Постанова об’єднаної палати Касаційного цивільного суду
✔Правовий висновок
Для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України).
Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Таким чином, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, взявши за основу висновки комплексних судових психолого-психіатричних експертиз, згідно з якими на час укладення оспорюваних договорів дарування позивач за своїм психічним станом не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати… Для перегляду повного тексту рішення та правового висновку, будь ласка, перейдіть за посиланням нижче.
Постанова ВС від 11.11.2019 по справі № 496/4851/14-ц (№ в ЄДРСР 85868730)
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову управління соціального захисту населення про стягнення надмірно виплаченої субсидії. Однак апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідачка надала управлінню недостовірні дані про кількість зареєстрованих у квартирі осіб. Про це повідомляється на сайті ВС.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення апеляційного суду й залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 1215 ЦК України встановлено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Апеляційний суд виходив із того, що в декларації на отримання субсидії відповідачка подала недостовірні дані щодо зареєстрованих осіб у квартирі, а саме зазначила неповнолітнього сина 2008 року народження, який фактично був зареєстрований за вказаною адресою пізніше.
Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на таке. Законодавець пов’язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно ст. 81 ЦПК України має довести позивач.
28 листопада 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів».
Закон передбачає зміни до ст. 321-1 КК України щодо додаткових кваліфікуючих ознак та підвищення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів.
Так покарання за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів зростає з 3-5 років до 5-8 років з конфіскацією майна.
За ті ж дії, вчинені повторно або за змовою групою осіб, або службовою особою, медичним або фармацевтичним працівником, або з допомогою масштабного поширення (через інтернет) або у великих розмірах – передбачено покарання від 8 до 10 років з конфіскацією майна. Раніше за це карали 5-8 роками за гратами.
Якщо злочинні дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах, то законодавство карає їх довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
У випадку, коли фальсифікація ліків спричинила смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинена в особливо великих розмірах, то це карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років (раніше 8-10 років) або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Далее
27 листопада набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 946, якою внесено зміни до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобам.
Зміни до документа дозволять громадянину обміняти посвідчення водія і отримати його після втрати чи викрадення, скориставшись послугою через електронний кабінет водія або Єдиний державний портал адміністративних послуг.
В електронному кабінеті водія громадянин зможе замовити:
обмін посвідчення водія, виданого вперше на 2 роки, після закінчення строку його дії;
обмін посвідчення водія в разі непридатності його для подальшого користування;
обмін посвідчення водія в разі зміни персональних даних особи;
отримання посвідчення водія замість утраченого або викраденого.
Зазначимо, ці послуги будуть доступні онлайн для власників посвідчень водія, виданих після 2013 року.
Алгоритм отримання послуги:
після авторизації в електронному кабінеті водія особа подає заяву в електронній формі;
до заяви громадянин додає електронні копії документів, що підтверджують зміну персональних даних (за потреби), і чинної медичної довідки форми 083/о;
заява підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) особи.
У випадку успішної перевірки поданої заяви та документів за всіма передбаченими державними реєстрами та базами громадянин отримує відповідне сповіщення. Відмовлення в наданні послуги можливе з ряду причин, що передбачені постановою.
Отримати посвідчення водія громадянин зможе позачергово в територіальному сервісному центрі МВС, зазначеному в його електронній заяві.
Далее
Как сообщила пресс-служба Окружного административного суд города Киева, этот суд завершил рассмотрение дела по иску к Кабинету Министров Украины относительно прожиточного минимума на 2019 год.
Суд признал противоправными действия КМУ по установлению прожиточного минимума на 2019 год без проведения научно-общественной экспертизы сформированных наборов продуктов питания, продовольственных продуктов и услуг. Также суд признал противоправными действия правительства по разработке и одобрению проекта Закона Украины «О Государственном бюджете на 2019» от 15.09.2019 г. №9000, его представление в Верховную Раду Украины с нарушением порядка установления размера прожиточного минимума и других социальных стандартов и гарантий.
В своем решении ОАС Киева обязал Кабмин установить прожиточный минимум в соответствии с положениями Законов Украины «О прожиточном минимуме» и «О государственных социальных стандартах и государственных социальных гарантиях».
Сейчас это решение суда отсутствует в открытом доступе. Поскольку речь идет о вердикте первой инстанции, еще возможно его апелляционное обжалование правительством. Спрогнозировать последствия вступления такого решения в законную силу сложно, ведь законодательство не устанавливает прямо алгоритма действий правительства в случае вынесения судом требования о пересмотре прожиточного минимума в течение бюджетного года. А этот показатель влияет на большое количество платежей и выплат — от судебного сбора в социальных гарантий.
Так, например, законодательное увеличение 1 декабря этого года утвержденного показателя прожиточного минимума должно повлиять и на ряд социальных выплат, среди которых — размер декретных безработным женщинам, максимальные размеры пособия одиноким матерям и пособия на детей, над которыми установлена опека или попечительство, помощь лицу, которое ухаживает за больным ребенком, пособие лицам с инвалидностью с детства и тому подобное.
Также благодаря декабрьскому повышению прожиточного минимума вырастут размеры:
— алиментов на детей;
— пособия по безработице;
— пенсий.
Далее
Водій оскаржив постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до змісту оскарженої постанови позивач здійснив зупинку (стоянку) ближче 30 метрів до посадкових майданчиків для маршрутних транспортних засобів, чим порушив пункт 15.9 «е» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Оскільки жодного знаку 5.41.1, 5.41.2 чи будь-якого іншого знаку, який би підтверджував знаходження зупинки саме в тому місці або на відстані 30 метрів не встановлено, особа звернувся до суду.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги про скасування постанови. Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт скоєння правопорушення, оскільки відповідно до наявного відеозапису відсутні будь-які дорожні знаки, які б підтверджували знаходження зупинки громадського транспорту на місці вчинення правопорушення.
Апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд вказав, що наявність дорожніх знаків 5.41.1 або 5.41.2 (пункт зупинки автобусу/кінець пункту зупинки автобусу) є обов`язковою умовою лише за відсутності посадкового майданчика, наявність якого повністю підтверджується наданим до суду першої інстанції відеозаписом.
А позивач, проігнорувавши пункт 15.9 «е» ПДР України, здійснив зупинку свого авто ближче 30 м від посадкового майданчику. Факт скоєння вказаного правопорушення повністю підтверджується наявним відеозаписом.
З висновками суду апеляційної інстанції погодився і Касаційний адміністративний суд.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є:
— зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті;
— посадковий майданчик;
— павільйон;
— відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.
Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»:
