Аудиторська палата України визначила розміри членських внесків на 2019 рік для свої членів — аудиторських фірм та аудиторів.
Також рішенням від 18 травня 2019 року № 1/9 затверджено Положення про членські внески до Аудиторської палати України.
Так, членський внесок аудиторських фірм становить:
— для аудиторських фірм, які не мають права проводити обов’язковий аудит та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес у сумі 4173 грн;
— для аудиторських фірм, які мають право проводити обов’язковий аудит, крім обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес у сумі 12519 грн;
— для аудиторських фірм, які мають право проводити обов’язковий аудит та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес у сумі 16692 грн.
Для аудиторів членський внесок встановлено у сумі 1043 грн.
Членський внесок сплачується щорічно, до 1 липня, у національній валюті України — гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок АПУ.
Якщо аудитор або аудиторська фірма включається до Реєстру після 1 липня поточного року, вони сплачують членський внесок протягом 2 місяців з дати включення до Реєстру.
Банківські реквізити для сплати членських внесків та інформація про їх розмір на поточний рік публікуються на офіційному веб-сайті АПУ.
Далее
У справі № 905/494/18 ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до Комерційного банку про визнання права власності на нежиле приміщення.
Позов обґрунтовано втратою правовстановлюючих документів на об’єкт нерухомого майна внаслідок бездіяльності представників відповідача (Банку), якому такі документи передавались на виконання договору іпотеки, дія якого наразі є припиненою.
При винесенні постанови у даній справі Верховний Суд врахував, що в разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв’язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб’єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв’язку з відсутністю у нього відповідного документа.
У даній справі позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно (іпотека відповідача припинена, заборона відчуження скасована, будь-які інші обтяження відповідача відсутні), як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорювання його прав власника будь-якими іншими особами, що підтверджується тим, що відомості про спірний об’єкт нерухомого майна позивача внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто вказане нерухоме майно належить на праві власності позивачу.
При цьому, обставини втрати та/або неможливості повернення відповідачем правовстановлюючих документів позивача також не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об’єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки позивачем не доведено, що останній не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об’єктом через відсутність зазначених документів, зокрема, отримав відмову у вчиненні того чи іншого правочину або інші перешкоди у реалізації своїх прав.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погодився із висновком щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України.
З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81785420.
5 июня Кабинет министров Украины принял постановление №474, которым изменил процедуру проезда через линию пересечения на Донбассе для граждан, которые не достигли 16-летнего возраста.
Согласно документу украинцы, которые выехали с временно оккупированной территории, чтобы оформить документы, удостоверяющие личность и подтверждающие гражданство Украины, смогут въехать обратно, предъявив справку, выданную территориальным органом или территориальным подразделением ГМС.
Это справка о подаче документов для дальнейшего оформления и получения паспорта гражданина Украины, паспорта гражданина Украины для выезда за границу, удостоверяющая указанные факты и являющаяся обстоятельством, которое учитывается при перемещении лиц через контрольные пункты въезда на временно оккупированную территорию Украины и выезда с нее.
Со дня вступления в силу постановления №474 уполномоченные служебные лица органа охраны государственной границы будут предоставлять ребенку до 16 лет разрешение на выезд с временно оккупированной территории на основании его свидетельства о рождении, а также паспорта гражданина Украины или паспорта гражданина Украины для выезда за границу лица, в сопровождении которого они выезжают (а в случае, когда ребенка сопровождает опекун, попечитель, один из приемных родителей или родителей-воспитателей, — также решение органа опеки и попечительства об устройстве ребенка для подтверждения полномочий законного представителя), для оформления документов, удостоверяющих личность и подтверждающих гражданство Украины.
Если уполномоченное служебное лицо подразделения охраны государственной границы выявило на контрольном пункте ребенка до 16 лет без сопровождения вышеназванных лиц, такому ребенку дадут разрешение на выезд с временно оккупированной территории Украины и безотлагательно (в течение суток) сообщат о таком ребенке органам Нацполиции и передадут органу опеки и попечительства по месту его выявления для обеспечения его социальной защиты в соответствии с Порядком осуществления органами опеки и попечительства деятельности, связанной с защитой прав ребенка, и Порядка взаимодействия государственных органов и органов местного самоуправления в ходе выявления разлученных с семьей детей, не являющихся гражданами Украины.
Документ совершенствует порядок выезда детей, не достигших 16-летнего возраста, через контрольные пункты въезда/выезда на территории Херсонской области, в том числе в случае отсутствия документов, удостоверяющих личность, подтверждающих гражданство Украины, и без непосредственного сопровождения законных представителей. Постановление вступает в силу через 30 дней со дня опубликования, то есть 12 июля 2019 года.
Далее
Об этом на Украинском муниципальном форуме заявил премьер-министр Украины Владимир Гройсман, сообщает «Слово и Дело» со ссылкой на Правительственный портал.
Гройсман планирует сокращение уже с 1 января 2020 года. Однако известно, что такое решение еще не утвердили.
«Уже завтра примем решение с 1 января 2020 года сократить 50% обл- и райгосадминистраций», — сказал Владимир Гройсман.
