Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Хто винний в ДТП, якщо на перехресті встановлено взаємовиключні дорожні знаки і кожен із участників руху діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони»

Опубликовано 13 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Хто винний в ДТП, якщо на перехресті  встановлено взаємовиключні дорожні знаки і кожен із участників руху діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони»
Цікава для автомобілістів справа
На перехресті  встановлено взаємовиключні дорожні знаки внаслідок чого сталось ДТП — обоє учасників якого визнані невинними (оскільки кожен з них діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони» і був правий по-своєму).

Майнову і моральну шкоду покладено на міську раду як балансоутримувача дороги

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82264823

За таких обставин суд вважав доведеним, що водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ПДР України не порушував, оскільки рухався на вулиці, на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога», а водій автомобіля «Ford-Focus» ОСОБА_3 під час переїзду перехрестя керувався вимогами пунктами 16.12 ПДР України, тому у діях учасників ДТП вина відсутня.

…………
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Прилуцька міська рада як орган місцевого самоврядування не виконала обов`язок щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території м. Прилуки.
Крім того, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на балансі КП «Міськсвітло» дорожних знаків немає, а підприємство виконує установку знаків на підставі одноразових договорів з міською радою.
Відповідні договори між КП «Міськсвітло» та Прилуцькою міською радою щодо установлення знаків у матеріалах справи відсутні, а відповідачем таких не надано, тому обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції про покладення обов`язку щодо відшкодування шкоди саме Прилуцькою міською радою.
Далее

Оприлюднено текст постанови щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Оприлюднено текст постанови щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Минулого тижня ми повідомляли, що на засіданні 5 червня Уряд затвердив постанову щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. На той час інформація була лише від Кабміну, тексту постанови не було оприлюднено. 

І ось вона з’явилася, тож тепер розглянемо детальніше що і для кого змінюється (звернемо увагу, що станом на 11.06.2019 р. постанова ще не набрала чинності!)

Отже, постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 466 внесено зміни до постанови КМУ від 31.01.2007 р. №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення». А саме затверджено в новій редакції:

1. Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких таке місце роботи є основним.

 Виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

  • загальна чисельність працевлаштованих  осіб з інвалідністю на підприємствах, що входять до складу господарського об’єднання, є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;
  • кількість працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що перевищує 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу господарського об’єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного господарського об’єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;
  • розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке не входить до складу господарського об’єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що становить не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці осіб з інвалідністю на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Розгляд питання щодо зарахування кількості таких робочих місць здійснюється територіальним відділенням Фонду соцзахисту інвалідів протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом 10 календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об’єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

2. Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, іі територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі — суб’єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон).

Предметом проведення перевірки є:

  • реєстрація суб’єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів;
  • подання суб’єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
  • виконання суб’єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як відбуватимуться перевірки?

Планові та позапланові перевірки проводяться Держпраці та її територіальними органами за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні Держпраці чи її територіального органу у випадках, передбачених законом. Проводяться вони в робочий час суб’єкта господарювання, встановлений правилами його внутрішнього трудового розпорядку, за період, що минув після останньої планової або позапланової перевірки.

Планові чи позапланові перевірки щодо юридичної особи повинні проводитися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Планові чи позапланові перевірки ФОП повинні проводитися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Для проведення планової або позапланової перевірки Держпраці або її територіальні органи видають наказ, який повинен містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого проводитиметься перевірка, та інформацію про предмет перевірки.

Усе про перевірки і перевіряючих – у вашій поштовій скриньці!

На підставі наказу Держпраці оформляється направлення на проведення планової чи позапланової перевірки, яке підписується керівником або його заступником із зазначенням прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою.

У направленні на перевірку зазначаються:

  • найменування Держпраці, її територіального органу;
  • найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, щодо діяльності якого проводиться перевірка;
  • номер і дата наказу, на виконання якого проводиться перевірка;
  • перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові;
  • дата початку та дата закінчення перевірки;
  • тип перевірки (планова або позапланова);
  • форма заходу;
  • підстави для проведення перевірки;
  • предмет проведення перевірки;
  • інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки і строк її проведення).

Перед початком проведення планової або позапланової перевірки уповноважені посадові особи Держпраці:

  • зобов’язані пред’явити суб’єкту господарювання направлення та службові посвідчення, що засвідчують посадових осіб Держпраці, її територіального органу, і подати суб’єкту господарювання копію направлення;
  • отримують від відділення Фонду інформацію про реєстрацію суб’єкта господарювання та показники звітності про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

За результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У ньому зазначають інформацію про стан дотримання суб’єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання — детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб’єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа не погоджується з актом перевірки, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб’єкта господарювання щодо проведення перевірки є невід’ємною частиною акта перевірки Держпраці чи її територіального органу.

