Мінрегіон надав роз’яснення щодо введення в дію з 1 травня Закону «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідний лист від 2 травня 2019 року № 7/10.1/7260-19 було розіслано обласним, Київській міським держадміністраціям.
Перш за все в Міністерстві зазначили, що практична реалізація нововведень можлива за умови укладення договорів про надання комунальних послуг за правилами, визначеними новим Законом про ж/к послуги, тобто нових договорів про надання комунальних послуг.
Такі договори укладаються відповідно до типових або примірних форм, які затверджує Кабмін.
Разом з тим, Законом передбачено, що договори, укладені до 1 травня 2019 року, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання комунальних послуг, укладених за новими правилами.
Нові договори на комуналку мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом року з дня введення в дію Закону — до 1 травня 2020 року.
Якщо договорами, укладеними до 1 травня 2019 року, передбачено більш ранній строк їх припинення, вони вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Після цієї дати органи місцевого самоврядування та НКРЕКП не можуть встановлювати тарифи, в тому числі шляхом коригування, на комунальні послуги, що надаються за договорами, укладеними раніше.
Методика розподілу між споживачами об’ємів спожитих у будівлі комунальних послуг, за якою плата за комунальні послуги ділиться на усіх мешканців, також може застосовуватися за умови укладення нових договорів.
Питання переходу мешканців на нові договори, незалежно від обраної форми управління будинком (навіть якщо співвласники не створили ОСББ) пропонується врегулювати законопроектом № 10228, який профільний комітет ВР рекомендував прийняти як Закон.
Окремо Мінрегіон зазначив, що введення в дію Закону не є підставою для автоматичного нарахування споживачам пені, адже така відповідальність передбачена за неналежне виконання договору.
Тобто, нарахування пені у розмірі 0,01 % суми заборгованості за кожний день прострочення можливе після 1 травня 2019 року, виходячи з умов нових договорів. Пеня за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору.
Пеня за послугу з управління багатоквартирним будинком може нараховуватися з моменту укладення договору про надання цієї послуги, але не раніше 1 травня 2019 року.
Далее
Урегулировано порядок купли-продажи электрической энергии из восстанавливаемых источников по тарифу, направленному на поощрение производителей.
Порядок покупки электрической энергии по «зеленому» тарифу определен постановлением Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сферах энергетики и коммунальных услуг от 26 апреля 2019 года № 641.
Положения нормативного акта распространяются на:
— производителей электрической энергии по «зеленому» тарифу;
— кандидатов в такие производители;
— гарантированного покупателя;
— поставщиков электроэнергии, выполняющих функцию поставщика универсальных услуг оператора системы передачи.
Указано, что купля-продажа электроэнергии по «зеленому» тарифу осуществляется между кандидатом в производители и гарантированным покупателем по типовому договору (форма которого утверждена этим же постановлением НКРЭКП).
Для осуществления правовой сделки кандидат должен предоставить такие документы:
— заверенную копию устава;
— заверенные документы, подтверждающие полномочия руководителя на заключение такого договора;
— образец подписи руководителя или уполномоченного на подписание документов лица.
В случае предоставления кандидатом неполного комплекта документов или предоставления недостоверной информации в документах, его заявление не рассматривается, о чем ему сообщается в течение 3 дней.
Также постановлением утверждено методику формирования сметы гарантированного покупателя. Сама смета должна иметь такую структуру:
— доходы, включая составляющую стоимости услуги по обеспечению увеличения части производства электроэнергии из альтернативных источников на покрытие сметных расходов;
— расходы, включающие:
1) расходы на оплату труда и обязательных платежей — расходы на оплату труда персонала гарантированного покупателя, численности персонала, отчислений в государственные целевые фонды;
2) амортизацию в виде средств, предназначенных для возобновления стоимости изнашиваемых основных ресурсов с учетом норм Налогового кодекса;
3) другие хозяйственные расходы — расходы, состоящие из суммы производственно-хозяйственных расходов, расходов, связанных с лицензированной деятельностью по осуществлению функций гарантированного покупателя, включая расходы на:
— оплату услуг уполномоченных банков;
— оплату взносов на регулирование;
Далее
Коллегия судей первой судебной палаты Кассационного уголовного суда в составе Верховного Суда пришла к выводу, что понятие «применение меры пресечения» охватывает не только сам выбор меры пресечения, но и случаи ее изменения.
В постановлении от 28 марта 2019 года по делу № 286/1695/18 указано, что суд апелляционной инстанции, отказав в открытии производства на определение об изменении меры пресечения, существенно нарушил требования уголовного процессуального закона, что привело к ограничению доступа к правосудию в связи с нарушением права лица на обжалование судебного решения.
В соответствии с делом, определением следственного судьи Овруцкого районного суда Житомирской области от 14 июня 2018 года, подозреваемому мера пресечения в виде личного обязательства изменена на домашний арест.
При этом, частично удовлетворив ходатайство следователя, суд первой инстанции пришел к заключению об отсутствии правовых оснований для избрания меры пресечения в виде содержания под стражей. Однако, принимая во внимание невыполнение подозреваемым возложенной на него обязанности, суд изменил меру пресечения в виде личного обязательства на домашний арест.
Апелляционный суд отказал в открытии производства по жалобе лица на упомянутое определение следственного судьи на основании того, что такая жалоба подана на судебное решение, не подлежащее обжалованию в апелляционном порядке с учетом положений ст. 309 Уголовного процессуального кодекса Украины, поскольку подозреваемому была изменена, а не применена мера пресечения.
КУС ВС не согласился с позицией апелляционного суда и удовлетворил кассационную жалобу лица с учетом следующего.
Согласно УПК, во время досудебного расследования определение следственного судьи о применении меры пресечения в виде домашнего ареста или отказе в его применении может быть обжаловано в апелляционном порядке, если такое решение принято без соблюдения принципов законности, обоснованности и мотивированности.
Обжалование определений следственного судьи осуществляется в апелляционном порядке.
В рассматриваемом уголовном производстве следственный судья частично удовлетворил ходатайство следователя и в соответствии с положениями ст. 181 УПК Украины изменил подозреваемому меру пресечения, применив к нему вместо личного обязательства пресечение в виде домашнего ареста. При этом в резолютивной части судебного решения правильно разъяснен порядок и сроки обжалования.
Совет адвокатов Украины утвердил в новой редакции Положение об ордере на предоставление юридической (правовой) помощи, которым предусмотрено внедрение процедуры электронного генерирования ордеров на предоставление юридической (правовой) помощи адвокатом через личный кабинет адвоката на официальном веб-сайте НААУ.
Соответствующее решение № 41 Совет адвокатов принял 12 апреля 2019 года. Положение вступило в силу в тот же день.
Совет адвокатов Украины разрешил адвокатам в срок до 1 января 2022 года использовать Типовую форму ордера, изготовленную печатным способом на заказ совета адвокатов региона. Установлено, что типовая форма ордера, изготовленная печатным способом на заказ совета адвокатов региона в соответствии с Положением об ордере на предоставление правовой помощи и порядке ведения реестра ордеров, действует после 1 января 2022 года до окончания полномочий адвоката по конкретному делу (производству).
Утвержденное Положение об ордере на предоставление юридической (правовой) помощи устанавливает единые для всех адвокатов Украины, адвокатских объединений / адвокатских бюро правила изготовления, оформления, хранения, учета ордеров.
Напомним, ордер на предоставление правовой помощи — письменный документ, удостоверяющий полномочия адвоката на предоставление правовой помощи в случаях и порядке, установленных Законом № 5076-VI «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» и другими законами Украины.
