Юридическая Компания

Новости

Хто винний в ДТП, якщо на перехресті встановлено взаємовиключні дорожні знаки і кожен із участників руху діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони»

Опубликовано 13 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Хто винний в ДТП, якщо на перехресті  встановлено взаємовиключні дорожні знаки і кожен із участників руху діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони»
Цікава для автомобілістів справа
На перехресті  встановлено взаємовиключні дорожні знаки внаслідок чого сталось ДТП — обоє учасників якого визнані невинними (оскільки кожен з них діяв за вказівкою дорожніх знаків «зі своєї сторони» і був правий по-своєму).

Майнову і моральну шкоду покладено на міську раду як балансоутримувача дороги

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82264823

За таких обставин суд вважав доведеним, що водій автомобіля «VOLKSWAGEN-Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ПДР України не порушував, оскільки рухався на вулиці, на якій встановлено дорожній знак «Головна дорога», а водій автомобіля «Ford-Focus» ОСОБА_3 під час переїзду перехрестя керувався вимогами пунктами 16.12 ПДР України, тому у діях учасників ДТП вина відсутня.

…………
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Прилуцька міська рада як орган місцевого самоврядування не виконала обов`язок щодо створення спеціалізованої служби, яка повинна здійснювати організацію дорожнього руху на території м. Прилуки.
Крім того, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на балансі КП «Міськсвітло» дорожних знаків немає, а підприємство виконує установку знаків на підставі одноразових договорів з міською радою.
Відповідні договори між КП «Міськсвітло» та Прилуцькою міською радою щодо установлення знаків у матеріалах справи відсутні, а відповідачем таких не надано, тому обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції про покладення обов`язку щодо відшкодування шкоди саме Прилуцькою міською радою.
Далее

Суд має перевірити й переконатися в тому, що особа, яка подала апеляційну скаргу, повідомлена про виявлення недоліку апеляційної скарги

Опубликовано 13 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Суд має перевірити й переконатися в тому, що особа, яка подала апеляційну скаргу, повідомлена про виявлення недоліку апеляційної скарги

Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, який відмовив митниці ДФС у відкритті апеляційного провадження у справі про порушення митних правил.

Так, митниця ДФС подала апеляційну скаргу з порушенням строку на апеляційне оскарження, а причини пропуску строку суд не визнав поважними, що стало підставою для залишення апеляційної скарги без руху. При цьому, апеляційний суд встановив відповідачеві строк до 12 год. 10 хв. наступного дня після постановлення ухвали подати заяву із наведенням інших поважних підстав для поновлення строку.

Встановлення досить короткого строку, протягом якого відповідач міг усунути недолік апеляційної скарги, суд обґрунтував встановленим частиною 5 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) скороченим (десятиденним) строком для здійснення апеляційного перегляду справи як таким.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху суд надіслав на офіційну електронну адресу відповідача.

Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою Митницею апеляційною скаргою, зазначивши, що станом на 15 год. останньою не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд звернув увагу на те, що відомості про отримання Митницею електронного листа від суду в матеріалах справи відсутні, хоча за загальним правилом, встановленим, виходячи зі змісту частини 2 статті 169 КАС України, строк для усунення недоліків апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення ухвали про залишення її без руху.

А в матеріалах справи міститься значна кількість документів (у тому числі й сама апеляційна скарга) на фірмових бланках відповідача, на яких зазначені телефони та телефакс останнього, а відтак суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості повідомити Митницю про прийняття ухвали й у інший спосіб, крім надсилання електронного листа.

Крім того, Митницею додано до касаційної скарги копію запиту до Відділу організації роботи щодо надходження на офіційну електронну адресу копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також відповідь на нього (оформлена службовою запискою), в якій зазначено про відсутність факту надходження зазначеного документу.

Далее

ФЛП без дохода может не платить ЕСВ

Опубликовано 12 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

ФЛП без дохода может не платить ЕСВ

Кировоградский окружной административный суд, рассмотрев дело № 340/453/19, заключил, что ФЛП на упрощенной системе налогообложения при неполучении дохода (не осуществляющий предпринимательскую деятельность), не обязан платить ЕСВ.

Аргументы изложены в решении суда от 23 мая 2019 года. Отслеживать позиции высших судов по этому вопросу можно, поставив дело на контроль в VERDICTUM.