У разі відмови суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі в останній день перевірки, а другий  зберігається в органі, який проводив перевірку.

У разі неможливості особистого вручення акта перевірки або відмови в його одержанні посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис, після чого примірник акта надсилається суб’єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень.

Припис видається та підписується посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, яка проводила перевірку, за формою та у порядку, що затверджені Мінсоцполітики.

Припис щодо усунення виявлених порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п’яти робочих днів з дня складення акта перевірки подається суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства залишається у Держпраці, її територіальному органі.

У разі відмови суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання припису щодо усунення порушень вимог законодавства такий припис надсилається рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в Держпраці чи її територіальному органі, проставляються відповідний вихідний номер і дата надсилання.

Приписи можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання чи уповноваженою ним особою в установленому законодавством порядку.

У разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб’єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаютьсязаходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності

Які документи зобов’язані надати госпсуб’єкти при перевірці?

Суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати посадовій особі Держпраці для ознайомлення і перевірки:

  • перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання;
  • витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації;
  • штатний розпис;
  • особові картки, трудові книжки осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктом господарювання;
  • зведений звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю для господарського об’єднання та окремі звіти об’єднання та підприємств;
  • звіти з праці (форма № 1-ПВ);
  • копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;
  • накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо;
  • трудові договори (контракти), укладені суб’єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі);
  • табель обліку використання робочого часу;
  • розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені);
  • договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);
  • платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.

Коли можна не допустити до перевірки?

Суб’єкт господарювання під час проведення планової чи позапланової перевірки має право не допускати посадових осіб Держпраці, її територіального органу до проведення планової чи позапланової перевірки, якщо:

  1. перевірка проводиться з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких перевірок;
  2. посадові особи Держпраці, її територіального органу не надали копію повідомлення про проведення перевірки або якщо надані документи не відповідають вимогам закону;
  3. суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про проведення планової перевірки в порядку, передбаченому законом;
  4. посадова особа не внесла запис про проведення перевірки до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання;
  5. посадові особи Держпраці, її територіального органу не пред’явили направлення, службові посвідчення та не надали копію направлення на проведення перевірки;
  6. тривалість планової перевірки або сумарна тривалість планових перевірок перевищує граничну тривалість, встановлену законом, або тривалість позапланової перевірки перевищує граничну тривалість, встановлену законом;
  7. Держпраці, її територіальний орган проводить повторну позапланову перевірку за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланової перевірки;
  8. Держпраці не затверджено та не оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта перевірки, в якому передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
  9. у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження Мінсоцполітики на проведення позапланової перевірки.

Планові перевірки

Проводяться вони відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

За наявності у суб’єкта господарювання відокремлених підрозділів планові перевірки щодо такого суб’єкта господарювання можуть проводитися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку проведення перевірки.

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держпраці оприлюднює критерії із зазначенням періодичності проведення планових перевірок суб’єктів господарювання шляхом їх розміщення на власному офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Держпраці не пізніше ніж за 10 днів до дня початку проведення планової перевірки письмово повідомляють суб’єкта господарювання про проведення перевірки із зазначенням:

  • дати її початку і дати її закінчення;
  • найменування суб’єкта господарювання або прізвища, імені та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких проводиться планова перевірка;
  • найменування органу державного контролю.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом за рахунок коштів Держпраці або вручається особисто під розписку суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі.

Строк проведення планової перевірки становить не більш як 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів мікро-, малого підприємництва ѕ не більш як п’ять робочих днів. Продовження строку проведення планової перевірки не допускається.

Сумарна тривалість усіх планових перевірок, що проводяться Держпраці протягом календарного року щодо суб’єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва — 15 робочих днів.

Позапланові перевірки

Проводиться вони незалежно від кількості раніше проведених перевірок:

  • за поданням суб’єктом господарювання письмової заяви до Держпраці, її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням;
  • для перевірки виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці чи її територіального органу;
  • за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, у разі подання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позапланова перевірка в такому разі проводиться за погодженням з Мінсоцполітики;
  • за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб’єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду;
  • за дорученням Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єкта господарювання у зв’язку з виявленими системними порушеннями законодавства про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Строк проведення позапланової перевірки не перевищує 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів малого підприємництва, — двох робочих днів. Продовження строку проведення позапланової перевірки не допускається.

