З 21 жовтня 2019 року вводиться в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року.
Кодекс України з процедур банкрутства – це перший за часи незалежності України комплексний документ, що врегульовує всі процедурні питання банкрутства. Кодекс містить багато положень, що перекликаються зі світовими стандартами.
З дня його введення в дію втрачає чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
«Приведення чинного законодавства до сучасних реалій та світових тенденцій має позитивно відобразитись на економіці та інвестиційному кліматі в державі. Зокрема, завдяки введенню Кодексу, Україна наступного року може піднятися на 10 позицій у рейтингу Світового банку з легкості ведення бізнесу завдяки прийнятому акту», – зазначила заступник Міністра юстиції України Валерія Коломієць.
За її словами, Кодекс містить раціональні новели, що оптимізують процедуру та закривають існуючі у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прогалини, має чітке окреслення напрацьованої за зазначеним Законом практики у правові норми.
Так, зокрема, Кодексом спрощено порядок відкриття провадження у справах про банкрутство, усі майнові спори за участю боржника зосереджуються у справі про банкрутство, арешт майна боржника можливий виключно у межах справи про банкрутство, звільнення активів боржника з податкової застави та скасування арештів на майно здійснюється ухвалою суду у справі про банкрутство, створюється єдина саморегулівна організація арбітражних керуючих тощо.
Крім того, Кодексом врегульовано принципово нову для України процедуру відновлення платоспроможності фізичних осіб. Основні принципи цієї процедури є достатньо лояльними стосовно банкрута: відкриття процедури виключно за ініціативою боржника, можливість задоволення вимог кредиторів шляхом реструктуризації та/або погашення боргів шляхом реалізації всього майна боржника, що входить у ліквідаційну масу, недоторканність житла, неможливість повторної процедури банкрутства.
«Міністерством юстиції України проведено відповідну роботу по розробці нормативно-правових актів, необхідних для впровадження Кодексу в дію. Так, Кабінетом Міністрів України прийнято 4 постанови, проєкти яких було розроблено Мін’юстом, та видано 10 наказів. Водночас, Міністерством юстиції продовжується робота по розробці деяких нормативно-правових актів, видання яких після введення Кодексу в дію не перешкоджає можливості здійснення процедур банкрутства за новими правилами», – наголосила Валерія Коломієць.
Далее
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Про це заявила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом особи до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії.
Позивачка звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, в якій їй було відмовлено. Відмова у призначенні пенсії за віком вмотивована тим, що позивачка не надала документів, які підтверджують необхідний стаж (20 років). Крім того, відповідач зазначив, що у трудовій книжці позивачки містяться неточності в частині назви підприємства, на яке її прийнято на роботу та з якого звільнено.
Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги було задоволено.
У ст. 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом міністрів України (cт. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначив, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном. Механізм підтвердження таких періодів роботи визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1.
Крім того, колегія суддів вказала, що, приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судами, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження пільгового стажу позивачки.
Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження №К/9901/17572/18).
Далее
Президент Владимир Зеленский подписал указ (№761/2019), согласно которому в двухнедельный срок с участием созданного Кабмином Координационного совета должны быть разработаны и внесены на рассмотрение парламента законопроекты, направленные на либерализацию условий и критериев отнесения ФЛП к первой группе упрощенной системы налогообложения.
Документ, в частности, инициирует «упрощенцам» установление большего размера предельного объема их дохода в течение календарного года и предоставление им права использовать труд наемных лиц.
Также документ «О неотложных мерах по обеспечению благоприятных условий для деятельности физлиц-предпринимателей» инициирует расширение перечня видов деятельности, которые могут осуществлять такие субъекты хозяйствования. В документе уточняется, что Кабмин должен обеспечить создание Координационного совета по вопросам развития малого и среднего предпринимательства с привлечением к его работе представителей общественных организаций, представляющих интересы малого бизнеса.
Вместе с тем указ предусматривает подготовку законопроекта о введении двухлетнего моратория на проведение проверок ФЛП (кроме осуществляющих высокорентабельные виды деятельности с существенными рисками уклонения от налогообложения). Речь идет о проверках на предмет соблюдения предпринимателями порядка применения РРО и смягчения ответственности этих лиц за нарушение ими установленного порядка представления в контролирующие органы отчетности, связанной с применением РРО.
В президентском указе отмечается, что при подготовке законопроектов должны быть приняты необходимые меры для обеспечения прозрачных и необременительных процедур регистрации расчетных операций при реализации товаров и услуг через интернет и проведения разъяснения о порядке применения таких процедур.
Далее
Седьмой апелляционный административный суд разъяснил, что листок нетрудоспособности заполняется заведением здравоохранения, но чтобы не было проблем с его оплатой, он должен быть заполнен правильно. Работник перед тем, как забирать листок нетрудоспособности из медицинского учреждения, должен самостоятельно проверить все данные, внесенные в него.
