У справі №910/5438/17 Підприємство звернулося з позовом до Товариства про припинення порушення прав інтелектуальної власності. Про це повідомляє прес-служба суду.
Предметом спору у справі є вимога позивача про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом визнання дій, що здійснюються відповідачем під час продажу масляних фільтрів «М FILTER» TF23, порушенням прав позивача та заборони здійснювати продаж зазначених масляних фільтрів.
Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Підприємство отримало дозвіл (невиключну ліцензію) на використання винаходу «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні» за патентом України № 79603 від 10 липня 2007 року на підставі укладеного з фізичною особою, яка є власником цього патенту, ліцензійного договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами використання відповідачем винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року саме шляхом реалізації автомобільних фільтрів «М FILTER» TF23 для легкової та вантажної техніки.
КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», правова охорона надається винаходу, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, процес (спосіб).
Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону, процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
За результатами дослідження та оцінки висновків судових експертиз суди попередніх інстанцій встановили, що кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року, або ознака, еквівалентна їй, не використана у конструкції масляного фільтру «М FILTER» TF23.
У своїй діяльності відповідач здійснює імпорт та продаж в Україні масляних фільтрів торговельної марки «МFilter®» TF23. Однак відповідач сам не здійснює процесу контролю забрудненості масляного фільтру, не надає послуг з встановлення/обслуговування автомобільних двигунів, не здійснює встановлення на двигун масляного фільтра.
Верховний Суд зазначає, що реалізація товару, переданого виробником цього товару відповідачу як дистриб’ютору, не є свідченням того, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене саме відповідачем та внаслідок чинності патенту України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року. Цим патентом охороняються права його власника на використання певної технології винаходу, а саме — «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні».
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів, у чому полягає порушення його прав та законних інтересів саме відповідачем, є обґрунтованими.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.
1. З 1 січня 2020 року почнуть діяти положення ст. 311Закону №889. У ній зазначено, що з особою, яка призначається на посаду держслужби, може бути укладено контракт на проходження держслужби в порядку, який буде затверджено КМУ. Рішення про віднесення посади держслужби до посад, призначення на які відбувається з укладенням контракту, приймає суб’єкт призначення або керівник держслужби з проведення конкурсу.
Схеми посадових окладів на посадах держслужби та умови оплати праці держслужбовців, з якими укладається контракт на проходження держслужби, будуть визначені КМУ за поданням Національного агентства України з питань державної служби. До речі, для держслужбовців, які будуть працювати за контрактом, з 1 січня 2020 року у п. 3 ч. 3 ст. 50 Закону № 889 закріплено право на отримання додаткової місячної і квартальної премій за належне виконання умов контракту на проходження держслужби.
Зміниться порядок установлення розмірів посадових окладів і нинішніх держслужбовців. Так, буде змінено редакцію ст. 51 Закону № 889. Як установлюють посадові оклади держслужбовцям зараз?
Для встановлення розмірів посадових окладів посади держслужби поділено на дев’ять груп оплати праці. Крім того, з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани поділено за юрисдикцією:
1) на всю територію України;
2) на територію однієї або декількох областей, міст Києва та Севастополя;
3) на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. З 1 січня 2020 року з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани будуть поділені на 5 рівнів:
Зараз у ст. 51 Закону № 889 встановлений мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у держоргані, юрисдикція яких поширюється на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. Він не може бути менше двох ПМПО, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Водночас, як ми пам’ятаємо, у п. 8 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, зарплати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується ПМПО, встановлений на 1 січня 2018, тобто 1762 грн. Отже, мінімальний посадовий оклад держслужбовців з 01.01.2019 становить 3524 грн. (1762 x 2).
Також зараз законодавчо встановлено співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, та мінімальним посадовим окладом держслужбовця. Таке співвідношення не може бути більше 7. Який же буде мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020?
У новій редакції ст. 51 Закону № 889, яка розпочне діяти з 01.01.2020, визначено, що мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця не може бути менше двох розмірів ПМПО, встановленого законом. Зверніть увагу, що з нового року не буде прив’язки мінімального розміру посадового окладу держслужбовця до ПМПО на 1 січня календарного року.
Таким чином, якщо в Прикінцевих положеннях Закону про Держбюджет на 2020 рік не буде встановлено додаткового обмеження мінімального розміру посадового окладу, то такий оклад повинен бути не нижчий двох ПМПО на поточний рік. До речі, вимоги про виконання співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану та мінімальним розміром посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020 не встановлено.
КМУ з 1 січня 2020 року зможе встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних держорганів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.
Крім того, на два роки (2020 — 2021 роки) продовжена можливість установлення стимулюючих виплат, таких як: надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливого завдання.
Отже, до кінця 2019 року змін в оплаті праці держслужбовців немає. З 1 січня 2020 року будуть затверджені нові посадові оклади держслужбовців та впроваджена практика укладення контрактів на роботу в держслужбі.
Далее
До суду звернувся міський центр зайнятості, який просив стягнути з особибезпідставно отриману суму матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Такі вимоги попередньо розглядались у судах адміністративної юрисдикції.