Автор:Волос НаталіяДжерело«Дебет-Кредит»

Далее

ВС: если заемщик умер, то у финучреждений и коллекторских компаний лишь 6 месяцев, чтобы предъявить требование к поручителям или наследникам

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС: если заемщик умер, то у финучреждений и коллекторских компаний лишь 6 месяцев, чтобы предъявить требование к поручителям или наследникам

Кредиторы не имеют права постоянно преследовать наследников своих скончавшихся ипотечных заемщиков.

Большая палата Верховного суда потребовала четко соблюдать Гражданский кодекс в этой части. Рассматривая дело №14-49 цс 19 она выдала четкое заключение: если заемщик умер, то у финучреждений и коллекторских компаний лишь 6 месяцев, чтобы предъявить требование к поручителям или наследникам (они должны одновременно выставляться на обе стороны).

Если финансисты не успели и пропустили этот срок, то ипотека считается прекращенной. Выплаченной. То есть кредиторы не смогут больше преследовать поручителей или наследников, а также пытаться взыскать залог. У них нет на это права.

По сути к кредиторам применяется тоже правило, что и к наследникам. У них шесть месяцев, чтобы заявить свои права на имущество скончавшегося.

Верховный суд оставил лишь одно исключение из этого правила. В случае, если смерть заемщика скрывали и замалчивали.

«Если кредитор наследника не знал и не мог знать об открытии наследства, он имеет право предъявить свои требования к наследникам, которые приняли наследство на протяжении одного года с момента наступления срока требования», — говорится в постановлении БП-ВС.

Далее

Змінено порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Змінено порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України

Уряд вніс зміни до Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 р. № 474.

Документом удосконалено порядок виїзду громадян України, які не досягли 16-річного віку, через контрольні пункти в’їзду/виїзду на території Херсонської області, у тому числі у разі відсутності документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, та без безпосереднього супроводу законних представників.

Так, тепер порядок передбачає, що в’їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які виїхали з цієї території для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, здійснюється за умови пред’явлення довідки, виданої територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС.

У разі відсутності у дитини, яка не досягла 16-річного віку, зазначених документів уповноважені службові особи органу охорони державного кордону надають такій особі дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території України на підставі їх свідоцтва про народження, а також паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон особи, в супроводі якої вони здійснюють виїзд (а у разі, коли особу супроводжує опікун, піклувальник, один із прийомних батьків або батьків-вихователів, – також рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини для підтвердження повноважень законного представника), для оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

У разі виявлення на контрольному пункті дитини, яка не досягла 16-річного віку без супроводу прикордонники надають такій особі дозвіл на виїзд з тимчасово окупованої території України та невідкладно (протягом доби) повідомляють про таку дитину органам Національної поліції та забезпечують передачу дитини органу опіки та піклування за місцем її виявлення.

Далее

Як карають за порушення трудової дисципліни, — нагадування Держпраці

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Як карають за порушення трудової дисципліни, — нагадування Держпраці

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення — догана або звільнення. Про це нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В ст. 149 КЗпП зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порядок зняття дисциплінарного стягнення визначено в ст.151 КЗпП, а саме:

якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення;

якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV КЗпП України).

Далее

ВС роз’яснив, як встановити тотожність позовів

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС роз’яснив, як встановити тотожність позовів

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії в частині ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу через ухилення від укладання трудового договору в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв’язку з тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Суди виходили з того, що є рішення, яке набрало законної сили у справі про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якій позивач просив суд стягнути з Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області заробітну плату за час вимушеного прогулу; визнати незаконними дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області в частині ухилення від укладання трудового договору з особою, запрошеною за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на роботу в Територіальну державну інспекцію з питань праці у Харківській області після його звільнення з роботи в Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві.

А також є постанова Верховного Суду у цивільній справі за позовом особи до Головного управління Держпраці у Харківській області про відшкодування моральної шкоди через ухилення відповідача від укладання з ним трудового договору за погодженням між начальниками про прийняття на роботу в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з роботи в Територіальній державній інспекції з питань праці у м. Києві у зв`язку із переведенням на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій, скасував їх рішення та справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанцій зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Касаційний цивільний суд роз’яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

ВС зауважив, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд касаційної інстанції зазначив, що підстави позову у вже розглянутій цивільній справі та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі є помилковими (постанова від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18).

