Опубликовано director 1 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев
- З 1 квітня 2021 року для майбутніх матусь буде запроваджено окремий пакет послуг «Ведення вагітності в амбулаторних умовах».
За цим пакетом пацієнтка зможе отримати наступні основні послуги:
динамічне спостереження вагітності, включаючи контроль за станом здоров’я вагітної, повнотою обстежень та консультацій;
організацію та проведення диспансерного нагляду (взяття на облік, розробка індивідуального плану ведення вагітності відповідно групи ризику);
лабораторні та інструментальні дослідження згідно з галузевими стандартами;
профілактику ускладнень вагітності і післяпологового періоду та інші.
З 1 квітня 2020 року українки зможуть:
обирати, у кого та де спостерігати неускладнену вагітність: у свого сімейного лікаря чи у гінеколога в жіночій консультації.
мають право на вибір гінеколога, який буде вести вагітність та вибір пологового будинку, в якому народжувати.
місце проживання чи прописки не має значення
жодних благодійних внесків платити не потрібно.
В безоплатний пакет допомоги при пологах включено:
моніторинг стану вагітної, породіллі та новонародженого;
медичну допомогу при фізіологічних пологах, що надається черговою акушерською бригадою;
медичну допомогу при ускладнених пологах та кесаревому розтині;
зниження больових відчуттів у жінки під час пологів, зокрема епідуральну анестезію;
стабілізацію стану дитини після народження;
вакцинацію немовляти, згідно з Національним календарем профілактичних щеплень;
лікарські засоби з Нацпереліку та витратні матеріали, а також ті лікарські засоби, що закуповуються МОЗ в централізованому порядку;
харчування під час перебування у стаціонарі.
Породілля має право отримати повний обсяг послуги, незалежно від місця реєстрації чи фактичного проживання. Але це не стосується послуг покращеного сервісу. Перебування у палаті підвищеного комфорту та інші додаткові послуги відносяться до категорії платних послуг.
Крім того, при народженні батькам немовля видають медичний висновок про народження дитини. Це — електронний документ, який містить перелік відомостей про малюка та є підтвердженням його народження. Медичний висновок формує лікар у пологовому будинку. Він замінив паперову довідку форми 103/о.
Медвисновок про народження дозволяє користуватися сервісом єМалятко та отримувати лише за однією заявою до дев’яти послуг від різних органів влади онлайн.
- Зміни щодо пенсійного віку
Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років при наявності необхідного страхового стажу.
Зараз в Україні жінки, які народилися у період з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, виходять на пенсію в 59,6 років. В 2021 році в Україні заплановано збільшення пенсійного віку для жінок і посилення вимог до страхового стажу, що призведе до того, що деякі українці вийдуть на заслужений відпочинок пізніше, ніж планувалося раніше.
У 2021 році в Україні відповідно до закону Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зміняться вимоги до страхового стажу, а саме:
щоб вийти на пенсію в 60 років потрібно 28 років стажу (до цього часу було 27 років)
щоб вийти на пенсію в 63 роки потрібно від 18 до 28 років стажу
щоб вийти в 65 років потрібно від 15 до 18 років стажу
Слід зазначити, що вимоги для виходу на пенсію в 60 років в Україні підвищуються поетапно: у 2020 для цього було потрібно 27 років офіційного працевлаштування, а в 2028 році збільшиться до 35 років.
Крім того, якщо особі, якій вже виповнилося 60 років, офіційного страхового стажу для виходу на пенсію недостатньо, його можна докупити. Щоб докупити рік стажу, доведеться заплатити 31 680 грн (до квітня 2021 року ця сума була 24 937 грн).
Зараз в Україні жінки виходять на пенсію в 59,6 років.
З квітня 2021-го пенсійний вік для жінок збільшать до 60 років і таким чином вік і правила виходу на пенсію у чоловіків і жінок будуть однакові.
Проте жінки, які досягнуть віку 59,6 років до квітня 2021 року, зможуть отримати виплату на півроку раніше (це ті, хто народився з 1 жовтня 1960-го по 31 березня 1961 року).
