Далее
За відповідний закон проголосувало 337 депутатів.
«Проєкт спрямований на створення додаткових джерел фінансування дорожнього господарства та фінансування заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом спрямування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт», — йдеться у пояснювальній записці до закону.
Депутати зазначають, що цей закон є доповненням до ухваленого напередодні закону про автоматичне зважування вантажівок під час руху.
Раніше в Укравтодорі повідомляли, що системи автоматичного зважування вантажівок під час руху встановлять на під’їздах до Києва у жовтні.
Раніше у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, яким запроваджується автоматичне зважування вантажівок та підвищуються штрафи за порушення вимог щодо максимально допустимої ваги вантажів.
У вересні 2018 року голова Укравтодору Славомір Новак повідомляв, що на під’їздах до Києва почали будувати 6 автоматичних пунктів для зважування автомобілів.
Продолжительность работы по совместительству на предприятиях, в учреждениях, организациях негосударственной формы собственности не ограничивается и может быть установлена в течение всего свободного от основной работы времени, но не превышать нормальной продолжительности рабочего времени, установленной КЗоТ. Продолжительность рабочего времени по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций предусмотрена постановлением КМУ от 03.04.1993 г. № 245 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» (далее — Постановление).
В частности, п. 2 Постановления установлено, что продолжительность работы по совместительству не может превышать четырех часов в день и полного рабочего дня в выходной день. Общая продолжительность работы по совместительству в течение месяца не должна превышать половины месячной нормы рабочего времени.
Письмом Минсоцполитики от 25.04.2018 г. № 184/0/22-18/13 даны разъяснения по продолжительности работы по совместительству в выходной день, в частности:
Общие нормы об установлении на предприятиях, в учреждениях, организациях выходных дней определены Кодексом законов о труде Украины (далее — КЗоТ).
Частью 3 ст. 52 КЗоТ установлено, что пятидневная или шестидневная рабочая неделя устанавливается собственником или уполномоченным им органом совместно с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) с учетом специфики работы, мнения трудового коллектива и по согласованию с местным советом.
В соответствии со ст. 67 КЗоТ при пятидневной рабочей неделе работникам предоставляются два выходных дня в неделю, а при шестидневной рабочей неделе — один выходной день.
Общим выходным днем является воскресенье. Второй выходной день при пятидневной рабочей неделе, если он не определен законодательством, определяется графиком работы предприятия, учреждения, организации, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, учреждения, организации, и, как правило, должен предоставляться подряд с общим выходным днем.
На предприятиях, в учреждениях, организациях, приостановка работы которых невозможна по производственно-техническим условиям или вследствие необходимости непрерывного обслуживания населения, а также на погрузочно-разгрузочных работах, связанных с работой транспорта, выходные дни предоставляются в различные дни недели поочередно каждой группе работников согласно графику сменности, который утверждается собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, учреждения, организации (ст. 69 КЗоТ).
В соответствии со ст. 142 КЗоТ трудовой распорядок на предприятиях, в учреждениях, организациях определяется правилами внутреннего трудового распорядка, которые утверждаются трудовыми коллективами по представлению собственника или уполномоченного им органа и выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) на основе типовых правил.
То есть режим работы, продолжительность рабочего времени и времени отдыха устанавливаются работодателем самостоятельно в правилах внутреннего трудового распорядка или в коллективном договоре с соблюдением норм законодательства о труде.
Учитывая вышесказанное, в выходные дни (по графику, определенному на основном предприятии) работать по совместительству разрешается полный рабочий день. Общая продолжительность работы по совместительству в течение месяца не должна превышать половины месячной нормы рабочего времени.
По материалам ГУ Гоструда во Львовской области
Далее
За відповідний закон проголосувало 284 депутати.
Таким чином, штрафи з власників «євроблях» не справлятимуть до 20 листопада 2019 року.
Автори законопроєкту зазначають, що дане відтермінування буде останнім і більше депутати не будуть продовжувати термінів періоду звільнення власників «євроблях» від штрафів.
Зазначимо, що попередній період звільнення від штрафів тривав до 22 серпня. Тоді набули чинності наступні штрафні санкції:
Після закінчення пільгового періоду податківці встигли оштрафувати 240 власників «євроблях».
Раніше повідомлялось, що у Міністерстві інфраструктури України підтримали ініціативу президента Володимира Зеленського щодо відстрочення введення штрафних санкцій для водіїв авто на єврономерах.
Нагадаємо, 16 травня 236 депутатів проголосували за відтермінування введення штрафів для власників «євроблях». У змінах термін, протягом якого власників «євроблях» не штрафуватимуть, продовжили ще на 90 днів — до 24 серпня 2019 року.
23 листопада 2018 року президент України Петро Порошенко підписав закон, який спрощує процедуру розмитнення автівок, зокрема з європейськими номерами, та закон, який підвищує відповідальність за порушення правил розмитнення автомобілів.
22 лютого 2019 року сплив термін пільгового розмитнення авто на єврономерах, протягом якого зареєструвати автомобіль в Україні можна було зі знижкою у 50%. Протягом «пільгового періоду розмитнили понад 124 тисячі «євроблях». Власники таких авто сплатили до бюджету 7,67 мільярда гривень.
Через неналежне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором банк направив йому вимогу про повернення кредиту, однак той прострочену заборгованість не погасив. У зв’язку із цим банк звернувся до суду з вимогою звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тих положеннях договору іпотеки, у яких ішлося про досягнення домовленості між сторонами про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу. На думку відповідача, такі умови договору обмежують повноваження суду в частині ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Місцевий суд вимоги позивача задовольнив, а суд апеляційної інстанції залишив відповідне рішення без змін. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС, вважаючи за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16.
Зокрема, КЦС ВС вказав, що згідно із позицією ВСУ обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Таким чином, іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право продати предмет іпотеки у порядку, встановленому зазначеною статтею Закону.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що оскільки сторони у договорі іпотеки у відповідному застереженні передбачили надання іпотекодержателю права від його імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору іпотеки в позасудовому порядку, таке застереження – це позасудовий спосіб врегулювання спору, який сторони встановили самостійно в договорі та для реалізації якого необхідне волевиявлення іпотекодержателя.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена ст. 38 Закону України «Про іпотеку», може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому, і в позасудовому порядку.
Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.
Якщо ж такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя було передбачено, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.
Велика Палата ВС вказала, що ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно із якою визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає йому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва вказані у ч. 3 ст. 36 способи, то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати судовий або позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на наведене Велика Палата ВС відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6 3034цс16.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82703516.
