Опубликованоdirector

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, а також попередження ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виконання обов’язків з виховання доньки та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських прав.

При цьому, апеляційний суд врахував характеристику відповідача, бажання відновити спілкування з дочкою, розуміння своєї вини в усуненні на певний проміжок часу у вихованні та розвитку дитини, бажання та намагання змінити свою поведінку та дійшов висновку про необхідність, виключно в інтересах дитини, надати можливість батькові та дочці налагодити їх родинні стосунки.

?«Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2018 року заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Глобинської районної державної адміністрації (далі – Глобинська РДА) та Глобинської центральної районної лікарні (далі – Глобинська ЦРЛ, Замовник) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства «Рембудплюс» (далі – ПП «Рембудплюс», Підприємство, Підрядник) про розірвання договору №11/7 від 11.07.2017, укладеного між Глобинською ЦРЛ та ПП «Рембудплюс», стягнення з відповідача 480000 грн. попередньої оплати, 251200 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання, 21794 грн. пені та 33600 грн. штрафу за порушення строку використання авансу, посилаючись на статті 526, 530, 611, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 188, 193, 202, 206 Господарського кодексу України (далі – ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням підрядником своїх зобов’язань за договором №11/7 від 11.07.2017 (далі – договір підряду №11/7).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП «Рембудплюс» на користь Глобинської ЦРЛ 480000 грн. попередньої оплати, 251200 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання, 21794,93 грн. пені та 33600 грн. штрафу за порушення строку використання авансу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 204, 530, 546, 549, 611, 612, 629, 631, 837, 853, 854 ЦК України, статей 230, 231, 232 ГК України та статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення сум неповернутого Підрядником авансу та штрафних санкцій з огляду на прострочення виконання Підприємством будівельних робіт з реконструкції даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ та невикористання Підрядником виплаченого Замовником авансу протягом 3-місячного строку, визначеного пунктом 4.3 договору підряду №11/7. При цьому місцевим господарським судом зазначено про відсутність підстав для розірвання договору підряду №11/7 у зв’язку з припиненням цього договору 31.12.2017 з мотивів закінчення строку його дії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Протоколом визначення переможця конкурсних торгів від 30.06.2017 за результатом проведення процедури закупівлі найбільш економічно вигідною пропозицією конкурсних торгів на закупівлю ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ) визнано пропозицію ПП «Рембудплюс» та визнано останнього переможцем конкурсних торгів.
9. 11.07.2017 між ПП «Рембудплюс» та Глобинською ЦРЛ укладено договір підряду №11/7, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.5, 3.1 якого Підрядник зобов’язується у 2017 році якісно виконати на свій ризик власними та залученими силами та засобами, передбачені даним Договором будівельні роботи за робочим проектом: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ), відповідно до проектно-кошторисної документації, договірної ціни та в межах фактичного обсягу видатків; з придбанням і встановленням обладнання, що монтується; здати в обумовлені строки роботи Замовнику, усунути недоліки; а Замовник — прийняти і оплатити виконані роботи згідно з умовами даного Договору та забезпечити підписання декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Предмет Договору (найменування об’єкта): ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ). Істотні умови Договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання Договору до повного виконання зобов’язань сторонами. Ціна цього Договору є динамічною, становить 1600000 грн., у тому числі ПДВ 266666,67 грн.
10. Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.12 договору підряду №11/7 Замовник може надавати Підряднику аванс (попередня оплата) в розмірі що не перевищує 30% від загальної річної вартості робіт, відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, та постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 №117. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс (попередню оплату) на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів конструкцій, виробів протягом не більше трьох місяців після одержання авансу (попередньої оплати), що буде підтверджено примірними формами КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», М-15 «Акт про прийнятті устаткування». По закінченні тримісячного терміну, невикористанні суми авансу (попередньої оплати) повертаються Замовнику протягом 5 календарних днів. Замовник має право контролювати використання наданих Підряднику сум авансу (попередньої оплати). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є акти виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3). Оплату виконаних робіт Замовник проводить по мірі надходження з бюджету коштів на оплату видатків по роботі за даним об’єктом в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету. Ненадання або затримка авансу (попередньої оплати) з підстав, які не залежать від Замовника, не є підставою для затримання початку робіт, або зменшення обсягу виконаних робіт відповідно до розділу V цього Договору.
11. Пунктами 7.3.2, 7.3.3 договору підряду №11/7 передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язання, зокрема строків здачі робіт, на вимогу Замовника, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За порушення строку повернення Замовнику невикористаної суми авансу (попередньої оплати), на вимогу Замовника Підрядник зобов’язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від невикористаної та неповерненої суми авансу (попередньої оплати) за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми авансу (попередньої оплати).
12. У пунктах 10.1 і 12 договору підряду №11/7 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., та у будь-якому разі — до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Невід’ємною частиною Договору є: Договірна ціна; Календарний графік виконання робіт.
13. Підрядником було підписано та скріплено печаткою календарний графік виконання робіт, у якому визначено строк виконання будівельних робіт – серпень 2017р., а щодо робіт із влаштування системи відведення атмосферних опадів – жовтень 2017р.
14. 30.08.2017 на виконання пункту 4.2 договору підряду №11/7 Глобинською ЦРЛ на рахунок ПП «Рембудплюс» перераховано 480000 грн. авансу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжного доручення №1 від 30.08.2017 та банківської виписки по рахунку від 30.08.2017.
15. 03.10.2017, 20.11.2017 та 05.12.2017 на адресу відповідача надсилалися претензії Замовника щодо невиконання Підрядником умов договору підряду №11/7.
16. З протоколу про порушення бюджетного законодавства від 05.12.2017, складеного заступником начальника відділу бюджетних надходжень та видатків Кулик Т.В. Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області, вбачається, що згідно з рахунком №35 від 28.08.2017 проплачено попередня оплата 30.08.2017 в сумі 480000 грн. а станом на 05.12.2017 попередня оплата не закрита відповідними підтвердними документами.