- Із 3 квітня набувають чинності окремі норми Закону від 02.09.20 р. № 850-IX «Про надання будівельної продукції на ринку» (далі – Закон № 850) стосовно: діяльності органів із визначення технічної прийнятності (розд. V) та призначених органів з оцінки відповідності (розд. VІ); змін до Закону від 05.11.09 р. № 1704-VI «Про будівельні норми» щодо визначення основних вимог до будівель і споруд (нова ст. 72) та оновлення вимог до застосування будівельних норм (ст. 11 у новій редакції). Повністю Закон № 850 набуде чинності з 01.01.23 р.
- Нові форми звітів, що вступають в силу з 1 квітня 2021 року
Зокрема, з 1 квітня 2021 року наберуть чинності наступні звітні форми:
- F/J0200123 – Податкова декларація з податку на додану вартість
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 310/35932.
Звітний період – місяць, термін подання – щомісячно протягом 20 днів, наступних за звітним місяцем.
- F/J0209508 – Декларація акцизного податку
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.09.2016№ 841 (зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 08.12.2020 № 747, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України) 03.02.2021 за № 145/3576.
Звітний період – місяць, термін подання – щомісячно протягом 20 днів, наступних за звітним місяцем.
- J0100919 – Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (для інститутів спільного інвестування)
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467) зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 29.10.2020 № 649.
Звітний період – І квартал, півріччя, три квартали, рік, термін подання – щорічно протягом 60 днів що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
- J0100119 – Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (з додатками)
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 29.10.2020 № 649.
Звітний період – І квартал, півріччя, три квартали, рік, термін подання – щоквартально протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, півріччя, трьох кварталів; протягом 60 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
- F0100719 – Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (з додатками)
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 29.10.2020 № 649.
Звітний період – І квартал, півріччя, три квартали, рік, термін подання – щоквартально протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, півріччя, трьох кварталів; протягом 60 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
- F0103307 – Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи (для третьої групи) – підприємця
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2020 року № 752, зареєстрованого в Міністерства фінансів України 28.12.2020 за № 1303/35586.
Звітний період – І квартал, півріччя, три квартали, рік (подається з 01.04.2021), термін подання – щоквартально протягом 40 днів після звітного кварталу.
- F0103405 – Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (для 1-ї, 2-ї групи)
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2020 року № 752, зареєстрованого в Міністерства фінансів України 28.12.2020 за № 1303/35586.
Звітний період – рік, термін подання – щорічно (подається з 01.04.2021).
- J/F0215523 – Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 310/35932.
Звітний період – місяць (подається з 01.04.2021), термін подання – щомісячно протягом 20 днів, наступних за звітним місяцем.
- J/F0215623 – Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права складання податкових накладних та розрахунків коригування Додаток 1 до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (пункт 9 розділу III)
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 310/35932.
Звітний період – місяць (подається з 01.04.2021), термін подання – щомісячно протягом 20 днів, наступних за звітним місяцем.
- J/F0217023 – Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 310/35932.
Звітний період – місяць (подання), термін подання – до початку перевірки податковим органом.
- J/F0500106 – Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на основі довідника прийнятих/звільнених співробітників
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.12.2020 № 773.
Звітний період – 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартал (подається з 01.04.2021), термін подання – щоквартально протягом 40 днів після звітного кварталу.
- J/F0215401 – Повідомлення про зміни реквізитів рахунку платника податків, зазначеного в раніше поданій заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4), на який платник податків виявив бажання отримати бюджетне відшкодування, що відбулись в особи, яка виключена з реєстру платників податку на додану вартість
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 02.12.2020 № 734, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2021 за № 100/35722.
Звітний період – місяць, термін подання – місяць без терміна подання.
- J/F0215923 – ЗАЯВА про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України
Викладена у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.03.2021 № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 310/35932.
Звітний період – місяць, термін подання – щомісячно протягом 20 днів, наступних за звітним місяцем.
Далее
Опубликовано director 1 Апр 2021 в Главная | Нет комментариев
Шановні наші клієнти!
Доводимо до Вашого відому, що відносно Юридичної компанії-Лєгал здійснюється недобросовісна конкуренція!
Розпочалось все з того, що на соціальних платформах нашої компанії невідомі особи розпочали розміщувати негативні відгуки про роботу компанії (близько два місяця потому). На прохання надати обгрунтування викладеного, жодна реакція відсутня. При цьому, дані особи, ніколи не звертались за послугами до компанії!
