У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.
З метою зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) подається заява.
Громадяни України, які проживають на її території подають заяви до відділів реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання; громадяни України, які постійно проживають за кордоном, до дипломатичного представництва або консульської установи України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку.
Зазначена заява подається у письмовій формі разом з паспортом громадянина України, а у разі, коли заявник постійно проживає за кордоном, — з пред’явленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Згода батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи оформлюється також у вигляді заяви та подається ними особисто, а у разі, коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, вона, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.
Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але не отримала паспорт громадянина України, пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць.
Також прізвище, власне ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону, а також у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Однак однієї заяви про зміну імені недостатньо, одночасно до неї додаються наступні документи:
свідоцтво про народження заявника;
свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі);
свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано);
свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено;
фотокартка заявника.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, перевіряють відомості, зазначені у заяві та в документах, що додаються до неї.
Під час подання заяви про зміну імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України попереджає заявника про встановлену законодавством відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей і необхідність обміну паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон та інших документів у разі зміни імені.
Строк розгляду заяви про зміну імені відділом реєстрації актів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня її подання. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений, але не більш як на три місяці, з письмового дозволу керівника відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, мм. Києві та Севастополі.
Заява про зміну імені дипломатичним представництвом або консульською установою України розглядається у шестимісячний строк з дня її подання.
Відділ реєстрації актів цивільного стану надсилає необхідні матеріали до органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника для надання висновку про можливість зміни імені, а дипломатичне представництво або консульська установа України надсилає через Міністерство закордонних справ до Міністерства внутрішніх справ для подальшого пересилання до органу внутрішніх справ за останнім місцем проживання заявника в Україні.
Орган внутрішніх справ за результатами відповідної перевірки, яка проводиться безоплатно, у місячний строк готує та надсилає висновок про можливість зміни разом з усіма матеріалами до відділу реєстрації актів цивільного стану чи через Міністерство закордонних справ до відповідного дипломатичного представництва або консульської установи України.
Відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України на підставі документів про зміну імені та висновку органу внутрішніх справ про можливість зміни імені готує висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні та надсилає заявникові.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені здійснюється з наступних підстав:
перебування заявника під слідством, судом, адміністративним наглядом;
наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
подання заявником неправдивих відомостей.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді.
Протягом трьох місяців заявник, якому надано дозвіл на зміну імені може звернутися для реєстрації зміни імені до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України для реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу.
Реєстрація зміни імені громадян України, які проживають на території України, проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану після сплати заявником державного мита, громадян, які постійно проживають за кордоном, проводиться дипломатичним представництвом або консульською установою України після сплати заявником консульського збору.
Під час реєстрації зміни імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові свідоцтво про зміну імені.
Повторна зміна імені фізичної особи здійснюється відповідно до вищезазначеного Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи.
Далі приводимо текст для ознайомлення.
1) пройшла автентифікацію з використанням інтегрованої системи автентифікації, кваліфікованого електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначного встановлення особи;
2) має паспорт громадянина України у формі картки;
3) реєструє місце проживання:
за адресою житла, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та за умови, що особа є власником (співвласником) зазначеного житла або отримала електронну згоду на реєстрацію місця проживання від власника (співвласників) зазначеного житла, а також за відсутності обтяжень речових прав на зазначене житло;
за наявним у реєстрі територіальної громади зареєстрованим місцем проживання батьків чи одного з них, якщо особа є неповнолітньою (віком від 14 до 18 років);
4) реєструє, знімає з реєстрації місце проживання в реєстрах територіальних громад, які здійснюють електронну інформаційну взаємодію з єдиною інформаційною системою МВС. У разі реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за попередньою адресою електронна інформаційна взаємодія з реєстром територіальної громади попереднього місця проживання не вимагається.
Заява формується програмними засобами у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, зазначених у цьому пункті, та виду реєстраційної дії.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), стать, дата і місце народження, громадянство, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реквізити документа, що посвідчує особу (вид, номер, дата видачі, уповноважений суб’єкт, що видав, строк дії), контактні дані (номер телефону та/або адреса електронної пошти), адреса реєстрації/зняття з реєстрації, адреса попереднього місця проживання (якщо реєстрація/зняття з реєстрації здійснюються не одночасно).
