Юридическая Компания

Новости

У яких випадках апеляційний суд має право розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження

Опубликовано 14 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев

У яких випадках апеляційний суд має право розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження
Апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заінтересованої особи (боржника) на ухвалу районного суду у справі за заявою банку про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання. Апеляційний суд залишив без змін ухвалу місцевого суду, постановлену у відкритому судовому засіданні, про задоволення заяви банку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
У касаційній скарзі заінтересована особа послалася на те, що суд першої інстанції не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, судових повісток вона не отримувала, а апеляційний суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження, й вона була позбавлена доступу до правосуддя.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також статей 8–12, 128–130, 372 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка отримала судові повістки про розгляд районним судом заяви банку.
Порушень припустився й суд апеляційної інстанції.
Призначаючи справу до судового розгляду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що вона буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Апеляційний суд прийняв постанову по суті спору, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Проте згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37–40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Предметом розгляду цієї справи в суді першої інстанції було: поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України); видача дубліката виконавчого документа, що унормовано підпунктом 17.4 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвал суду щодо вирішення вказаних процесуальних питань немає в переліку, що наводиться в ч. 2 ст. 369 ЦПК України, на що апеляційний суд уваги не звернув, безпідставно розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Із постановою Верховного Суду від 2 червня 2021 року у справі № 2-2617/2009 (провадження № 61-4650св21) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.
Далее

ВС указав, які особи мають право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві

Опубликовано 14 Июн 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС указав, які особи мають право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи в інтересах неповнолітньої дочки до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

У зв’язку із смертю колишнього чоловіка, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачка в інтересах їхньої спільної неповнолітньої дочки звернулася до відповідача із заявою про отримання в порядку ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» одноразової допомоги в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Також через настання страхової події, дочці загиблого як особі, яка перебувала на його утриманні, була призначена та виплачена одноразова допомога в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте в задоволенні вимог заявниці відмовили з посиланням на те, що її дочка не входить до складу сім’ї загиблого. Вважаючи такі дії протиправними, позивачка оскаржила їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що неповнолітня дочка потерпілого не є членом сім’ї свого батька, оскільки проживала окремо, спільним побутом вони з ним пов’язані не були, взаємних прав та обов’язків не мали. Натомість згідно з інформацією, зазначеною в довідці Виконкому селищної ради, разом із загиблим чоловіком мешкала його співмешканка.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове – про часткове задоволення позову.

Визначення поняття сім’ї та її членів закріплено в Сімейному кодексі України. За його нормами дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України).

Суд указав, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить визначення сім’ї та її членів.

За такого правового регулювання, з урахуванням предмета спору, Верховний Суд дійшов висновку, що СК України є спеціальним законом, який має враховуватися при визначенні поняття сім’ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Отже, факт проживання неповнолітньої дочки після розлучення подружжя окремо від батька (в цьому випадку потерпілого) не свідчить, що вона перестала належати до сім’ї потерпілого та, відповідно, втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настання страхового випадку.

Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 360/1239/19.

Далее

Раді рекомендують прийняти за основу проект про передачу деяких справ Верховному Суду як суду першої інстанції

Опубликовано 14 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев

Раді рекомендують прийняти за основу проект про передачу деяких справ Верховному Суду як суду першої інстанції

Комітет з питань правової політики рекомендує Верховній Раді прийняти за основу законопроект № 5067 про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності справ Верховному Суду як суду першої інстанції.

Про це повідомила прес-служба ВРП.

Законопроектом пропонується визначити, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, виключивши відповідні категорії справ з виключної підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Розгляд справ пропонується здійснювати Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду. Передбачено, що судом апеляційної інстанції у зазначених вище справах буде Велика Палата Верховного Суду.

Після першого читання планується внести зміни до законопроекту та встановити, що акти Кабінету Міністрів України оскаржуються у Верховному Суді як у суді першої інстанції, а акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших суб’єктів владних повноважень — у суді апеляційної інстанції.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net

Далее

Які будівельні роботи можна проводити без дозволу на власній земельній ділянці чи у приміщенні?

Опубликовано 11 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев

Які будівельні роботи можна проводити без дозволу на власній земельній ділянці чи у приміщенні?

Плануючи будівництво на присадибній ділянці (садовій або дачній) часто виникають питання щодо того, які об’єкти потребують отримання дозвільної документації на початок будівництва, а які можна будувати без відповідної документації. Про особливості такого будівництва розповідає фахівчиня Самбірського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Леся Сушко.