— серия, порядковый номер ордера;Ордер выдается адвокатом, адвокатским бюро, адвокатским объединением и должен содержать обязательные реквизиты. Такими реквизитами являются:
— ФИО или наименование лица, которому предоставляется правовая помощь;
— ссылку на договор о предоставлении правовой помощи / поручение органу (учреждения), уполномоченных законом на предоставление безоплатной правовой помощи, номер (в случае наличия) и дату этого документа;
— название органа, в котором предоставляется правовая помощь адвокатом, с указанием, при необходимости, вида адвокатской деятельности в соответствии со статьей 19 Закона «Об адвокатуре и адвокатской деятельности»;
— ФИО адвоката, оказывающего юридическую (правовую) помощь на основании ордера, номер и дату его свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью, наименование органа, который его выдал (КДКА соответствующего региона, с 01.01.2013 советом адвокатов соответствующего региона); номер удостоверения адвоката Украины, кем и когда оно выдано;
— кем ордер выдан (название организационной формы): адвокатом, осуществляющим адвокатскую деятельность индивидуально (с указанием адреса рабочего места); адвокатским бюро, адвокатским объединением (полное наименование адвокатского бюро / адвокатского объединения и его местонахождения);
— адрес рабочего места адвоката, если оно отличается от адреса местонахождения адвокатского бюро / адвокатского объединения, которое выдает ордер;
— ограничение полномочий, если такие предусмотрены договором о предоставлении юридической (правовой) помощи, и дату выдачи ордера;
— подпись адвоката, который выдал ордер, в случае осуществления им индивидуальной деятельности (в графе «Адвокат»);
— подпись адвоката, оказывающего правовую помощь, если ордер выдан адвокатским бюро, адвокатским объединениям (в графе «Адвокат»);
— подпись руководителя адвокатского бюро / адвокатского объединения, оттиск печати адвокатского бюро / адвокатского объединения (при наличии) в случае, если ордер выдается адвокатским бюро / адвокатским объединением;
— двумерный штрих-код (QR-код) с ссылкой на профайл адвоката в ЕРАУ.
Определено, что бланки ордеров, согласно утвержденной типовой форме, генерируются в соответствующем разделе «Личного кабинета адвоката» на официальном веб-сайте Национальной ассоциации адвокатов Украины.
Товариство на підставі частин 6 та 11статті 33 Закону України «Про оренду землі» звернулося до господарського суду з позовом до міської ради про визнання договору оренди землі поновленим. Позивач покликався на безпідставність заперечень відповідача у поновленні договору оренди на новий строк.
Відповідно до обставин справи міська рада відмовила у поновленні договору оренди землі та підписанні додаткової угоди, оскільки її положення суперечать вимогам рішення міської ради в частині розміру орендної плати, а також умовам договору оренди землі в частині строку його дії. Крім того, для розгляду питання оформлення земельної ділянки необхідно привести цю земельну ділянку в належний стан, придатний для подальшого використання, та надати документи, які підтверджують право власності на майно, розташоване на земельній ділянці.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у позові у зв’язку з відсутністю підстав для поновлення договору оренди, з огляду на неналежне виконання позивачем зобов’язань за договором оренди, ненадання позивачем належних доказів звернення до відповідача у встановлені строки для поновлення договору оренди, а також неподання проекту додаткової угоди, зміст якої відповідав би положенням діючого законодавства.
Товариство звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій зазначало, що факт продовження позивачем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і відсутність протягом місяця листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору є підставою для задоволення позову. А суди безпідставно вдалися до оцінки умов проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, надісланого відповідачеві, оскільки предметом позову є визнання договору поновленим, а не затвердження додаткової угоди.
Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, проте вказав на неврахування судами попередніх інстанцій помилково обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.
Так, частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).
Суд роз’яснив, що суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв’язку з належним виконанням договору оренди землі.
Правову позицію щодо розрізнення цих підстав викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.
Касаційний господарський суд зазначив, що з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов’язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 зазначеного Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Далее
Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 21 квітня 2015 року у справі № 805/949/14 (№ 21-90а15) та від 26 травня 2015 року у справі № 818/2082/14 (№ 21-228а15), згідно з якими положення ч. 4 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 4 ст. 4 цього Закону особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що якщо фізична особа – підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв’язку з втратою годувальника, то така фізична особа – підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов’язане з певним віком.
Отже, в ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено пільги для всіх суб’єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, чи то на пільгових умовах, чи вона набула певного віку відповідно до ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, що звільняється від сплати єдиного внеску.
Тож у випадку, якщо особі призначено пенсію в разі втрати годувальника, вона не втрачає право на пенсію за віком, а лише користується правом, передбаченим ст. 37 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію, та не повинна сплачувати єдиний внесок.
Із повним текстом постанови ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81573958.