У разі коли заявник не є одноосібним власником житла, у заяві також зазначається інформація про власника (співвласника) житла, а саме: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), реквізити документа, що посвідчує особу (вид, серія, номер, дата видачі, уповноважений суб’єкт, що видав, строк дії), реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), адреса електронної пошти. Відомості заповнюються окремо щодо кожного власника (співвласника) житла.
Для неповнолітніх осіб, які реєструються за місцем проживання своїх батьків чи одного з них, у заяві додатково зазначаються:
серія та номер свідоцтва про народження (відомості про дату видачі та найменування органу, який його видав, отримуються шляхом електронної інформаційної взаємодії з використанням засобів Державного реєстру актів цивільного стану);
прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) батьків чи одного з них, за адресою яких (якого) здійснюється реєстрація місця проживання. У разі зміни прізвища, імені, по батькові (за наявності) батьків чи одного з них зазначається попереднє прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), а також реквізити документа, що посвідчує таку зміну (вид, серія, номер, дата видачі, уповноважений суб’єкт, що видав) (отримуються шляхом електронної інформаційної взаємодії з використанням засобів Державного реєстру актів цивільного стану).
Для призовників та військовозобов’язаних у заяві додатково зазначаються:
окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі військовозобов’язаних (далі — Реєстр військовозобов’язаних) у разі, коли відомості про призовника або військовозобов’язаного включені до Реєстру військовозобов’язаних, зокрема дані про окремий номер запису в Реєстрі військовозобов’язаних, зазначені за встановленою формою у військово-обліковому документі (посвідченні про приписку до призовної дільниці (для призовників), військовому квитку або тимчасовому посвідченні (для військовозобов’язаних);
дата взяття на військовий облік та/або зняття з військового обліку, найменування районного (міського) військового комісаріату, де особа перебуває та/або перебувала на зазначеному обліку, а щодо військовозобов’язаних — також серія та номер військово-облікового документа, військове звання та військово-облікова спеціальність у разі, коли відомості про призовника або військовозобов’язаного не включені до Реєстру військовозобов’язаних, зокрема у військово-обліковому документі не зазначені за встановленою формою дані про окремий номер запису в Реєстрі військовозобов’язаних.
Електронна згода на реєстрацію місця проживання від власника (співвласників) житла зазначається у заяві під час її формування. Оплата адміністративного збору за реєстрацію/зняття з реєстрації здійснюється за допомогою програмних засобів Порталу Дія під час формування заяви перед її поданням. При цьому документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, до заяви не додається.
Складення та/або подання будь-яких інших заяв чи відомостей для реєстрації/зняття з реєстрації не вимагається.
1) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян — відомості про дату видачі свідоцтва про народження, найменування органу, який його видав, та про батьків чи одного з батьків, якщо заяву подає неповнолітня особа;
2) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно — відомості про право власності на житло, обтяження речових прав на житло;
3) з Єдиного державного демографічного реєстру (через єдину інформаційну систему МВС) — відомості про дійсність унікального номеру запису у зазначеному Реєстрі та паспорта громадянина України у формі картки.
1) не підтверджуються відомостями реєстрів, зазначених у пункті 5 цього Порядку;
2) надані не в повному обсязі (у тому числі у разі, коли відсутні відомості про оплату адміністративного збору або не надано електронної згоди власника (співвласників) житла);
3) не узгоджуються між собою.
Розбіжності у відомостях, поданих для реєстрації/зняття з реєстрації, які виникли у зв’язку із зміною в установленому порядку найменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), адміністративно-територіальних одиниць, не є підставою для відмови у реєстрації/знятті з реєстрації. У такому разі орган реєстрації здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації за адресою, дійсною на момент подання заяви, та інформує про це заявника у порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 1 пункту 9 цього Порядку.