Суд указал, что с физических лиц-предпринимателей, которые зарегистрированы в ЕГРПОУ, но не осуществляют деятельность (поскольку находятся в трудовых отношениях), нельзя взыскать единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование. Проверить свой (или своего контрагента) статус в ЕГРПОУ легко в системе CONTRAGENT.

Закон «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» не содержит предостережения для физических лиц-предпринимателей, которые находятся на упрощенной системе налогообложения, касательно уплаты взноса независимо от получения дохода.

Взнос насчитывается исключительно на определенную самостоятельно сумму дохода и ограничен минимумом и максимумом.

Также суд считает, что Управление имело право начислить взнос, приняв требование о его уплате, исключительно на основании:

— акта проверки;

— отчетности, подаваемой налогоплательщиками в органы доходов и сборов;

— бухгалтерских и других документов, подтверждающих суммы выплат (дохода), на которые насчитывается взнос.

Суд отменил требование о взыскании ЕСВ, поскольку истец не подавал отчетность, Управление или другой государственный орган не проводили проверку в отношении истца, бухгалтерские и другие документы не были предоставлены. Вместе с тем, сведения из интегрированной карточки плательщика взноса и из Реестра не входят в перечень «других документов», поскольку не подтверждают сумму выплат (дохода). Такие сведения являются основанием назначения проверки. во время проведения которой у плательщика взноса возникает право предоставить пояснения, что составляет минимальный стандарт права на участие в процессе принятия решения.

Далее

Большая Палата решит, как подтвердить право на представительство юридических лиц в суде

Опубликовано 12 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Большая Палата решит, как подтвердить право на представительство юридических лиц в суде

Большая Палата Верховного Суда решит исключительную правовую проблему: несогласованность правовых позиций кассационных судов разной юрисдикции при определении требований к удостоверению копий документов, подтверждающих право на представительство юридических лиц в суде.

Дело № 826/5500/18 (К/9901/66600/18) принято к рассмотрению определением от 25 марта. Большая Палата рассмотрит дело в письменном производстве 26 июня. Ознакомиться с позицией суда по этому вопросу можно будет в VERDICTUM: референт сообщит о поступлении решения, как только его внесут в ЕГРСР. Убедитесь, воспользовавшись тестовым доступом.

Кассационный административный суд передал дело на рассмотрение Большой Палаты, так как апелляционный суд считает, что копия доверенности, выданная Министром и самостоятельно удостоверенная представителем Министерства, не подтверждает полномочий на представительство юрлица в суде, поскольку в материалах дела нет документа о полномочиях на удостоверение копии доверенности.

Неоднозначные позиции в КАС высказывают и в вопросе подтверждения полномочий адвоката: одни судьи считают, что адвокат может самостоятельно удостоверять копию доверенностидругие — что светокопия доверенности, удостоверенная личной подписью адвоката, не является надлежащим доказательством полномочий, поскольку не заверена нотариусом.

Далее

ВС роз’яснив, як застосувати норми про переважне право працівника на залишення на роботі

Опубликовано 12 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС роз’яснив, як застосувати норми про переважне право працівника на залишення на роботі

Позивач оскаржив до суду наказ про звільнення та зазначав, що він працював на посаді молодшого наукового співробітника, а наказом відповідача його звільнено із займаної посади на підстав пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Позивач покликався на те, що відповідачем не враховано його переважне право на залишення на роботі, оскільки він є автором трьох винаходів та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС II категорії, йому не запропоновано перейти на іншу роботу на підприємстві, хоча були вільні вакансії навіть у його відділі, не отримано згоду на звільнення від профспілкового органу.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди виходили з того, що вакантні на момент звільнення позивача посади не були йому запропоновані з тих підстав, що не відповідали його освіті та кваліфікації та у роботодавця не було можливості забезпечити реалізацію переважного права позивача на залишення на роботі, оскільки при скороченні посади, яку він займав, у штаті відповідача не було інших осіб, які, маючи таку ж кваліфікацію і освіту, що й позивач, займали однакову з ним посаду чи виконували однакову роботу.

Суд касаційної інстанції не погодився з таким вирішенням спору. 

Верховний Суд зауважив, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. 

