??Постанова ВП ВС від 29.05.2019 № 398/4017/18 (14-215цс19):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82188573
⚡Ключові висновки ВП:
✔️У жовтні 2018 року ОСОБА_10 звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просила:
— встановити юридичні факти про те, що вона — ОСОБА_10 , її мати — ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її баба — ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її тітка — ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , належать до єврейської національності;
— встановити факт неправильності актового запису у свідоцтві про народження ОСОБА_10 від 15 липня 1949 року № 99 в частині вказівки національності її матері ОСОБА_13 «українка» замість «єврейка» та зобов`язати Світловодський ВДРАЦС внести зміни до цього актового запису шляхом визначення у графі «національність» ОСОБА_13 «єврейка» замість «українка»;
— встановити факт неправильності актового запису у свідоцтві про народження ОСОБА_13 (матері заявниці) від 18 травня 1951 року № 238 в частині вказівки національності ОСОБА_14 (баби заявниці) «українка» замість «єврейка» та зобов`язати Світловодський ВДРАЦС внести зміни до цього актового запису шляхом визначення у графі «національність» ОСОБА_14 «єврейка» замість «українка»;
— становити порядок виконання ухваленого у цій справі судового рішення, відповідно до якого воно є підставою для внесення змін до зазначених актових записів щодо національності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 шляхом зміни зазначеної національності «українка» на «єврейка».
✔️Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 листопада 2018 року у відкритті провадження за цією заявою відмовлено.
✔️Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
✔️У цій справі ОСОБА_10 звернулася із заявою про встановлення факту належності заявниці, її матері, баби та тітки до певної національності, посилаючись на помилковість таких відомостей, зазначених в актових записах про народження заявниці та її матері, що є, на думку ОСОБА_10 , підставою для внесення змін до цих актових записів щодо національності матері та баби. Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_10 вказала на відсутність первинних документів для внесення змін до актових записів цивільного стану і необхідність установлення обставин, що підтверджують її вимоги. При цьому рішення, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану заявниця не оскаржує.
✔️З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору, а вимоги про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності матері та баби заявниці є похідними від її вимог установити певні обставини і неправильність відомостей, що містяться у таких записах.
✔️Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 (провадження № 11?927апп18) за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов`язання внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі національності його батька «поляк» замість «українець».
✔️Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі — ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).
✔️Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі — Закон № 2398-VI).
✔️Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).
✔️Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі — Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.
✔️Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
✔️Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
✔️Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
✔️У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
✔️Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
✔️Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
✔️Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
✔️Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
✔️Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
✔️Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». ✔️Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
✔️За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
✔️Щодо посилань у заяві ОСОБА_10 на роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», відповідно до яких питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу, слід зазначити таке. Вимоги пункту 7 цієї постанови, за якими при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він, зокрема, повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено — актовий запис має бути доповнено, — відповідали законодавству України станом на час прийняття зазначеної постанови. Проте ці роз`яснення не відповідають чинному законодавству України, яким зазначення національності особи в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС не передбачено. Оскільки зазначена постанова була прийнята понад 20 років тому, тобто до прийняття Конституції України та чинних ЦК України, Сімейного кодексу України, ЦПК та КАС України, то надані в ній роз`яснення не відповідають чинному законодавству України і не можуть братися до уваги.
5 червня 2019 року Уряд вніс зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. Зокрема в новій редакції викладено норми щодо формування конкурсної комісії.
Так встановлено, що конкурсна комісія утворюється у складі не менше п’яти осіб.
До складу конкурсної комісії можуть входити представники служби управління персоналом, юридичної служби, окремих структурних підрозділів та інші працівники державного органу, в якому проводиться конкурс.
У разі неможливості утворення або функціонування конкурсної комісії в державному органі, фактична чисельність якого становить менше 10 осіб, конкурс може проводити конкурсна комісія, утворена керівником державної служби державного органу вищого рівня.
У разі подання членом Комісії або конкурсної комісії письмової заяви про участь у конкурсі на зайняття посади, який проводиться такою Комісією або конкурсною комісією, його повноваження припиняються з дня подання такої заяви до дня оприлюднення результатів конкурсу на офіційному веб-сайті НАДС, про що зазначається у відповідному протоколі.
Крім того новими положеннями встановлено що за рішенням Голови НАДС або керівника державної служби органу, в якому проводиться конкурс, функції адміністратора можуть виконувати дві особи. Члени Комісії, конкурсної комісії, адміністратори, залучені до роботи Комісії або конкурсної комісії особи несуть персональну відповідальність за розголошення інформації, що стала їм відома під час проведення конкурсу, зокрема щодо змісту ситуаційних завдань, а також завдань для перевірки володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (для кандидатів на посади державної служби категорії «А»), до завершення відповідного конкурсу.