1) до Порталу Дія:
повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації або рішення про відмову, які надсилаються Порталом Дія на адресу електронної пошти заявника, а також до його особистого електронного кабінету користувача на Порталі Дія (у разі утворення кабінету);
повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації призовникам і військовозобов’язаним, відомості про яких включені до Реєстру військовозобов’язаних. Повідомлення надсилається засобами Порталу Дія до Реєстру військовозобов’язаних. У повідомленні зазначаються прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), дата народження, окремий номер запису в Реєстрі військовозобов’язаних, місце проживання, місце та дата реєстрації/зняття з реєстрації. Повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації призовникам і військовозобов’язаним, відомості про яких не включені до Реєстру військовозобов’язаних, надсилається органом реєстрації відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 921 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 99, ст. 3230);
2) до реєстру територіальної громади попереднього місця проживання — повідомлення про зняття з реєстрації місця проживання особи у разі реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Повідомлення містить набір даних, визначених у додатку 15 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 28, ст. 1108). У разі відсутності електронної інформаційної взаємодії із зазначеним реєстром повідомлення повертається за допомогою програмних засобів єдиної інформаційної системи МВС до органу реєстрації для його передачі згідно з Правилами реєстрації місця проживання в інший спосіб;
3) до відомчої інформаційної системи ДМС для подальшої передачі до Єдиного державного демографічного реєстру — інформація про реєстрацію/зняття з реєстрації за набором даних, визначених у додатках 2 і 3 до Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 28, ст. 1108; 2017 р., № 72, ст. 2209).
У разі коли інформаційна взаємодія, передбачена абзацом першим цього пункту, не встановлена, порядок такої взаємодії, зокрема структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються, визначається держателями (розпорядниками) відповідних національних електронних інформаційних ресурсів.
Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при набутті права власності на легкові автомобілі здійснюється за першої державної реєстрації в Україні в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України.
Про це повідомляє Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
“Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в сервісних центрах (підрозділах Державної автомобільної інспекції) Міністерства внутрішніх справ України”, – ідеться в повідомленні.
Об’єктом оподаткування є вартість автомобіля, визначена відповідно до договору купівлі-продажу, договору міни, довідки органів митної служби, акта експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість. Диференційовані ставки збору встановлені залежно від вартості об’єкта.
3% – якщо вартість легкового автомобіля не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (на 01.01.2021 – із суми до 374550 грн.);
4% – якщо вартість легкового автомобіля перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (на 01.01.2021 – із суми понад 374550 грн. до 658300 грн.);
5% – якщо вартість легкового автомобіля перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (на 01.01.2021 – із суми понад 658300 грн.).
Збір сплачується із вартості автомобіля без урахування податку на додану вартість, якщо суму такого податку зазначено в документі, який підтверджує ціну транспортного засобу.
Джерело: Автосвіт
Далее
С 5 января действует обновленная редакция Положения о порядке проведения реструктуризации кредитной задолженности физических лиц (кроме ФЛП) по кредитным договорам, исполнение обязательств по которым обеспечено ипотекой, перед банками, процедура ликвидации которых осуществляется Фондом гарантирования вкладов.
Изменения предусмотрены решением Фонда от 30.11.2020 № 2031.
Предусмотрено, что обеспечение исполнения обязательства по кредитному договору с банком при проведении реструктуризации кредитной задолженности может быть изменено в сторону увеличения путем принятия в обеспечение дополнительного недвижимого имущества.
При проведении реструктуризации кредитной задолженности не допускается прекращение ипотеки и поручительства.
Физлицо-должник, выполнение обязательств по кредитной задолженности которого обеспечено ипотекой недвижимого имущества или земельного участка, должно обеспечить не позднее следующего дня после заключения дополнительного договора уплату средств в размере не менее 10 % суммы кредитной задолженности, рассчитанной на дату обращения за реструктуризацией.
Если же выполнение обязательств обеспечено ипотекой объектов незавершенного строительства и/или ипотекой недвижимого имущества, которое станет собственностью ипотекодателя после заключения ипотечного договора, при условии, что ипотекодатель может документально подтвердить право на приобретение им в собственность недвижимости в будущем, или ипотекой имущественных прав на объект незавершенного строительства, должник не позднее следующего дня после заключения дополнительного договора должен уплатить не менее 5 % суммы кредитной задолженности, рассчитанной на дату обращения за реструктуризацией.
Период реструктуризации по кредитной задолженности определяется и устанавливается в соответствии с решением Фонда при проведении реструктуризации по кредитной задолженности.
Он может быть продлен по отдельному обращению физического лица — должника в течение осуществления процедуры управления имуществом (активами) и удовлетворения требований кредиторов в пределах общего срока.
Общий период реструктуризации не может превышать 7 лет.