Касаційний цивільний суд зазначив, що суди належним чином не перевірили переважне право позивача на залишення на роботі в порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, обмежившись при цьому лише посиланням на те, що інші особи, які залишилися працювати у відділі мають вищу кваліфікацію, ніж позивач, проте такі обставини не підтверджені документально, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували такі висновки.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Далее

Оприлюднено текст постанови щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Опубликовано 11 Июн 2019 в Новости | Нет комментариев

Оприлюднено текст постанови щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Минулого тижня ми повідомляли, що на засіданні 5 червня Уряд затвердив постанову щодо змін в порядку проведення перевірок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. На той час інформація була лише від Кабміну, тексту постанови не було оприлюднено. 

І ось вона з’явилася, тож тепер розглянемо детальніше що і для кого змінюється (звернемо увагу, що станом на 11.06.2019 р. постанова ще не набрала чинності!)

Отже, постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 466 внесено зміни до постанови КМУ від 31.01.2007 р. №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення». А саме затверджено в новій редакції:

1. Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких таке місце роботи є основним.

 Виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний період також може бути забезпечене шляхом виконання однієї з таких умов:

  • загальна чисельність працевлаштованих  осіб з інвалідністю на підприємствах, що входять до складу господарського об’єднання, є не меншою, ніж сума нормативів для кожного з таких підприємств;
  • кількість працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що перевищує 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що входить до складу господарського об’єднання, є більшою, ніж кількість нестворених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на всіх інших підприємствах, що входять до складу відповідного господарського об’єднання, згідно з установленим нормативом таких робочих місць;
  • розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке не входить до складу господарського об’єднання, або на підприємстві із чисельністю зайнятих осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, що становить не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг), які безпосередньо виготовляються такими підприємствами, за умови, що сума річних витрат на оплату праці осіб з інвалідністю на підприємстві, на якому розміщено замовлення, перевищує суму адміністративно-господарських санкцій, які підприємство повинне сплатити у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Розгляд питання щодо зарахування кількості таких робочих місць здійснюється територіальним відділенням Фонду соцзахисту інвалідів протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом 10 календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об’єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

2. Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, іі територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі — суб’єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон).

Предметом проведення перевірки є:

  • реєстрація суб’єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів;
  • подання суб’єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
  • виконання суб’єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як відбуватимуться перевірки?

Планові та позапланові перевірки проводяться Держпраці та її територіальними органами за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні Держпраці чи її територіального органу у випадках, передбачених законом. Проводяться вони в робочий час суб’єкта господарювання, встановлений правилами його внутрішнього трудового розпорядку, за період, що минув після останньої планової або позапланової перевірки.

Планові чи позапланові перевірки щодо юридичної особи повинні проводитися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Планові чи позапланові перевірки ФОП повинні проводитися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Для проведення планової або позапланової перевірки Держпраці або її територіальні органи видають наказ, який повинен містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого проводитиметься перевірка, та інформацію про предмет перевірки.

Усе про перевірки і перевіряючих – у вашій поштовій скриньці!

На підставі наказу Держпраці оформляється направлення на проведення планової чи позапланової перевірки, яке підписується керівником або його заступником із зазначенням прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою.

У направленні на перевірку зазначаються:

  • найменування Держпраці, її територіального органу;
  • найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, щодо діяльності якого проводиться перевірка;
  • номер і дата наказу, на виконання якого проводиться перевірка;
  • перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові;
  • дата початку та дата закінчення перевірки;
  • тип перевірки (планова або позапланова);
  • форма заходу;
  • підстави для проведення перевірки;
  • предмет проведення перевірки;
  • інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки і строк її проведення).

Перед початком проведення планової або позапланової перевірки уповноважені посадові особи Держпраці:

  • зобов’язані пред’явити суб’єкту господарювання направлення та службові посвідчення, що засвідчують посадових осіб Держпраці, її територіального органу, і подати суб’єкту господарювання копію направлення;
  • отримують від відділення Фонду інформацію про реєстрацію суб’єкта господарювання та показники звітності про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

За результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У ньому зазначають інформацію про стан дотримання суб’єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання — детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.

Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб’єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа не погоджується з актом перевірки, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб’єкта господарювання щодо проведення перевірки є невід’ємною частиною акта перевірки Держпраці чи її територіального органу.

У разі відмови суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі в останній день перевірки, а другий  зберігається в органі, який проводив перевірку.

У разі неможливості особистого вручення акта перевірки або відмови в його одержанні посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис, після чого примірник акта надсилається суб’єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень.