Передбачається що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» або «Б», також подає до Комісії або конкурсної комісії заяву про відсутність заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Проведення тестування та визначення його результатів здійснюється за допомогою програмного забезпечення, адміністрування якого здійснюється НАДС.
Під час проведення тестування та розв’язання ситуаційних завдань кандидатам забороняється користуватися додатковими електронними приладами (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування), підручниками, навчальними посібниками, іншими матеріалами, а також спілкуватися один з одним.
У разі порушення зазначених вимог кандидат відсторонюється від подальшого проходження конкурсу, про що складається відповідний акт, який підписується членами
Комісії, які здійснювали нагляд, або присутніми членами конкурсної комісії.
Відсторонений кандидат вважається таким, що не пройшов конкурс.
Після закінчення кандидатом проходження тестування або після закінчення часу, відведеного для його проведення, здійснюється автоматичне визначення результатів тестування за допомогою програмного забезпечення.
За результатами тестування формується звіт, який роздруковується та підписується кандидатом, після чого передається адміністратору.
Після завершення розв’язання ситуаційних завдань або після закінчення часу, відведеного на їх розв’язання, кандидати вкладають бланк з розв’язаним ситуаційним завданням та заповнений бланк персональних даних у конверти і подають їх адміністратору.
Адміністратор проставляє однаковий номер на конверті з розв’язаними ситуаційними завданнями та на конверті із заповненим бланком персональних даних кандидата.
Після отримання від усіх кандидатів конвертів адміністратор передає членам конкурсної комісії тільки конверти з розв’язаними ситуаційними завданнями для визначення результатів, а конверти із заповненими бланками персональних даних залишає у себе.
Неправильно зазначені персональні дані можуть бути закреслені (виправлені) лише кандидатом.
Не допускається зазначення на бланку з відповіддю на ситуаційне завдання та на конверті з розв’язаними ситуаційними завданнями інформації, яка може ідентифікувати кандидата, зокрема прізвища, імені, по батькові, підпису. У разі порушення зазначеної вимоги кандидат відсторонюється від подальшого проходження конкурсу, про що складається відповідний акт, що підписується членами Комісії або конкурсної комісії, які проводять перевірку ситуаційних завдань, та відображається у протоколі засідання відповідної комісії.
Після оцінювання члени Комісії або конкурсної комісії надають відомості про результати співбесіди адміністратору, який заповнює зведену відомість середніх балів.
Остаточною оцінкою у балах за кожною вимогою під час проведення співбесіди є середнє арифметичне значення індивідуальних балів, виставлених членами Комісії або конкурсної комісії.
Результати тестування на знання спеціального законодавства можуть використовуватися протягом шести місяців з дня його проходження, у тому числі в день отримання таких результатів, під час участі кандидата в інших конкурсах, оголошених у цьому органі, за умови відповідності переліку нормативно-правових актів, визначених у компонентах відповідної вимоги. При цьому кандидат зобов’язаний з’явитися під час проходження етапу тестування у визначений Комісією або конкурсною комісією час для надання доступу адміністратору до результатів тестування, визначених за допомогою програмного забезпечення, шляхом надання можливості оформити відповідний звіт.
Кандидат на зайняття посад фахівців з питань реформ за письмовим зверненням до Комісії або конкурсної комісії може отримати витяг із попередньої зведеної відомості середніх балів або витяг із зведеної відомості середніх балів залежно від етапу конкурсу, до якого його було допущено.
Відповідний витяг засвідчується в установленому порядку: для кандидатів на зайняття посад категорії “А” – спеціальним структурним підрозділом НАДС;для кандидатів на зайняття посад категорій “Б” і “В” – службою управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс.
Далее
Фабула судового акта: Рішенням сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передано у власність відповідача земельні ділянки загальною площею 0,2829 га.
Ці обставини, а також той факт, що померлому батькові позивача, «належали земельні ділянки площею 0,7 га (0,25 га — для обслуговування житлового будинку, 0,45 га — для ведення особистого селянського господарства) на території … сільської ради …, батько позивача заповів все своє майно» позивачеві і стали підставою для подання позову про визнання недійсними і скасування вказаного рішення сільської ради та свідоцтв про право власності на земельні ділянки. Як видно з матеріалів справи, в якості доказів порушення своїх прав позивач зазначає, зокрема, наявність рішенням сільської ради про надання спадкодавцю у постійне користування 0,1 га, а також факт сплати позивачем земельного податку за спірні земельні ділянки.