Позиція Верховного Суду
18. Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
19. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
20. Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання
21. Частинами 2 і 4 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
22. Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК Українита статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
23. За таких обставин, колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
24. При цьому Верховний Суд зазначає, що пункти 7.3.2 і 7.3.3 договору підряду №11/7, якими на Підрядника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь Замовника пені та штрафу за прострочення виконання будівельних робіт, а також пені та штрафу за прострочення повернення суми невикористаного авансу, не оспорюються відповідачем, в зв’язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
25. Відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
26. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність повернення авансу в цілому або в його невикористаній частині, цілком правомірно відхиливши посилання скаржника на підтвердження використання Підрядником авансу в сумі 480000 грн. наявними у справі копіями видаткових накладних №11 від 08.09.2017 на суму 160098,74 грн., №14 від 06.10.2017 на суму 450006,70 та копіями платіжних доручень №232 від 08.09.2017 на суму 160000 грн., №268 від 06.10.2017 на суму 100000 грн., №271 від 11.10.2017 на суму 350000 грн., оскільки за змістом пункту 4.3 договору підряду №11/7 належними і допустимими доказами використання Підприємством одержаного авансу є підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», М-15 «Акт про прийнятті устаткування», які в матеріалах справи відсутні (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №922/1119/18, від 07.12.2018 по справі №910/23196/17 та від 17.05.2018 по справі №910/13832/17).
27. Таким чином відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив використання авансу протягом 3-х місяців після його одержання, а посилання скаржника на висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи №808/809 від 25.04.2018 по кримінальному провадженню №4201817119000003, апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги з тих мотивів, що перед судовим експертом питання використання авансу взагалі не порушувалося, натомість предметом дослідження експертизи були питання щодо обсягів та вартості робіт, включених до акта приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за 2017р. на суму 480000 грн. та №2 за 2017р. на суму 17163,73 грн. по об’єкту «Реконструкція даху хірургічного відділення Глобинської ЦРЛ».
28. Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
29. Частинами 1, 2 статті 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.
30. Відповідно до частини 4 статті 879 та частини 4 статті 882 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
31. Згідно з пунктами 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об’єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов’язаний оплатити виконані роботи.
32. Враховуючи наведені положення чинного цивільного законодавства, колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що часткове використання відповідачем авансу нібито підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року форми №КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року форми №КБ-3, які 30.11.2017 листом ПП «Рембудплюс» №3011-2 були направлені на адресу Замовника, але ним не підписані, внаслідок чого суди мали здійснити перерахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій виходячи із залишку основного боргу (суми невикористаного авансу), оскільки від підписання зазначених акта та довідки Замовник мотивовано відмовився шляхом надіслання Підряднику листа-претензії від 05.12.2017 №2263.
33. Викладеним також спростовується бездоказове твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять мотивованої відмови Глобинської ЦРЛ, від підписання актів приймання виконаних робіт за договором підряду №11/7, внаслідок чого виконані роботи вважаються прийнятими Замовником.