Постановою апеляційного адміністративного суду було вирішено стягнути з особи на користь міського центру зайнятості 6933,87 грн. допомоги по безробіттю. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України судові рішення скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки даний спір не є публічно — правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів та роз`яснено позивачу право на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Суди у цивільній справі дійшли висновку про відмову у задоволенні позову міського центру зайнятості. Суд першої інстанції зазначив, що з пенсії відповідача вже проводяться стягнення в сумі 6 933,87 грн. на користь міського центру зайнятості на підставі постанови державного виконавця. Крім того, позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом, пропустив також трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.
Апеляційний суд зазначив також про те, що відповідач заяви про поворот виконання судового рішення у строк визначений для цього не подавала, тому задоволення позовних вимог потягне за собою подвійне стягнення з особи на користь позивача однієї і тієї ж суми коштів.
Касаційний цивільний суд скасував судові рішення, а позов міського центру зайнятості задовольнив. Суд касаційної інстанції вказав на те, що виконання рішення суду по справі, провадження якої було закрито з підстав порушення юрисдикції спору не свідчить про відновлення порушеного права міського центра зайнятості, тому не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, які по суті ще не вирішені та існує невирішений спір.
ВС зауважив, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що особа не зверталась з заявою про поворот виконання судового рішення та нею було порушено строки передбачені статтею 265 КАС України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення з відповідною заявою є передчасним та не свідчить про те, що особа позбавлена права вирішити питання з позивачем про добровільне зарахування коштів на погашення суми безпідставно отриманого матеріального забезпечення, або іншим шляхом захистити своє право.
Відтак, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що наявність виконаного судового рішення по адміністративній справі, провадження в якій закрито, про стягнення з особи на користь міського центру зайнятості 6933,87 грн. є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та спричинить факт подвійного стягнення (постанова від 16.10.2019 у справі № 466/5969/16-ц).
Далее
23 жовтня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 2303 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо удосконалення окремих питань організації адвокатської діяльності».
Пропонується внести зміни до статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виклавши її в новій редакції.
Наразі вона передбачає, що несумісною з діяльністю адвоката є:
1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
2) військова або альтернативна (невійськова) служба;
3) нотаріальна діяльність;
4) судово-експертна діяльність.
Автори законопроєкти зауважують, що існуюча редакція статті є застарілою, оскільки, наприклад, Закон України «Про засади та запобігання і протидії корупції», який згадується у пункті 1 частини 1 статті 7, втратив чинність 1 вересня 2016 року.
Судово-експертна діяльність не може бути несумісною з адвокатською, оскільки з 3 жовтня 2017 року усі процесуальні кодекси, які регламентують судочинство доповнені положеннями про правові експертизи, які використовуються як докази у судових спорах. Адвокат не може бути обмежений у праві виступити у якості експерта в галузі права.
Пропонується викласти статтю так: «Несумісною з діяльністю адвоката є робота або діяльність, яка унеможливлює дотримання адвокатом принципу професійної незалежності».
Окрім того, вносять зміни у статтю 13 Закону, якими передбачається, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, без створення юридичної особи.
Адвокат самостійно обирає систему обліку, звітності , оподаткування результатів професійної діяльності і має право здійснювати професійну діяльність на умовах трудового договору.
Стаття 16 викладена так: «Адвокат може укласти з особами, які отримали диплом за спеціальністю право не нижче першого освітнього рівня (бакалавр), трудовий договір на посаду помічника. Трудовий договір помічника з адвокатом , який здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського бюро, адвокатського об’єднання укладається шляхом видання відповідного наказу». Зміна статті викликана необхідністю приведення її положень до Закону України «Про вищу освіту» від 1 червня 2014 року, якою виключені поняття повна вища освіта, введені освітні рівні, ступені та кваліфікації вищої освіти.
Назва статті 17 Закону не відповідає її змісту та потребує осучасненню, як і положення про статус Єдиного реєстру, як частини загальнонаціональної електронної публічної бази даних. Зміни у цій нормі передбачають, що Єдиний реєстр адвокатів – це електронна база даних, яка містить інформацію про адвокатів, які набули право на здійснення адвокатської діяльності в Україні і здійснюють адвокатську діяльність відповідно до цього Закону. Єдиний реєстр адвокатів входить до системи електронних публічних реєстрів.
Серед інших пропозицій:
підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним під час здійснення адвокатської діяльності дисциплінарного проступку;
рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу;
оскарження рішення у дисциплінарній справі (щодо адвоката) зупиняє його дію.
Далее
Верховная Рада ввела штрафы 510-850 грн за перевозку детей в автомобилях без специальных кресел, приняв законопроект № 1150. Документ поддержали за основу 323 нардепа и в целом 332 нардепа.
В Админкодекс внесли норму о штрафе 510 грн за нарушение правил перевозки детей, а 850 грн — за повторное нарушение в течение года.
Закон вступит в силу на следующий день после официального опубликования.
В пояснительной записке обращают внимание, что в подпунктах «б-г», пункта 21.11 Правил дорожного движения определено, что запрещается перевозить детей, рост которых меньше 145 см или возрастом до 12 лет – в транспорте без спецсредств, которые дают возможность пристегнуть ребенка; детей до 16-летнего возраста — в кузове любого грузового автомобиля; организованные группы детей — в темное время суток.
Авторы законопроекта привели данные Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), согласно которым правильно установленные детские автомобильные кресла уменьшают вероятность смерти младенцев примерно на 70%, и на 54-80% детей.
Далее