Незважаючи на наведену мотивацію, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим погодились як апеляційний суд, так і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.
Постанова ВС/КЦС мотивована тим, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
Адже, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Таким чином за висновком ВС/КЦС, — якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Суд також зауважив, що факт сплати позивачем земельного податку за спірні земельні ділянки, який на думку позивача підтверджує отримання ним у спадок цього майна, не заслуговує на увагу, оскільки сплата податку не свідчить про набуття права власності на майно, зокрема на земельну ділянку.
?Постанова КЦС ВС від 03.06.2019 № 369/3689/16-ц (61-14066св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82217826
⚡Ключові висновки КЦС:
✔️У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 30 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про виконання підрядних робіт з будівництва дачного будинку по АДРЕСА_1 . Через неналежне виконання цих робіт в червні 2015 року дружина ОСОБА_2 — ОСОБА_3 взяла на себе додаткові зобов`язання за договором підряду щодо закупівлі будівельних матеріалів та здійснення будівництва. В жовтні 2015 року відповідачі почали ігнорувати його дзвінки, у зв`язку з чим він направив на їм повідомлення про відмову від договору з проханням повернути невикористані грошові кошти в розмірі 261 102 грн. Однак вказана вимога не була виконана.
✔️Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 261 102 грн, а також — понесені ним судові витрати.
✔️Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
✔️Рішення місцевого суду мотивоване тим, щопозивачем не доведено факту укладення між ним та ОСОБА_2 договору підряду. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували будь-які договірні відносини, які б передбачали солідарну відповідальність за невиконання відповідачами своїх зобов`язань.
✔️Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року залишено без змін.
✔️Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, як розташована по АДРЕСА_1 .
30 грудня 2012 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 52 000 грн на закупівлю будівельних матеріалів. 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 800 доларів США на закупівлю будівельних матеріалів для будівництва даху, а саме на придбання: бітумної черепиці, підкладочного коврика, дахових вікон, мінеральної вати. 28 березня 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 32 400 грн як авансу на виконання будівельних робіт. 24 квітня 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6 500 грн для оплати перевезення брусу і дошок. ✔️01 листопада 2014 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 14 700 грн на першочергові витрати на етапі запуску виконання замовлення, а також — 15 000 грн на проведення електрики. 14 та 17 січня 2015 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 13 000 грн та 5 000 грн відповідно на виготовлення вікон. 06 вересня 2015 року ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15 000 грн на будівництво першого поверху будинку.
✔️Також позивачем надано копії квитанцій про поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 на різні суми, в різний час.
✔️Згідно з висновком експерта Лісниченко С. В. від 12 квітня 2016 року № 16139 станом на 10 жовтня 2013 року вартість будівельних робіт (в тому числі будівельних матеріалів) із влаштування дерев`яних конструкцій першого поверху будинку, відповідно до наданих фотознімків, з врахуванням візуально-інструментального обстеження, становить 91 547 грн (76 289 грн без податку на додану вартість).
✔️Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі — ЦК країни) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
✔️Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
✔️Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
✔️Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
✔️Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
✔️Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
✔️У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
✔️Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
✔️Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.
✔️Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.
✔️Ціна договору підряду — це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.
✔️За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
✔️Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
✔️Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
✔️При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.
✔️Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
✔️Судами встановлено, що договір підряду в письмові формі між сторонами не укладався. Крім того, обов`язковою умовою виконання робіт з нового будівництва є наявність у підрядника спеціального дозволу на виконання окремих видів робіт, що передбачено частиною третьою статті 837 ЦК України. В матеріалах справи також відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до договору будівельного підряду, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати ОСОБА_2 як підрядник під час будівництва дачного будинку.
✔️Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не надано жодних доказів щодо укладення між сторонами у належній письмовій формі договору підряду на проведення будівельних робіт і погодження проектно-кошторисної документації, у зв`язку з чим неможливо встановити дійсні правовідносини між сторонами та наявність або відсутність між ними домовленості щодо істотних умов договору підряду. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
✔️Доводи касаційної скарги про те, що позивач неодноразово надавав відповідачам грошові кошти на закупівлю необхідних матеріалів для будівництва будинку, що підтверджує факт укладення договору підряду, не заслуговують на увагу, оскільки наявність розписок про отримання грошових коштів на закупівлю матеріалу і авансу на виконання робіт не є доказами існування договору підряду і його істотних умов, а тому не може бути підставою для задоволення позову. Позивачем не доведено порушення відповідачем умов такого договору або наявності недоліків у виконаній роботі.