Надалі, стало відомо, за повідомленням наших клієнтів, що у місті Одеса зявилась юридична компанія, яка запрошує на консультацію осіб та в телефонній розмові називається як Юридична компанія -Лєгал. Дивує те, що територіально офіс псевдо -компанії знаходиться неподалік від Юридичної компанії-Лєгал.
За перевіркою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що справді зареєстровано співзвучну по назві компанію.
У звязку із чим, звертаємось до наших клієнтів та повідомляємо наступне:
Юридична компанія-Лєгал (код ЄДРПОУ 37947234) зареєстрована та працює у місті Одеса із 2011 року.
Офіс компанії знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9
Контактні телефони компанії: 048-701-88-71; 097-754-79-48; 068-124-25-85 (Інші контактні телефони відсутні!)
Даний сайт є офіційним сайтом компанії!
Соціальні мережі:
https://www.facebook.com/odessa.legal
https://instagram.com/legal_odessa?igshid=1ibc0cgctjrx6
Ми працюємо тільки на договірній основі! Лише після офіційного укладання договору відбувається перерахування коштів на банківські рахунки компанії!
Перерахування грошових коштів на будь-які особисті банківські картки заборонено!
Ми спілкуємось із Вами лише за вказаними контактними телефонами!
Жодних інших представництв, філій у компанії не має, а ні в м.Одеса, а ні в інших містах України!
Юридична компанію-Лєгал багато років надає послуги своїм клієнтам, ми завжди добросовісно виконуємо взяті на себе зобовязання, маємо ділову репутацію та авторитет.
Звичайно, дуже прикро, що невідомі особи намагаються користуватись назвою нашої компанії та штучно занизити нам рейтинги.
Сподіваємось на Ваше порозуміння!
У разі наявності будь-якої інформації щодо даної ситуації, просимо повідомити за нашими контактними телофонами!
З повагою,
директор Юридичної компанії-Лєгал Л.Я. Єфімова!
Далее
Опубликовано director 31 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
В Украине вступил в силу закон, который предоставляет право детям-сиротам и детям, лишенным родительской опеки, в том числе после достижения ими 23 лет, получать жилье из жилищного фонда вне очереди.
Документ был опубликован в издании «Голос Украины» 30 марта, а значит с 31 числа он вступил в силу, передает APnews.
«Лица из числа детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, после достижения 23 лет не теряют право на внеочередное получение жилого помещения или, по их желанию, — денежной компенсации», — отмечается в документе.
Закон предусматривает, что получить жилье или компенсацию такие граждане могут при условии, что они состоят на учете нуждающихся в улучшении жилищных условий на момент достижения 23-летия.
Также документ обязывает обеспечивать сирот социальным или арендованным жильем до предоставления благоустроенного жилого помещения для постоянного проживания.
Кроме того, закон регулирует и постановление на учет граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, детей-сирот, детей, лишенных родительской опеки, и лиц из их числа, местом рождения которых является населенные пункты временно оккупированных территорий в Донецкой и Луганской областях, Автономной республики Крым и Севастополя.
Далее
Опубликовано director 31 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
Верховная Рада Украины на внеочередном заседании 30 марта 256 голосами «за» поддержала во втором чтении президентский законопроект №3553 об изменении законов о военном призыве, который упрощает объявление мобилизации и ужесточает наказание за отклонение от военной службы.
Законопроект «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно усовершенствования отдельных вопросов исполнения воинской обязанности и ведения воинского учета» предусматривает:
- создание на базе военных комиссариатов территориальных центров комплектования и социальной поддержки;
- упорядочение вопросов воинского учета призывников, военнообязанных и резервистов;
- обеспечение надлежащего функционирования Единого государственного реестра призывников, военнообязанных и резервистов;
- введение нового вида военной службы — военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период;
- усиление административной и уголовной ответственности за нарушение законодательства об обороне, воинской обязанности и военной службе, мобилизационной подготовке и мобилизации.
Документ закрепляет норму, что граждан Украины не будут брать на работу без военного билета. Трудовой договор работодатель без этого документа подписать не сможет.
Резервистов (люди, которые уже служили или воевали) выделяют в отдельную категорию, которую можно мобилизовать в сжатые сроки (за одни сутки) указом президента, но не более чем на полгода.