За материалами: Право
Далее
Головне управління ДПС у Львівській області нагадує, що з 1 січня 2021 року набирає чинності нова редакція пп.14.1.49 Податкового кодексу України, за якою дивіденди — це платіж, який здійснює юрособа, в т. ч. емітент корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухобліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюють також:
— платіж у грошовій чи негрошовій формі, який здійснює юрособа на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
— суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), які виплачують на користь нерезидента, зазначеного в пп.»а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 Податкового кодексу України, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
— вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), які придбавають у нерезидента зазначеного в пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 Податкового кодексу України, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
— сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в пп «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 Податкового кодексу України, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
— виплата в грошовій або негрошовій формі, яку здійснює юрособа на користь її засновника та/або учасника — нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юрособою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу госптовариства або іншої аналогічної операції між юрособою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юрособи.
За матеріалами: Вісник податків
Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку.
Фізичні особи — резиденти у разі одержання іноземних доходів зобов’язані подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплатити з суми вказаного доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовий збір — 1,5 %.
Водночас для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний разом з декларацією надати підтвердні документи щодо суми отриманого ним іноземного доходу та суми сплаченого ним податку на доходи фізичних осіб в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ.
Отже, якщо за кордоном були сплачені податки, ви маєте подати відповідні довідки до контролюючого органу за місцем реєстрації в Україні, і це буде враховано при обчисленні загальної податкової суми, щоб не було подвійного оподаткування. Такі довідки видаються державним органом країни, де отримується дохід, уповноваженим справляти такий податок. Довідка має бути перекладена українською мовою, а переклад — завірений нотаріально.
Також між урядом України та урядами ряду інших іноземних держав діють міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.
Згідно з п. 3.2 ст. ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
З метою застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування фізичних осіб України громадяни, які отримують доходи за межами України, повинні підтвердити статус податкового резидента України.
Крім того у податкових органах ведеться облік виданих довідок — підтвердження статусу податкового резидента України, яку громадяни, які планують працювати за кордоном та сплачувати податки на території України, одержують за місцем реєстрації (діють міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування).
Також отримується інформація від рекрутингових компаній щодо громадян, які отримали послуги з працевлаштування за кордоном та з центрів зайнятості.
Далее
В 2021 году для пенсионеров, старше 75 лет предусмотрено значительное повышение пенсий.
Об этом пишет «Хвиля».
Согласно информации Министерства социальной политики, пенсионеры в возрасте от 75 до 80 лет смогут претендовать на доплату к пенсии в размере 400 гривен, причем доплату эту они будут получить ежемесячно с 1 июля.
Начисляться доплата будет при достижении пенсионером 75-летнего возраста.
Кроме того, продолжат выплачивать по 500 гривен пенсионерам старше 80 лет.
Далее
Квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність із виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 30 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19.
Обставини справи
Особа оскаржила рішення ГУ Держпродспоживслужби про відмову у державній реєстрації потужності. Згідно із заявою позивача про державну реєстрацію потужностей вказана діяльність (реалізація) мала здійснюватися оператором ринку за адресою, за якою розміщена квартира у багатоквартирному житловому будинку, що не виведена із житлового фонду. Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності став висновок суб’єкта владних повноважень про те, що житловий будинок не є та не може бути місцем реєстрації потужності за змістом п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Відповідно, заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що подана заява та документи відповідають вимогам ч. 3 ст. 25 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а тому рішення відповідача є протиправним і таким, що порушує його права.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач у поданих до ГУ Держпродспоживслужби заявах вказав усі обов’язкові відомості, а посилання відповідача на зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності та її адреси не відповідають фактичним обставинам справи.
Позиція ВС
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши про законність рішення суду першої інстанції, і задовольнив касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби, рішення суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зауважив, що ч. 1 ст. 383 ЦК передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому потужність за вказаною адресою має відповідати вимогам, визначеним ст. 41 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Згідно із цією нормою потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам:
1) підтримуватися в чистому та робочому стані;
2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів;
3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати;
4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів;
5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.
Суди попередніх інстанцій встановили, що вказана позивачем адреса реєстрації потужності є адресою, за якою розміщена квартира в багатоквартирному будинку, що не виведена із житлового фонду. Отже, позивач фактично просить про надання дозволу вести господарську діяльність з реалізації харчових продуктів із квартири, яка не переведена у нежитловий фонд.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність із виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.
За матеріалами ВС.
