Большая Палата Верховного Суда разъяснила, что управление транспортным средством в состоянии алкогольного опьянения нарушает требования пп «а» п. 2.9 ПДД ,однако само по себе не может выступать в качестве прямой непосредственной причины наступления ДТП и его последствий в виде причинения потерпевшему телесных повреждений или смерти. Состояние опьянения не охватывается объективной стороной (не является квалифицирующим признаком) преступления, предусмотренного ст. 286 УК (нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицами, управляющими ТС) и при назначении наказания может учитываться как обстоятельство, отягощающее наказание согласно п. 13 ч. 2 ст. 67 УК.
Соответствующий вывод о применении норм права содержится в постановлении от 21 августа по делу № 682/956/17 .
Исключительная правовая проблема, которую должна біла решить Большая Палата, заключалась в отнесении совершения преступления в состоянии алкогольного опьянения к объективной стороне состава преступления, предусмотренного ч. 2 в. 286 Уголовного кодекса или к обстоятельству, отягощаещему наказание.
Вместе с тем, трое судей высказали особое мнение, в котором пытались разъяснить, может ли быть состояние опьянения составляющей такого конститутивного (обязательного) признака объективной стороны состава преступления, как общественно опасное деяние.
Их вывод о применении нормы права:
1) совершение преступления в состоянии алкогольного опьянения может быть или составляющей объективной стороны состава преступления, предусмотренного ч. 2 в. 286 УК, или обстоятельством, которое отягощает наказание, предусмотренным статьей 67 УК;
2) в случае учета как признака объективной стороны преступления против безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта такого обстоятельства, как совершение преступления в состоянии алкогольного опьянения и установления непосредственной причинной связи между этим нарушением ПДД и общественно опасными последствиями, такое обстоятельство не отягощает наказание по ст. 67 КУ;
3) если факт управления транспортным средством в состоянии алкогольного опьянения находился в причинной связи со смертью потерпевшего или причинением ему тяжкого телесного повреждения, учет упомянутого состояния как обстоятельства, отягощающего наказание, при назначении наказания за преступление, предусмотренное ч. 2 в. 286 УК, будет нарушением ч. 4 в. 67 УК.
Далее
До суду звернулась особа з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що перебував на посаді директора комунального підприємства та був звільнений за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Позивач покликався на те, що при призначенні його на посаду виконуючого обов`язки генерального директора комунального підприємства терміном на два місяці не було укладено письмового трудового договору, що свідчить про відсутність юридичних підстав вважати законним прийом його на роботу за строковим договором та одночасно про те, що жодних підстав не було для звільнення його за викладених обставин за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати положення статті 39-1 КЗпП України з тих причин, що визнання строкового трудового договору, таким, що трансформувався в безстроковий внаслідок неодноразового укладання з позивачем договорів на виконання обов`язків керівника закладу після завершення дії цього договору порушуватиме вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо повноважень обласної ради призначати керівників комунальних підприємств та обмежуватиме права територіальних громад сіл, селищ, міст, які об`єднали спільне майно, на постійній основі за конкурсом.
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Суд виходив з того, що строкові трудові договори переукладались з позивачем неодноразово і ініціатором їх укладення була саме обласна рада, яка обґрунтовувала їх укладання не нормами КЗпП, але за частиною 2 статті 39-1 КЗпП України строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Касаційний цивільний суд скасував постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що, враховуючи те, що комунальне підприємство перебуває в управлінні обласної ради, генеральний директор цього підприємства призначається на пленарному засіданні сесії обласної ради, а переукладання строкового трудового договору (контракту) з керівником підприємства, можливе лише у випадку прийняття обласною радою рішення про продовження трудових відносин з керівником шляхом підписання строкового трудового договору (контракту) на новий термін, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що неодноразове призначення позивача виконуючим обов`язки керівника закладу не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як генеральним директором підприємства продовжена на невизначений строк.
Крім того, із посади генерального директора позивача звільнено ще у 2013 році, у подальшому він неодноразово призначався на посаду виконуючого обов`язки генерального директора, звільнення з якої становить підставу звернення до суду із позовом про поновлення на роботі.
Далее
ПФУ с сентября начинает внедрять в тестовом формате новый электронный сервис мобильное приложение «Пенсионный фонд». Отныне граждане имеют возможность доступа к электронным сервисам Фонда в удобном формате с мобильных устройств — смартфонов и планшетов.
Проект «Пенсионный фонд Украины в смартфоне» разработан для реализации развития системы предоставления электронных услуг «Е-пенсия».
Мобильное приложение «Пенсионный фонд» обеспечивает: пользование электронными услугами Фонда с мобильных устройств; доступ всех работающих (застрахованных лиц) к информации, содержащейся в электронной учетной карточке социального страхования из Реестра застрахованных лиц относительно анкетных данных, заработной платы и информации о полученном страховом стаже; защиту прав застрахованных лиц путем контроля за уплатой страхователями страховых взносов; доступ пенсионеров к данным электронного пенсионного дела; оперативный доступ к Электронному реестру листков неработоспособности и т. п.
Основные возможности:
— для застрахованных лиц — просмотр сведений из Реестра застрахованных лиц (анкетные данные, предоставленная работодателем (страхователем) информация о заработной плате, уплаченных в пользу лица страховых взносах, полученном страховом стаже);
— для пенсионеров — просмотр сведений из электронного пенсионного дела;
— для всех категорий — просмотр состояния обработки обращений в ПФУ, в частности прикрепленным к обращениям документам; верификация документов, справок, сформированных в личном электронном кабинете; получение и просмотр сообщений от Фонда.
