Працівник підприємства, що зазнав травм під час виконання службових обов’язків, звернувся до суду із вимогою визнати протиправним та скасувати акт спеціальної комісії Держпраці, складений за результатами розслідування нещасного випадку на виробництві.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржувані акти не є актами індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із такими висновками погодився й апеляційний суд, однак позивач наполягав на тому, що цей спір є публічно-правовим, а отже, має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Про це він зазначив у касаційній скарзі.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог скаржника, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що, порушуючи питання про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов’язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Окрім того, спеціальна комісія не здійснювала владні управлінські функції, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що склала відповідні акти, які не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Отже, ВП ВС вирішила, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №805/1930/18-а (провадження №11-1327апп18) можна ознайомитися за посиланням.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах також наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2а-2555/11/2670.
CNBM обратилась в правительство с т. н. «уведомлением о намерении разрешить инвестиционный спор через процедуру переговоров» (далее «уведомление»). Это документ, предвосхищающий судебное разбирательство инвестора против государства Украина. Такое разбирательство будет начато, если стороны не придут к урегулированию проблемы в переговорном процессе. На подготовку ответа у правительства есть 6 месяцев.
«Компания «Восход Солар» стала объектом корпоративного рейдерства и силового захвата со стороны частной Финансовой компании «Веста» при поддержке либо потакании украинских правительственных органов, государственных агентств и правовой системы», — отмечается в документе.
В документе описываются этапы рейдерской атаки, в которой CNBM неоднократно публично обвиняла силовые структуры и суды, в том числе и решения об аресте счетов компании.
«Что является наиболее шокирующим, так это то, что государство Украина… предпринимает или не препятствует всем этим незаконным шагам таким образом, что это фактически ведет к экспроприации инвестиций CNBM на территории Украины через парализацию ее деятельности, доходности и любых операций», — отмечается в документе.
В компании оценивают убытки от рейдерской атаки государственных органов в интересах частной ФК «Веста» «при оптимистическом сценарии» на уровне 110 млн евро.
«CNBM в первую очередь просит государство Украина немедленно прекратить нарушения законодательства, в частности, процессы экспроприации имущества, а также восстановить благоприятный режим инвестирования, гарантированный международными соглашениями о защите инвестиций, возвратив судебные процессы в правовое русло», — отмечается в «уведомлении» в адрес Минюста.
Компания также высказала готовность обсудить сложившуюся ситуацию в режиме переговоров в соответствии с международными соглашениями.
Фабула справи №915/47/17: позивач звернувся з позовною заявою до відповідача (Миколаївської міської ради) про визнання недійсним рішення «Про розірвання договору оренди землі і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки».
Оскаржуваним рішенням відповідач достроково в односторонньому порядку розірвав договір оренди землі з позивачем та зобов’язав позивача повернути йому земельну ділянку. Обгрунтовуючи спірне рішення, відповідач посилався на порушення позивачем екологічних умов та нецільове використання земельної ділянки, маючи на увазі, що позивач допустив зміну технічних характеристик об’єкта будівництва та побудував додатково до перелічених у договорі об’єктів ще автозаправну станцію та газозаправний пункт. Важливим є те, що на момент прийняття спірного рішення об’єкт будівництва вже був побудований позивачем та введений в експлуатацію, у тому числі позивачем було отримано містобудівні умови та обмеження забудови, всі необхідні погодження і дозволи на будівництво, включаючи проведення екологічної експертизи.
На думку відповідач та суду апеляційної інстанції, саме зміна без згоди відповідача переліку об’єктів будівництва, визначених у договорі, і стала підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки та порушення умов договору.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі №915/47/17 сформував правовий восновок, відповідно до якого зміна об’єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, що була надана саме під будівництво у межах відповідної категорії земель, не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку має місце лише зміна порядку використання земельної ділянки. Верховний Суд також зазначив, що у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво земельне законодавство не визначає об’єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, тому зміна об’єкта будівництва на орендованій земельній ділянці у межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.
З постановою Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
Відповідно до п. 179.1 ПКУ платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених розділом IV ПКУ.
Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного контролюючого органу з проханням надати роз’яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а контролюючий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.
Оскільки, строк звернення до податкових органів за роз’ясненням вже сплинув, у даній статті, юристи Юридичної компанії-Лєгал підготували для Вас відповіді на самі актуальні запитання щодо декларації про майновий стан і доходи.
