Мінімальна заробітна плата становить 6 500 грн на місяць, розпочинаючи із грудня 2021 року. Нове її підвищення заплановане на жовтень 2022 року – на 200 грн або 3% до 6 700 грн.Наступного разу «мінімалка» збільшиться 1 січня 2023 року – до 7 176 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб зріс 1 грудня 2021 року – до 2 481 грн. Таким же він буде і з січня 2022 року.
З 1 грудня загальний прожитковий мінімум підвищився до 2 393 грн, для дітей віком до шести років – до 2 100 грн, від 6 до 18 років – до 2 618 грн, а для осіб, які втратили працездатність, – до 1 934 грн. У 2022 році заплановані два підвищення прожиткового мінімуму: у липні та грудні. Загальний показник 1 липня зросте до 2 508 грн, а 1 грудня – до 2 589 грн. Для працездатних осіб – до 2 600 грн та 2 684 грн відповідно.
Для дітей віком до шести років розмір прожиткового мінімуму з липня становитиме 2 201 грн, з грудня – 2 272 грн. Для дітей віком 6-18 років сума зросте до 2 744 грн та 2 833 грн відповідно.
Для осіб, що втратили працездатність, з 1 липня сума зросте до 2 027 грн, з 1 грудня – до 2 093 грн.
Зростання мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму впливає на ставки податків для фізичних осіб-підприємців.
Єдиний соціальний внесок. Збільшення мінімальної зарплати з 1 грудня 2021 року до 6 500 грн позначається на розмірі ЄСВ, адже ставка його нарахування залишається незмінною – 22%. Таким чином, з 1 січня 2022 року, як і з грудня 2021 року, мінімальний розмір ЄСВ на місяць становитиме 1 430 грн, а з 1 жовтня він зросте до 1 474 грн.
З грудня 2021 року ФОП сплачують ЄСВ за себе за четвертий квартал 2021 року до 19 січня 2022 року.
Квартальна сума становитиме 4 070 грн. У податковій декларації за 2021 рік потрібно вказати зміну розміру ЄСВ: із січня до листопада – 1 320 грн, а в грудні – 1 430 грн.
При цьому ФОП подаватиме одну декларацію (про єдиний податок та ЄСВ), а не дві. У її складі буде звіт щодо ЄСВ.
Єдиний податок. Для ФОП першої групи розмір єдиного податку на місяць у 2022 році становитиме 248,1 грн (не більше 10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня).
Для ФОП другої групи – 1 300 грн (20% від «мінімалки»), для третьої групи – 5% доходу або 3% доходу та ПДВ.
Доходи ФОП, що працюють за загальною системою оподаткування, отримані протягом календарного року від господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18% ПДФО та 1,5% військового збору від чистого доходу.
4. Закон на Google
Відомий в народі Закон на Google (Закон України від 03.06.2021 №1525-IX) починає діяти з 2022 року. Закон передбачає реєстрацію нерезидента платником ПДВ в Україні, якщо він надає електронні послуги на території України на користь фізичних осіб/фізичних осіб-підприємців, які не є платниками ПДВ, і якщо сума таких операцій перевищує 1 млн грн на рік.
5. З 1 січня 2022 року набуває чинності закон, відповідно до якого використання касових апаратів стало обов’язковим для ФОП, які проводять розрахункові операції. Ця норма не стосуватиметься підприємців, які не проводять такі операції.
Бізнес, який отримує гроші від кінцевих покупців у формі готівки, жетонів, талонів або розрахунків з використанням банківських карток та інших платіжних систем, здійснює розрахункові операції.
6. Пенсії
З початку 2022 року підвищення на 9% від розміру пенсії передбачене для жінок віком понад 60 років.У жовтні уряд встановив, що із січня мінімальна пенсійна виплата кожному з непрацездатних батьків, дружині (чоловіку) захисників (захисниць), що загинули в зоні проведення АТО/ООС, становитиме не менше 7 800 грн.
7. Податок з продажу нерухомості.
Дохід від продажу третього та наступних об’єктів нерухомості, проданих фізичною особою за рік, має оподатковуватися за стандартною ставкою – 18%.До другого читання проєкту цю норму пом’якшили. Тепер сплачувати 18% податку доведеться не з усієї суми, отриманої від продажу нерухомості, а лише з різниці між сумою продажу та ціною, за яку нерухомість перейшла до продавця.
8. З 1 січня впроваджується нова система оподаткування сільгоспвиробників.
Вводиться поняття «мінімальне податкове зобов’язання» (МПЗ). Це сума податків, яку кожен власник сільгоспземлі має сплачувати до бюджету. Ця сума становитиме близько 5% від вартості землі на рік.
Тобто якщо сума всіх податків (податку на землю, податку на прибуток, єдиного податку), які сплачує сільгоспвиробник, буде меншою за МПЗ, то йому доведеться доплатити різницю.
МПЗ не визначається для городів, земельних ділянок дачно-будівельних та садівничих (городницьких) кооперативів, а також для сільгоспземель, що перебувають у межах населених пунктів.
Не менш важлива норма стосується податку на продаж городини.
