Відповідно до ст. 187 КЗпП України неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Про це нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу неповнолітніх, згідно із ст. 188 КЗпП України, – 16 років. Але як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.
Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.
На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.
Для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) робочий день має становити 24 години на тиждень, для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку.
Зарплата неповнолітнім працівникам виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Праця працівників, молодших ніж 188 років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Особам, які не досягли 18 років забороняється працювати на:
на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці;
на підземних роботах;
на роботах, що передбачають підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх граничні норми;
нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні.
Далее
Особа оскаржила до суду своє звільнення з посади в облдержадміністрації. Наказом відповідача особу було вирішено звільнити у зв`язку з незгодою на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу».
Позивач же покликалась на те, що вона не висловлювала незгоду на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, оскільки відповідно до приписів ст. 43 Закону України «Про державну службу» протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов праці вона не подала заяви ні про звільнення, ні про переведення на іншу запропоновану посаду.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а апеляційний адміністративний суд вирішив задовольнити позовні вимоги.
Касаційний адміністративний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності наказу відповідача.
Суд зазначив, що за приписами пункту 1 частини першої статті 41 Закону державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби. Відповідно до частини другої цієї статті переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону підставами для зміни істотних умов державної служби є, зокрема, ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Згідно з частиною 4 даної статі про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
ВС дійшов висновку, що нормами ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» передбачено форми незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, а саме: подання заяви про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» та подання заяви про переведення на іншу запропоновану посаду.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що оскільки заяви про звільнення від позивача не надходило, а останнім заявлено лише незгоду із запропонованою посадою, то з цього слідує, що, позивач, не надавши відповідачу заяву про звільнення, погодився на продовження державної служби (постанова від 27.06.2019 у справі №805/4301/16-а).
Далее
Малозначність спору як касаційний фільтр обмежує значну кількість громадян у праві на справедливий суд. Адже у суспільстві довіра до Верховного Суду дещо вища, ніж до перших двох інстанцій.
З огляду на це у проекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№10456) міститься дві ключові пропозиції.
По-перше, пропонується знизити удвічі межу малозначності спорів і визначити додаткові категорії справ, які не можуть визнаватися такими та розглядатися у порядку спрощеного провадження. Зокрема, йдеться про захист честі та гідності, а також про трудові, споживчі та деякі сімейні спори. За винятком випадків, коли сторони самі погоджуються на розгляд справи без їхньої участі.
Другий спосіб забезпечення права на справедливий суд, на думку автора, є звільнення від сплати судового збору певних категорій позивачів, наприклад у справах про відшкодування шкоди здоров’ю, захист інтересів неповнолітніх або недієздатних осіб. До «пільговиків» пропонується віднести й внутрішньо переміщених осіб, одиноких матерів (батьків), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тощо.
Що стосується навантаження на касаційний суд, то це питання, на думку автора ініціативи, має вирішуватися державою без заподіяння будь-якої шкоди правам громадян. Утім, крім судового збору, на заваді останнім може стати доступність правової допомоги. Адже якщо справу не можна визнати малозначною, то у переважній більшості випадків інтереси позивача в ній має представляти адвокат.
Об этом со ссылкой на Интерфакс-Украина сообщает БизнесЦензор.
Соответствующее решение принято на заседании правительства в среду с последующим согласованием с вице-премьер-министром по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Иванной Климпуш-Цинцадзе.
Кабінет міністрів визначив вартість індивідуальних автомобільних номерів. Відповідне рішення було прийняте під час засідання уряду 24 липня. Про це пише «РБК-Україна».
Зокрема, у ході засідання Кабмін схвалив проект постанови «Про внесення змін до постанов Кабінету міністрів України від 4 червня 2007 p. №795 і від 30 серпня 2007 р. №1076».
У пояснювальній записці зазначається, що на сьогодні можливість офіційно придбати номерний знак з бажаною комбінацією обмежена — передбачена доплата лише за 18 номерних знаків, які мають комбінацію з 4-х однакових цифр (1111, 2222) і в межах від 0001 до 0009. Інші номери видаються в простій послідовності за звичайною вартістю.
«Така ситуація створює умови для корупційних проявів, пов’язаних з наданням привілеїв у видачі номерних знаків, на які є підвищений попит, але які не входять до зазначеного переліку номерних знаків», — йдеться у пояснювальній записці.
Так, для номерів із зазначеною комбінацією цифр встановлена наступна вартість: з 4 однакових цифр — 30 тис грн; послідовні комбінації цифр від 0001 до 0009 — 30 тис грн; з 4 цифр, 3 з яких однакові і йдуть підряд — 10 тис грн; з двох послідовних пар однакових цифр — 10 тис грн; з послідовних цифр 0123 або 1234 — 10 тис грн; з 4 цифр, що починаються з двох нулів, а наступні дві цифри неоднакові — 8 тис грн; з 4 цифр, що містять три однакових цифри, що стоять не підряд — 4 тис грн; з 4 цифр, з яких однакові перша і третя або перша і четверта, а також друга і третя — 4 тисячі гривень.
Даним проектом передбачається розширити перелік платних номерних знаків, які мають підвищений попит серед автовласників, і закріпити нормативно їх ринкові ціни, а також збільшити вартість 18 комбінацій номерних знаків щонайменше утричі, що, у свою чергу, забезпечить додаткове наповнення бюджету, створить зрозумілий та можливий механізм обрання номерного знака серед тих, які мають підвищений попит.
Далее