34. Водночас судом першої інстанції достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за 2017р. на суму 480000 грн. та №2 за 2017р. на суму 17163,73 грн. були надіслані Замовнику лише листом ПП «Рембудплюс» №9 від 29.03.2018, тобто як за межами встановлених у календарному графіку строків, так і за межами строку дії договору підряду №11/7, який (строк) закінчився 31.12.2017, що свідчить про порушення Підрядником обов’язків, передбачених пунктами 4.11, 6.3.11 цього договору.
35. Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
36. Касаційна інстанція приймає до уваги посилання скаржника на невизначеність безпосередньо в тексті договору підряду №11/7 кінцевого терміну виконання робіт, тоді як календарний графік виконання робіт (Додаток 12.1), який є невід’ємною частиною цього договору, не підписаний Замовником, що свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про погодження сторонами вказаного графіку.
37. Проте, враховуючи підписання календарного графіку виконання робіт Підрядником як зобов’язаною особою зі скріпленням Додатку 12.1 печаткою Підприємства, а також фактичне визнання відповідачем у листі від 30.11.2017 №3011-1 обставин недотримання зазначеного графіку з причин одержання від Замовника авансу лише 29.08.2017, Верховний Суд погоджується з подальшим висновком судів попередніх інстанції про доведеність належними доказами факту прострочення виконання Підрядником робіт починаючи з 01.11.2017, внаслідок чого спірні суми штрафних санкцій позивачем нараховані правомірно.
38. Крім того, колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту частини 2 статті 846 ЦК України Замовник вправі вимагати від Підрядника завершення виконання робіт з реконструкції даху Глобинської ЦРЛ у розумний строк – по 31.10.2017, враховуючи початок опалювального сезону та збільшення випадіння атмосферних опадів в осінньо-зимовий період.
39. Пунктом 19 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, передбачено, що строки виконання робіт (будівництва об’єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду, зокрема, в разі внесення змін до проектної документації.
40. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення статті 538, частини 4 статті 612 та частин 1, 2 статті 613 ЦК України в обґрунтування своїх доводів про те, що прострочення боржника (Підрядника) не настало внаслідок прострочення Замовника як кредитора, обумовленого невиконанням Замовником зустрічного зобов’язання шляхом ненадання Підприємству зміненої проектно-кошторисної документації, оскільки, по-перше, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено внесення сторонами відповідних змін до договору підряду №11/7. По-друге, вказані заперечення скаржника не можуть бути прийняті до уваги як такі, що суперечать імперативним вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якими істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі.
41. В силу меж перегляду справи в порядку касації, передбачених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не приймає до уваги як такі, що зводяться виключно до переоцінки наявних у справі доказів, твердження скаржника про те, що часткове використання відповідачем авансу підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи №808/809 від 25.04.2018 по кримінальному провадженню №4201817119000003.
42. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши належну правову оцінку умовам договору підряду №11/7 та врахувавши положення чинного цивільного законодавства, дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення суми невикористаного Підрядником авансу та сум штрафних санкцій, нарахованих Замовником за прострочення виконання будівельних робіт та за прострочення повернення авансу, а також щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору підряду №11/7 у зв’язку з її необґрунтованістю.
43. В свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Глобинської ЦРЛ, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.»