Приватні будинки

Перш за все, необхідно нагадати, що на сьогодні для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

Водночас  на виконання Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» 07 червня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийняв постанову № 406, якою затверджено Перелiк будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та пiсля закінчення яких об’єкти не підлягають прийняттю в експлуатацію (далі – Перелік). Зокрема це стосується зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, наметів, альтанок, накриття, естакад, літніх душових, сходів, теплиць, гаражів, криниць, свердловин, люфт-клозетів, вигрібних ям, замощень, парканів, вбиралень, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, хвірток, приямків, терас, воріт, ґанків.

Гаражі

Cьогодні не потребує оформлення спеціальних документів будівництво гаражів, щоправда, без влаштування фундаментів.

Будівництво капітальних гаражів, тобто таких, що мають фундамент і не є тимчасовими спорудами, потребує оформлення будівельного паспорта та повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Огорожі (паркани)

Як зазначалося вище, влаштування огорож (парканів) на присадибних, дачних та садових ділянках не потребує оформлення дозвільних документів. Однак їх зведення має відповідати вимогам будівельних норм. Так, відповідно до ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції (проникнення сонячних променів) та провітрювання суміжних територій.  

Приєднання та підключення до мереж

Приєднання та пiдключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов iндивідуальних (садибних) житлових будинкiв, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів, також не потребує оформлення дозвільної документації.

Тому, враховуючи положень Переліку, постачальники електроенергії, газу, води не мають права вимагати оформлення дозвільних документів на приєднання та підключення будинків та господарських будівель і споруд до своїх мереж.

Також без отримання додаткових документів дозволяється оснащувати будівлі і споруди приладами для ведення відокремленого обліку теплової енергії, гарячої і холодної води.

Покрівля, дверні та віконні прорізи

Заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції, а також заміна вже існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів теж проводиться без необхідності отримання окремих дозволів.

Перепланування

Роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку чи приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують оформлення документів, що дають право на виконання будівельних робіт. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується.

Багатоквартирні будинки

Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для проживання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать правил експлуатації будинку і санітарно-технічних вимог.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі – Правила), встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Пунктом 1.4.1 Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Водночас, як вже зазначалося, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, – щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Відповідні норми знайшли свої відображення і у рішеннях суду, наприклад, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17.

Проведення будь-якого ремонту чи реставрації у приміщенні, у тому числі квартирі, що знаходиться у будинку-пам’ятці архітектури національного або місцевого значення здійснюється лише за наявності письмового дозволу Міністерства культури України або органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації (стаття 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Джерело:https://yur-gazeta.com

Далее

В Україні можуть скоротити термін ув’язнення через неналежні умови в СІЗО

Опубликовано 10 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев

В Україні можуть скоротити термін ув’язнення через неналежні умови в СІЗО

Кабінет Міністрів схвалив зміни до законодавства України щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання. Крім того, ці зміни впроваджують у національне законодавство ефективні превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту у випадку неналежних умов тримання під вартою.

Про це повідомляє «Я і Закон» з посиланням на пресслужбу Кабміну.

Заступник Міністра юстиції Олена Висоцька зазначила, що схвалені зміни забезпечать відповідність законодавства України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає Європейський суд з прав людини.

Зокрема, 30 січня 2020 року ЄСПЛ ухвалив вже друге «пілотне» рішення у справах проти України та вказав на нагальність якнайшвидшого вжиття комплексних заходів як для покращення матеріально-побутових умов тримання під вартою, так і впровадження ефективних превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту у випадку неналежних умов тримання під вартою.

Станом на сьогодні на контролі Комітету міністрів Ради Європи в рамках групи справ, яка стосується проблеми неналежних умов тримання під вартою, знаходиться 81 рішення ЄСПЛ, а це близько 1/7 від загальної кількості усіх справ на контролі КМ РЄ щодо України. Також ще близько 120 заяв такої ж категорії наразі очікують розгляду в Європейському суді.

«Такий показник свідчить про те, що проблема неналежного тримання осіб в пенітенціарних установах є надзвичайно актуальною та вимагає прийняття нагальних та комплексних заходів для її вирішення. Схвалення та подальше прийняття запропонованих законопроектів – це важливий крок до покращення умов тримання під вартою», — наголосила Олена Висоцька.