Обязательно на лицевой части листка нетрудоспособности (ЛН) должно быть:
1. Подчеркнуто слово «первинний» или «продовження», в случае продления указывается номер предыдущего ЛН.
2. Название и местонахождение заведения здравоохранения (полностью), что подтверждается штампом и печатью заведения здравоохранения «Для листків непрацездатності».
3. Дата выдачи ЛН (цифрой указывается число, после чего буквами — название месяца, цифрой указывается год).
4. Фамилия, имя и отчество нетрудоспособного указываются полностью, число полных лет цифрами, пол подчеркивается.
5. Место работы, название и местонахождение предприятия, учреждения, организации (полностью).
6. Открытие и закрытие периода нетрудоспособности удостоверяется подписью и печатью врача.
7. В графе «Стати до роботи» указывают словами число и месяц, когда приступить к работе; должность, фамилия врача, которые удостоверяются его подписью и печатью заведения здравоохранения «Для листків непрацездатності». В случае продления временной нетрудоспособности подчеркивается «Продовжує хворіти» и указывается номер нового ЛН.
Помарки и исправления не допускаются в ЛН, в случае выявления ошибки в тексте исправляется текст, что подтверждается записью «Виправленому вірити», подписью врача и печатью «Для листків непрацездатності». На бланке ЛН разрешается не больше двух исправлений. Если временная нетрудоспособность наступила вне постоянного места жительства и работы, ЛН выдается за подписью главного врача, удостоверяемой круглой печатью заведения здравоохранения.
Основанием для назначения помощи в случае временной нетрудоспособности может быть выданный в установленном порядке и правильно заполненный листок нетрудоспособности.
Далее
Сегодня, 17 октября, на своем утреннем заседании Верховная Рада приняла Закон «О внесении изменений в Закон Украины «О предотвращении коррупции» относительно разоблачителей коррупции».
Законом определено правовой статус разобличителей коррупции, их права и гарантии защиты; обеспечиваются условия для раскрытия информации о коррупции.
Документом внесены соответствующие изменения в законы:
— «О предупреждении коррупции»;
— «Об обеспечении безопасности лиц, участвующих в уголовном судопроизводстве»;
— «О безоплатной правовой помощи»;
— «Об адвокатуре и адвокатской деятельности»;
— «О предупреждении влияния коррупционных правонарушений на результаты официальных спортивных соревнований», а также в
— Кодекс Украины об административных правонарушениях;
— Гражданский процессуальный кодекс;
— Кодекс административного судопроизводства;
— Уголовный процессуальный кодекс.
В соответствии с Законом, разобличитель — физическое лицо, которое при наличии убеждения, что информация является достоверной, уведомило о возможных фактах коррупционных или связанных с коррупцией правонарушений, других нарушениях данного Закона совершенных иным лицом, если такая информация стала ему известна в связи с его трудовой, профессиональной, хозяйственной, общественной, научной деятельностью, прохождением им службы или обучения или его участием в предусмотренных законодательством процедурах, являющихся обязательными для начала такой деятельности, прохождения службы или обучения.
Установлено, что разобличитель не несет юридическую ответственность за уведомление о возможных фактах коррупционных или связанных с коррупцией правонарушений, иных нарушений данного Закона, распространения указаной в уведомлении информации, несмотря на возможное нарушение таким уведомлением своих служебных, гражданских, трудовых или иных обязанностей или обязательств.
Кроме того, унормирован порядок раскрытия разобличителем коррупции информации и обеспечена его государственная защита, в частности, защита их трудовых прав.
Законом также установлена выплата вознаграждения разобличителю. Согласно новой ст. 1301 Уголовного процессуального кодекса за уведомление о коррупционном преступлении, активное содействие его раскрытию, если денежный размер предмета преступления или нанесенные государству убытки от такого преступления в пять тысяч и больше раз превышают размер прожиточного минимума для работоспособных лиц, установленного законом на время совершения преступления, разобличителю выплачивается вознаграждение в виде 10 % от денежного размера предмета коррупционного преступления или от нанесенного государству ущерба после принятия обвинительного приговора суда, но не больше трех тысяч минимальных заработных плат, установленных на время совершения преступления.
Далее
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 909/1294/15 на розгляд Великої Палати ВС, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 33/45-09-1388.
Так, у рішенні ВСУ зазначено, що спосіб відступлення учасником товариства своєї частки іншим учасникам обирається її власником, і закон допускає відступлення як шляхом укладення угод, так і іншим чином.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 916/2386/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 904/9835/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 903/568/17.
Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від цих висновків і вказала на те, що відступлення учасником ТОВ частки у статутному капіталі товариства, передбачене ст. 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», є відчуженням частки і потребує волевиявлення особи, яка її відчужує, й особи, яка приймає її у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Велика Палата ВС також зауважила, що відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім’я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/84814533.
