Державна міграційна служба України нагадала, що у період установлення на всій території України карантину оформлення документів, які посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи її спеціальний статус, здійснюється за місцем звернення особи.
Про це йдеться у пресслужбі ДМС.
«Це, зокрема, означає, що НА ЧАС КАРАНТИНУ для отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки – вперше, у разі закінчення терміну дії, втрати, при обміні паспорта-книжечки на ID-картку за бажанням тощо – особа може звертатися до підрозділу Міграційної служби, незалежно від зареєстрованого місця проживання», — зазначили у повідомленні.
Зазначається, що такі зміни установлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 р. № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину», а також передбачені пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17 березня 2020 року.
Сьогодні, 15 вересня, на засіданні Верховної ради прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення переліку кредитних договорів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».
Законом унормовується сфера мікрокредитування та підвищення якості системи кредитних історій фізичних осіб.
Законом внесено зміни до Законів України «Про споживче кредитування» та «Про організацію формування та обігу кредитних історій», якими передбачається:
— кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця;
— кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору;
Проект Закону зареєстровано за №1109.
Далее
У 2021 році, на відміну від попередніх років, Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, проводитимуть: з 1) української мови, 2) української мови і літератури.
Про це повідомили у пресслужбі Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО).
Таким чином, випускники, які завершують у 2021 році здобуття повної загальної середньої освіти та/або планують вступати до закладів вищої освіти, матимуть можливість самостійно обирати, яку саме роботу виконуватимуть під час ЗНО: або сертифікаційну роботу з української мови, або сертифікаційну роботу з української мови та літератури.
Далее
Верховная Рада приняла за основу законопроект Владимира Зеленского относительно усовершенствования отдельных вопросов исполнения воинской обязанности и ведения воинского учета.
Напомним, что данный законопроект наделяет Президента полномочиями призыва неограниченное количество раз, а полиция сможет доставлять резервистов в военкоматы.
Комитет Верховной Рады по вопросам антикоррупционной политики 8 сентября рассмотрел на предмет коррупционных рисков данный законопроект Президента Владимира Зеленского № 3553 от 28.05.2020. Подробнее об этом ранее писала «Судебно-юридическая газета».
Так, антикоркомитет задался вопросом, может ли Президент оглашать фактически неограниченное число раз призыв на военную службу без оглашения мобилизации. Законопроектом было предложено дать Президенту такую возможность.
Как доложил замминистра обороны Украины Александр Полищук, принятие этого закона позволит создать вместо военкоматов территориальные центры комплектования и социальной поддержки.
«Также предлагается внедрить новый вид военной службы», отметил он. Речь идет о призыве из числа резервистов в особенный период. Такая служба предусматривается на срок до 6 месяцев.
«Как вы знаете, в условиях постоянной угрозы и войны, которую ведет РФ против нас, очень важно иметь возможность оперативно реагировать на такие угрозы», — подчеркнул он.
В свою очередь, профильный комитет сообщил, что готов дорабатывать этот законопроект.
Как отмечает Главное научно-экспертное управление ВР, дополнительного анализа требует предложенный в проекте новый вид военной службы — «военная служба по призыву лиц из числа резервистов в особый период».
«Во-первых, возникает вопрос о согласованности с конституционными предписаниями предоставленных в законопроекте Президенту Украины полномочий по неоднократному призыву на военную службу без объявления мобилизации лиц, которые уже отслужили соответствующие сроки военной службы и зачислены в резерв первой очереди, а также определения им задач, сроков, объемов и порядка проведения такого призыва. Во-вторых, отсутствие четких формулировок и определенных законом оснований проведения такого призыва может негативно отразиться на принципах социальной справедливости, правах и свободах резервистов», — отмечает ГНЭУ.
Далее
Кабинет министров предлагает повысить прожиточный минимум в Украине до 2393 гривен до конца 2021 года. Это предусмотрено проектом госбюджета на следующий год, который был зарегистрирован в Верховной Раде.
В 2021 году предлагается установить прожиточный минимум на одно лицо в расчете на месяц с 1 января 2021 года в размере 2189 гривен, с 1 июля — 2294 гривны, с 1 декабря — 2393 гривны.
| 1.01.2021-30.06.2021 | 1.07.2021-30.11.2021 | 1.12.2021-31.12.2021 | |
| Дети в возрасте до 6 лет | 1921 грн | 2013 грн | 2100 грн |
| Дети в возрасте от 6 до 18 лет | 2395 грн | 2510 грн | 2618 грн |
| Трудоспособные лица | 2270 грн | 2379 грн | 2481 грн |
| Лица, утратившие трудоспособность | 1769 грн | 1854 грн | 1934 грн |
| Общий прожиточный минимум | 2189 грн | 2294 грн | 2393 грн |
Кроме этого, прожиточный минимум, который применяется для определения базового размера должностного оклада судьи с 1 января 2021 года предлагается в размере 2102 гривны.
Прожиточный минимум, который применяется для определения должностных окладов работникам других государственных органов, оплата труда которых регулируется специальными законами: с 1 января 2021 года — 2102 гривны.
Прожиточный минимум, который применяется для определения должностного оклада прокурора окружной прокуратуры: с 1 января 2021 — 1000 гривен.
Однією з обов’язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спору про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/6974/16-ц.
Обставини справи
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 10 лютого 1993 року, виданого на підставі рішення міської ради, співвласниками спірної квартири були: особа_4 та особа_5.
Позивач є дочкою особи_5, яка заповіла їй свою частку квартири, та рідною сестрою особи_4. Після смерті матері в 1999 році позивач подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
В жовтні 2013 року позивач подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, після померлого брата. Вказані обставини встановлені в рішенні апеляційного суду від 20 жовтня 2006 року у справі № 303/6772/14-ц за позовом особи_6 до Мукачівської міської ради Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної квартири на підставі договору дарування від 18 березня 2016 року, за яким особа_3 подарувала її своєму сину – особі_2, є останній, тому оформити правовстановлювальні документи на квартиру у порядку спадкування позивач не мала можливості. Позивач вважала, що на момент відчуження спірної квартири квартира належала їй і вибула з її володіння поза її волею.
Позивач просила суд витребувати у відповідача квартиру, визнати недійсним договір дарування від 18 березня 2016 року та скасувати його державну реєстрацію.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа_1 не є власником квартири. Нею вчинено певні дії щодо оформлення права власності на спадкове майно, однак спадщину належним чином не оформлено, свідоцтво про право власності вона не отримала. На даний момент спірна квартира належить особі_2 на праві договору дарування, укладеного з особою_3. При цьому питання про витребування майна за безвідплатним договором може порушити тільки його власник, тому підстави для витребування майна згідно зі статтею 338 ЦК України відсутні.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
ВС зауважив, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Судом установлено, що після смерті матері позивача – особи_5 та брата позивача – особи_4 відкрилася спадщина на належне їм майно – квартиру, яке успадкувала особа_1.
Отже, особа_1, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, стала власником квартири, тому має право володіти та користуватися цим майном.
Відсутність реєстрації права власності на зазначену квартиру зумовлює обмеження у праві розпорядження нею.
Крім того, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2016 року у цивільній справі № 303/6772/14-ц за позовом особи_6 до Мукачівської міської ради Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, апеляційну скаргу особи_1 було задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року скасовано. У задоволенні позову особи_6 відмовлено.
ВС зауважив, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов’язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що особа не була власником квартири на момент відчуження її особою_2.
За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