В 6-7 раз поднимаются штрафы за нарушение правил воинского учета. Например, за неявку в военкомат по повестке, несвоевременную постановку на учет, нарушение порядка сборов для резервистов, утерю военных документов или их порчу. Штраф за первое нарушение составит 30-50 тыс. грн и до 105 тыс. грн — за повторное. Штрафы налагают военкомы.
Уклонение от воинского учета после предупреждения комиссара карается штрафом от 300 до 500 тыс. грн (300-500 минимумов доходов) или исправительными работами до двух лет. Уклонение военнообязанного или резервиста от сборов — от 500 до 700 тысяч штрафа или работы до двух лет. Тюремный срок за уклонение увеличивается с двух до трех лет.
Полиции разрешили доставлять юношей в военкомат. Раньше полиция таких прав не имела, а теперь после передачи фамилии уклониста в полицию она, при его задержании, может отправить его прямиком на службу.
Джерело: http://www.bagnet.org
Далее
Опубликовано director 30 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Який орган є належним дозвільним органом під час надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Києві та за яких умов унаслідок застосування принципу мовчазної згоди у суб’єкта господарювання виникає право на здійснення дозвільної господарської діяльності – ключові правові питання у справі, яку розглянув Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Про це повідомляє прес-служба ВС.
Суть спору полягає в тому, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами повідомив рекламне агентство (позивача) про прийняття наказу, яким йому відмовлено у встановленні пріоритету на місця розташування рекламних засобів через невідповідність поданих документів вимогам законодавства у сфері реклами.
Агентство звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов’язати виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) ухвалити рішення (розпорядження) про надання йому (позивачеві) дозволів на розміщення зовнішньої реклами за принципом мовчазної згоди відповідно до поданих заяв та отриманих описів за 27 адресами.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що належним дозвільним органом є виконавчий комітет Київської міської ради, а не Департамент містобудування та архітектури. Оскільки КМДА не ухвалювала рішення про відмову у видачі дозволу, то він (позивач) набув право на розміщення зовнішньої реклами за принципом мовчазної згоди відповідно до поданих заяв.
Судова палата КАС ВС дійшла висновку, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Києві надає Київська міська державна адміністрація і саме вона є належним дозвільним органом у розумінні ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». КМДА не має права делегувати свої повноваження, визначені законом, іншим органам. Відповідно, рішення про надання дозволу або відмову у його наданні зобов’язана ухвалювати саме Київська міська державна адміністрація.
Отже, підписані заступником директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА листи про відмову в наданні пріоритету і відповідний наказ не можуть вважатися рішеннями про надання чи відмову в наданні дозволу на розміщення реклами. Неприйняття рішення про відмову в наданні дозволу належним дозвільним органом (КМДА) свідчить про його протиправну бездіяльність.
Водночас сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.
Колегія суддів нагадала, що Верховний Суд уже сформулював правовий висновок про те, що закріплені в законодавстві гарантії прав суб’єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (справа № 826/2810/17).
Відповідач у справі зазначив, що позивачеві було відмовлено у встановленні строку дії пріоритетів із підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства у сфері розміщення реклами. Цей наказ позивач у справі не оспорював і, відповідно, його правомірність суди не перевіряли.
З огляду на те, що підстави відмови у встановленні пріоритету залишилися неспростованими, суд має підстави вважати, що подані документи не відповідали вимогам законодавства. Тож у позивача не виникло право на здійснення господарської діяльності із розміщення зовнішньої реклами внаслідок застосування принципу мовчазної згоди.
Постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 826/9746/17 (адміністративне провадження № К/9901/63276/18) за посиланням.
Далее
Опубликовано director 30 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
На сайті Мінекономіки оприлюднено проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо порядку державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю».
Проект передбачає зміни до Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів, якими пропонується визначити правовий статус державної інспекції праці, права та обов’язки інспекторів праці, форми здійснення контролю, підстави та порядок проведення інспекційних відвідувань та інші питання функціонування системи державного нагляду.