Припис видається та підписується посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, яка проводила перевірку, за формою та у порядку, що затверджені Мінсоцполітики.

Припис щодо усунення виявлених порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п’яти робочих днів з дня складення акта перевірки подається суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства залишається у Держпраці, її територіальному органі.

У разі відмови суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання припису щодо усунення порушень вимог законодавства такий припис надсилається рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в Держпраці чи її територіальному органі, проставляються відповідний вихідний номер і дата надсилання.

Приписи можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання чи уповноваженою ним особою в установленому законодавством порядку.

У разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб’єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаютьсязаходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності

Які документи зобов’язані надати госпсуб’єкти при перевірці?

Суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати посадовій особі Держпраці для ознайомлення і перевірки:

  • перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання;
  • витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації;
  • штатний розпис;
  • особові картки, трудові книжки осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктом господарювання;
  • зведений звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю для господарського об’єднання та окремі звіти об’єднання та підприємств;
  • звіти з праці (форма № 1-ПВ);
  • копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;
  • накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо;
  • трудові договори (контракти), укладені суб’єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі);
  • табель обліку використання робочого часу;
  • розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені);
  • договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);
  • платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.

Коли можна не допустити до перевірки?

Суб’єкт господарювання під час проведення планової чи позапланової перевірки має право не допускати посадових осіб Держпраці, її територіального органу до проведення планової чи позапланової перевірки, якщо:

  1. перевірка проводиться з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких перевірок;
  2. посадові особи Держпраці, її територіального органу не надали копію повідомлення про проведення перевірки або якщо надані документи не відповідають вимогам закону;
  3. суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про проведення планової перевірки в порядку, передбаченому законом;
  4. посадова особа не внесла запис про проведення перевірки до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання;
  5. посадові особи Держпраці, її територіального органу не пред’явили направлення, службові посвідчення та не надали копію направлення на проведення перевірки;
  6. тривалість планової перевірки або сумарна тривалість планових перевірок перевищує граничну тривалість, встановлену законом, або тривалість позапланової перевірки перевищує граничну тривалість, встановлену законом;
  7. Держпраці, її територіальний орган проводить повторну позапланову перевірку за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведення позапланової перевірки;
  8. Держпраці не затверджено та не оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта перевірки, в якому передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
  9. у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження Мінсоцполітики на проведення позапланової перевірки.

Планові перевірки

Проводяться вони відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

За наявності у суб’єкта господарювання відокремлених підрозділів планові перевірки щодо такого суб’єкта господарювання можуть проводитися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку проведення перевірки.

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держпраці оприлюднює критерії із зазначенням періодичності проведення планових перевірок суб’єктів господарювання шляхом їх розміщення на власному офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Держпраці не пізніше ніж за 10 днів до дня початку проведення планової перевірки письмово повідомляють суб’єкта господарювання про проведення перевірки із зазначенням:

  • дати її початку і дати її закінчення;
  • найменування суб’єкта господарювання або прізвища, імені та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких проводиться планова перевірка;
  • найменування органу державного контролю.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом за рахунок коштів Держпраці або вручається особисто під розписку суб’єкту господарювання чи уповноваженій ним особі.

Строк проведення планової перевірки становить не більш як 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів мікро-, малого підприємництва ѕ не більш як п’ять робочих днів. Продовження строку проведення планової перевірки не допускається.

Сумарна тривалість усіх планових перевірок, що проводяться Держпраці протягом календарного року щодо суб’єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва — 15 робочих днів.

Позапланові перевірки

Проводиться вони незалежно від кількості раніше проведених перевірок:

  • за поданням суб’єктом господарювання письмової заяви до Держпраці, її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням;
  • для перевірки виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці чи її територіального органу;
  • за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, у разі подання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позапланова перевірка в такому разі проводиться за погодженням з Мінсоцполітики;
  • за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб’єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду;
  • за дорученням Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єкта господарювання у зв’язку з виявленими системними порушеннями законодавства про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Строк проведення позапланової перевірки не перевищує 10 робочих днів, а щодо суб’єктів господарювання, які належать до суб’єктів малого підприємництва, — двох робочих днів. Продовження строку проведення позапланової перевірки не допускається.

Автор:Волос НаталіяДжерело«Дебет-Кредит»

Далее