Підтримані Урядом ініціативи вносять зміни до Кримінального, Кримінального процесуального кодексу, Кримінально-виконавчого кодексу та низки інших законодавчих актів України.

Відповідно до прийнятих змін, встановлюються наступні компенсаційні та превентивні заходи у випадку неналежних умов тримання під вартою:

  • скорочення строку покарання, після якого може бути застосовано умовно-дострокове звільнення на строк, протягом якого особа трималася у неналежних умовах в установах попереднього ув’язнення або виконання покарань;
  • заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням на строк, протягом якого особа трималася у неналежних умовах;
  • надання можливості зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК.

Факт та/або строк тримання особи у неналежних умовах встановлюватиметься рішенням комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань.

Водночас встановлюється можливість вирішення місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, питання про оскарження рішення відповідної комісії.

«Змінами закріплюється право особи протягом шести місяців з дня відбуття покарання у виді арешту або позбавлення волі звернутися з клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає, про встановлення факту та строку тримання особи у неналежних умовах в установах попереднього ув’язнення або  виконання покарання», — додала заступник Міністра.

Крім того, вказані зміни закріплять правові підстави для утворення місцевими органами виконавчої влади комісій з розгляду скарг. Доцільність утворення комісій з розгляду скарг на місцевому рівні обумовлена територіальним розташуванням установ виконання покарань та попереднього ув’язнення, а також рекомендаціями Європейського суду, зокрема щодо незалежності органу з розгляду скарг від пенітенціарних органів, ефективної участі ув’язненого у розгляді його скарги та забезпечення оперативного та ретельного розгляду скарги.

«Враховуючи наведене, утворення комісій з розгляду скарг місцевими державними адміністраціями забезпечить оперативність розгляду скарг, безпосереднє дослідження умов тримання осіб в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань, об’єктивність та обґрунтованість прийнятих рішень», — пояснила Олена Висоцька.

Схваленим пакетом законопроектів визначено механізм звернення до комісій. Він передбачає такі етапи:

1) особа, взята під варту, засуджений, член сім’ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання у неналежними умовах до адміністрації місця попереднього ув’язнення, установи виконання покарань, яка невідкладно надсилає цю заяву до комісії з розгляду скарг або безпосередньо до комісії з розгляду скарг на відповідній території, в межах якої відбуває покарання;

2) Комісія з розгляду скарг розглядає заяву про встановлення факту тримання у неналежних умовах протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання заяви та надсилає рішення засудженому.

3) У десятиденний строк після отримання відповідної заяви особи, взятої під варту, засудженого члени комісії з розгляду скарг уповноважені відвідати установу попереднього ув’язнення чи виконання покарань та вивчити стан дотримання адміністрацією установи умов тримання.

4) Копія рішення комісії з розгляду скарг, яким встановлено факт та/або строк тримання особи, взятої під варту, засудженого у неналежних умовах надсилається до територіального органу управління та окружної прокуратури, в межах територіальної юрисдикції якої засуджений відбуває покарання, для вжиття заходів попередження порушень і відшкодування за неналежні умови тримання.

Джерело: https://yaizakon.com.ua

Далее

Відкриття рибальського сезону: які обмеження лишилися

Опубликовано 10 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев

Відкриття рибальського сезону: які обмеження лишилися

З 10 червня 2021 року закінчуються обмеження, пов’язані з нерестовим періодом, тож на водоймах розпочинається рибальський сезон.

У цей період на водоймах загального користування дозволяється вилов риби з берега та човна вудками усіх видів, із загальною кількістю гачків не більше п’яти на рибалку та спінінгом з блешнею. Про це повідомляє пресслужба Київський Рибоохоронний Патруль.

Добова норма вилову становить 3 кг (або трофей). Крім того, існують мінімально допустимі розміри риби, при яких її можна брати в улов: сом – 70 см, судак – 42 см, щука – 35 см, лящ – 32 см, короп – 25 см, лин – 20 см та інші.

За недотримання правил рибальства порушникам доведеться заплатити штраф, а також компенсувати збитки, завданні рибному господарству, за кожний незаконно виловлений хвіст. За судака — 510 грн, сома — 425 грн, щуку — 340 грн, сазана — 306 грн, білого амура або товстолоба — 255 грн, ляща — 170 грн, плітку — 85 грн, краснопірку — 68 грн, густеру — 34 грн, карася — 17 грн, рака — 25,5 грн.

Джерело: https://sud.ua

Далее