17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким, зокрема, скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Зазначеним Законом з 01.01.2020 року буде виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діляності» та частину п’яту статті 30 виключити, а також статтю 7 буде доповнено частиною шостою такого змісту:
«6. Органам, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, матеріальних або нематеріальних активів, у тому числі здійснення будівництва об’єктів».
⭕️ Разом із цим, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» містить Прикінцеві та перехідні положення в яких зафіксовано, зокрема, наступне:
? Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
? Замовник будівництва зобов’язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об’єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об’єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об’єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об’єкта будівництва;
? Пайова участь буде сплачуватись виключно грошовими коштами за такими ставками (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
? Також в Прикінцевих та перехідних положеннях міститься перелік об’єктів замовники будівництва яких звільнені від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
✅ На сьогодні чинне українське законодавство передбачає обов’язковість сплати замовниками будівництва пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту: у розмірі 4% від вартості житлового будівництва та 10% від вартості нежитлової забудови.
Потрібно зазначити, що в 2017—2018 році в м. Києві було знижено ставку пайового внеску в розвиток інфраструктури до 2% (на 2019 рік встановлено 3,2%).
⭕️ Законом повністю скасовується пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з 01.01.2021 року!
Далее
?Відсьогодні набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України.
Деякі зміни, які передбачає новий КПК України:
?Генеральному прокурору та керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надано право скасовувати незаконні або необґрунтовані постанови детективів НАБУ та прокурорів САП;
?✈?♀Слідчий, прокурор наділені обов’язком негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направлення повідомлення про його виконання слідчому судді після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна;
?Деталізовано вимоги до протоколу про затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, наприклад, до протоколу про затримання особи треба буде долучати фотознімок у випадку, якщо на момент затримання невідомо прізвище та ім’я особи;
?Внесено зміни до порядку залучення експерта зокрема щодо права сторони захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах, а також до процедури розгляду слідчим суддею клопотання про експертизу.
С 22 декабря 2018 года полученные всеми местными и апелляционными административными судами заявления и иные процессуальные документы через подсистему «Электронный суд» должны регистрироваться и рассматриваться в установленном порядке.
Это указала коллегия судей Кассационного административного суда в составе Верховного Суда в решении от 10 сентября 2019 года по делу № 640/1374/19, рассмотрев административное дело по иску к Фонду гарантирования вкладов физических лиц о признании противоправными действий, обязательства совершить действия.
Истцы обратились в Шестой апелляционный административный суд через подсистему «Электронный суд» с апелляционными жалобами, впоследствии возвращенными жалобщикам в связи с тем, что на день представления жалоб Единая судебная информационно-телекоммуникационная система (ЕСИТС) не введена, а это делает невозможным рассмотрение апелляционных жалоб, поданных в электронной форме, без наличия собственноручной подписи жалобщика.
Верховный Суд отменил решение суда апелляционной инстанции и направил дело для продолжения рассмотрения на стадии решения вопроса относительно открытия апелляционного производства, учитывая следующее.
Суд установил, что 1 декабря 2018 года в газете «Голос Украины» было опубликовано объявление Государственной судебной администрации Украины о создании и обеспечении функционирования ЕСИТС, которое в дальнейшем было отложено из-за необходимости отсрочки начала ее функционирования. В то же время решено ввести тестовый режим эксплуатации подсистемы «Электронный суд» во всех местных и апелляционных судах Украины (пилотных судах), о чем указано в приказе ГСА от 22 декабря 2018 года № 628.
В соответствии с п. 2 этого приказа местным и апелляционным судам в ходе тестового режима эксплуатации подсистемы «Электронный суд» следует руководствоваться требованиями Положения об автоматизированной системе документооборота суда, утвержденного решением Совета судей Украины, в части функционирования подсистемы «Электронный суд».
Коллегия судей указала, что отправка в установленном порядке процессуальных документов в электронном виде предусматривает использование сервиса «Электронный суд», при условии предыдущей регистрации официального электронного адреса (Электронного кабинета) и с обязательным использованием таким лицом собственной электронной подписи.