Зокрема, передбачено збільшення штрафів за порушення законодавства про працю:
-
за допуск працівника до роботи без оформлення, оформлення на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати зарплати без нарахування ЄСВ — штраф у п’ятнадцятикратному (а юридичні особи та ФОП, які є платниками єдиного податку першої — третьої груп, — у десятикратному) розмірі мінзаробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (наразі застосовується штраф у десятикратному розмірі мінзарплати, а для ФОП — попередження);
-
за недодержання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, порушення строків виплати зарплати більш як за один місяць, виплата не в повному обсязі — штраф у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (наразі застосовується штраф у дво- та трикратному розмірі мінзарплати);
-
за порушення вимог законодавства щодо надання відпусток встановлюється штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-
за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування штраф зросте з трьох до у п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, а у разі проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених працівників — у п’ятдесятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, замість шістнадцятикратного тощо.
Державні інспектори праці за умови пред’явлення службового посвідчення матимуть право:
1) безперешкодно, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби відвідувати будь-які робочі місця (зони), а також проходити до будь-яких виробничих, службових та адміністративних приміщень, в яких використовується наймана праця;
2) проходити у денний час до нежитлових будинків, приміщень, споруд та інших об’єктів, місць, у яких (на яких) перебувають фізичні особи, стосовно яких є достатньо підстав вважати, що вони виконують трудові обов’язки, або до них застосовується примусова праця;
Доступ до житла особи можливий лише у випадках наявності згоди цієї особи або вмотивованого рішення суду.
3) ознайомлюватися з оригіналами та робити копії (в тому числі — електронні) актів об’єктів відвідування, які стосуються прав працівників, колективних або трудових договорів, а також документів, ведення яких передбачено законодавством про працю;
4) наодинці або у присутності свідків ставити об’єкту відвідування та/або працівникам, представникам профспілок, їх організацій та об’єднань, члени яких працюють на об’єкті відвідування, запитання, отримувати від них необхідні пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію стосовно стану додержання вимог законодавства про працю, їх порушення та вжиті заходи щодо усунення таких порушень;
5) вимагати від об’єктів відвідування забезпечення вільного доступу працівників до інформації у відповідності до вимог законодавства;
6) вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);
7) відбирати зразки матеріалів і речовин, які використовуються або обробляються;
8) за результатами інспекційного відвідування визнавати роботу такою, що виконується в межах трудових відносин, незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами;
9) вносити об’єктам відвідування обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю;
10) надавати уповноваженим органам рекомендації щодо відсторонення від виконання обов’язків винних у порушенні законодавства про працю працівників об’єкта відвідування або притягнення їх до відповідальності згідно з законом;
11) залучати правоохоронні органи для припинення незаконних дій об’єкта відвідування та осіб, які перешкоджають їм виконувати службові обов’язки;
12) складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення і накладати адміністративні стягнення;
13) отримувати безоплатно від об’єктів відвідування, органів, уповноважених управляти майном, органів державної влади статистичні та інші звітні дані, інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання своїх повноважень;
14) витребувати для огляду у фізичних осіб, які перебувають на робочих місцях або поза ними у виробничих, службових, адміністративних приміщеннях, будинках, спорудах та інших об’єктах, місцях, що використовуються для здійснення господарської діяльності, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують трудові обов’язки, документи, що посвідчують особу;
15) здійснювати фіксацію процесу інспекційних відвідувань з використанням засобів аудіо-, фото- та відеотехніки.
Нагадаємо, з 1 січня 2021 штрафи Держпраці зросли.
Джерело: https://biz.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 30 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
До типових навчальних планів для учнів 5-9 класів включено новий предмет «Підприємництво і фінансова грамотність».
Про це інформує черкащанам пресслужба «освітнього» департаменту міськради.
Окрім того типовою програмою передбачена можливість впровадження в освітній процес галузевих та міжгалузевих інтегрованих курсів, зокрема: «Робототехніка», «STEM», «Інтегрований мовно-літературний курс (українська мова, українська та зарубіжні літератури)», «Історія: Україна і світ» тощо.
За словами міністра освіти Сергія Шкарлета, нова типова освітня програма для базової школи побудована на компетентнісному підході та містить реформаторські засади.
«До ключових компетентностей належить, зокрема, підприємливість і фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, спроможність використовувати можливості та реалізовувати ідеї, створювати цінності для інших у будь-якій сфері життєдіяльності. У дітей необхідно розвивати здатність до активної участі в житті суспільства, керування власним життям і кар’єрою, вміння розв’язувати проблеми», – зазначив міністр.
