Фабула судового акту: Цікаве рішення з точки зору застосування матеріального права в частини регулювання правовідносин лізингу, яке можливо стане у нагоді колегам, які спеціалізуються у кредитних справах.
У даній справі фізична особа звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Лізинг України» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів у зв’язку із тим, що останній не відповідає вимогам п. 6 ч. 3 ст. 18, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.ч. 4, 5, 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, оскыльки має істотний дисбаланс прав і обов’язків його сторін, містить несправедливі та незаконні умови і це порушує права позивача як споживача відповідних фінансових послуг.
Рішенням місцевого суду зазначений позов задоволено та договір визнано недійсним.
Натомість апеляційний суд таке рішення скасував.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач за зустрічним позовом звернувся із касаційною скаргою.
Переглядаючи вказану справу КЦС прийшов до висновку про нікчемність укладеного договору фінансового лізингу з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
При цьому в судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, а тому вимоги зустрічного позову про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов’язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов’язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об’єкт лізингу, яким він користувався.
Далее
Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Натомість рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості товару, стягнення пені за затримку виконання вимоги про надання аналогічного товару, відшкодування збитків, завданих неналежною якістю товару скасовано
Позов задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу пральної машини, укладений між ТОВ та позивачем.
Стягнуто з ТОВ на користь позивача вартість пральної машини на час пред’явлення вимоги про розірвання договору в розмірі 10 395 грн; пеню за затримку виконання вимоги про надання аналогічного товару в розмірі 5106,78 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Звертаючись до суду касаційної інстанції ТОВ посилалась на те, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок судово-товарознавчої експертизи про те, що несправність пральної машини не відноситься до істотного недоліку. Позивач не довів належними та допустимими доказами заявлену суму вартості товару в розмірі 10 395 грн, висновок суду ґрунтується на припущеннях. Крім того, стягуючи з відповідача неустойку за невидачу товару із обмінного фонду на час ремонту, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач із письмовою вимогою як споживач про надання товару із обмінного фонду не звертався, тому відсутні підстави для стягнення пені.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми в розумний строк лише у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи. Споживач має право пред’явити одну із вимог, передбачених ч. 1 ст. 8 цього Закону, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену ч. 1 цієї ж статті.
Ч. 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
Висновки Верховного суду: суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку стосовно того що придбана позивачем пральна машина має істотні недоліки, які виникли з вини саме виробника і підтверджені належними доказами, та встановивши, що ціни на аналогічний товар підвищились порівняно із цінами на час придбання товару, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартості пральної машини у сумі 10 395 грн.
Також, встановивши, що на вимогу позивача відповідачем на час ремонту пральної машини не було надано товар аналогічної марки з обмінного фонду товарів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ на користь позивача неустойки за час затримки вимоги, що становить 5106,78 грн.
З рушенням у справі № 398/3014/15-ц можна ознайомитись за посиланням.
О внесении изменений в правила размещения рекламы в Одессе рассказал начальник Управления рекламы Одесского городского совета Виктор Панасюченко.
Он объяснил, что управление поставило перед собой задачу сократить количество рекламы, улучшив при этом эстетический вид города.
«В исторической части города мы идем на сокращение площади рекламных конструкций. У нас в Одессе действуют правила по размещению рекламы и размещению вывесок. Это разные требования, но многие их путают. Хотя некоторые бизнесмены, когда не могут узаконить вывеску, идут на хитрость — подают документы, чтобы узаконить эту конструкцию как рекламную», — сообщил он.
В Одессе с 2016 года вывески в исторической части города были ограничены тремя квадратными метрами, а вот у рекламных конструкций ограничений не было вообще. Но теперь их размеры в центре Одессы ограничили теми же тремя квадратами. Еще в правила внесли ограничения до четырех квадратных метров для стационарных конструкций в центре города. Ну и напоследок по всему городу ограничили их размещение на электроопорах, столбах уличного освещения, на заборах, разделяющих тротуар и дорогу.