До переліку обов’язкових декларантів потрапляють фізособи-громадяни, які отримали, зокрема:
оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів, який самостійно виявив у звітному періоді платник податку або який нарахували податківці згідно з ПКУ (пп. 164.2.6 ПКУ);
суму заборгованості платника податку за укладеним ним ЦПД, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розд. ІІ ПКУ, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (пп. 164.2.7 ПКУ);
дохід від осіб, які не є податковими агентами (особами, що не є податковими агентами, вважаються нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, що перебуває на обліку в контролюючих органах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) (пп. 168.2.1 ПКУ);
кошти або майно (нематеріальні активи) як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі відповідно до закону, у сумах, визначених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання (пп. 164.2.12 ПКУ);
суму боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення щодо анулювання боргу) (пп. “д” пп. 164.2.17 ПКУ);
дохід у разі надання нерухомості в оренду (суборенду), якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання (пп. 170.1.5 ПКУ);
іноземні доходи (пп. 170.11.1 ПКУ); У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну Податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. При цьому платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, відповідно до норм міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Для зарахування податку, сплаченого за межами території України, платник податків повинен надати довідку від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Украинцев хотят обязать финансово содержать престарелых родителей. В планах — введение «нетрадиционных» алиментов. Об этом сообщил министр социальной политики Андрей Рева.
Министр отметил, что при введении «нетрадиционных» алиментов взрослые, финансово состоявшиеся дети должны будут выплачивать алименты нетрудоспособным родителям.
Согласно доводам Ревы, в 51-й статье Конституции указано, что родители обязаны содержать своих детей, которым не исполнилось 18 лет, поэтому логично ввести обратную помощь для родителей.
Одно нововведение от Минсоцполитики уже вступило в силу 6 февраля. Согласно новому документу, теперь те, у кого долг превышает размер невыплаченных алиментов за полгода, не смогут выехать за границу, а также они получат ограничение на вождение транспортным средством и оружием. Еще должников по алиментам собираются привлекать к общественно полезным работам.
Кабінет Міністрів України схвалив проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Про це пише «Урядовий портал».
Прийняття Верховною Радою України проекту акта дасть змогу врегулювати на законодавчому рівні питання видачі посвідчень постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам та привести норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідність до норм чинного законодавства.
Далее
В Государственный реестр регистраторов расчетных операций включены восемь новейших моделей программных/программно-технических комплексов, предназначенных для регистрации расчетных операций. Об этом сообщает пресс-служба ГФС.
Как отмечается в сообщении, в этот перечень вошли семь моделей участников экспериментального проекта и система «E-Receipt (e-Чек) электронный чек».
В основу системы «E-Receipt (e-Чек) электронный чек» положен принцип обязательной онлайн-фискализации чеков на сервере ГФС. Эта система является альтернативой традиционным РРО, ведь может применяться для регистрации расчетных операций, является бесплатной для пользователей, отметили в ГФС.
«Функциональные компоненты системы E-Receipt позволяют субъекту хозяйствования — продавцу, применяя персональные компьютеры, планшеты, смартфоны, осуществлять регистрацию расчетных операций и передавать отчетную информацию (чеки, z-отчеты) в ГФС, покупателю — просматривать информацию относительно чеков в Электронном кабинете», — говорится в сообщении.
Далее
Податкове зобов’язання несвоєчасно перерахували з вини банку: позиція КАС/ВС.
Згідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника — з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника — з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Приписами пункту 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов’язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платник звернувся до банку у строк сплати цих внесків.
За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов’язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Постанова КАС/ВС від 04.04.2019 р. справа №806/5229/15.
2 квітня Касаційний адміністративний суд Верховного Суду ухвалив передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Причиною передачі справи КАС ВС зазначив необхідність формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах, зокрема у спорах стосовно соціального захисту.
Перерахунок пенсії — без обмеження строків?
До Ренійського районного суду Одеської області звернулась позивач із адміністративним позовом до управління ПФУ у Ренійському районі Одеської області щодо визнання протиправним дії стосовно неврахування при обчислення пенсії індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, преміїй до свят та інших виплат. Позивач вимагала зобов’язати управління ПФУ здійснити перерахунок її пенсії як державному службовцю з дати її призначення з урахуванням зазначених вище доплат за 24 календарних місяця. Судом першої інстанції судові вимоги було задоволено в повному обсязі, а судом другої — залишено це рішення без змін.
Під час розгляду справи у Верховному Суді у колегії суддів Касаційного адміністративного суду постала необхідність формування правової позиції з ряду питань, а саме:
Основною складовою проблематики цього правового питання є те, що процесуальне законодавство у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних виплат, які державний орган з власної вини протягом тривалого часу не виплачував особі або виплачував у неповному розмірі.