Він також наголосив, що потрібно привчати школярів до відповідальності за ухвалені рішення, щоб молодь працювала в команді для планування і реалізації проєктів, які мають культурну, суспільну або фінансову цінність.
Джерело: http://dialogs.org.ua
Далее
Опубликовано director 29 Мар 2021 в Новости | Нет комментариев
Украина запустит в июне двухмесячные бесплатные курсы для абитуриентов из ОРДЛО, которые намерены поступать в украинские ВУЗы. Ожидается, что будущим студентам предоставят жилье и стипендии.
Об этом рассказала заместитель министра по вопросам реинтеграции временно оккупированных территорий Инна Драганчук в интервью «Интерфакс-Украина», передает APnews.
Как отметила Драганчук, пилотный проект запустят на базе 25 университетов — их состав определят с помощью конкурса.
Абитуриенты, поступающие через образовательные центры «Донбасс-Украина» и «Крым-Украина», получат возможность посещать подготовительные курсы, которые предусматривают стипендиальное обеспечение и бесплатное проживание в общежитиях.
«Мы планируем, что курсы по такому формату начнутся накануне Дня Конституции Украины и продлятся до начала учебного процесса в университетах, это ориентировочно 2-2,5 месяца», — рассказала заместитель главы Минреинтеграции.
Кроме того, она заявила, что подготовка такого абитуриента обойдется государству в 8-13 тысяч гривен в месяц с учетом стипендии, расходов на общежитие и так далее. Ожидается, что в этом году на курсы запишутся от 500 до 750 человек.
Сообщается, что после подготовительных курсов абитуриенты смогут поступить в любое высшее учебное заведение, на базе которого они проходили подготовку.
Далее
Опубликовано director 29 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Ключові тези:
Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» (далі — ПАТ «Криворіжгаз») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16 жовтня 2018 року № 0007754615.На обґрунтування своїх вимог позивач посилався, зокрема на те, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин, тому викиди метану не підлягають оподаткуванню відповідно до статті 243 Податкового кодексу України (далі — ПК України).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили з того, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин, тому відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються; виробничо-технологічні втрати природного газу є складовою викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами під час здійснення основного виду господарської діяльності, однак не існує будь-яких методик, які б дозволяли визначити окремий обсяг саме цих витрат у загальному обсязі природного газу для виробничо-технологічних втрат.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами. Так, у постанові від 14 вересня 2020 року (справа №520/9364/18) була висловлена правова позиція, що до вуглеводнів належать органічні речовини, що складаються лише з вуглецю (карбону) та водню (гідрогену). До них відносять насичені вуглеводні СnН2n+2 (метан, етан тощо), ненасичені СnН2n та СnН2n2-2. Отже, метан належить до вуглеводнів і згідно з Протоколом про регістри викидів і перенесення забруднювачів (додаток ІІ) метан (CH 4) — забруднююча речовина. Зважаючи на викладене, висновок апеляційного суду про те, що статтею 243 ПК не визначено ставки податку за викиди в атмосферне повітря метану і що метан не є забруднюючою речовиною в цілях оподаткування, помилковий. Нормативне визначення виробничо-технологічних (нормованих) втрат та виробничо-технологічних витрат газу, враховуючи, що позивач не підтвердив інше цільове використання природного газу, придбаного для виробничо-технологічних (нормованих) втрат та витрат, дає підстави для оцінки використаного позивачем на такі цілі природного газу як викидів у атмосферне повітря. Доводи позивача, що виробничо-технологічні витрати та виробничо-технологічні (нормовані) втрати природного газу не мають прямого зв`язку із забрудненням навколишнього природного середовища, оскільки такого роду викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об`єктивно пов`язані з підприємницькою діяльністю з газопостачання та газифікації, що, власне, і обумовлює нормативний розрахунок таких витрат (втрат), відхиляються, оскільки вихід природного газу, який використаний на такі цілі, в атмосферне повітря є очевидним, а норма підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПК визначає обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, об`єктом та базою оподаткування безвідносно до причин, які спричинили такі викиди. Для позивача, який здійснює підприємницьку діяльність як оператор газорозподільної системи, настають всі наслідки такої діяльності, в тому числі, обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу. Сплата екологічного податку є встановленим законом способом усунення негативних наслідків, завданих навколишньому природному середовищу діяльністю, пов`язаною із забрудненням навколишнього середовища. Обираючи такий вид діяльності, особа бере на себе всі ризики, які пов`язані з нею. Стосовно позивача ці ризики включають також стан обладнання, облікових приладів споживання газу, технічну необхідність балансування газу в газорозподільній системі, які спричиняють виробничо-технологічні (нормовані) втрати та виробничо-технологічні витрати природного газу, який надходить у атмосферне повітря.
