Далее
Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду передала на розгляд Великої Палати ВС кримінальне провадження, матеріали якого містять виключну правову проблему, вказавши на необхідність вирішення такого питання: вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння є об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), чи обставиною, що обтяжує покарання.
Вирішуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого. Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони складу цього злочину потрібно проаналізувати Правила дорожнього руху, щоб з’ясувати, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас зазначений злочин є злочином із так званим матеріальним складом, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв’язку.
Таким чином, об’єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов’язкові ознаки: діяння, обстановка, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Суд зобов’язаний виявити, встановити і перелічити в описово-мотивувальній частині вироку всі порушення ПДР, які мали місце під час ДТП, та чітко зазначити, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто перебували у причинному зв’язку з ними, а які були лише умовами, що сприяли порушенню правил та настанню наслідків.
Отже, тільки такі порушення ПДР, які містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і становлять безпосередню причину їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що становить порушення підпункту «а» п. 2.9 ПДР, не є елементом об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, адже саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених цією статтею.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стан сп’яніння не охоплюється об’єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і під час призначення покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання, згідно з п. 13 ч. 2 ст. 67 КК України.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 (провадження № 13-31кс19) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84153042
Далее
За відповідний закон проголосувало 337 депутатів.
«Проєкт спрямований на створення додаткових джерел фінансування дорожнього господарства та фінансування заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом спрямування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт», — йдеться у пояснювальній записці до закону.
Депутати зазначають, що цей закон є доповненням до ухваленого напередодні закону про автоматичне зважування вантажівок під час руху.
Раніше в Укравтодорі повідомляли, що системи автоматичного зважування вантажівок під час руху встановлять на під’їздах до Києва у жовтні.
Раніше у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, яким запроваджується автоматичне зважування вантажівок та підвищуються штрафи за порушення вимог щодо максимально допустимої ваги вантажів.
У вересні 2018 року голова Укравтодору Славомір Новак повідомляв, що на під’їздах до Києва почали будувати 6 автоматичних пунктів для зважування автомобілів.
Продолжительность работы по совместительству на предприятиях, в учреждениях, организациях негосударственной формы собственности не ограничивается и может быть установлена в течение всего свободного от основной работы времени, но не превышать нормальной продолжительности рабочего времени, установленной КЗоТ. Продолжительность рабочего времени по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций предусмотрена постановлением КМУ от 03.04.1993 г. № 245 «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» (далее — Постановление).
В частности, п. 2 Постановления установлено, что продолжительность работы по совместительству не может превышать четырех часов в день и полного рабочего дня в выходной день. Общая продолжительность работы по совместительству в течение месяца не должна превышать половины месячной нормы рабочего времени.
Письмом Минсоцполитики от 25.04.2018 г. № 184/0/22-18/13 даны разъяснения по продолжительности работы по совместительству в выходной день, в частности:
Общие нормы об установлении на предприятиях, в учреждениях, организациях выходных дней определены Кодексом законов о труде Украины (далее — КЗоТ).
Частью 3 ст. 52 КЗоТ установлено, что пятидневная или шестидневная рабочая неделя устанавливается собственником или уполномоченным им органом совместно с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) с учетом специфики работы, мнения трудового коллектива и по согласованию с местным советом.
В соответствии со ст. 67 КЗоТ при пятидневной рабочей неделе работникам предоставляются два выходных дня в неделю, а при шестидневной рабочей неделе — один выходной день.
Общим выходным днем является воскресенье. Второй выходной день при пятидневной рабочей неделе, если он не определен законодательством, определяется графиком работы предприятия, учреждения, организации, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, учреждения, организации, и, как правило, должен предоставляться подряд с общим выходным днем.
На предприятиях, в учреждениях, организациях, приостановка работы которых невозможна по производственно-техническим условиям или вследствие необходимости непрерывного обслуживания населения, а также на погрузочно-разгрузочных работах, связанных с работой транспорта, выходные дни предоставляются в различные дни недели поочередно каждой группе работников согласно графику сменности, который утверждается собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, учреждения, организации (ст. 69 КЗоТ).
В соответствии со ст. 142 КЗоТ трудовой распорядок на предприятиях, в учреждениях, организациях определяется правилами внутреннего трудового распорядка, которые утверждаются трудовыми коллективами по представлению собственника или уполномоченного им органа и выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) на основе типовых правил.
То есть режим работы, продолжительность рабочего времени и времени отдыха устанавливаются работодателем самостоятельно в правилах внутреннего трудового распорядка или в коллективном договоре с соблюдением норм законодательства о труде.
Учитывая вышесказанное, в выходные дни (по графику, определенному на основном предприятии) работать по совместительству разрешается полный рабочий день. Общая продолжительность работы по совместительству в течение месяца не должна превышать половины месячной нормы рабочего времени.
По материалам ГУ Гоструда во Львовской области
Далее