✔️При цьому, якщо виходити з твердження позивача про те, що зазначені розписки визначають вартість спірних робіт за усним договором підряду, укладеним між ним та відповідачем, то такий договір не відповідає вимогам частини четвертої статті 203 та пункту 3 частини першої статті 208 (письмова форма правочину) ЦК України, оскільки згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, а відтак, 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнюють сумі в 340 грн, що суттєво менше за суми грошових коштів, зазначених у вказаних розписках. Тому договір підряду, на який посилається позивач, має вчинятися у письмовій формі.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Мітянін та Леонов проти Росії».
Олександр Мітянін був засуджений за збройне пограбування у складі групи.
Через рік правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо групи осіб у зв’язку зі створенням і функціонуванням злочинної організації. У газеті було надруковано статтю, в якій згадувався й засуджений у той час О.Мітянін. Матеріал супроводжувався світлиною, на якій той був у компанії разом з іншими підозрюваними.
Чоловік ініціював провадження про наклеп проти газети, але позов був відхилений. Згодом його визнали винним у новій справі та засудили до довічного ув’язнення.
О.Мітянін поскаржився до ЄСПЛ. Він, зокрема, стверджував, що стаття в газеті й фото завдали шкоди його правам відповідно до §2 ст.6 (презумпція невинуватості) та ст.8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ констатував, що поширення інформації, в якій заявникові приписувалися злочинні дії (членство в банді), зачіпало право на повагу до приватного життя.
Національні органи основували свою позицію на тому, що оприлюднення фотографії могло б допомогти в зборі додаткової інформації та спонукати очевидців дати свідчення. З огляду на характер і масштаби передбачуваної злочинної діяльності, у Суду не було підстав сумніватися в переконливості такої позиції.
Також у Страсбурзі врахували, що на дату публікації статті О.Мітянін був засуджений та відбував покарання за інший злочин. У новому провадженні йому не було пред’явлено обвинувачення в тому, що він є членом організованого злочинного угруповання. Однак стаття порушувала питання, що становить суспільний інтерес. Виходячи із цього, ЄСПЛ не кваліфікував розкриття особи О.Мітяніна як «суд у засобах масової інформації».
Що стосується змісту й форми подання інформації, то використовувана в ній мова не була ні образливою, ні провокаційною. Крім того, заявник не був ключовою персоною статті.
Формулюванню «член банди» щодо заявника передувала інформація про те, що недавно були заарештовані «обвинувачені» в скоєнні кримінального злочину. Стаття також містила фразу, в якій говорилося, що особи були «обвинувачені» в керуванні злочинним угрупованням. Також згадувалося, що заарештовані були підозрюваними.
Отже, сприймаючи статтю в цілому, можна було зробити висновок, що заявника в той час лише підозрювали в скоєнні злочину, пов’язаного з членством у банді та з її ймовірною незаконною діяльністю.
Також ЄСПЛ погодився з національними судами в тій частині, що матеріал журналіста ґрунтувався на інформації від офіційного джерела (регіонального відділу
федеральної служби безпеки).
З огляду на це Суд констатував, що держава-відповідач виконала свій обов’язок відповідно до ст.8 стосовно публікації фотокартки або статті. Заявник не надав інших доказів для встановлення балансу між його правами та правами газети або доказів неналежного застосування судами ст.8 та ст.10 («Свобода вираження поглядів») конвенції. Таким чином, ЄСПЛ установив, що право на повагу до приватного життя заявника не було порушено.
Утім, виявлено порушення прав обох чоловіків відповідно до §1 ст.5 конвенції у зв’язку з періодами тримання під вартою, які не санкціоновані судом. Крім того, уряд визнав порушення §3 ст.5 конвенції, самостійно виявивши недоліки в провадженні.
ЄСПЛ також задовольнив скаргу О.Мітяніна відповідно до §4 ст.5 через відмову судів розглянути апеляцію на відхилення його запиту про звільнення з-під варти. Наприкінці у Страсбурзі постановили, що рішення суду від 2012 року відхилити позови про незаконне затримання спричинило порушення прав на компенсацію відповідно до §5 ст.5 конвенції.
Тож загалом кожному заявникові мають виплатити по €12700 як відшкодування за моральні страждання та €1000 — як покриття судових витрат.
Государственная авиационная служба Украины заявила, что авиакомпанию Yanair временно лишили права на перелеты из-за ненадлежащего уровня безопасности.
Отмечается, что по результатам комплексной инспекционной проверки авиакомпании Yanair выявлено ряд замечаний (часть из которых критические) в организации деятельности перевозчика, которые могут негативно повлиять на безопасность полетов.