Также он утверждает, что местные органы смогут создать свои собственные исполнительные комитеты.
«Знаю, что это долгожданное решение. Это позволит тем районам, где уже функционируют полноценные общины, жить по новым стандартам и управляться теми людьми, которых люди на местах знают. Я не хочу назначать людей на места, я их не знаю, — сказал Владимир Гройсман. — Но я остаюсь партнером общин и готов защищать их интересы».
Далее
Начальник Львівського управління Офісу великих платників платників податків ДФС Нонна Багмет, на обслуговуванні якого перебувають великі платники податків Західного регіону, в т.ч. платники Івано-Франківської та Закарпатської областей розповіла для редакції ІФ «Галицький кореспондент» про особливості розрахунків із нерезидентами в 2019 році зокрема, про те, які строки встановлено для розрахунків/постачання за ЗЕД договорами з 07.02.2019 та за яких умов штрафи за порушення таких строків не застосовуються.
Нагадаю, що 07 лютого 2019 року введено в дію Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473). Зокрема було збільшено граничний строк розрахунків за експортно-імпортними операціями, а також встановлено умови за яких штрафи за порушення таких строків не застосовуються.
Тож, які строки для розрахунків/поставки товару наразі встановлено?
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 становлять 365 календарних днів.
При цьому, прошу звернути увагу, що під валютний контроль підпадають операції з експорту, по яких не здійснено передоплати, та імпортні операції, по яких нерезиденту було перераховано аванс. На строк поставки резидентом за експортним договором, та розрахунку за імпортований, але не оплачений товар такі строки не поширюються.
Хочу наголосити, що НБУ скасував граничні строки розрахунків за низкою експортно-імпортних операцій. Зазначені зміни затверджені постановою НБУ від 14.05.2019 р. №67 та набувають чинності з 16 травня 2019 року
Відтепер граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (на сьогодні – 365 днів) не будуть розповсюджуватися на такі з них:
Крім цього, Національний банк дозволив банкам завершувати валютний нагляд за дотриманням бізнесом граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів після зарахування коштів за акредитив.
Коли штрафи не застосовуються?
Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу III постанови Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», банк завершує здійснення валютного нагляду з дотриманням резидентами граничних строків розрахунків якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує певної суми.
На сьогодні, відповідно до ч. 1 ст. 15 розділу III Закону №1702, даний розмір становить 150 тис. грн.
Проте, варто звернути увагу, що таке звільнення застосовуються лише у випадку відсутності ознак дроблення операцій з експорту/імпорту товарів.
Що ж є дробленням експортної операції? ДФС України роз\яснює, що дроблення операції з експорту товару (пп. 5 п. 3 розділу I Інструкції №7) – штучне ділення поставки товару за операцією з експорту товару, що передбачає одночасну наявність таких ознак:
Отже, граничні строки розрахунків за операціями з експорту, за перевищення строку яких передбачено нарахування пені, не поширюються на суми незначної незавершеної операції з експорту лише у разі відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару.
Платники податків часто звертаються з питанням чи застосовується відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, що відбулось до дати введення в дію Закону № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», тобто до 07.02.2019?
Статтею 13 Закону № 2473, який введено в дію 07 лютого 2019 року, передбачено, що Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до п. 21 розд. II Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно з п. 2 постанови Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в п. 21 розд. II Положення, поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).
Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України від 23.09.04 №185/94-ВР «Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті» (далі – Закон № 185), було порушено до дати введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», то застосовуються строки та відповідальність визначені Законом № 185.
Далее
Фабула судового акта: Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом позов водія був задоволений частково, — стягнуто з міської ради на його користь 73 687,22 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 2 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Судові рішення суду мотивовані тим, що 03 січня 2016 року у м. Прилуки, внаслідок бездіяльності Прилуцької міської ради як власника доріг, відбулася ДТП. Прилуцька міська рада не виконала обов`язку щодо забезпечення організації дорожнього руху шляхом установки знаку «Дати дорогу», що призвело до завдання позивачу майнової та моральної шкоди шкоди.
Трапилось це за наступних обставин, — позивач, керуючи автомобілем «Volkswagen-Transporter», рухаючись головною дорогою, виїхав на перехрестя; одночасно на вказаній вулиці рухався автомобіль «Ford Foсus», який також виїхав на перехрестя, і у зв`язку з відсутністю дорожніх знаків пріоритету 2.1 або 2.3 здійснив маневр, не надавши перевагу в русі автомобілю під керуванням позивача, внаслідок чого і відбулося зіткнення автомобілів.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з зазначеними судовими рішеннями погодився, виходячі з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 14, ч. 1а ст.. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості — невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, у діях водіїв відсутня вина під час ДТП, оскільки позивач — водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter», рухаючись на вулиці, на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога» правил дорожнього руху не порушував, а водій автомобіля «Ford-Focus» під час переїзду перехрестя керувався вимогами пункту 16.12 ПДР України.
Таким чином Прилуцька міська рада як орган місцевого самоврядування не виконала обов`язок щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території міста.
Наведені обставини і дали суду підстави для застосування приписів ст.ст. 1166, 1167, 23 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