По сообщению ПФУ, в ближайшее время будут реализованы следующие возможности:
подача документов для назначения / перерасчета пенсий в одно прикосновение (Е-пенсия);
изменение параметров информирования;
запись на прием в отделы обслуживания;
просмотр электронных листков неработоспособности в отношении застрахованного лица;
представление запросов на формирование электронных листков неработоспособности застрахованным лицом;
согласование о регистрации электронных листков неработоспособности по обращениям страхователей.
Использование сервиса требует наличия у пользователя:
ключа квалифицированной электронной подписи (который раньше назывался ЭЦП): доступный полный набор возможностей;
или предварительной регистрации на веб-портале Фонда через веб-браузер с помощью логина и пароля: в этом случае личные данные пользователя не используются при формировании справок, выводится только запрашиваемая информация.
На сегодня доступна тестовая версия мобильного приложения.
Далее
Позивач зазначала, що після смерті її чоловіка, його заповіт на неї та їх шлюб було визнано недійсними. А донька її чоловіка продала квартиру, яка початкова була предметом заповіту та у якій проживала позивач.
Позивач покликалась на те, що на день укладення договору купівлі-продажу вона оспорювала право власності дочки чоловіка на квартиру. Позивач вважала, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, оскільки з моменту укладення договору покупець не вчиняла жодних дій щодо її виселення з квартири.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові. Суд вказав на те, що позивач не довела наявність у відповідачів умислу на укладення фіктивного правочину, фактичне проживання позивача у спірній квартирі не доводять фіктивності правочину.
Апеляційний суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу покупець була обізнана про наявність на розгляді судів спору з приводу права власності продавця на спірну квартиру, перед укладенням договору купівлі-продажу вона не оглядала квартиру та понад три з половиною роки нею не користується.
Верховний Суд визнав вірним висновок суду першої інстанції, рішення якого залишив в силі.
Касаційний цивільний суд нагадав, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 Цивільного кодексу України).
Суд зазначив, що для фіктивного правочину характерним є те, що сторони відповідно до вимог закону оформлюють укладення договору, не маючи намір створювати реальні правові наслідки. Укладаючи договір його сторони не мають намір на виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не співпадає з їх внутрішньою волею.
КЦС зауважив, що, якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні.
ВС вказав, що суд першої інстанції, дослідивши обставини, які передували укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу, не встановив обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, дійшов правильного висновку, що волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника квартири та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі договору купівлі-продажу.
А суд апеляційної інстанції здійснив переоцінку доказів та дійшов протилежних висновків щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, неправомірно ухвалив рішення в інтересах особи, яка не є стороною оспорюваного правочину чи колишнім власником квартири, та від визнання цього договору недійсним у неї не виникає жодних прав на спірну квартиру.
КЦС зазначив, що оскільки після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру, з урахуванням також тієї обставини, що у грудні 2013 року покупець зверталася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом виселення без надання іншого житла, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні фіктивним договору купівлі-продажу квартири (постанова від 23.08.2019 у справі № 331/8830/15-ц).
Далее
Як зазначають народні депутати, 29.08.2015 року була зареєстрована петиція №22/000063-еп до Президента України з вимогою відмінити акциз на всі транспортні засоби — як для імпортованих, так і виготовлених на території України. Петиція набрала 27 328 підписів з 25 тисяч необхідних, але досі її вимоги не були задоволені.
На думку авторів, акцизний збір на транспортні засоби призводить до податкової дискримінації, не сприяє розвитку вітчизняного автовиробництва, створює штучні перешкоди для зростання авторинку та адаптації до світових стандартів.
Забруднення навколишнього середовища транспортними засобами прямо пропорційно залежить від інтенсивності їх використання, один і той самий транспортний засіб у різних власників буде використовуватися для різних цілей, а отже, долати різну дистанцію, споживати різну кількість палива та генерувати різну кількість викидів. Також кількість шкідливих викидів прямо залежить від технічного стану конкретного автомобіля та цілісності його оригінальної конструкції.
Депутати вбачають єдиний дієвий спосіб, який виключає податкову дискримінацію та може спонукати громадян до зменшення викидів, — включити екологічний податок до ціни автомобільного пального. Саме такий інноваційний підхід було запроваджено у Податковому кодексі ще 2010 року, що дозволило забезпечити дотримання загальноприйнятого в світовій практиці принципу «сплачує більше той, хто більше споживає».
На думку нардепів, ухвалення цього законопроекту — це один із кроків до цивілізованого ринку вживаних автомобілів в Україні, із застосуванням досвіду країн Європейського союзу та врахуванням реальних соціально-економічних потреб суспільства.
Відміна акцизного податку на транспортні засоби і кузови до них як такого, що порушує діюче українське законодавство та суперечить міжнародному багаторічному податковому досвіду розвинених країн, повинно усунути податкову дискримінацію та соціальну несправедливість, стабілізувати політичну ситуацію та призвести до підвищення рівня безпеки громадян на дорозі за рахунок оновлення автопарку; покращення екологічної ситуації через масову заміну старих автомобілів новішими; додаткових надходжень до державного бюджету за рахунок збільшення кількості імпортованих вживаних автомобілів та зростання споживання палива.
Законопроект передбачає внесення змін до низки статей Податкового кодексу України, а саме — видалення з переліку підакцизних товарів транспортних засобів та кузовів до них (УКТ ЗЕД 8702, 8703, 8704, 8707, 8711, 8716).
