1. З 1 січня 2020 року почнуть діяти положення ст. 311Закону №889. У ній зазначено, що з особою, яка призначається на посаду держслужби, може бути укладено контракт на проходження держслужби в порядку, який буде затверджено КМУ. Рішення про віднесення посади держслужби до посад, призначення на які відбувається з укладенням контракту, приймає суб’єкт призначення або керівник держслужби з проведення конкурсу.
Схеми посадових окладів на посадах держслужби та умови оплати праці держслужбовців, з якими укладається контракт на проходження держслужби, будуть визначені КМУ за поданням Національного агентства України з питань державної служби. До речі, для держслужбовців, які будуть працювати за контрактом, з 1 січня 2020 року у п. 3 ч. 3 ст. 50 Закону № 889 закріплено право на отримання додаткової місячної і квартальної премій за належне виконання умов контракту на проходження держслужби.
Зміниться порядок установлення розмірів посадових окладів і нинішніх держслужбовців. Так, буде змінено редакцію ст. 51 Закону № 889. Як установлюють посадові оклади держслужбовцям зараз?
Для встановлення розмірів посадових окладів посади держслужби поділено на дев’ять груп оплати праці. Крім того, з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани поділено за юрисдикцією:
1) на всю територію України;
2) на територію однієї або декількох областей, міст Києва та Севастополя;
3) на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. З 1 січня 2020 року з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани будуть поділені на 5 рівнів:
Зараз у ст. 51 Закону № 889 встановлений мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у держоргані, юрисдикція яких поширюється на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. Він не може бути менше двох ПМПО, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Водночас, як ми пам’ятаємо, у п. 8 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, зарплати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується ПМПО, встановлений на 1 січня 2018, тобто 1762 грн. Отже, мінімальний посадовий оклад держслужбовців з 01.01.2019 становить 3524 грн. (1762 x 2).
Також зараз законодавчо встановлено співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, та мінімальним посадовим окладом держслужбовця. Таке співвідношення не може бути більше 7. Який же буде мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020?
У новій редакції ст. 51 Закону № 889, яка розпочне діяти з 01.01.2020, визначено, що мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця не може бути менше двох розмірів ПМПО, встановленого законом. Зверніть увагу, що з нового року не буде прив’язки мінімального розміру посадового окладу держслужбовця до ПМПО на 1 січня календарного року.
Таким чином, якщо в Прикінцевих положеннях Закону про Держбюджет на 2020 рік не буде встановлено додаткового обмеження мінімального розміру посадового окладу, то такий оклад повинен бути не нижчий двох ПМПО на поточний рік. До речі, вимоги про виконання співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану та мінімальним розміром посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020 не встановлено.
КМУ з 1 січня 2020 року зможе встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних держорганів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.
Крім того, на два роки (2020 — 2021 роки) продовжена можливість установлення стимулюючих виплат, таких як: надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливого завдання.
Отже, до кінця 2019 року змін в оплаті праці держслужбовців немає. З 1 січня 2020 року будуть затверджені нові посадові оклади держслужбовців та впроваджена практика укладення контрактів на роботу в держслужбі.
Далее
До суду звернувся міський центр зайнятості, який просив стягнути з особибезпідставно отриману суму матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Такі вимоги попередньо розглядались у судах адміністративної юрисдикції.
Постановою апеляційного адміністративного суду було вирішено стягнути з особи на користь міського центру зайнятості 6933,87 грн. допомоги по безробіттю. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України судові рішення скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки даний спір не є публічно — правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів та роз`яснено позивачу право на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Суди у цивільній справі дійшли висновку про відмову у задоволенні позову міського центру зайнятості. Суд першої інстанції зазначив, що з пенсії відповідача вже проводяться стягнення в сумі 6 933,87 грн. на користь міського центру зайнятості на підставі постанови державного виконавця. Крім того, позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом, пропустив також трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.
Апеляційний суд зазначив також про те, що відповідач заяви про поворот виконання судового рішення у строк визначений для цього не подавала, тому задоволення позовних вимог потягне за собою подвійне стягнення з особи на користь позивача однієї і тієї ж суми коштів.
Касаційний цивільний суд скасував судові рішення, а позов міського центру зайнятості задовольнив. Суд касаційної інстанції вказав на те, що виконання рішення суду по справі, провадження якої було закрито з підстав порушення юрисдикції спору не свідчить про відновлення порушеного права міського центра зайнятості, тому не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, які по суті ще не вирішені та існує невирішений спір.
ВС зауважив, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що особа не зверталась з заявою про поворот виконання судового рішення та нею було порушено строки передбачені статтею 265 КАС України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення з відповідною заявою є передчасним та не свідчить про те, що особа позбавлена права вирішити питання з позивачем про добровільне зарахування коштів на погашення суми безпідставно отриманого матеріального забезпечення, або іншим шляхом захистити своє право.
Відтак, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що наявність виконаного судового рішення по адміністративній справі, провадження в якій закрито, про стягнення з особи на користь міського центру зайнятості 6933,87 грн. є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та спричинить факт подвійного стягнення (постанова від 16.10.2019 у справі № 466/5969/16-ц).
Далее
23 жовтня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 2303 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо удосконалення окремих питань організації адвокатської діяльності».
Пропонується внести зміни до статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виклавши її в новій редакції.
Наразі вона передбачає, що несумісною з діяльністю адвоката є:
1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
2) військова або альтернативна (невійськова) служба;
3) нотаріальна діяльність;
4) судово-експертна діяльність.