Далее

ВП ВС: вкладник, звертаючись до суду з позовом, повязанним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на всіх стадіях процесу

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВП ВС: вкладник, звертаючись до суду з позовом, повязанним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на всіх стадіях процесу

??Постанова ВП ВС від 15.05.2019 № 817/649/16 (11-1032апп18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82157245

Ключові висновки ВП:
✔️Зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, убачається, що ОСОБА_1 позивається до Фонду і просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його виплатити, перерахувати безготівково кошти.
✔️Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон № 1023-ХІІ, який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
✔️Відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
✔️Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
✔️Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі — Закон № 2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
✔️Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
✔️За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України).
✔️За змістом статті 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція — це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець — це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
✔️З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк — їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.
✔️Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 відступати від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав.
✔️Крім того, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за частиною третьою статті 22 Закону № 1023-XII не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.
✔️Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв?язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.
✔️Разом з цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що дія частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі — Закон № 4452-VI).
✔️Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним висновок касаційного суду про те, що дія частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII не поширюється на позивача, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2016 року про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 у звязку з несплатою судового збору є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Далее

Висновки КАС щодо підстав надання статусу біженця

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Висновки КАС щодо підстав надання статусу біженця
ПОСТАНОВА 05 червня 2019 року справа №826/6949/16 (https://u.to/auqhFQ) провадження №К/9901/23551/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
54. Верховний Суд зазначає, що ситуація виникнення цілком обґрунтованих побоювань переслідування може скластися як під час знаходження людини у країні свого походження (у цьому випадку особа залишає країну у пошуках притулку), так і під час знаходження людини в Україні, через деякий час після від`їзду з країни походження (тобто, ситуація в країні походження змінилася після від`їзду, породжуючи серйозну небезпеку для заявника), або може ґрунтуватися на діях самого заявника після його від`їзду, коли повернення до країни походження стає небезпечним. Таке цілком обґрунтоване побоювання повинно бути на цей час.
55. Заявник не зобов`язаний обґрунтовувати кожну обставину своєї справи беззаперечними матеріальними доказами і має доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів, на яких ґрунтується заява про надання статусу біженця, оскільки особи, які шукають статусу біженця, позбавлені в силу тих чи інших обставин можливості надати докази в підтвердження своїх доводів. Ненадання документального доказу усних тверджень не може перешкоджати прийняттю заяви чи прийняттю позитивного рішення щодо надання статусу біженця, якщо такі твердження співпадають із відомими фактами, та загальна правдоподібність яких є достатньою.
56. Разом з тим, підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї — з різних достовірних джерел інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.
Далее

Закріплено можливість отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в електронній формі

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Закріплено можливість отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в електронній формі

Кабмін уніс зміни до ряду нормативно-правових документів у сфері регулювання земельних відносин. Зокрема, нормативно закріпив можливість отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в електронній формі.

Аби отримати такий документ фізичній та/або юридичній особі потрібно подати заяву в електронній формі.

На її підставі Держгеокадастр видає відповідний витяг або мотивовану відмову у його наданні. Такі дії Держгеокадастр вчиняє в електронній формі технічними засобами телекомунікацій з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а за бажанням заявника — також у паперовому вигляді.

Окрім того, зазначеною постановою:

— запровадили механізм внесення відомостей до Державного земельного кадастру про масиви земель сільськогосподарського призначення та користування такими відомостями,

— введено новий понятійний апарат, запроваджений Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII тощо.

Джерело: постанова КМУ від 05.06.2019 р. № 477

Далее

Власти решили изменить правила реконструкции устаревшего жилья без привязки к этажности домов

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Власти решили изменить правила реконструкции устаревшего жилья без привязки к этажности домов

Власти решили изменить правила реконструкции устаревшего жилья без привязки к этажности домов, а не только до пяти этажей, как это определено сейчас. Соответствующий законопроект разрабатывает Министерство регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины. Об этом на своей странице в Facebook сообщил замминистра Лев Парцхаладзе.

«Сегодня, согласно действующему закону о реконструкции, устаревший жилой фонд — это дома только до пяти этажей, которые по своему техническому состоянию не соответствуют нормативам безопасности и комфорта проживания. Предельный срок их эксплуатации истек, а конструкции износились не менее чем на 60%. Однако в действительности в Украине есть жилье и другой этажности, которое также нуждается в реконструкции», — написал чиновник.

По его словам, ведомство решило расширить перечень объектов, которые могут реконструироваться. В новом законопроекте прописано, что реконструкции подлежат дома различной этажности, а также другие объекты инженерно-транспортной инфраструктуры, техническое состояние которых уже не соответствует нормативному.

Парцхаладзе отметил, что на сегодняшний день в Украине — около 1 млрд кв. м жилого фонда, почти 70-80% из которого — устаревшее жилье. По оценкам экспертов, около 75 млн кв. м жилья в Украине является аварийным и непригодным для проживания. Поэтому введение эффективного механизма реновации устаревшего жилья в Украине на практике является крайне актуальным.

Далее