В связи с этим Госавиаслужба приняла решение о приостановлении сертификата эксплуатанта авиакомпании Yanair с 7 июня.
Кроме того сообщается, что сертификат авиакомпании может быть восстановлен после устранения недостатков и на основании выводов акта инспекционной проверки.
Далее
5 червня Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 3-р(І)/2019 у справі за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА“ (далі – Товариство) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців двадцять четвертого, двадцять п’ятого, двадцять шостого розділу I Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні“ від 23 березня 2017 року № 1989–VIII (далі – Закон № 1989).
Цим Рішенням Суд визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989, відповідно до яких „нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269–289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку“.
У Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що внесення абзацом двадцять шостим розділу I Закону № 1989 змін до Податкового кодексу України у частині скасування права на повернення платникам податків сум плати за землю, нарахованих та сплачених за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, було обумовлено необхідністю досягнення суспільно значущої мети, однак законодавець діяв непослідовно й не дотримав балансу між публічним та приватним інтересами, а обраний ним засіб (запровадження таких змін) не є пропорційним цілям, які переслідувалися. З огляду на зазначене, як вказано у Рішенні Суду, положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 суперечать конституційному принципу верховенства права.
З матеріалів конституційної скарги вбачається, що Товариство з незалежних від нього причин не змогло захистити своє право власності у судовому порядку. Внесення абзацом двадцять шостим розділу I Закону № 1989 змін до Податкового кодексу України призвело до того, що легітимні очікування суб’єкта права на конституційну скаргу не справдилися, а його право власності було порушено.
У Рішенні Суду зазначається, що законодавець положеннями першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 унеможливив не лише реалізацію набутого Товариством права вимоги майнового характеру щодо повернення сплачених ним сум плати за землю, а й повернення іншим платникам податків нарахованих та сплачених сум плати за землю за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, незважаючи на продовження дії раніше запровадженої норми Податкового кодексу України про звільнення від обов’язку щодо сплати таких сум плати за землю.
Конституційний Суд України звертає увагу на те, що така практика негативно позначається на економічній свободі та розвитку підприємницької діяльності в Україні, а також на інвестиційному кліматі в державі. Хоча конституційно-правовий зміст поняття економічної свободи не передбачає отримання конкретних результатів від здійснення економічної діяльності, однак він включає і захист від ризиків, пов’язаних зі свавільними, непередбачуваними й необґрунтованими рішеннями та діями органів публічної влади, зокрема щодо податкового регулювання.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону № 1989 суперечать частині першій статті 8, частині четвертій статті 41 Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Далее
За закон №3433 проголосували 230 народних депутатів із необхідних 226.
Зазначається, що документом внесено зміни до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про громадянство України».
Зокрема, змінами до Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено термін «участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості Україні» щодо іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу підрозділам які беруть участь в антитерористичній операції.
Законом також визнано іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України такими, що перебувають на законних підставах у країні та надано можливість таким особам одержати посвідку на тимчасове проживання на час участі, поки вони захищають Україну.
Документом передбачається обмеження щодо добровільного або примусового повернення таких іноземців та осіб без громадянства до держави-агресора або країн, що не визнають територіальну цілісність України або підтримують агресію проти України.
Зміни до Закону «Про громадянство України» передбачають спрощений порядок прийняття у громадянство України іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу у захисті територіальної цілісності та недоторканості країни.
Зранку 6 червня під парламентом зібрались представники «Національного корпусу» з вимогою ухвалити законопроект №3433.
Уряд урегулював питання призначення пенсій державним службовцям, які не отримували пенсій на момент набрання чинності закону “Про державну службу” у 2015 році, інформує 1NEWS з посиланням на прес-службу Мінсоцполітики.
Відповідне рішення було ухвалено на засіданні уряду.
Прийнято постанову Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб”, якою передбачено право на пенсію державним службовцям, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” займали посади державної служби і не одержували пенсію державного службовця, призначену раніше згідно із Законом України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ “Про державну службу”, а продовжували працювати на державній службі.
Далее
Верховна Рада України 6 червня ухвалила закон про Тимчасові слідчі комісії та Тимчасові спеціальні комісії парламенту. Це й же законодавчий акт регулює процедуру імпічменту.
За ухвалення документу проголосували 279 депутатів.
Згідно з законопроектом, до складу спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради входять народні депутати, спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Вони розслідують обставини вчинення президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у підписаному більшістю нардепів від конституційного складу Ради поданні про ініціювання питання про усунення президента з поста в порядку імпічменту.
Свої висновки та пропозиції ТСК моє подати у визначений парламентом термін, та не пізніше ніж через два місяці після її утворення.
Далее