?«Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Херсон-Лада» (далі — ПрАТ «Херсон-Лада») про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між нею та ПрАТ «Херсон-Лада» укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме комплекс нежитлових будівель та споруд виробничої бази, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 3.1.2 договору, сторони погодилися провести його нотаріальне посвідчення у семиденний термін із моменту його укладення. Проте відповідач, у визначений час і місце для нотаріального посвідчення договору не з’явився, документів, необхідних для його нотаріального посвідчення не надав, чим порушив досягнуті між сторонами домовленості.
З урахуванням викладеного, позивач просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 жовтня 2015 року, укладений між нею та ПрАТ «Херсон-Лада» та визнати за нею право власності на нежитлові будівлі та споруди виробничої бази, яка складається із: адміністративної будівлі літ. «А» площею 43,7 кв. м, навісу літ. «Б», будівлі малярної літ. «В» площею 66,3 кв. м, будівлі складу літ. «Г» площею 108,4 кв. м, будівлі складу літ. «Д» площею 43,8 кв. м, навісу літ. «Е», будівлі цеху Т. О. літ. «Ж» площею 218,1 кв. м, будівлі цеху Т. О. літ. «З» площею 164,5 кв. м, будівлі охорони літ. «І» площею 6,3 кв. м, навісу літ. «К», огорожі № 1, воріт № 2, замощення № І, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ПрАТ «Херсон-Лада», щодо купівлі-продажу єдиного комплексу нежитлових будівель та споруд виробничої бази, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлових будівель та споруд виробничої бази, яка складається із: адміністративної будівлі літ. «А» площею 43,7 кв. м, навісу літ. «Б», будівлі малярної літ. «В» площею 66,3 кв. м, будівлі складу літ. «Г» площею 108,4 кв. м, будівлі складу літ. «Д» площею 43,8 кв. м, навісу літ. «Е», будівлі цеху Т. О. літ. «Ж» площею 218,1 кв. м, будівлі цеху Т. О. літ. «З» площею 164,5 кв. м, будівлі охорони літ. «І» площею 6,3 кв. м, навісу літ. «К», огорожи № 1, воріт № 2, замощення № І — дійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на єдиний комплекс нежитлових будівель та споруд виробничої бази, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та Приватне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Херсонобленерго» (далі — ПрАТ «ЕК «Херсонобленерго») подали апеляційні скарги.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 вересня 2017року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Додатковий рішенням цього суду від 26 жовтня 2017 року вирішено питання судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи під час визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 жовтня 2015 року та визнання права власності на єдиний майновий комплекс за ОСОБА_5, оскільки спірне майно на час розгляду справи судом першої інстанції перебувало під арештом і державним виконавцем подавалася заявка на реалізацію арештованого майна.

Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду — без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Херсон-Лада» у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу єдиного комплексу нежитлових будівель та споруд виробничої бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлових будівель та споруд виробничої бази: адміністративна будівля літ. «А» площею 43,7 кв. м, навіс літ. «Б», будівля малярної літ. «В» площею 66,3 кв. м, будівля складу літ. «Г» площею 108,4 кв. м, будівля складу літ. «Д» площею 43,8 кв. м, навіс літ. «Е», будівля цеху Т. О. літ. «Ж» площею 218,1 кв. м, будівля цеху Т. О. літ. «З» площею 164,5 кв. м, будівля охорони літера «І» площею 6,3 кв. м,навіс літ. «К», огорожа № 1, ворота № 2, замощення № 1.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з’ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд погоджується з аргументованим висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов’язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2015 року дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена. Натомість визнання відповідачем позову спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості посвідчити його нотаріально.
ПрАТ «Херсон-Лада» визнав позовні вимоги ОСОБА_4, що свідчить про відсутність спору про право.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цього договору та порушення прав ОСОБА_4
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.»

?«1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Повне товариство «Універсал» (далi – ПТ «Універсал») звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про розірвання договору оренди землі від 28.10.2005 на підставі ч.1 ст. 651 ЦК України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі».
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2005 між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавецем) був укладений договір оренди землі, на виконання умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1292 кв.м. по вулиці Смілянській, 2/1 в м. Черкаси для розміщення житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною стоянкою для автомобілів. Договір був укладений до 27.10.2030.
1.3. Проте після закінчення будівництва та отримання акта готовності об’єкта до експлуатації від 10.11.2017, сертифікату від 17.11.2017 серії ЧК № 162173200283, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, Корпорація «Житлобуд-1», якому позивач передав функції замовника, зокрема, в частині укладення договорів та інших документів, введення в експлуатацію і оформлення документів на право власності житлового будинку, зверталась до Черкаської міської ради для вирішення питання про припинення права ПТ «Універсал» користування земельною ділянкою, проте Черкаська міська рада залишила вказане звернення без відповіді.
1.4. Вищезазначені обставини стали підставою звернення ПТ «Універсал» до суду з вимогою про розірвання, укладеного між сторонами договору оренди землі, на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», у зв’язку з прийняттям в експлуатацію об’єкта, побудованого на вказаній земельній ділянці, яка надавалась орендарю саме з цією метою.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.05.2018 в позові відмовлено повністю.
2.2. Суд виходив з того, що у договорі сторони обумовили функціональне використання земельної ділянки після завершення будівництва, а тому немає правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, у зв’язку з завершенням будівництва на спірній земельній ділянці. Крім того, місцевий суд зазначив, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого права у вигляді розірванні договору.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 вказане рішення залишено без змін.
2.4. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що припинення дії договору оренди землі у разі відмови землекористувача від права користування та у разі розірвання договору є різними юридичними діями, які вчиняються за різних правових підстав та призводять до різних правових наслідків. Позивач помилково ототожнив право відмови землекористувача від права користування з правом дострокового розірвання договору на вимогу однієї із сторін, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 651 ЦК України.
2.5. Крім того, дослідивши умови договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір не передбачав (1)права орендаря на односторонню відмову від договору або (2) права розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі, у зв’язку з закінченням будівництва.
2.6. Водночас, умовами вказаного договору сторони погодили, що земельна ділянка передавалася, зокрема, з метою розміщення житлового будинку, обумовили її функціональне використання та розмір орендної плати після завершення будівництва.

2.7. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як не надано і доказів передачі збудованого об’єкта іншому власнику.

Позиція Верховного Суду
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6.1. Судами встановлено, що у зв’язку з закінченням будівництва та отриманням акта готовності об’єкта до експлуатації та сертифікату, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, Корпорація «Житлобуд-1» неодноразово зверталась до Черкаської міської ради з заявами про припинення права ПТ «Універсал» користування земельною ділянкою на підставі ч.2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», проте питання про розірвання договору так і не було вирішено.

6.2. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
6.3. Ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
6.4. Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
6.5. Таким чином, припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею комунальної власності.
6.6. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.
6.7. Таким чином, після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію в орендаря, на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», виникає право на дострокове припинення дії договору оренди. В свою чергу, Верховний Суд, осмислюючи теоретичні положення законодавства, здійснює їх тлумачення крізь призму їх реального застосування. Отже, у даному випадку, завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою.
6.8. В той же час, сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону та ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об’єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного Кодексу України.
6.9. Тому, надана скаржником у якості правового обґрунтування правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22.03.2018 у справі №909/560/17, у даному випадку, не є релевантною, оскільки у вказаній справі мали місце інші обставини справи, а саме – судами встановлено факт припинення користування орендарем земельною ділянкою шляхом передачі об’єкта будівництва на баланс іншого підприємства шляхом підписання відповідних актів приймання – передачі, доказів чого не надано в даній справі, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
6.10. В свою чергу, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано лише акт готовності об’єкта до експлуатації від 10.11.2017 та сертифікат від 17.11.2017 серії ЧК № 162173200283, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, які не свідчать про припинення права користування земельною ділянкою. Саме у зв’язку з цим, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як не надано і доказів передачі збудованого об’єкта іншому власнику.
6.11. Водночас, Верховний Суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду з вимогою про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки він наділений таким правом відповідно до закону, проте за умови подання доказів на підтвердження факту припинення користування земельною ділянкою.
6.12. Висновки судів попередніх інстанцій про неможливість розірвання договору на підставі того , що останній не передбачав права орендаря на односторонню відмову або права його розірвання в односторонньому порядку та той факт, що сторони обумовили функціональне використання та розмір орендної плати земельної ділянки після завершення будівництва є помилковими, оскільки таке право орендаря на розірвання договору оренди землі диспозитивно унормовано вищенаведеними нормами закону. Разом з тим, вказані висновки судів не призвели до ухвалення незаконних судових рішень.»