Утверждение новых правил не означает, что с завтрашнего дня Одесса освободится от всех вывесок. Чиновник объяснил, что разрешения действуют пять лет, и пока у рекламной конструкции не выйдет этот срок, они ничего не смогут сделать. Но как только срок разрешения истечет, его не продлят, пока конструкция не будет соответствовать правилам.
Также Виктор Панасюченко рассказал, что теперь в правилах прописаны сроки хранения и правила утилизации демонтированных рекламных конструкций. Раньше этой процедуры просто не существовало. Теперь же они будут храниться на специальных штраф-площадках в течение года, после чего их смогут утилизировать.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку в результаті перегляду справи № 2-173/2011 у постанові від 29 травня 2019 року (касаційне провадження № 61-25403св18), пише court.gov.ua
У цій справі у зв’язку з тим, що зобов’язання за кредитним договором і договором поруки не були виконані своєчасно, банк звернувся до суду з позовом до позичальника й поручителя про тимчасову заборону у виїзді за кордон.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що оскільки відповідачі мають невиконані зобов’язання за кредитним договором і договором поруки, то позовні вимоги про заборону виїзду за кордон підлягають задоволенню до повного виконання зобов’язань за зазначеними договорами.
Колегія суддів Верховного Суду не погодилася з таким висновком, скасувала судові рішення та відмовила банку в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».
У п. 2 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону передбачено три окремих випадки обмеження громадянина України у виїзді за кордон, а саме: до виконання зобов’язань; до розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках; до забезпечення зобов’язань заставою.
Суди в цій справі встановили, що в іншому провадженні банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку про забезпечення зобов’язань іпотекою, яка є видом застави, а отже, на момент вирішення питання про обмеження у праві виїзду за кордон немає правових підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».
Верховний Суд також врахував, що банк звернувся до суду з позовом з метою тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон до повного виконання зобов’язань за кредитним договором. Правовою підставою поданого позову визначено правила статей 151–153 ЦПК України 2004 року, тобто норми процесуального права щодо правил застосування судом заходів забезпечення позову.
Фактично банк просив забезпечити позов, пред’явлений до відповідача в іншій справі (№ 2-2081/2010), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, банк, подавши цей позов, по суті звернувся до суду із заявою про забезпечення іншого позову, а не з окремим позовом для захисту своїх порушених прав.
Аналіз статей 151–153 ЦПК України 2004 року дає підстави для висновку, що процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон. У ст. 16 ЦК України також не передбачено такого способу захисту цивільних прав.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
З повним текстом постанови можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://www.reestr.court.gov.ua/.
Далее
У разі необхідності отримання зразка підпису, відбитка печатки та/або штампа, а також здійснення перевірки документів про державну реєстрацію актів цивільного стану у випадках відсутності відомостей про них у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та/або виникнення сумніву щодо їх достовірності строк розгляду документів на проставлення апостиля може бути продовжено до 20 робочих днів. Прийом та видачу документів, на яких повноваження з проставлення апостиля надано Мін’юсту, здійснюють усі відділи державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).
Бывает, что для выхода на пенсию не хватает нескольких месяцев стажа. Решить эту проблему можно по-новому. Пенсионный фонд Украины предлагает просто докупить стаж и с чистой совестью выходить на заслуженный отдых. Об этом сообщает aif.ua.
Сегодня на пенсию можно выйти в возрасте 60-65 лет. При наличии стажа в 15 лет можно выйти на пенсию только в 65 лет. Если есть достаточный стаж (26 лет), то претендовать на выплаты от государства можно в 60 лет. Требования к минимальному стажу будут расти до 2028 года. Именно поэтому важно позаботиться о своей старости уже сейчас. Украинцам рекомендуют работать только официально, а в случае, если не хватает стажа, покупать его. Процесс докупки стажа состоит из таких процедур:
