відповідних змін у визначеному ним розпорядку дня.
У вказаній справі спір між сторонами виник щодо неналежного виконання договору про надання туристичних послуг, однак суд першої інстанції не встановив таких порушень та не встановив завдання позивачу майнової шкоди, тому суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, положень чинного законодавства, дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині відшкодування моральної шкоди, адже позивач не надав доказів завдання йому такої шкоди неналежним виконанням ТОВ «ТЕЗ ТУР» умов договору.
У своєму рішенні ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції без належного на те мотивування, здійснив переоцінку доказів у справі, та дійшов висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди без викладення відповідних доводів та мотивів, не спростував висновків суду першої інстанції.
Таким чином, позивачеві було відмовлено у відшкодуванні будь-яких збитків — як матеріальних, так і моральних.
Далее
Украинцы могут временно сменить место голосования на внеочередных выборах в Верховную Раду без изменения избирательного адреса. Об этом в Facebook сообщила пресс-служба Центральной избирательной комиссии Украины.
«Избирателям необходимо обратиться в орган ведения Государственного реестра избирателей по месту их нахождения в день выборов или местонахождению выбранного избирательного участка или по их избирательному адресу», – сказано в сообщении.
Отмечается, что ЦИК «максимально упростила процедуру временного изменения места голосования избирателя без изменения его избирательного адреса».
Для этого необходимо подать в соответствующий орган ведения Государственного реестра избирателей письменное заявление, предъявить паспорт гражданина Украины или временное удостоверение гражданина, удостоверение военнослужащего или военный билет.
Подчеркивается, что документы, подтверждающие необходимость изменения места голосования, предоставлять не нужно, как и вносить какую-либо плату.
Далее
Пятая часть аграрного бюджета Украины предусмотрена малым производителям.
Об этом заявила заместитель министра аграрной политики и продовольствия Украины Елена Ковалева во время шестого пленарного заседания на тему: «Миграция, сельское хозяйство и развитие сельской местности» в рамках 41-й сессии Конференции ФАО в Риме.
Она отметила, что треть населения Украины проживает в сельской местности, три миллиона из которых заняты в сельском хозяйстве.
«Работа этих людей формирует 15% ВВП страны и почти 40% в общем экспорте страны, при этом на малых производителей приходится практически половина валовой продукции сельского хозяйства. Существует прямая зависимость между обеспечением сельского хозяйства работниками и миграционными процессами. Поэтому мы приветствуем внимание, которое ФАО уделяет вопросам миграции, включая минимизацию ее негативных последствий и использования новых возможностей», — доложила Елена Ковалева.
Она добавила, что миграция является частью процесса развития, однако важно создавать условия для формирования новых рабочих мест в сельской местности. И здесь приоритетными задачами являются, во-первых, улучшение качества жизни сельского населения путем реализации политики развития сельской местности и укрепление экономического потенциала местных общин, во-вторых, расширение инклюзивной занятости в аграрном секторе.
«Вопрос поддержки малого и среднего аграрного предпринимательства, включая семейные фермерские хозяйства, здесь имеют решающее значение. Пятая часть аграрного бюджета Украины (программы поддержки) предусмотрена малым производителям, впрочем, их участия в других программах поддержки не лимитируется», — отметила Елена Ковалева.
Далее
Конституційний Суд визнав такою, що не відповідає Конституції постанову Кабміну від 7.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».
Відповідне рішення № 8-р/2019 було ухвалено 25.06.2019.
Скасованою постановою, зокрема, затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.
Стратегією запроваджено додатковий, не передбачений Земельним кодексом чи іншими законами, механізм визначення за певною формулою площі ділянок, які належить передавати безоплатно на території відповідної області у власність громадянам. Також встановлено додаткові особливості проведення земельних торгів, укладення, продовження строку дії та розірвання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис).
Конституційний Суд вказав, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами.
Таким чином, Стратегією на підзаконному рівні врегульовано умови та порядок набуття права власності та користування землею, тому Кабмін при її прийнятті вийшов за межі своїх конституційних повноважень.
Суд вказав, що оскільки положення розділу Стратегії суперечить Конституції, то неконституційною є вся постанова № 413.
По матеріалам: Лігазакон
Далее
В Україні з 1 липня почав діяти новий порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна за єдиними процедурами та на безоплатній основі. Про це повідомив повідомив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе.
“До сьогодні наданням поштових адрес об’єктам будівництва займалися органи місцевої влади на власний розсуд. Не було чіткої процедури присвоєння адрес. На жаль це сприяло корупційним зловживанням та гальмуванню ведення бізнесу. Тому був розроблений чіткий прозорий порядок присвоєння поштових адрес новозбудованим об’єктам. Ці зміни також можуть позитивно вплинути на інвестиційний клімат України та покращити позиції нашої країни у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, зокрема за компонентом “Отримання дозволів на будівництво”, — сказав заступник міністра.
Новий порядок передбачає можливість присвоєння адрес об’єктам за єдиними процедурами та на безоплатній основі:
Таким чином, отримати адресу об’єкту будівництва та нерухомого майна можна буде за 5 робочих днів, тоді як до цього цей термін становив в середньому 30 днів та більше.
Присвоєння адреси здійснюватимуть відповідні органи місцевої влади — виконкоми сільської, селищної, міської ради, районні у місті Києві державні адміністрації, районні та обласні державні адміністрації.
Мінрегіон підготував наказ щодо затвердження порядку визначення реквізитів адреси об’єктів будівництва та об’єктів нерухомого майна і зараз він проходить останні погодження.
Експериментальний порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна діятиме з 01 липня 2019 року до 31 грудня 2020 року. Відповідна постанова КМУ №367 “Деякі питання дерегуляції господарської діяльності” набрала чинності 28 квітня цього року.
По завершенню експерименту Мінрегіон має підготувати аналітику щодо його реалізації для остаточного затвердження рішення на законодавчому рівні.
Далее
До Верховної Ради України надійшов законопроект №10387 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо підвищення ефективності досудового розслідування)».
Законопроект опрацьований робочою підгрупою №2 при Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, напрацьовано системні зміни до Кримінального процесуального кодексу України.
(місце події — ділянка місцевості чи приміщення, де відбулась подія, що має ознаки злочину, або де може бути виявлено її сліди, залишені в процесі вчинення кримінального правопорушення, готування до нього або приховання його наслідків);
(їх пропонується обчислювати з дня складення підозри);
(йдеться про процедурні питання розгляду суддею клопотання про призначення ревізії чи перевірки);
(закінчення строків давності; у разі недосягнення одинадцятирічного віку; щодо дипломатів; та виключити можливість закриття провадження стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу).