Таким образом, альтернативой обращения участников дела в суд с исковыми заявлениями, жалобами и другими определенными законом процессуальными документами, оформленными в бумажной форме и подписанными непосредственно участником дела или его представителем, является обращение с процессуальными документами в электронной форме с обязательным их скреплением собственной электронной подписью участника дела и подачу такого документа через Электронный кабинет.
На этом основании Верховный Суд сформулировал вывод о том, что поскольку состоянием на дату подачи апелляционных жалоб во всех местных и апелляционных судах, включая Шестой апелляционный административный суд, была введена подсистема «Электронный суд» в тестовом режиме, апелляционные жалобы были поданы с помощью подсистемы «Электронный суд» через Электронный кабинет с использованием личной цифровой подписи, то суд апелляционной инстанции необоснованно вернул апелляционную жалобу.
Далее
17 жовтня Конституційний Суд України розпочне розгляд справи за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо конституційності законопроекту № 1013 про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії).
Суд перевірить відповідність законопроєкту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Проєкт вносить такі зміни до статті 132-2 Конституції України, яка викладається у такій редакції: «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення».
Також пропонується вилучити підпункт 11 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення».
Додамо, згідно зі статтею 159 Конституції України Верховна Рада України розглядає законопроєкт про внесення змін до Конституції України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Далее
Вироком суду особу було засуджено за ст. 118 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Захисник у касаційній скарзі просив судові рішення щодо особи скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення,оскільки його підзахисний діяв у стані необхідної оборони, що відповідно до ст. 36 КК виключає кримінальну відповідальність.
Касаційний кримінальний суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Суд зазначив, що в ході судового розгляду представником потерпілих — було заявлено відвід судді, заяву про відвід було задоволено та передано кримінальне провадження щодо на розгляд іншому судді. Підставою для задоволення відводу в цій ухвалі було зазначено п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, оскільки викладені в заяві про відвід обставини викликали сумніви у неупередженості судді.
Під час підготовчого судового засідання потерпілим було знову заявлено відвід судді. Заяву про відвід розглядала суддя яку було відведено в цьому кримінальному провадженні в зв`язку з наявністю обставин, які викликали сумнів у її неупередженості. За наслідками розгляду в задоволенні заяви потерпілого було відмовлено.
Касаційний кримінальний суд зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість — іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя — ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судом не було забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, оскільки питання про відвід головуючого судді, який ухвалив вирок щодо особи , вирішувалося суддею,котра, виходячи з приписів п. 4 ч. 1ст. 75 КПК, не мала права брати участі у кримінальному провадженні (постанова від 17.09.2019 у справі № 277/599/15-к ).
Далее
Позивач оскаржив до суду наказ товариства про дисциплінарне стягнення та про позбавлення премії. Позивач покликався на те, що жодних дисциплінарних проступків він не вчиняв, трудової дисципліни не порушував та належним чином і в повному об`ємі виконував всі свої посадові обов`язки, які визначені посадовою інструкцією.
Відповідно до обставин справи працівнику було оголошено догану за порушення трудової дисципліни — систематичне передчасне залишення робочого місця. Позивач вказував на поважність причин залишення території товариства для вирішення службових питань.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. У касаційній скарзі позивач зазначав, зокрема, про те, що суд першої інстанції самостійно визначив дату виявлення проступку дати написання службової записки та доповідної записки без будь-яких підтверджень (письмових доказів) зі сторони відповідача. А судом апеляційної інстанції не встановлювались обставини щодо чіткої дати виявлення проступку.
Касаційний цивільний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.
Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Частиною другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Доводи скаржника щодо пропущення строків застосування дисциплінарного стягнення ВС визнав такими, що не заслуговують на увагу.
ВС зауважив, що норма статті 148 КЗпП України передбачає обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення саме проступку як такого. Тобто під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
А позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у місячний строк з дня виявлення факту порушення трудової дисципліни та не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (постанова від 07.10.2019 у справі№ 718/801/17).
Далее