У той же час, Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року (справа №824/1033/18-а) висловлену іншу правову позицію, згідно з якою: «Кіотським протоколом», ратифікованим 4 лютого 2004 року Верховною Радою України на підставі Закону України за №1430-І\/ «Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату», і який набрав чинності 17 листопада 2006 року, визначено метан (СН4) виключно як парниковий газ. Не визнаний «метан» речовиною, що руйнує озоновий шар також Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, що набув чинності для України з 29 червня 1990 року. Крім того, з огляду на Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», колегія суддів звернула увагу на положення Директиви №2008/1/ЕС Європейського Парламенту та Ради «Про комплексне запобігання та контроль забруднень», адресованої державам — членам ЄС, яка містить примірний перелік забруднюючих речовин, для яких встановлюють граничні величини викидів, серед яких «метану» також немає». Окрім того, у цій постанові колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що посадовими особами податкового органу виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати газу помилково ототожнені з викидами в атмосферне повітря та при визначенні об`єкта оподаткування екологічним податком необґрунтовано взятий весь об`єм виробничо-технологічних втрат природного газу як обсяг викидів в атмосферне повітря, оскільки об`єкт оподаткування екологічним податком визначається шляхом встановлення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення. Застосування відповідачем при нарахуванні екологічного податку планових, прогнозованих, орієнтовних величин, розрахованих згідно з Методикою № 264, суперечить вимогам пункту 249.3 статті 249 ПК України, пункту 14.1.157 статті 14 ПК України, які передбачають обов`язковість розрахунку екологічного податку виключно з фактичних обсягів викидів.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 1 лютого 2021 року справу передала на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346 та 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС — України) з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Судова палата знаходить, що правові відносини та фактичні обставини у наведених справах та у справі, що розглядається, є подібними. Так, Верховний Суд у справі №520/9364/18 скасував судове рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, погодившись з його висновком про те, що метан як основна складова природного газу належить до вуглеводнів як забруднюючої речовини згідно з пунктом 243.1 статті 243 ПК. Водночас Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі №824/1033/18-а, які дійшли висновку, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин і відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються та не підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 243 ПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, та що наявні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 13 січня 2021 року у справі № 824/1033/18-а.
Cпірними у цій справі є питання наявності/відсутності обов`язку сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), а також застосування при нарахуванні екологічного податку величин, розрахованих згідно з Методиками, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789).
Суди встановили, що на підставі наказу від 23 липня 2018 року № 1352 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Криворіжгаз» Офісом великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Криворіжгаз» з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин з придбаного газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період із 1 липня 2014 року до 30 червня 2017 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 25 вересня 2018 року № 78/28-10-46-15/03341397, яким встановлено порушення: підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.3 статті 249 ПК України, у результаті чого ПАТ «Криворіжгаз» не обчислено та не сплачено екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (метану).
На підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року № 0007754615, яким нараховано зобов`язання за платежем екологічний податок — надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 2 262 759,88 грн.
За висновком відповідача використані позивачем обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати, за виключенням зведених витрат на власні потреби та витрат при вимірюванні побутовими лічильниками у разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, є викидами в атмосферне повітря забруднюючої речовини (метану) та об`єктом оподаткування екологічним податком.
Офіс великих платників податків ДФС виходив із того, що до визначеного пунктом 243.1 статті 243 ПК України переліку забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення включені, зокрема «вуглеводні», до яких згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року № 104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір» входить «метан» — основна складова (96-97,6%) природного газу. Ураховуючи, що викиди метану, як забруднювача, здійснюються обладнанням, яке ПАТ «Криворіжгаз» використовує у господарській діяльності — трубопроводами, газовим обладнанням та газовими приладами, які є дифузними джерелами і для яких згідно з пунктом 9 статті 2 Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів, ратифікованого Законом України від 3 лютого 2016 року № 980-VIII, надавати звітність для кожного окремого джерела недоцільно, розрахунок екологічного податку необхідно здійснювати для стаціонарного (дифузного) джерела — підприємства в цілому.
Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України екологічний податок — загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.
Підпунктом 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 ПК України встановлено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», а правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України від 16 жовтня 1992 року N 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря».
Так, відповідно до статті 1 Закону «Про охорону атмосферного повітря» забруднююча речовина — речовина хімічного або біологічного походження, що наявна або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.
Норми ПК України не встановлюють виключного переліку забруднюючих речовин, обсяги яких є об`єктом та базою оподаткування екологічним податком.
З метою встановлення ставок податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення перелік окремих забруднюючих речовин встановлений нормою пункту 243.1 статті 243 ПК, серед яких «вуглеводні» та «тверді речовини».
Перелік забруднюючих речовин, що об`єднані у зазначених групах, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року № 104 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 322/6610) «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір». До вуглеводнів, згідно з цим переліком, входить метан. Та обставина, що цей наказ регулював відносини щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, не змінює сутність метану як забруднюючої речовини і в цілях справляння екологічного податку. З набранням чинності ПК України збір за забруднення навколишнього природного середовища набув інноваційних ознак в розділі VIII «Екологічний податок», проте не змінив своєї сутності та призначення.
За визначенням статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року N 2665-III «Про нафту і газ» газ — корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією.
До вуглеводнів належать органічні речовини, що складаються лише з вуглецю (карбону) та водню (гідрогену). До них відносять насичені вуглеводні СnН2n+2 (метан, етан тощо), ненасичені СnН2n та СnН2n2-2.
Отже, метан належить до вуглеводнів і згідно з додатком ІІ Протоколу про регістри викидів і перенесення забруднювачів від 21 травня 2003 року (ООН; Протокол, Міжнародний документ) метан (CH 4) — забруднююча речовина.
Ураховуючи наведене, судова палата вважає необхідним відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 13 січня 2021 року у справі № 824/1033/18-а. Ця правова позиція є наслідком відступлення з порушенням порядку, встановленого статтями 346-347, та всупереч приписам частини п`ятої статті 242 КАС України від раніше висловленої Верховним Судом. Водночас вона не відповідає і сутності правового регулювання спірних правовідносин, встановленого чинним законодавством, належну правову кваліфікацію якому дано у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа №520/9364/18). Також судова палата знаходить обов`язковим, зокрема сформувати висновок про те, що ПК України встановлено обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів.Позивач визнає викладені вище обставини щодо: придбання природного газу у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдинг» та Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» лише для виробничо-технологічних витрат та втрат (нормованих втрат); щодо питомої частки метану в природному газі; використання придбаних обсягів природного газу відповідно до призначення.
Сутність виробничо-технологічних витрат та втрат (нормованих втрат) газу розкрито в методиках, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789) «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами».
Так, у розділах 1, 4 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами виробничо-технологічні втрати газу визначено як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів. Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу — граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об`єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з`єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.
Виробничо-технологічні витрати газу — це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання. До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання (розділи 1, 3 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами).
Ураховуючи наведене, суди у цій справі дійшли помилкового висновку, що викиди метану не підлягають оподаткуванню відповідно до статті 243 ПК України.
При цьому Судова палата не вбачає перешкод для застосування при нарахуванні екологічного податку величин, розрахованих згідно з наведеними Методиками, ураховуючи те, що такі величини були враховані податковим органом при визначенні фактичного обсягу викидів.
Згідно з частиною другою статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З урахуванням наведеного, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції, який під час нового розгляду повинен дослідити надані сторонами докази щодо визначення обсягу фактичних викидів метану, який підлягає оподаткуванню екологічним податком, зокрема надати оцінку розрахункам податкового органу.
Далее
Опубликовано director 29 Мар 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц зазначила, що закон не пов’язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов’язанням, забезпеченим порукою.
Таким чином, ВП ВС відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов’язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов’язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення — характер та обсяг прав і обов’язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов’язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов’язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Крім того, ВП ВС сформулювала наступні висновки
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов’язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов’язку, зокрема у таких випадках:
— кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
— особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов’язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов’язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов’язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов’язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
Джерело: https://sud.ua/
Далее