Автори законопроєкти зауважують, що існуюча редакція статті є застарілою, оскільки, наприклад, Закон України «Про засади та запобігання і протидії корупції», який згадується у пункті 1 частини 1 статті 7, втратив чинність 1 вересня 2016 року.
Судово-експертна діяльність не може бути несумісною з адвокатською, оскільки з 3 жовтня 2017 року усі процесуальні кодекси, які регламентують судочинство доповнені положеннями про правові експертизи, які використовуються як докази у судових спорах. Адвокат не може бути обмежений у праві виступити у якості експерта в галузі права.
Пропонується викласти статтю так: «Несумісною з діяльністю адвоката є робота або діяльність, яка унеможливлює дотримання адвокатом принципу професійної незалежності».
Окрім того, вносять зміни у статтю 13 Закону, якими передбачається, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, без створення юридичної особи.
Адвокат самостійно обирає систему обліку, звітності , оподаткування результатів професійної діяльності і має право здійснювати професійну діяльність на умовах трудового договору.
Стаття 16 викладена так: «Адвокат може укласти з особами, які отримали диплом за спеціальністю право не нижче першого освітнього рівня (бакалавр), трудовий договір на посаду помічника. Трудовий договір помічника з адвокатом , який здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського бюро, адвокатського об’єднання укладається шляхом видання відповідного наказу». Зміна статті викликана необхідністю приведення її положень до Закону України «Про вищу освіту» від 1 червня 2014 року, якою виключені поняття повна вища освіта, введені освітні рівні, ступені та кваліфікації вищої освіти.
Назва статті 17 Закону не відповідає її змісту та потребує осучасненню, як і положення про статус Єдиного реєстру, як частини загальнонаціональної електронної публічної бази даних. Зміни у цій нормі передбачають, що Єдиний реєстр адвокатів – це електронна база даних, яка містить інформацію про адвокатів, які набули право на здійснення адвокатської діяльності в Україні і здійснюють адвокатську діяльність відповідно до цього Закону. Єдиний реєстр адвокатів входить до системи електронних публічних реєстрів.
Серед інших пропозицій:
підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним під час здійснення адвокатської діяльності дисциплінарного проступку;
рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу;
оскарження рішення у дисциплінарній справі (щодо адвоката) зупиняє його дію.
Далее
Верховная Рада ввела штрафы 510-850 грн за перевозку детей в автомобилях без специальных кресел, приняв законопроект № 1150. Документ поддержали за основу 323 нардепа и в целом 332 нардепа.
В Админкодекс внесли норму о штрафе 510 грн за нарушение правил перевозки детей, а 850 грн — за повторное нарушение в течение года.
Закон вступит в силу на следующий день после официального опубликования.
В пояснительной записке обращают внимание, что в подпунктах «б-г», пункта 21.11 Правил дорожного движения определено, что запрещается перевозить детей, рост которых меньше 145 см или возрастом до 12 лет – в транспорте без спецсредств, которые дают возможность пристегнуть ребенка; детей до 16-летнего возраста — в кузове любого грузового автомобиля; организованные группы детей — в темное время суток.
Авторы законопроекта привели данные Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), согласно которым правильно установленные детские автомобильные кресла уменьшают вероятность смерти младенцев примерно на 70%, и на 54-80% детей.
Далее
Фабула судового акта: На сайті Головного сервісного центру МВС, що здійснює надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції цього міністерства, можна з’язувати, що з 1 лютого 2017 року надання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, здійснюється територіальними сервісними центрами МВС та Департаментом інформатизації МВС. Довідка про несудимість потрібна для: оформлення на роботу, оформлення візи для виїзду за кордон, для участі у тендері, здійснення усиновлення, встановлення опіки, оформлення громадянства, оформлення або поновлення докуме нтів тощо.
На питання про те, хто може отримати довідку про відсутність судимості, сайт відповідає, — фізична особа, яка досягла 14-річного віку, має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.
Справа, що пропонується увазі читачів, певним чином окреслює правове поле цього питання. Отже, при розгляді позову особи до Міністерства внутрішніх справ України, обласного Головного управління Національної поліції в області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, було встановлено, що позивач з метою отримання довідки про відсутність судимості звернувся з відповідною заявою до «Паспортного сервісу Дніпро» («Державне підприємство «Документ»).
На свою заяву він отримав довідку, відповідно до якої: «За обліками МВС громадянин України» заявник «не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 11.11.2005 … пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, кримінальна справа № …. від … Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили. Довідка надана для оформлення участі в процедурі державних закупівель».
Позивач, вважав внесення до довідки про відсутність судимості інформації про пред`явлення йому обвинувачень такою, що завдає шкоди його професійній діяльності, значно знижуючи його можливості отримати роботу розпорядника майна або ліквідатора.
Судами позов був задоволений. При цьому постановою апеляційного адміністративного суду зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій надати позивачу повну і точну інформацію про наявність/відсутність судимостей без зазначення вказаних додаткових відомостей; відповідача також зобов`язано виключити із бази даних зазначену інформацію.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з судовими рішеннями погодився і, зокрема, зазначив, що вказан «додаткові відомості», не могли бути відображені у довідці, виданої позивачу, оскільки не відносяться до інформації ані про притягнення особи до кримінальної відповідальності, ані про відсутність (наявність) судимості, ані про наявність обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Враховуючи викладене, протиправними є дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій щодо зберігання та використання шляхом зазначення у довідці зазначених відомостей.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для її вилучення із бази даних.
Релевантні джерела права й акти їх застосування, якими обґрунтоване судове рішення, докладно викладені у постанові ВС/КАС.