Депутати зобов’язали сплачувати податок на доходи фізосіб (18%), якщо отриманий від продажу продуктів дохід перевищить 12 мінімальних зарплат. У 2021 році це 72 тис грн, у 2022 році – 78 тис грн.
9. З 1 січня 2022 року змінюються граничні обсяги доходів, що дають право перебувати на єдиному податку І — ІІІ груп, які визначатимуться зважаючи на встановлений законом на 1 січня податкового (звітного) року розмір мінімальної заробітної плати.
З 1 січня 2022 року обсяг доходу СГ — платників єдиного податку протягом календарного року не повинен перевищувати:
І група — 167 розмірів МЗП, — у 2022 році це 1085500 грн. (6500,0 х 167)
ІІ група — 834 розміри МЗП, — у 2022 році це 5421000 грн. (6500,0 х 834)
ІІІ група — 1167 розмірів МЗП, — у 2022 році 7585500 грн. (6500,0 х 1167).
10.Закон № 1702-IX «Про основи національного спротиву» набрав чинності 1 серпня 2021 року та вводиться в дію з 1 січня 2022 року. Документ було офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 31 липня.
Установлено, що національний спротив — комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України. «Національний спротив» – це залучення всього населення до протидії агресору, а також підготовка до такої протидії. «
Спливають останні дні 2021 року. Хтось намагається встигнути закінчити старі справи, хтось готується до зустрічі нового року, хтось вибирає подарунки близьким та рідним.
Хочеться на цій хвилі новорічної метушні, привітати Вас із наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим!
Хай в Ваших домівках завжди буде затишно та тепло, хай стіл буде наповнений смаколиками цілий рік!
Бажаємо Вам міцного здоровя, вірних друзів та партнерів! Хай біди обходять Вас стороною, а розпочаті справи завершуються тільки перемогою!
Ми дякуємо всім тим, хто був з нами на протязі року! Цінуємо кожного із Вас та будемо раді вітати Вас у новому 2022 році!
Веселих свят! З наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим!
З повагою, колектив Юридичної компанії — Лєгал!
Далее
Шановні друзі!
Наближаються новорічні та різдвяні свята, у звязку з чим повідомляємо Вас про режим роботи компанії:
31 грудня 2021 року — вихідний;
1-3 січня — вихідні дні;
4-6 січня — робочі дні;
7-9 січня — вихідні дні;
З 10 січня в звичайному режимі.
Тож, плануйте заздалегідь свій час та встигніть записатись до нас на консультацію! Будемо раді Вас бачити!
З повагою,
директор компанії Л.Я. Єфімова!
Далее
В яких випадках можливо оскаржити стягнення виконавчого збору, проаназіуємо в даній статті.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.
Відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч. ч. 1-4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»)
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання на підставі виконавчого документа, з огляду на що, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державний виконавець повинен вирішити питання про його стягнення. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом № 1404-VІІІ не передбачено. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Нормами п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Слід врахувати, що за змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, а постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, має наслідком стягнення з боржника вже визначеної суми.
Далее
Звернення до суду із позовною заявою, ініціюючи судовий розгляд спору, часто супроводжується забезпеченням позову. Розглянемо, коли таке забезпечення є необхідністю так його вжити.
Забезпечення позову — це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову слід вживати, якщо Ви розумієте, що судовий розгляд справи триватиме певний час, а відповідач може вчинити дії, які унеможливлять виконання рішення в майбутньому.
Наприклад, примусове стягнення суми, зазначеної у виконавчому листі, відносно якого є спір, відбувається на даний момент, тож на розгляд справи бажано зупинити таке стягнення. Оскільки у разі задоволення позову, вам буде важко повернути назад стягнуті вже кошти. Також можливе, що виконання стягнення у повному обсязі призведе до неможливості подальшого виконання судового рішення по даній справі.
Або, предметом спору є нерухомість. Тож, варто на час розгляду справи заборонити її відчудження, оскільки, відповідач, може скористатись можливістю та не чекати рішення по даній справі та здійчнити продаж такої нерухомості.
Варто памятати, що подати заяву про забезпечення позову це не все. Таку заяву потрібно належним чином обгрунтувати, чому саме цей захід забезпечення позову потрібно вжити та навіщо.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
1. Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.
5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії.
8. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
9. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
10. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
11. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Втім даний перелік не є вичерпним.
За загальним правилом інститут забезпечення позову покликаний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі, якщо існує реальна та доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Варто знати, що відповідно ч.1.п.6 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розмір збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.
Відповідно ч.4 п.2 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.
Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Касаційний цивільний суд ВС, зазначає, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова від 30.05.2019 у справі № 456/2438/17).
З приводу застосування пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України КЦС ВС звертав увагу на те, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України (постанова від 24.04.2019 у справі № 369/13647/17).
Тож, якщо Вам потрібна допомога адвоката, звертайтесь до офісу компанії: м. Одеса, Адміральський проспект, 25, оф. 9 або за телефоном: 097-754-79-48 чи 063-95-69-854
З повагою, адвокат Л.Я. Єфімова!