Системний аналіз законодавства дав підстави дійти висновку, що за загальним правилом не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини державного органа.
ВП ВС у аналогічній справі зробила наступний висновок: «Зважаючи на те, що позивач на час призначення йому пенсії мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди, а управління Пенсійного фонду України протиправно відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії, позовні вимоги про зобов’язання відповідача перерахувати розмір пенсії позивача підлягають задоволенню без обмеження строком».
Судова практика з аналогічних питань
Якщо розглядати питання осіб, яким пенсія була нарахована при призначені у зменшеному вигляді або вчасно не перерахована (за винятком абсолютного права), практика наразі не є однозначною та позитивною для пенсіонерів.
Зокрема, у справах, предметом спору яких є зобов’язання ПФУ провести перерахунок пенсії з урахуванням включення в заробітну плату додаткових нарахувань, застосовуються положення ст. 99 КАС України, яка встановлювала обмеження щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Проте наявна й інша правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у спірних правовідносинах: у постанові Верховного Суду у справі №646/6250/17 зазначено, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Крім того, в судовому рішенні вказано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, проаналізувавши всі наведені вище правові норми та аспекти, можна дійти висновку, що адміністративний суд не повинен застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов’язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов’язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Така ж неможливість обмежувати шестимісячним строком реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов’язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов’язання перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов’язок держави перед громадянином — 6 місяців.
Саме у таких рішеннях щодо таких неоднозначних питань повною мірою знаходить своє відображення призначення Верховного Суду як «суду права», оскільки відбувається розгляд справи, що має найважливіше значення для суспільства та держави. Адже призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні — сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права.
Питання строків актуальне також для справ, у яких виплату пенсії припинено у зв’язку з виїздом особи на постійне місце проживання за кордон. Таке припинення визнане рішенням Конституційного суду неконституційним ще у 2009 році (рішення №25-рп/2009), однак ні автоматичного відновлення таких виплат, ні виплат за заявами пенсіонерів не відбулося. Пенсійні органи просять осіб повторно подавати всі документи для створення втрачених вже пенсійних справ і, відповідно, виплати поновлюють тільки з моменту подання повторно повного пакету документів, а не з рішення Конституційного Суду.
Окрема думка щодо передачі справи до ВП ВС
В окремій думці щодо ухвали по справі №510/1286/16-а суддя Михайло Гриців зазначив, що рішення про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є тим судовим рішенням, яке належало ухвалити за наслідками перегляду рішень судів попередніх інстанції.
Щодо застосування норм ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» та незастосування норми ст. 122 КАС (ст. 99 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб’єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальних страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, про що зазначено в ухвалі Суду від 02 квітня 2019 року, слід зазначити таке.
Проаналізувавши норми права, можна дійти висновку про те, що за минулий час без обмеження будь-яким строком виплачуються суми пенсії, нараховані пенсіонеру, проте не отримані ним з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Отже, існують дві умови, за яких невиплачені пенсіонерові суми пенсії виплачуються без обмеження будь-яким строком: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплачені саме з вини цього пенсійного органу.
У справі, що безпосередньо розглядається, позивач звернулася до суду з позовом у зв’язку з тим, що пенсійний орган не врахував їй при призначенні пенсії суми отриманих нею виплат, з яких сплачено страхові внески, отже, ці суми не нараховані і є спірними. Застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті, тому не можна спочатку вирішити спір і у разі задоволення позову не застосовувати строки (через те, що встановлена вина пенсійного органу у невиплаті спірних сум), а у разі відмови у задоволенні позову — їх (строки) застосовувати.
На думку судді Гриціва М. І., у цій справі у Суду були підстави ухвалити одне з кінцевих судових рішень по суті заявлених вимог та не передавати справу до Великої Палати Верховного Суду.
лице, і вона попросила зняти маску. Та захисник проявив характер і відмовився.
О.Леонідова вирішила не здаватись і винесла ухвалу про попередження, заявивши: якщо наступного разу він знову прийде в масці, вона застосує захід процесуального примусу. Проте адвокат виявився міцним горішком і заявив судді відвід, стверджуючи, що та скоїла злочин.
Суддя у свою чергу поскаржилася до Вищої ради правосуддя (№1507/0/6-19). На її думку, заявлений їй відвід свідчить про втручання в діяльність. Щоб довести членам ВРП, що її обурення не безпідставне, О.Леонідова надіслала фото представника позивача в масці. Також додала до повідомлення заяву про відвід, яку написав адвокат.
